zinet home
home home
home ИНТЕЛЛЕКТ-ПОРТАЛ
home Стартовал прием материалов в сборник XХХIX-й научной конференции. Требования к публикациям - в разделе "Объявления".

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

РЕСУРСЫ ПОРТАЛА:

Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 28 мая 2016 г.)


Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)


Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)


Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24-27 ноября 2015 г.)


Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13-17 октября 2015 г.)


Тридцать третья научно-практическая конференция
(20-27 мая 2015 г.)


Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2-7 апреля 2015 г.)


Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)


Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)


Двадцать девятая международная научно-практическая конференция
(19-25 ноября 2014 г.)


Двадцать восьмая международная научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)


Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)


Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)


Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)


Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)


Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабя 2013 г.)


Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноябя 2013 г.)


Первая международная научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцать первая научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)


Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февряля - 3 марта 2013 г.)


Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)


Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)


Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)


Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01 - 07 марта 2012 г.)


Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)


Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)


Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)


Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля - 04 мая 2011 г.)


Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)


Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)


Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)


Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)


Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)


Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)


Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)


Третья научно-практическая конференция
(20-27 декабря 2008 г.)


Вторая научно-практическая конференция
(1-7 ноября 2008 г.)


Первая научно-практическая конференция
(10-15 мая 2008 г.)



НАШИ ПАРТНЕРЫ:

Студия веб-дизайна www.zinet.info



Студия ландшафтного дизайна Флора-МК


Уникальное предложение!



Сайт-визитка - теперь
всего за 200 грн!

подробнее>>>



ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ ТА ОЦІНКИ ДОСТАТНОСТІ КАПІТАЛУ БАНКУ

 

Батракова О.М.

Україна, м. Харків,

Харківський інститут банківської справи УБС НБУ

 

В статье рассмотрена суть понятия «достаточность капитала банка». Раскрыты особенности отдельных подходов к определению уровня достаточности собственного капитала банка. Проанализировано выполнение банками Украины нормативов достаточности регулятивного капитала за период с 2007 по 2011 года.

Власний капiтал банку являється основним чинником, який у процесi забезпечення безпеки оцінки нaдійностi пeвної бaнківської нaдає змогу покpивaти потeнцiйнi втpaти від pизикових оперaцій, зaбезпечуючи цим самим основу для підтpимки довіpи до бaнку з боку вклaдникiв та iнших клiєнтiв. В peштi-решт, власний капітал банкy чинить значний вплив на його конкурентоспроможнiсть на ринку банківських послуг.

Якщо аналізувати показники фінансового стану банківської установи, то, безперечно, досить важливе місце матиме показник достатності власного капіталу, та показник адекватності регулятивного капіталу. До того ж, капітал є своєрідним буфером, який поглинає негативні результати, у тому числі збитки від поточної неефективної діяльності банку до вирішення його керівництвом проблем, що назріли. Таким чином, капітал захищає банк від банкрутства у разі несприятливої ситуації та непередбачених витрат [18,с.52].       

Дослідження питань у сфері визначення та формування достатнього рівня капіталу банківської установи приділяли такі вітчизняні науковці: М. Алексеєнко, В. Гайдай, О. Дзюблюк, О. Добровольський, О. Заруба, В. Каднічанська, А. Мороз, Л. Примостка, Р. Тиркало та ін. Щодо закордонних вчених, то вважаємо за необхідне зазначити роботи А. Калтиріна, В. Кисельова, В. Колеснікова, Т.У. Коха, Л. Кроливецької, О. Лаврушина, Ф. Мишкіна, П. Роуза, Дж.Ф. Сінкі, А. Тавасієва. Як бачимо, вчені-економісти багатогранно опрацьовують дане питання, але не зважаючи на це, воно й досі залишається актуальним не тільки у вітчизняній практиці, а й за кордоном.

На сьогодні розрахунок достатності капіталу банку відіграє для нього досить значну роль. Адже завдяки цьому показнику можна оцінити стан як банківської установи, так і банківської системи взагалі. Завдяки показнику достатності капіталу Національний банк України має можливість регулярно проводити його оцінку, і в результаті цього може приймати обґрунтовані рішення щодо регулювання тих чи інших структурних змін у банківській системі. Такі зміни, наприклад, можуть мати відношення до розширення філійної структури банку, злиття або реорганізації банківських установ.

