zinet home
home home
home ИНТЕЛЛЕКТ-ПОРТАЛ
home Стартовал прием материалов в сборник XХХIX-й научной конференции. Требования к публикациям - в разделе "Объявления".

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

РЕСУРСЫ ПОРТАЛА:

Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 28 мая 2016 г.)


Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)


Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)


Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24-27 ноября 2015 г.)


Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13-17 октября 2015 г.)


Тридцать третья научно-практическая конференция
(20-27 мая 2015 г.)


Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2-7 апреля 2015 г.)


Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)


Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)


Двадцать девятая международная научно-практическая конференция
(19-25 ноября 2014 г.)


Двадцать восьмая международная научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)


Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)


Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)


Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)


Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)


Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабя 2013 г.)


Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноябя 2013 г.)


Первая международная научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцать первая научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)


Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февряля - 3 марта 2013 г.)


Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)


Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)


Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)


Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01 - 07 марта 2012 г.)


Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)


Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)


Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)


Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля - 04 мая 2011 г.)


Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)


Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)


Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)


Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)


Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)


Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)


Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)


Третья научно-практическая конференция
(20-27 декабря 2008 г.)


Вторая научно-практическая конференция
(1-7 ноября 2008 г.)


Первая научно-практическая конференция
(10-15 мая 2008 г.)



НАШИ ПАРТНЕРЫ:

Студия веб-дизайна www.zinet.info



Студия ландшафтного дизайна Флора-МК


Уникальное предложение!



Сайт-визитка - теперь
всего за 200 грн!

подробнее>>>



ЗАГАЛЬНІ ТА ВІДМІННІ РИСИ ДВОХ ПЕРІОДІВ ФІНАНСОВОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

 

Кириченко О.О.

Україна, м. Запоріжжя, Запорізький національний технічний університет

США, м. Бєрклі, Університет Каліфорніі-Бєрклі

 

This paper analyzes the characteristics of the two periods of financial globalization (1870-1914 and 1980-2007), that made it possible, firstly, to define a number of common and distinctive features between them and, secondly, to conclude, that more than one hundred years ago the international movement of capital for the first time in history began to acquire a truly global character.

 

З урахуванням найважливіших рис глобальних потрясінь на світових ринках, які перетворились в повномасштабну глобальну фінансову та економічну кризу у 2008–2009 рр., з новою силою розгорілась дискусія між вченими й фахівцями щодо переваг та недоліків фінансової глобалізації [1, 2, 3]. За таких обставин фінансова глобалізація, її індикатори, передумови та наслідки перетворились в одну з найбільш актуальних тем для теоретичних, практичних та емпіричних досліджень.

Серед зарубіжних та вітчизняних вчених, які присвятили свої роботи означеним питанням, можна виокремити таких: Дж.Вайнер, Ш.Вей, К.Во, П.-О.Гурінча, А.Задоя, Дж.Кейнс, О.Кіреєв, В.Клін, Ю.Козак, М.Кос, Ф.Лейн, Д.Лук’яненко, З.Луцишин, Ю.Макогон, Є.Медведкіна, Дж.Мілезі-Ферретті, Дж.Мілль, О.Мозговий, С.Моісеєв, М.Обстфельд, Ю.Орловська, Е.Прасад, О.Рогач, К.Рогофф, Н.Рубіні, Л.Руденко-Сударєва, А.Семенов, С.Сінн, А.Тейлор, С.Тіль, В.Шевчук, Т.Шемет, О.Шнирков, А.Філіпенко, С.Якубовський та інші.

Проте, незважаючи на значний дослідницький інтерес, все ще залишається недостатньо системно викладеним питання щодо еволюції фінансової глобалізації в довгостроковій історичній перспективі. Між тим, як демонструє досвід, саме виділення та своєчасний аналіз загальних та відмінних характерних рис між подіями, що мали місце у минулому та на сучасному етапі розвитку процесу глобалізації світового фінансвого ринку, можуть допомогти правильно зрозуміти причини, наслідки, а головне, інструменти та шляхи виходу з глобальної фінансової кризи початку XXI ст. – Вуликої рецесії – найбільш масштабного фінансового потрясіння з часів світової фінансової кризи початку ХХ ст. – Великої депресії. Запропонована стаття саме і акцентує увагу на аналізі характерних рис двох періодів фінансової глобалізації (1870-1914 та 1980-2007), та виділяє цілий ряд загальних та відмінних рис між ними.

Все згадане вище дає підстави стверджувати, що обрана проблематика є актуальною як для світового господарства в цілому, так і для міжнародних економічних відносин, зокрема. Актуальність досліджуваної проблеми, її наукове значення і подальше практичне застосування зумовили вибір теми та постановку мети даної статті.

