ZINET.info
home mail
logo logo
logo
ИНТЕЛЛЕКТ-ПОРТАЛ
logo

На главную | Отчеты предыдущих конференций | Наши партнеры | Контакты

РЕСУРСЫ ПОРТАЛА:

Первая Всеукраинская научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"

Вторая Всеукраинская научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"

Третья Всеукраинская научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"

Четвертая Всеукраинская научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"

Пятая Всеукраинская научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"

Шестая Всеукраинская научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"

Седьмая Всеукраинская научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"

Почтовые индексы населенных пунктов Украины

Новости Украины и Мира:



ГЕНОЦИД БУКОВИНСЬКОГО ЄВРЕЙСТВА В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (ЗА СТАТИСТИЧНИМИ ДАНИМИ)

 

О. Суровцев

Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича

 

Події на Буковині довкола єврейської громади у часи німецько-румунської окупації краю е однією з маловивчених сторінок минулого Чернівецької області. В останній час дослідження історії Холокосту в Україні в контексті регіональної тематики починає набирати розвитку. Майже півстоліття ця тема залишалась закритою, в першу чергу для офіційної академічної історіографії.

У пострадянський період відкрилося чимало фондів ряду архівів [1, 2], які проливають світло на ганебні дії окупантів. Однак катастрофа буковинського єврейства лише побіжно згадується в працях з історії Буковини, України, Другої світової війни і'12, 13, 14]. Таке ставлення до історії Холокосту лежить в галузі соціальної психології. В спробі спеціального або регіонального вивчення та осмислення геноциду єврейського народу, помилково вбачається намагання применшити страждання та втрати інших народів під час Другої світової війні. Іншою причиною стало недостатнє висвітлення в сучасній українській історіографії теми Холокосту в контексті історії Другої світової війни.

В останні десятиліття світ знову побачив тінь Холокосту (геноцид в Руанді, події в Югославії). Знання уроків Холокосту необхідно, насамперед, для того, щоб подібний геноцид не повторився проти будь-якого народу на землі. В історії Холокосту на Буковині є могутній потенціал для усвідомлення того, як в нелюдських умовах румуно-німецької окупації люди залишались людьми. Як, ризикуючи своїм життям, вони приходили на допомогу тим, кою окупанти прирекли на смерть. Як самі приречені знаходили сили для збройного і духовного опору.

З давніх-давен єврейський народ проживав на Буковині. Перші згадки про буковинських євреїв сягають XV ст. Вони займались торгівлею та землеробством, вели традиційний спосіб життя. Після окупації Буковини австрійськими військами у вересні 1774 р. і офіційного приєднання краю у травні 1775 р. до Габсбургської імперії тут нараховувалося приблизно 560 єврейських родин, 112 з яких жили в Чернівцях. В місті, де на початку XX ст. 32 % населення становили гвреї, діяли єврейські школи, синагоги, яких до 1941 року нараховувалося 76, торгівельні та ремісничі ряди, існували міква га цвинтар [3].

У міжвоєнний період не було практично жодною села на Буковині, де б не проживало 20-50 єврейських сімей. Так, у Вижниці, наприклад, до війни нараховувалось приблизно 6800 євреїв (80 % всього населення), а в Сторожинці більше % населення міста складали свреї [15].

28 червня 1940 року, коли на Буковину прийшла Червона Армія, розпочався період довоєнної радянизації регіону. В цей час відбулося декілька антиєврейських акцій. Так, в ніч на 13 червня 1941 року до Сибіру та Казахстану як "спецпереселенців" було депортовано 4 тисячі буковинців, 80 % :І яких були євреї [11].

Водночас із нападом гітлерівської Німеччини на Радянський Союз, королівська Румунія як союзник нацистів повернула собі Північну Буковину. Чернівецька область 2-7 липня 1941 року була окупована румуно-німецькими військами. На середину 1941 року в краї за різними статистичними даними проживало приблизно 102-103 тисячі євреїв, з яких майже 60 тисяч були чернівчанами. З перших днів окупації в містах та селах Буковини румунські солдати, німецька поліція безпеки та СД (зондеркоманда 10 б), а також незначна частина місцевого населення, яка підтримала окупантів, почали в широких масштабах здійснювати пограбування, приниження та вбивства єврейського населення. Лише в липні - вересні 1941 року на теренах краю було вбито та закатовано більше 12 тисяч євреїв [4]. В липні 1941 року вбивства єврейського населення Буковини відбувались в основному хаотично, безконтрольно.

