ZINET.info
home mail
logo logo
logo
ИНТЕЛЛЕКТ-ПОРТАЛ
logo

На главную | Отчеты предыдущих конференций | Наши партнеры | Контакты

РЕСУРСЫ ПОРТАЛА:

Первая Всеукраинская научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"

Вторая Всеукраинская научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"

Третья Всеукраинская научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"

Четвертая Всеукраинская научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"

Пятая Всеукраинская научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"

Шестая Всеукраинская научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"

Седьмая Всеукраинская научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"

Почтовые индексы населенных пунктов Украины

Новости Украины и Мира:



ПРОБЛЕМИ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ В УКРАЇНІ

 

 

Куделюк Є.В.

Україна, Чернівці, Буковинська державна фінансова академія

 

Анотация

Вопрос государственного долга в украинском законодательстве рассмотрено достаточно поверхностно, что в свою очередь может стать причиной возникновения многих проблем, начиная с прогнозирования главных макроэкономических показателей социально-экономического развития как регионов, так и страны в целом  и заканчивая вопросами учета касательно государственного долга. На основе анализа мирового опыта в статье сформулированы концептуальные предложения решения проблемы управления государственным долгом в Украине.   

 

 

Здійснення економічних, політичних, фінансових, кредитних, соціальних перетворень в Україні потребує значних фінансово-кредитних ресурсів. Відсутність їх у розпорядженні держави в достатніх обсягах сприяє широкому використанню державних позик як вагомого методу мобілізації ресурсів [2, с.17]. Вибір саме державного боргу як досліджуваного обєкта зумовлюється рядом аспектів. Борговий фактор є визначальним у процесі структуризації видатків бюджету та врівноваження платіжного балансу України. Неординарність цього явища вимагає особливої уваги до теоретичних досліджень феномену державного боргу в будь-якій економіці. Значної уваги проблемі дослідження державного боргу та наслідків його існування приділяли такі зарубіжні науковці-економісти, як: Р.Барро, М.Фрідмен, Р.Масгрейв, Дж.Б’юкенен і ін. Ця проблема набуває особливої актуальності і серед вітчизняних дослідників, а саме: В.Андрущенка, В.Корнєєва, С.Льовочкіна, В.Федосова, С.Юрія та ін. Але слід зазначити, що в Україні відчувається дефіцит вагомих досліджень у даній сфері, а наявне коло публікацій обмежується переважно фрагментарними працями. Тому метою дослідження є висвітлити основні недоліки обліку та звітності з державного боргу та визначити основні напрямки удосконалення державної боргової політики України з позицій наближення її до міжнародних стандартів.

Досліджуючи економічні передумови формування державного боргу слід перш за все зазначити, що основним фактором формування державного боргу є значний бюджетний дефіцит. Борговий метод покриття дефіциту бюджету в Україні почав використовуватись з 1995 року. До цього часу бюджетний дефіцит фінансувався за рахунок емісійних коштів НБУ, що призвело до розбалансування економіки та гіперінфляції [3, с.25]. На сучасному етапі розвитку боргова політика України стала виваженішою, спрямованою на недопущення безконтрольного зростання державного боргу.

Відповідно до Маастрихтського договору у країнах Європейського Союзу державний борг не повинен перевищувати 60% ВВП, а дефіцит бюджету – 3% ВВП. Однак дотримуватися встановлених вимог було досить складно багатьом країнам-членам ЄС. Так, станом на 31.12.2005 р. державний борг країн ЄС (25 країн) до ВВП становив 64,1% [7]. Тому саме цього року положення Пакту про стабільність і зростання були помякшені. Цікаво, що в Японії в цей же період державний борг більш як в 1,5 раза перевищував ВВП, становлячи 161,9% до ВВП. В Україні ж офіційний державний борг становить близько 15% від ВВП при законодавчому обмеженні 60%. Аналізуючи стан економіки України, в цю цифру складно повірити. І це пояснюється наявністю ознак того, що при обчисленні державного боргу український уряд, на відміну від урядів економічно розвинутих країн, відносить до державного боргу не всі державні боргові зобов’язання [4, с.22]. Це повязано перш за все з трактуванням поняттядержавного боргувітчизняним та закордонним законодавством. Відповідно, основними нормативно-правовими актами, які опосередковано дають інформацію про державний борг України є Бюджетний кодекс 2001 року, ЗУ “Про державний внутрішній борг” 1992 року, проект ЗУ “Про державний борг”, розробку якого не завершено й досі і розгляд якого в парламенті триває з 1999 р. Деякі положення з питань державного боргу щорічно встановлюються у законах України про Державний бюджет. Таким чином, сьогодні в українському законодавстві немає спеціального правового акта, який би визначав порядок утворення і погашення державного боргу. Якщо звернутися до визначення терміну “державний борг згідно наявного вітчизняного законодавства і відповідно загальноприйнятій міжнародній практиці, то можна відмітити яскравовиражені протиріччя у трактуванні даного поняття. Зокрема, українське законодавство не передбачає включення до складу державного боргу боргових зобовязань місцевого самоврядування та державних підприємств. У світовій практиці державний борг є сукупністю зобов’язань не лише уряду, а всіх державних органів, включаючи зобов’язання урядів місцевої влади та зобов’язання підприємств, котрі знаходяться у державній власності або контролюються державою [5]. Тут мається на увазі прямий борг. Вагомим недоліком українського трактування “державного боргу” є те, що реальні обсяги боргових зобов’язань та запозичень державних підприємств не враховуються при прогнозування основних макроекономічних показників соціально-економічного розвитку України, що створює суттєві ризики їх дотримання.