Початок другої хвилі фінансової глобалізації ознаменувався подіями, які відбувались у 1973-1974 рр. – криза Бретон-Вудської валютної системи, нафтова криза та юридичне оформлення сучасної (докризової) Ямайської валютної системи – та мали цілу низку наслідків, що викликали фундаментальні зміни у глобальному фінансовому середовищі. Особливо значні зміни відбулись протягом трьох останніх десятиліть, що саме потім і здобуло назву глобалізації світового господарства, взагалі, та глобалізації світового фінансового ринку – фінансової глобалізації, зокрема.

З 1980-х років міжнародний рух капіталу щорічно збільшувався майже на 6% швидше, ніж світовий ВВП або торгівля. Хоч боргова криза 1980-х й загальмувала процес фінансової інтеграції країн, що розвиваються, а фінансові кризи 1990-х та початку XXI століття нанесли суттєвої шкоди національним фінансовим ринкам, ці кризи не мали значного впливу на еволюцію та експансію глобальних фінансових ринків. Останні продовжили інтенсивно зростати, від лише 0,1 трлн. дол. США у 1970 р. до 6,3 трлн. дол. США у 1990 р. та значних 31,8 трлн. дол. США у 2007 р. Навіть ринок кредитних похідних, який ще у 2001 році відігравав незначну роль, у 2007 році досяг в об’ємі 50 трлн. дол. США [4, с. 41]. Проте, з початком глобальної фінансової кризи 2008-2009 рр. міжнародні потоки капіталу майже зупинились. Так, приток приватного капіталу до, та його відтік з США за дуже короткий проміжок часу зазнали різкого падіння з їх пікового значення у 15% ВВП до майже нульової позначки [5].

Між тим, щось схоже вже відбувалось у минулому, а саме, за часів функціонування золотого стандарту, під час першої хвилі фінансової глобалізації з 1870 по 1914 рр., яка, аналогічно із другою, характеризувалась масштабними, донедавна співставними за розмірами із сучасними, міжнародними потоками капіталу і швидкими темпами нагромадження зовнішніх фінансових активів (фінансови вимоги резидентів до нерезидентів) та зобов’язань (фінансові зобов’язанн резидентів перед нерезидентами) (рис. 1).

Зупинимось на загальних для обох періодів характерних рисах, а саме, по-перше, значних дефіцитах і профіцитах рахунку поточних операцій і відповідних їм чистих потоків капіталу, та, по-друге, переломах у динаміці рахунку поточних операцій і змінах у напрямку міжнародних потоків капіталу.

 

Рис. 1. Сальдо рахунку поточних операцій провідних експортерів та імпортерів капіталу, у % ВВП, у 1870 - 1914 рр. [6, с. 214]

 

У період 1980–1914 рр. спостерігався значний чистий приплив приватного капіталу з розвинених країн Західної Європи до їх колоній в Північній та Південній Америці, Австралії й Азії. Британський капітал направлявся в Австралію, Аргентину, Канаду й США. Капітал із Франції й Німеччини – у Росію, Туреччину й інші європейські країни. За рахунок цих потоків, що приймали в основному форму прямого банківського кредитування й портфельних інвестицій у приватні й державні облігації, фінансувались бюджетні дефіцити країн-боржників, будівництво інфраструктури і розвиток експортоорієнтованих виробництв. Максимальний розмір відтоку капіталу з Британії, основного світового фінансового центру тих часів, становив 9% ВВП. В інших розвинених європейських країнах, таких як Франція, Німеччина й Нідерланди, позитивне сальдо рахунку поточних операцій перебувало на трохи нижчому рівні. США ще на початку XІХ століття відчували дефіцит, проте, вже до кінця століття – позитивне сальдо рахунку поточних операцій [7, с. 118].

Під час першої хвилі фінансової глобалізації приватний капітал переміщався між країнами практично без обмежень, що було обумовлено високим ступенем його мобільності. Цей показник стрімко збільшувався з 1880 р. й досяг свого піку до 1914 р., після чого почалось стрімке падіння, яке тривало до 1945 р. з незначним відновленням висхідної динаміки у міжвоєнний період. Починаючи з 1945 р., відбулось повільне й поступове відновлення ступеню мобільності капіталу. Акселерація цього процесу почалась після краху Бреттон-Вудської світової валютної системи й переходу до плаваючих валютних курсів. В результаті, рівня 1914 року ступінь мобільності капіталу досяг лише у другій половині 1990-х років, тобто практично через 80 років. Таким чином, два епізоди фінансової глобалізації (1870–1914 рр. і 1980–2007) перебувають у тісному взаємозв’язку [8, с. 6].