Оскаженілі від ненависті румунські окупанти знищували всіх, не жаліючи жінок, дітей, людей похилого віку. Однак румунська влада призупинила ці процеси й розпочала концентрацію єврейського населення в тимчасові гетто для подальшого депортування людей на територію Трансністрії. Гетто та перевалочні табори були влаштовані в Хотині, Сторожиіщі, Сокирянах, Важківцях та в інших населених пунктах. Депортація буковинців розпочалась 13 липня 1941 року з євреїв Сокирянського та Кельменецького районів, а закінчилась 1 серпня 1941 року в Хотині. Євреїв Сокирянського та Кельмеиецького районів румунам вдалося разом із євреями північних районів Молдови наприкінці липня 1941 року переправити через Дністер у Вінницьку область. Євреї з інших районів Буковини були приведені до Дністра на початку серпня 1941 року, коли німецька влада заборонила переправу єврейського населення. У зв'язку з цим основна частина депортованих буковинських євреїв (майже 20 тисяч) була повернена на територію краю і розмішена в сокирянському та єдинецькому таборах. Крім цих таборів станом на 1.09.1941 р. буковинські євреї були зконцентровані в Чернівцях (49497 осіб), в Сторожинецькому повіті (4312 осіб) та в Хотині (539 осіб) [4, 5]. В Чернівцях з перших днів румунської окупації теж відбувались плюндрування і масові вбивства європейського населення, було спалено велику синагогу "ТЕМПЛЬ'*. Євреїв свавільно виселяли з помешкань, грабували, калічили. Румунські війська та війська німецького гестапо без розбору розстрілювали людей, багатьох було депортовано на примусові роботи. Євреям було заборонено з'являтися в місті після 14.00, а з серпня 1941 року для єврейського населення стало обов'язковим носити жовту зірку.

Перехід до Румунії 1 вересня 1941 року території між Дністром та Південним Бугом (Трансністрії) дозволив румунській окупаційній владі здійснити свій задум, який не вдався влітку, а саме, депортувати за Дністер всіх євреїв Буковини. 4.10.1941 р. штаб головнокомандуючого румунської армії передав в комендатуру м. Чернівці наказ Антонеску про депортацію протягом 10 днів всіх євреїв Буковини "в область на схід від Дністра". На основі цього наказу губернатор Буковини генерал Калотеску 10 жовтня 1941 р. видав розпорядження про утворення тимчасового гетто в Чернівцях, яке повинно було служити збірним пунктом в ході депортації в Трансністрію для всіх буковинських євреїв. На території, яка була виділена під тимчасове гетто, в нормальних умовах проживало 5 тисяч людей. Ця кількість повинна була збільшитись в десять разів. Будь-яке перекриття ставало дахом над головою. В гетто люди лежали на землі, в під'їздах, коридорах, без їжі, води та елементарних санітарно-гігієнічних умов [16].

4 жовтня 1941 р. розпочалась депортація євреїв табору в Сокирянах, 11 жовтня в Чернівцях та Єдинцях, а закінчилась 8 листопада 1941 р. Загалом з Чернівців було вивезено 28391 євреїв, їх транспортовали у товарних вагонах на Дністер, звідки вони повинні були продовжувати свій шлях пішки. Багато з них померло ще по дорозі від холоду, знесилення, знущань з боку охорони та швидкого поширення епідемій [6-Ю].

Майже 20 тисяч чернівецьких євреїв отримали від румунської влади так звані "авторизації"', які дозволяли їм залишатися в місті. Цим румуни намагалися запобігти економічному крахові, який за Інших умов невідворотно настав би. Багато авторизацій виписувалися за великі гроші та за особистим клопотанням примаря Чернівців Трояна Поповича. Після цього звільнення з посади влітку 1942 р. в Трансністрію було депортовано ще 5 тисяч буковинських євреїв [18].

У переповнених гетто і таборах Трансністрії були жахливі умови життя. Спочатку більшість буковинських євреїв жили з продажу свого останнього майна українським селянам. Більшість померла від голоду, епідемій або від важких умов праці на німецьких будівельних об'єктах. Незначна частина євреїв отримувала грошову та матеріальну допомогу через румунських офіцерів від родичів, що залишились в Чернівцях або в Румунії. На весні 1944 року в ході радянського наступу було звільнено з гетто і таборів Трансністрії тих буковинських євреїв, які зуміли вижити в нелюдських умовах [17].

Із 90 тисяч буковинців, яких було в 1941-1942 роках депортовано за Дністер, лише 9 тисяч пережили трансністрійське пекло. У багатьох з них склалось враження, що тисячі євреїв покірно йшли на страту. Але це один із найрозповсюджених міфів на сьогодні про Холокост. На Буковині відомо багато прикладів морального та збройного спротиву зі сторони єврейства. Прикладом може бути діяльність чернівецької антинацистської організації, яка складалась Із 147 членів, переважно євреїв. Заслуговують на увагу героїчні вчинки чилійського консула в Чернівцях Гжегоша Шимоновича [13]. Відомо багато прикладів боротьби в таборах Трансністрії. Проте, більшість людей, які були виснажені голодом, знесилені фізично, зламані морально не могли чинити опору.

