zinet home
home home
home ИНТЕЛЛЕКТ-ПОРТАЛ
home Стартовал прием материалов в сборник XХХIX-й научной конференции. Требования к публикациям - в разделе "Объявления".

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

РЕСУРСЫ ПОРТАЛА:

Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 28 мая 2016 г.)


Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)


Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)


Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24-27 ноября 2015 г.)


Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13-17 октября 2015 г.)


Тридцать третья научно-практическая конференция
(20-27 мая 2015 г.)


Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2-7 апреля 2015 г.)


Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)


Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)


Двадцать девятая международная научно-практическая конференция
(19-25 ноября 2014 г.)


Двадцать восьмая международная научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)


Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)


Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)


Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)


Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)


Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабя 2013 г.)


Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноябя 2013 г.)


Первая международная научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцать первая научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)


Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февряля - 3 марта 2013 г.)


Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)


Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)


Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)


Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01 - 07 марта 2012 г.)


Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)


Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)


Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)


Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля - 04 мая 2011 г.)


Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)


Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)


Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)


Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)


Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)


Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)


Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)


Третья научно-практическая конференция
(20-27 декабря 2008 г.)


Вторая научно-практическая конференция
(1-7 ноября 2008 г.)


Первая научно-практическая конференция
(10-15 мая 2008 г.)



НАШИ ПАРТНЕРЫ:

Студия веб-дизайна www.zinet.info



Студия ландшафтного дизайна Флора-МК


Уникальное предложение!



Сайт-визитка - теперь
всего за 200 грн!

подробнее>>>



ФОРМУВАННЯ ВИКОНАВСЬКОЇ МАЙСТЕРНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА-МУЗИКАНТА

 

Богдан Т.М.

Україна, м. Мукачево, ЗОШ №7

 

Статья посвящена раскрытию процесса формирования исполнительских умений та навыков будущего педагога-музыканта. Акцент в публикации поставлен на определении методов формирования исполнительского мастерства как структурного компонента профессиональной деятельности будущего педагога-музыканта.

Ключевые слова: исполнительская деятельность, концертное выступление.

 

Збереження духовності української нації потребує підготовки нової генерації вчителів, педагогів-музикантів XXI століття, спроможних залучити молодь до глибокого пізнання і художнього спілкування з музичним мистецтвом.

Рівень професійної кваліфікації музиканта-педагога особливо яскраво виявляється на етапі виконавської діяльності, коли синтез педагогічного і виконавського компонентів діяльності вчителя дозволяє досягти художнього впливу музичного мистецтва на особистість.

Аналіз діяльності педагогів різного рівня майстерності виявляють єдність педагогічного і виконавського аспектів майстерності педагога-музиканта, їх рівнозначність і взаємодоповнення у досягненні взаємодії вчителя зі студентами.

Сучасні наукові концепції з проблем взаємодії педагогічної і виконавської майстерності висвітлені у працях В. Бєлікової, М. Давидова, О. Маркової, В. Москаленка та ін. Психологічне підгрунтя творчої індивідуальності інструменталіста як показник його виконавської майстерності розглянуто Л. Бочкарьовим, О. Віцинським, Г. Тарасовим та ін.

На жаль, ці дослідження не знайшли належного застосування у широкому загалі підготовки майбутніх педагогів-музикантів. Ми помічаємо, що майбутні педагоги відчувають неабиякі труднощі у виконавській діяльності. Тому метою даної публікації є визначення методів формування виконавської майстерності як структурного компонента професійної діяльності майбутнього педагога-музиканта.

Успішність формування будь-якого музичного процесу, зокрема підготовки педагога-музиканта до виконавської діяльності залежить передусім від його методичного забезпечення. Педагог-музикант повинен володіти варіативною методикою і обирати найдоцільніші методи для вирішення конкретних завдань. Зазначимо, що у виконавській практиці широко використовується комплекс методів: порівняння, співставлення, асоціацій, аналізу, синтезу та диференціації окремих елементів, альтернативного пошуку конструктивно-технологічних рішень.