Запаси валових зовнішніх фінансових активів та зобов’язань досягли своїх пікових значень безпосередньо перед першою Світовою війною у 1914 році, коли питома вага зовнішніх активів дорівнювала майже 20% світового ВВП. Тоді як у 1870 році аналогічний показник становив всього 7% світового ВВП. Мінімального значення він досяг у 1945 році, знизившись до 5%. На рівень 1914 року питома вага зовнішніх активів у світовому ВВП вийшла тільки лише к 1985-му року, після чого почала стрімко збільшуватися й до 1995-го року становила вже 62%. Схожа ситуація склалась й з акумульованим обсягом валових зовнішніх зобов’язань, в результаті чого світові чисті зарубіжні активи були збалансовані [8, с. 19]. У 1914 році на частку Британських інвестицій приходилось 50% всіх іноземних інвестицій, на частку Франції – 22%, Німеччини – 17%, США – 6,5% і Нідерландів – 3%. Для порівняння, у 1995 році США володіли 24% глобальних зовнішніх фінансових активів [9, с. 23].

З іншого боку, у другій половині XІХ ст. чистий приплив капіталу в Аргентину, Австралію й Канаду протягом тридцяти років перед 1913 р. перевищував 10 % ВВП, а дефіцит рахунку поточних операцій Фінляндії, Норвегії й Швеції – 5% ВВП. Для порівняння, незважаючи на стрімке зростання за останні роки глобальних зовнішніх дисбалансів, їх розміри, за рідкісним винятком, все ще незначні у порівнянні з глобальними дисбалансами, що мали місце у перший період фінансової глобалізації [7, с. 118].

Зупинимось на другій особливості, властивій обом періодам фінансової глобалізації. Незважаючи на те, що чисті міжнародні потоки капіталу були більш стійкими й тривалими в перший період, в деяких країнах мали місце досить різкі переломи в динаміці рахунку поточних операцій. Раптові відтоки або зупинка припливу капіталу, внаслідок спровокованих шоками або прорахунками в економічній політиці країн фінансових криз, присутні й у поточному періоді. Проте, фінансові кризи відбувались з більшою частотою у поточному періоді, хоч і рідше ніж у міжвоєнний період.

Ланцюг таких криз та їх частота під час останнього періоду фінансової глобалізації дійсно вражає: боргова криза країн, що розвиваються, у 1980-1993 рр. (Мексика, Бразилія, Аргентина, Чілі, Польща, країни Африканського континетну); “Чорний понеділок” – фінансова криза у США у 1987 році; 1994-1995 рр. – Мексиканська фінансова криза; 1997-1998 рр. – фінансова криза в Азії; 1998 р. – Російська фінансова криза; 2000 р. – біржові потрясіння на ринку цінних паперів високотехнологічних коампаній у США; 2001-2002 рр. – фінансова криза в Аргентині; 2002 р. – в Турції; 2008 р. – початок глобальної фінансово-економічної кризи. Проте, як стверджують деякі автори [10, с. 27], масштаби й негативні наслідки цих криз були менш значними, ніж у першу хвилю. Принаймні, до останньої глобальної кризи.

З іншого боку, міжнародний рух капіталу під час першої хвилі фінансової глобалізації суттєво відрізняється від того, який має місце у сучасних умовах [7, с. 119]. По-перше, основна відмінність полягає у характері розподілу дефіцитів та профіцитів рахунку поточних операцій між країнами та у спрямованості іноземних інвестицій. При золотому стандарті дефіциту зазнавали переважно країни-реципієнти іноземних інвестицій, що розвиваються, у той час як позитивне сальдо – провідні розвинені західноєвропейські країни–джерела іноземних інвестицій. У поточному періоді дефіцити та профіцити характерні як для розвинених, так і для країн, що розвиваються. Розрізняється також і характер розподілу дефіцитів і профіцитів рахунку поточних операцій між країнами-лідерами у періодах фінансової глобалізації. Британія, домінуюча країна першої хвилі, характеризувалась суттєвим позитивним сальдо, тоді як США, країна-лідер сучасного епізоду, – значним та стійким дефіцитом рахунку поточних операцій. Переважним напрямком міжнародних потоків капіталу у першому періоді було його переміщення в межах колоніальних імперій, від країн-метрополій до країн-колоній. На сучасному – у першу чергу між розвиненими країнами й лише в другу чергу між тими, що розвиваються.

По-друге, масштаби валових зовнішніх позицій більш диверсифіковані у поточному періоді фінансової глобалізації. До 1914 року валові позиції були близькими до чистих зарубіжних активів. Тоді як у сучасних умовах провідні розвинені країни, наприклад США, одночасно можуть виступати як в якості країн-кредиторів, так і країн-боржників, незалежно від знака їх чистих позицій. Таким чином, до 1914 року міжнародний рух капіталу являв собою односпрямовані потоки капіталу з розвинених європейських країн у периферійні країни, що розвиваються, а суттєве збільшення двосторонніх потоків капіталу почалось лише з 1980-х рр. і в основному між розвиненими країнами.