Головна мета процесу управління банківським капіталом полягає в залученні та підтримці достатнього обсягу капіталу для розширення діяльності і створення захисту від ризиків. Величина капіталу визначає обсяги активних операцій банку, розмір депозитної бази, можливості запозичення коштів на фінансових ринках, максимальні розміри кредитів, величину відкритої валютної позиції та ряд інших важливих показників, які істотно впливають на діяльність банку [7].

Природа капіталу тісно пов’язана із економічною сферою його вияву, тому, будучи носієм результату економічних відносин суб’єктів фінансово-господарської діяльності, капітал банку виступає об’єктом власності, розпорядження і фінансового управління [4]. На сьогоднішній день існує безліч думок серед вітчизняних та іноземних вчених-економістів щодо визначення та розрахунку показника достатності капіталу банківської установи. Вважаємо за доречне розглянути деякі з них.

На думку І.М. Парасій-Вергуненко достатність капіталу — це здатність банку захистити інтереси своїх кредиторів та власників від незапланованих збитків, розмір яких залежить від обсягу ризиків, що виникають у результаті виконання банком активних операцій. [13, с.41].

О.В. Дзюблюк і О.І. Лаврушин надають цьому терміну таке визначення: «Достатність капіталу відображає загальну оцінку надійності банку, зумовлює залежність між величиною капіталу та ризикованістю діяльності банку» [6 ; 8].

Л.О. Примостка ототожнює терміни “достатність капіталу” і “адекватність капіталу”, вважаючи, що “воно містить уявлення про банківський капітал як джерело покриття збитків і відображає рівень надійності та ризикованості банку” [12, с. 88].

На думку А.В. Калтиріна, І.А. Скиби “достатність капіталу відображає загальну оцінку надійності банку, обумовлює залежність між величиною капіталу та ризикованістю діяльності банку” [7 с. 75].

Колектив російських авторів під керівництвом А.М. Тавасієва зазначає, що: “достатність капіталу є узагальнюючою оцінкою надійності банку, тобто банк буде вважатися надійним в частині його капіталу, якщо параметри останнього співпадають із розрахунковими нормативами достатності, виробленими емпіричним шляхом, самим банком, або регулюючим органом” [17, с. 537]. Отже, зазначені автори за основу визначення достатності капіталу банківської установи взяли рівень надійності як основу достатності її капіталу, який в свою чергу залежить від того, на скільки ризиковою її діяльність.

Отже, як бачимо, до визначення терміну «достатність капіталу банку» кожен з науковців має власну думку, але незважаючи на це, вони досить зрозуміло та чітко визначають його зміст, спрямовуючи свої зусилля на ефективну реалізацію практичного застосування механізму забезпечення достатнього обсягу власного капіталу банку задля стійкого і ефективного розвитку як банківської системи в цілому так і окремої банківської установи.

З усього вищезазначеного можемо зробити висновок, що достатність банківського капіталу – це здатність банківської установи у повному обсязі покривати за рахунок лише власного капіталу усі свої витрати, які виникають у процесі її діяльності, що в подальшому забезпечує її стійкість та належне виконання своїх функцій.

У контексті розгляду даного питання вважаємо доречним розгляд міжнародної практики щодо визначення та регулювання достатності банківського капіталу. Так, одним досить важливим документом, що має безпосереднє відношення щодо регулювання питань, які пов’язані з визначенням та регулюванням достатності капіталу банківської установи, є документ Базельського комітету з питань банківського нагляду «Міжнародна конвергенція оцінки капіталу і стандартів капіталу. Виправлена версія» (Базель ІІ) [5]. Як відомо, першою угодою про капітал 1988 року був саме Базель І, який було згодом замінено Базелем ІІ (виправленим, 1996 року) в країнах з ринковою економікою. Банківська система України також не лишилася осторонь впровадження Базельських рекомендацій, в тому числі і Базеля ІІ.