Одним із важливих методів підготовки педагога-музиканта до виконавської діяльності є використання елементів музичної критики. Пізнаючи специфіку сучасних форм виконання та виробляючи відповідні методи та засоби оцінки звучання класичних та сучасних музичних творів, музична критика, з одного боку, проникає у творчу лабораторію композитора, відслідковує шляхи народження музичного твору та його художніх результатів, а з другого – проникає у безперервно змінювані виконавські стилі та засоби музичної виразності. Поряд з цим завжди залишається актуальною і проблема персонального сприйняття музики кожним критиком.

Музична критика у процесі виховання та підготовки формування творчого обрису майбутнього педагога-музиканта мусить вирішувати педагогічні завдання властивими їй методами та засобами. В рамках методу музичної критики використовується педагогічно-виконавський аналіз. В його основі лежать словесні методи викладання.

Словесні методи – найбільш традиційний засіб навчання. У процесі підготовки педагога-музиканта до виконавської діяльності словесні методи (розповідь, бесіда, робота з додатковою літературою як інформаційно-пошуковий метод) характеризуються особливим змістовим навантаженням і проблемністю викладу, оскільки покликані поновити і розширити уявлення майбутнього педагога-музиканта щодо змістових і технологічних складових музично-виконавського процесу.

Але слід зауважити, що виділення словесних методів як самостійної ланки навчального процесу у виконавському класі досить умовне. Найбільше практичне навантаження лягає на методи перцептивно-логічні (комбіновані), за якими розкривається «творча лабораторія» викладача. Серед них – наочне пояснення (із використанням виконавського аналізу та вивчення нотного тексту) і виконавське демонстрування з елементами аналізу музичного твору та особливостей техніки і технології виконання.

Однією з проблем музичної педагогіки і зокрема підготовки педагога-музиканта до виконавської діяльності є ситуація, коли відтворення нотного тексу і супутніх редакторських поміток без опори на внутрішнє передчуття, внутрішньо-слухове уявлення, а лише завдяки виробленим руховим навичкам, коли відбувається розрив між технічною оснащеністю виконавця і рівнем його образного мислення. Серед причин такого розриву можуть бути як абсолютизація аналітичного етапу, чистого теоретизування без опори на емоційно-слухове уявлення, так і відсутність етапу усвідомлення своїх первинних емоційних реакцій-уявлень і їх переведення у сферу рухів поза моментом інтелектуального, асоціативно-понятійного уточнення і закріплення. Синтез чуттєвого і раціонально є необхідною умовою формування адекватного виконавського художньо-звукового образу.

Виконавський аналіз як педагогічний метод ґрунтується на пробудженні внутрішнього чуття музичних особливостей і закономірностей, а його закріплення у стійке новоутворення Процес виконавського аналізу проходить на безпосередньому звуковому матеріалі і має характер своєрідного підтвердження та раціонального обґрунтування інтуїтивного емоційного чуття. Виконавський аналіз також передбачає пошук шляхів реального озвучення музичної думки. Такий пошук відбувається на основі засвоєння основних технічних принципів природного, художньо-творчого виконання.

Вивчення нотного тексту має свої важливі особливості. Оскільки нотний текст є системою кодування у нотно-знаковій системі художньої інформації, вивчення його є, передусім, прочитання семантичних значень цієї системи. Завдання педагога-музиканта полягає в тому, щоб «бачити» все, що записано в нотах, і відчувати, що виражають всі ці текстові знаки.

В майбутнього педагога-музиканта необхідно виховувати вміння відділяти в тексті головне, простежувати у сплетіннях фактури мелодичний розвиток тканини; поряд із мелодичним (лінійним) виховати гармонічне (вертикальне) бачення, щоб у складних мелодичних фігураціях одномоментно охоплювати їхню гармонічну основу і на цьому будувати цілісну форму фраз, розділів тощо. Вершиною здатності прочитання нотної партитури є всеохоплюючий синтез, високорозвинене миттєве інтуїтивне бачення. Виховання такої здатності йде через ряд пізнавальних етапів у дослідженні даного тексту шляхом його ретельного аналізу і подальшого синтезу окремих частин в цілісні побудови.