По-третє, для двох періодів фінансової глобалізації характерні також розходження й у структурі міжнародних потоків капіталу. До 1914 року останні здійснювались в основному за рахунок потоків, що створюють борг, і переважно приймали форму прямого банківського кредитування й портфельних інвестицій у приватні й державні облігації. У поточному періоді до 2002 р., і за абсолютним обсягом, і за темпами росту, переважною формою міжнародних потоків капіталу були потоки, що не створюють борг прямі інвестиції та портфельні інвестиції в акціонерний капітал. Проте, у поточний момент своєю структурою міжнародні потоки капіталу нагадують потоки до 1914 р. [10]. Останні факти, а також наявність значного числа різноманітних економічних суб’єктів, що оперують на фінансових ринках, велика різноманітність фінансових та інноваційних інструментів, що обертаються на них, свідчить про більш високий ступінь розвиненості сучасних фінансових ринків.

Таким чином, проведений аналіз характерних рис двох періодів фінансової глобалізації дозволив, по-перше, виділити цілий ряд загальних і відмінних рис між ними й, по-друге, зробити висновок, що більш ніж сто років тому міжнародний рух капіталу вперше за всю історію почав набувати дійсно глобального характеру – до нього були залучені країни всіх континентів, хоч серед них домінували розвинені країни.

 

Перелік посилань

1.      Bhagwati J. The Capital Myth. The Difference between Trade in Widgets and Dollars / J. Bhagwati // Foreign Affairs. – 1998. – Vol. 7, No. 3. – Р. 7–12.

2.      Rodrik D. Who Needs Capital-Account Convertibility? // Essays in International Finance, Department of Economics, Princeton University. – May, 1998. – Vol. 207. – Р. 55 – 65.

3.      Stiglitz J. Globalization and Its Discontents / J. Stiglitz. – New York: W.W. Norton and Company, 2002. – 304 p.

4.      Bhattacharya A. A Tangled Web / A. Bhattacharya // Finance & Development, A Quarterly Publication of the International Monetary Fund. – March, 2009. – Volume 46, No. 1. – Р. 40–43.

5.      Setser B. The collapse of financial globalization [Електронний ресурс] / B. Setser – Режим доступу: http://blogs.cfr.org/setser/2008/12/29/the-collapse-of-financial-globalization/

6.      Financial globalization and emerging market capital flows // BIS Monetary and Economic Department Papers. – December, 2008. – No. 44. – 484 p.

7.      Globalization and External Imbalances // World Economic Outlook. –[Washington, DC: International Monetary Fund], April 2005 – Ch. III. – Р. 109–156.

8.      Obstfeld M. Globalization and Capital Markets / M. Obstfeld, A. Taylor // NBER Working Paper. – 2002. – No. 8846. – 67 p.

9.      Blanchard O. Global Imbalances: in the Middle of the Stream? / Blanchard O. // KDI/IMF Conference on Reconstructing the World Economy. – February 25, 2010. – 27 p.

10.  Bordo M. Globalization in Historical Perspective / M. Bordo // Business Economics. – January, 2002 – Р. 20–29.



Первая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(10-15 мая 2008 г.)


(отчет)
Вторая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(1-7 ноября 2008 г.)
(отчет)
Третья научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(20-27 декабря 2008 г.)
(отчет)
Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)
(отчет)
Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)
(отчет)
Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)
(отчет)
Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)
(отчет)
Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)
(отчет)
Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)
(отчет)
Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)
(отчет)
Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля 04 мая 2011 г.)
(отчет)
Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)
(отчет)
Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)
(отчет)
Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)
(отчет)
Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01-07 марта 2012 г.)
(отчет)
Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)
(отчет)
Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)
(отчет)
Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)
(отчет)
Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февраля - 3 марта 2013 г.)
(отчет)
Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)
(отчет)
Двадцать первая научно-практическая конференция
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Первая международная научно-практическая конференция
"Перспективные направления отечественной науки - ХХI век"
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноября 2013 г.)
(отчет)
Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабря 2013 г.)
(отчет)
Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)
(отчет)
Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)
(отчет)
Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)
(отчет)
Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)
(отчет)
Двадцать восьмая научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)
(отчет)
Двадцать девятая научно-практическая конференция"
(19-25 ноября 2014 г.)
(отчет)
Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)
(отчет)
Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)
(отчет)
Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2 - 7 апреля 2015 г.)
(отчет)
Тридцать третья научно-практическая конференция
(20 - 27 мая 2015 г.)
(отчет)
Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13 - 17 октября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24 - 27 ноября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)
(отчет)
Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)
(отчет)
Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 25 мая 2016 г.)
(отчет)

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

Copyright © Zinet.info. Разработка и поддержка сайта - Студия веб-дизайна Zinet.info