Українська банківська система як і більшість банківських систем світу також іде шляхом впровадження основних принципів Базеля ІІ у свою практику. Отже, розглянемо докладніше його структуру. Сама структура Другої базельської угоди про капітал включає три опори-компоненти: мінімальні вимоги капіталу, наглядовий процес та розкриття інформації для підтримки ринкової дисципліни (сприяння фінансовими ринками виконанню наглядовим органом функції контролю за банківськими установами та функції забезпечення дотримання ними мінімальних вимог достатності капіталу)

Найважливішим компонентом нагляду на сьогоднішній день залишаться саме контроль банківських установ з питанням щодо дотримання мінімальних вимог достатності капіталу. Саме це питання і має своє продовження і в Базелі II. Отже, згідно Базеля ІІ, капітал, який наглядовими органами було визначено як джерело покриття непередбачуваних збитків, складається з капіталів трьох рівнів. Так, до капіталу першого рівня (або ще так званого основного капіталу) належать акціонерний капітал та нерозподілений прибуток, а до капіталу другого рівня - додатковий капітал. До того ж, банківські установи можуть залучати і короткострокові субординовані запозичення, тобто капітал третього рівня, який вони можуть застосовувати для дотримання вимог достатності банківського капіталу.

Отже, Базель ІІ досить ґрунтовно підходить до питань контролю банківських установ з питанням щодо дотримання мінімальних вимог достатності капіталу.

Разом з тим, вважаємо за необхідне додати, що міжнародне співтовариство відреагувало на виклики світової фінансової кризи, зокрема вимоги відносно банківського капіталу, що одержали назву Базель ІІІ, стосуються трьох напрямків: зміна структури власного капіталу, введення нових нормативів достатності капіталу, створення буферів капіталу [7].

Слід також зазначити, що «Базель ІІІ» не є самостійним документом, який виключає використання попередніх видань. Положення стандарту застосовуються паралельно з «Базелем ІІ» та зосереджені на встановленні мінімальних вимог до достатності капіталу, його структури (табл. 2).

Введення нових норм до структури активів і капіталу банків почнеться з січня 2013 року і повністю завершиться до січня 2015 року. При цьому з січня 2016 року по січень 2019 року банки повинні створити «буферний резервний капітал» (табл. 2). Крім того, за необхідністю, уряди країни зможуть надавати приватним банкам новий капітал до січня 2018 року.

 

Таблиця 1 – Три опори-компоненти та їх складові

№ п/п

Назва опори-компоненти

Складові опори-компоненти

1

Вимоги до активів, зважених за ризиком (Risk weighted assets, RWA)

-         ризик невиконання контрагентом своїх зобов’язань

-         коефіцієнт покриття

-         торговельний портфель, сек'юритизація (зазначено в «Базелі ІІ»)

2

Мінімальні вимоги до капіталу, таргетування

-         мінімальні вимоги до достатності капіталу - антикризовий резервний буфер

-         визначення капіталу

-         коефіцієнт левериджу

-         управління систематичним ризиком

3

Вимоги до підтримання ліквідності

-         коефіцієнт стійкості пасивів

-         коефіцієнт достатності капіталу

 

Отже, необхідність запровадження міжнародних стандартів Базеля II й Базеля III - це досить важливе стратегічне завдання розвитку банківського нагляду в Україні, зокрема, питання контролю банківських установ з питанням щодо дотримання мінімальних вимог достатності капіталу. Основними позитивними наслідками впровадження зазначених угод мають стати підвищення стабільності, міцності, ефективності, прозорості діяльності національної банківської системи, міжнародного фінансового рейтингу банківської системи, прискорення інтеграції банківської системи у глобальний банківський простір тощо [11, с. 5].