Після завершення війни основна частина буковинського єврейства, яка пережила Холокост, повернулася в рідні села, в Чернівці. Однак вже тоді розпочався поступовий процес еміграції буковинських євреїв за кордон, в основному в Ізраїль. З часом більшість свреїв розчарувалась в радянському способі життя, а дехто навіть зазнав переслідувань з боку тоталітарного режиму (антисемітська політика за часів Сталіна). Після війни євреї проживали, головним чином, в Чернівцях і районних центрах області, В селах Буковини їх майже не залишалось. Сьогодні в районних центрах Чернівецької області не набереться й 100 євреїв. В Чернівцях, де до війни мешкало більше 50 тисяч євреїв, зараз навряд чи нараховується приблизно 4 тисячі [12].

Отже, внаслідок Холокосту в період німецько-румунської окупації (1941-1944) єврейство Буковини зазнало жорстоких страждань та випробувань, величезних людських і матеріальних втрат, що остаточно підірвало суспільні, економічні, культурні позиції єврейського населення в краї.

 

ПОСИЛАННЯ ТА ПРИМІТКИ:

1. Державний архів Чернівецької області (далі - ДАЧО). Ф. - Р 653 с4. - Опис 1. - спр. №68,95, 141, 103;

2.   Державний архів Одеської області. Ф. - Р 2242- Головна регістратура губернаторства Трансністрії 1941-1944 рр. Опис 1. - спр. № 328, Опис 2. - спр. № 1, 39.41,76. Опис 3- -спр. № 9, 19;

3.   Колись Чернівці були єврейським містом... Свідчення очевидців / Переклад Петра Рикла. - Чернівці: Молодий буковинець, 1998. - 232 с.;

4.   Сборник документов и материалов об уничтожении нацистами свреев Украины в 1941-1944 годах (составитель А. Круглов). -К.: Ин-т Иудаики, 2002. -486 с.,

5. Уничтожение евреев СССР в годы немецкой оккупации (1941-1944). Сборник документов и материалов. - Иерусалим, 1992. - 424 с.

6. Черновицкое общество еврейской культуры им. Е, Штейнберга. Вестник. Люди остаются людьми. Свидетельства очевидцев / под ред. Зингер Л.Ш., Ляпунов Ю.П., Финкель Е.М. й др. - Черновцы, 1991. - Вып.1 - 108 с.

7. Черновицкое обшество еврейской культуры им. Е. Штейнберга. Вестник. Люди остаются людьми. Свидетельства очевидцев / под ред. Г.Л. Шабашкевича. -Черновцы: Прут, 1992. - Вып. 2. - 120 с.

8. Черновицкое обшество еврейской культуры им. Е. Штейнберга. Вестник. Люди остаются людьми. Свидетельства узников фашистских лаі ерей-гетто / под ред. Г.Л. Шабашкевича. - Черновцы, І994. - Вып. 3. - 168 с.

9. Черновицкое общеетво еврейской культури им. Е. Штейнберга. Вестник. Люди остаются людьми. Свидетельства узников фашистских лагерей-гетто / под ред. Г.Л. Шабашкевича. - Черновцы, 1995. - Вып. 4. - 144 с.

10. Черновицкое общеетво еврейской культуры им. Е. Штейнберга. Вестник. Люди остаются людьми. Свидетельства узников фашистских лагерей-гетто / под ред. Е.М. Финкель, П.В. Рыхло. - Черновцы, 1996. -Вып. 5. - 126 с.

11. Альтман Й.А. Холокост й еврсйское сопротивление на окупированой территории СССР: Учеб. пособие для студентов высших учеб. заведений / Под ред. проф. А.Г. Асмолова. - М.: Фонд «Холокост», 2002, - 320 с.

12. Арад Й. Холокост на территории СССР, - Иерусалим: Яд-Вашем, 1990.-240 с.

13. Елисаветский С.Я. Полвека забвения: Евреи в движении Сопротивления и партизанской борьбе в Украине (1941-1944). - К,, 1998. -400 с,

14. Круглов А. Уничтожение еврейского населення Украины в 1941-1944 п. Хроника событий. - К., 1997.-235с.

15. Мирку М. Погромы на Буковино и в Дорохое, -Бухарест: Глобус, 1945.-160с.

16. Снігур І, Єврейське гетто в Чернівцях 1942-1943 рр, // Час. - 1997. - 31 жовтня. - С. 19; Сушон Лсонид. Транснистрия в аду. Черная книга о катастрофе в Северном Причерноморье (по воспоминаниям и документам). - Одесса, 1998,-310с.

17. Черновцы в период немецко-румынской оккупации / В кн.: Черная Книга (о злодейском повсеместном убийстве евреев немецко-фашистскими захватчиками во временпо окупиврованых районах Советского Союза и в лагерях уничтожения Польши во время войны І941-І945 гг.). - Иерусалим, 1980. - 547 с. [С. 92-97].



Обговорення статті:


Ваш коментар:

Прізвище, ім"я, по батькові, вчений ступінь, звання, посада:





Украинская Баннерная Сеть
TOP.zp.ua

На главную | Отчеты предыдущих конференций | Контакты | Наши партнеры

    Copyright © Lifelux.net. Идея сайта - Dr.Mar