Наступна проблема полягає в тому, що уряд України не здійснює належного обліку умовного боргу та оцінку його впливу на державні фінанси. Умовний борг є потенційним боргом і визначається зобовязаннями нинішнього або попереднього уряду і може стати реальним у разі настання певних  завчасно визначених майбутніх подій [6]. При цьому умовний борг в складі реальних державних фінансових зобовязань не включають до складу державного боргу, хоча періодично та частково ним обслуговуються, що може спричинити нову боргову кризу. Зокрема, не береться до уваги заборгованість  за зобов’язаннями держави з виплат втрат громадян від знецінення грошових заощаджень, заборгованість із соціальних виплат, відстрочену заборгованість за внесками України до міжнародних організацій тощо. Тим паче, що до цього можна додати проблему наявного дефіциту Пенсійного фонду України, джерелом фінансування якого є державний бюджет. Нагальним залишається також питання забезпечення користувачів повною та достовірною інформацією про стан і складові державного боргу, оскільки нинішня звітність українського уряду з державного боргу складається з даних про прямий внутрішній та прямий зовнішній борг із деталізацією за типом кредитора, а єдиних національних стандартів розкриття інформації про державний борг на сьогодні немає.

Отже, з метою покращення управління державним боргом органам державної влади необхідно: прискорити розгляд проекту ЗУ “Про державний борг” з урахуванням міжнародних стандартів, передбачивши розширення бази вимірювання державного боргу через включення в неї зобов’язань органів місцевого самоврядування та державних підприємств; утримувати в економічно допустимих межах обсяг державного боргу та платежів, пов’язаних з його обслуговуванням; підвищити частку внутрішньої заборгованості в структурі державного боргу, скоротивши зовнішню, що зменшить залежність України від іноземного капіталу і дасть змогу паралельно зменшити валютні ризики і сприяти розбудові фінансового ринку; запровадити облік та аналіз стану заборгованості за всіма фінансовими зобов’язаннями, що можуть вплинути на стратегію управління державними фінансами та державним боргом; встановити єдині стандарти розкриття інформації про державний борг.

Список джерел:

 

1.            Закон України Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів // Урядовий кур’єр. – 2007. - №247. – с.3-15.

2.            Горобець О.Г. Державний борг України та його вплив на розподіл валового внутрішнього продукту. // Актуальні проблеми економіки. – 2005. - №3. – С. 17-19.

3.            Загорський В. Боргова політика: концепції та реалії. // Економіст. – 2006. - №3. – С.24-26.

4.            Іваненко Ю., Мамишев А. До питання розкриття інформації про державний борг // Вісник НБУ. – 2007. - №3.- С. 20-22.

5.            Guidance on Definition and Disclosure of Public Debt. – INTOSAI. – 1995.

6.            Guidance on the Reporting of Public Debt: Final Report. – INTOSAI. – 2000. – May.

7.            Management, accountability and audit of public debt // Basic paper for XIX INTOSAI Congress Mexico 2007. – Bonn: Bundesrechnungshof, 2006. – May; офіційна звітність Міністерства фінансів України про прямий державний борг.

 



Обговорення статті:


Ваш коментар:

Прізвище, ім"я, по батькові, вчений ступінь, звання, посада:





Украинская Баннерная Сеть
TOP.zp.ua

На главную | Отчеты предыдущих конференций | Контакты | Наши партнеры

    Copyright © Lifelux.net. Идея сайта - Dr.Mar