Одним із підходів до оцінки достатності капіталу на основі співвідношення власного капіталу й зобов’язань банку можна вважати систему, основою якої є фінансовий важіль (ліверидж). Її сутність полягає у тому, щоб вибрати оптимальне співвідношення власного капіталу банку та його зобов’язань у допустимих межах для виконання нормативів регулюючих органів. Використання методу фінансового важеля при визначенні достатності власного капіталу ставить банки перед вибором між ступенем своєї надійності з точку зору можливості протистояти непередбаченим несприятливим ситуаціям, який буде тим вищим, чим більша частка власного капіталу в загальних пасивах банку, і прибутковістю капіталу, яка за інших рівних умов буде тим більшою, чим менша питома вага власних коштів у пасивах банківської установи [10].

Основне призначення регулятивного капіталу банківської установи полягає в забезпеченні покриття різних ризиків, які притаманні банківській діяльності. Водночас банки за допомогою регулятивного капіталу сприяють забезпеченню збереження банківських вкладів, підтримці фінансової стійкості, підтриманню відповідного рівня довіри до банку та здійсненню ефективної та стабільної банківської діяльності [3, с. 25]. На сьогодні в банківському звконодавстві України існують такі нормативи: Н2 – Норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов’язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру.

Норматив Н3 – показує співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів. Головною метою встановлення цих нормативів стала необхідність запобігання надмірному перекладенню банками кредитного ризику та ризиків неповернення банківських активів на кредиторів і вкладників (Н2) та співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів, що відображає розмір регулятивного капіталу, необхідний для дійснення банком активних операцій (Н3) [2].

Закон України «Про банки і банківську діяльність» вiд 07.12.2000 № 2121-III у останній редакції від 22.09.2011 року та інструкція НБУ «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні» від 26.10.2001 № 841/6032 у редакції від 28.12.2011 року, визначають: мінімальний розмір статутного капіталу, який не повинен бути меншим 120 млн. грн. [1]; норматив мінімального розміру регулятивного капіталу (норматив Н1), який обчислюється як сума основного та додаткового капіталу за вирахуванням відвернень. Інструкцією встановлено, що даний норматив повинен становити не менше 120 млн. грн.; норматив адекватності регулятивного капіталу (норматив Н2), що розраховується як відношення регулятивного капіталу банку до активів, зважених на відповідний коефіцієнт ризику, залежно від групи, до якої віднесено актив. Для банків, що розпочинають операційну діяльність, цей норматив має становити: протягом перших 12 місяців діяльності – не менше 15%; протягом наступних 12 місяців – не менше 12%; надалі – не менше 10%; співвідношення регулятивного капіталу та сукупних активів (норматив Н3). За вимогами НБУ, значення даного коефіцієнту має бути не меншим 9% [2].

На наш погляд, питання регулювання рівня достатності власного капіталу банку є дуже складним і багатогранним: низькі значення цих нормативів можуть спровокувати небезпеку зростання ризиків і негативно вплинути на фінансову стійкість банку, а висока нормативна достатність капіталу, перш за все, обмежить обсяги залучення та розміщення ресурсів банком, що згодом вплине на фінансовий результат. Високі значення показників достатності власного капіталу свідчать про неефективне виконання банками своєї функції щодо залучення та розміщення тимчасово вільних ресурсів на ринку. При утриманні граничного розміру капіталу банком існує велика імовірність виникнення проблеми невиконання нормативу адекватності регулятивного капіталу. Таким чином, здійснюючи політику посилення вимог до нарощення банками власного капіталу, Національному банку України, доцільно застосовувати диференційований підхід при встановленні обов’язкових до виконання нормативів достатності капіталу щодо різних груп банків, враховуючи їхні потенційні капіталотворчі можливості та рівень прибутковості. Крім цього, для підвищення рівня капіталізації, НБУ має спонукати банки до розвитку систем управління ризиками та вдосконалення власних методів контролю за оцінкою рівня ризиків.

 

Таблиця 2 – Динаміка власного капіталу та показників його достатності банківської системи України у 2001-2005 рр., млн. грн.

 

Назва показника

2007

2008

2009

2010

2011

 

Власний капітал

119263

115175

137725

155487

156217

 

Темп росту власного капіталу, %

-

-4088

22550

17762

730

 

Регулятивний капітал

123066

135802

160897

178454

171118

 

 

 

 

 

 

 

Темп росту регулятивного капіталу, %

-

12736

25095

17557

-7336

 

 

Загальні активи

599396

926086

880302

942088

1054280

 

Темп росту загальних активів, %

-

326690

-45784

61786

112192

 

Питома вага у власному капіталі регулятивного капіталу, %

103,19

117,91

116,82

114,77

109,54

 

 

Достатність капіталу:

 

 

 

 

 

 

регулятивного (Н2), %

14,08

18,08

20,83

18,9

18,23

 

співвідношення регулятивного капіталу та сукупних активів (норматив Н3), %

20,53

14,66

18,28

18,94

16,23

 

 

Норматив адекватності основного капіталу Н3 позраховується задля визначення спроможності банку захистити своїх кредиторів та вкладників від непередбачуваних збитків, яких банк може зазнати в процесі своєї діяльності, залежно від впливу ризиків. Цей норматив розраховується як співвідношення основного капіталу до загальних активів банку, зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями банків. Значення показника достатності основного капіталу повинно бути не менше 4 % [2]. Упродовж 2007-2008 років відбулось зменшення регулятивного капіталу, це безпосередньо пов’язано з наслідками світової фінансової кризи (табл. 1). Щодо показника достатності основного капіталу, то фактичні його значення, не дивлячись на відставання темпів зростання основного капіталу від динаміки чистих активів, перевищували нормативне значення, простежується тенденція до зниження його розміру з 20,5 до 16,2 %. Високі рівні нормативу капіталу Н3 по банківській системі (варіація значень: 20,5 до 16,2 %) свідчать, з одного боку, про достатність власного капіталу (базової його складової), але з іншого боку, вказують на невисокий рівень технологічності та конкурентоспроможності вітчизняних кредитних установ. Тому банкам слід не лише неухильно дотримуватись нормативних вимог регулюючих органів, а й ефективно проводити менеджмент власного капіталу, з метою забезпечення ліквідності та прибутковості. Здійснюючи політику посилення вимог до нарощення банками власного капіталу Національному банку України, на нашу думку, доцільно було б застосовувати диференційований підхід при встановленні обов’язкових до виконання нормативів достатності капіталу щодо різних груп банків, враховуючи їх потенційні капіталотворчі можливості та рівень прибутковості.

 Підсумовуючи вищевикладене, вважаємо за необхідне відмітити: достатність власного капіталу, з огляду на врахування при її розрахунку майже всіх ризиків банківської діяльності, є інтегральним показником оцінки стану якісної капіталізації та фінансової стійкості банківських установ зокрема та системи банків в цілому. Під достатністю капіталу банку слід розуміти його здатність покривати витрати і непередбачені втрати від своєї діяльності виключно за рахунок власного капіталу. Поряд з цим, зважаючи на постійну диверсифікацію ризиків в сучасному економічному просторі, першочерговим завданням для банківської спільноти залишається постійне вдосконалення методики оцінки даних ризиків та її застосування у визначенні рівня адекватності власного банківського капіталу потребам розвитку економіки. Для успішного розв’язання такого завдання необхідною умовою є координація зусиль як наглядових органів, так і банківських установ, рейтингових агентств, науковців і практиків, які зацікавлені в розробці досконалого способу розрахунку показника достатності банківського капіталу.

 

Список літератури

1.      Закон України «Про банки і банківську діяльність» вiд 07.12.2000 № 2121-III // http://zakon.rada.gov.ua/

2.      Інструкція НБУ «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні» від 26.10.2001 №841/6032 // http://zakon.rada.gov.ua/

3.      Владичин У. Достатність регулятивного капіталу у вітчизняному та іноземному банківництві Україні // Формування ринкової економіки в Україні. – 2009. – №19. – С. 523–529 // http://nbuv.gov.ua/

4.      Гайдай В. Особливості визначення достатності капіталу банку // Економічний аналіз. – 2010. - №6.

5.      Документ Базельського комітету з банківського нагляду «Міжнародна конвергенція оцінки капіталу і стандартів капіталу» (International Convergence of Capital Measurement and Capital Standards, Базель I) 1988 р.; документ Базельського комітету з банківського нагляду «Доповнення до Угоди про достатність капіталу з метою обліку ринкових ризиків» (Amendment to the Capital Accord to Incorporate Market Risk) 1996 р.; документ Базельського комітету з банківського нагляду «Міжнародна конвергенція оцінки капіталу і стандартів капіталу. Виправлена версія» (International Convergence of Capital Measurement and Capital Standards. A Revised Framework, Базель ІI) 2004р.// Електронний ресурс Базельського комітету з банківського нагляду: http://www.bis.org

6.      Дзюблюк О.В. Комерційні банки в умовах переходу до ринкових відносин. – Тернопіль: Тернопіль, 1996. – 140 с.

7.      Каднічанська В.М., Лазько А.А. Вплив обсягів банківського капіталу на конкурентоспроможність банківської системи України / Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. - 2011. -№ 2(11).

8.      Калтырин А.В. Деятельность коммерческих банков: Учеб. пособие / Под ред. проф., д.е.н. А.В. Калтырина. – Ростов-на-Дону: “Феникс”. - 2004. – 384 с.

9.      Лаврушин О.И. Банковское дело. – М.: Финансы и статистика. - 1998. – 576 с.

10.  К.Л. Ларіонова, О.В. Яремчук Управління форуванням обсягу та ціни власного капіталу банку // Вісник Хмельницького національного університету. -2010.- № 5. T. 4

11.  Міщенко В. Базель ІІІ: нові підходи до регулювання банківського сектору / В. Міщенко, А. Незнакова // Вісник НБУ. – 2011. – №1. – С.4–9.

12.  Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент у банку. – К.: КНЕУ, 2004. – 468 с., с. 88

13.  Парасій-Вергуненко Аналіз банківської діяльності: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2003. — 347 с., с.41

14.  Показники діяльності банків України Вісник Національного банку України. – 2012. – № 3. – С. 49.

15.  Тавасиев А.М. Банковское дело: управление и технологии. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 863 с., с. 537

16.  Ямкова Ю.А., Павлюк К.В. Сутність фінансової стійкості комерційного банку / Ю.А. Ямкова, К.В. Павлюк // Наука й економіка / 2011.- № 2 (22).- c. 52-59.



Первая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(10-15 мая 2008 г.)


(отчет)
Вторая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(1-7 ноября 2008 г.)
(отчет)
Третья научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(20-27 декабря 2008 г.)
(отчет)
Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)
(отчет)
Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)
(отчет)
Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)
(отчет)
Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)
(отчет)
Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)
(отчет)
Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)
(отчет)
Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)
(отчет)
Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля 04 мая 2011 г.)
(отчет)
Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)
(отчет)
Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)
(отчет)
Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)
(отчет)
Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01-07 марта 2012 г.)
(отчет)
Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)
(отчет)
Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)
(отчет)
Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)
(отчет)
Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февраля - 3 марта 2013 г.)
(отчет)
Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)
(отчет)
Двадцать первая научно-практическая конференция
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Первая международная научно-практическая конференция
"Перспективные направления отечественной науки - ХХI век"
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноября 2013 г.)
(отчет)
Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабря 2013 г.)
(отчет)
Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)
(отчет)
Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)
(отчет)
Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)
(отчет)
Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)
(отчет)
Двадцать восьмая научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)
(отчет)
Двадцать девятая научно-практическая конференция"
(19-25 ноября 2014 г.)
(отчет)
Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)
(отчет)
Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)
(отчет)
Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2 - 7 апреля 2015 г.)
(отчет)
Тридцать третья научно-практическая конференция
(20 - 27 мая 2015 г.)
(отчет)
Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13 - 17 октября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24 - 27 ноября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)
(отчет)
Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)
(отчет)
Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 25 мая 2016 г.)
(отчет)

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

Copyright © Zinet.info. Разработка и поддержка сайта - Студия веб-дизайна Zinet.info