Когнітивно спрямоване виконавське прочитання нотного тексту має характер глибоко творчого процесу, оскільки є своєрідною трансформацією нотного запису у живе звучання. Співвідношення когнітивного і творчого компонентів у виконавському прочитанні нотного тексту має складний характер. У нотному записі музичний твір існує як певна потенційна можливість, що реалізується лише через свою конкретизацію у виконанні. Слід також зазначити, що в музично-педагогічний аналіз входять також прогнозування можливих проблем і помилок, які можуть виникнути при вивченні певного твору. А також створення індивідуального плану роботи над твором; розробка індивідуальних творчих вправ (етюдів) для художнього, інтонаційного і технічного освоєння твору.

Один з методів підготовки педагога-музиканта до виконавської діяльності – це використання психологічно-виконавського тренінгу, сутність якого полягає у розкритті психологічних механізмів процесу виконавського звукоутворення, у спробах практичного досягнення максимальної концентрації слухової уваги на процесі звуко-акустичного розгортання музичного матеріалу із наближенням техніки виконання до природної, гранично економної та раціональної, а виконавської технології – до стану психологічного комфорту у «спостереженні» та управлінні реальним звучанням.

Психологічно-виконавський тренінг використовується як певна педагогічна проблемна ситуація, коли у штучно створених умовах (вимогах) виконання у майбутніх педагогів-музикантів загострюються виконавські проблеми, передусім, слухового характеру і пов‘язані з ними проблеми технічної організації, координації і слухо-рухової «комфортності».

Необхідність використання психологічно-виконавського тренінгу продиктована тими обставинами, що рівень достатнього розуміння майбутнього педагога-музиканта виконавських завдань ще не гарантував їх адекватне втілення. Між цими двома моментами розуміння виконавського завдання і його звуко-акустичного здійснення знаходиться сфера практичного володіння механізмом втілення звукових ідей, характер якого і визначає якість кінцевого виконавського «продукту».

Важливим методом підготовки до виконавської діяльності виступає метод активізації виконавської практики, суттю якого є методичне забезпечення активної виконавської діяльності.

Встановлено, що найбільша виконавська активність виявляється у самостійній пізнавальній діяльності, яка сприяє розвитку музичного мислення, розвиває необхідні для виконавської діяльності асоціативні зв‘язки. У свою чергу, багатство музичної уяви, вдумливе ставлення до змісту твору підказує виконавцеві шляхи до його реалізації (знаходження найбільш раціональних прийомів роботи над музичними творами, сприяння інтенсивному їх засвоєнню, накопичення виконавського репертуару, досягнення досконалості професіино-виконавських умінь та навичок). Для цього потрібно формувати психологічну установку на виконавську діяльність; розвивати потребу у виконавській творчості як необхідному шляху власного професійного становлення, творчу індивідуальність майбутнього педагога-музиканта.

Важливою формою підготовки майбутнього педагога-музиканта до виконавської діяльності є активна виконавська практика, яка здійснюється безпосередньо в процесі навчання майбутнього педагога-музиканта і має такі традиційні форми як заліково-екзаменаційна й концертна. Інтенсифікації виконавської практики сприяє використання різноманітних форм її виконавської діяльності, а саме: академконцерти, навчально-тематичні концерти, сольні концерти, конкурси на краще виконання творів певного автора, музики одного стилю, жанру.

Позитивним чинником підготовки до виконавської діяльності майбутнього педагога-музиканта є використання метода ескізного вивчення твору. Оволодіння музичним матеріалом не доводиться у цьому випадку до високого ступення довершеності, концертно-виконавської завершеності, робота припиняється дещо раніше.

Останньою, заключною межею цієї роботи є етап, на якому музикант осягає в цілому образно-поетичний задум твору, одержує художньо-вірогідне, неперекручене уявлення про нього, і як виконавець може переконливо (хоча без технічної досконалості) втілити цей задум на інструменті. Прибічниками ескізного засвоєння навчального репертуару здавна виступали такі видатні музиканти-виконавці та педагоги, як Ф.Ліст, Г.Нейгауз, П.Пабст.

Дана форма занять майбутнього педагога-музиканта, скорочуючи термін роботи над твором, призводить до істотного збільшення кількості музичного матеріалу, який він опрацьовує, формування певного виконавського досвіду, тезаурусу та власного музично-виконавського кругозору. До активної виконавської практики залучається значно більший та різноманітний за складом репертуар. Цей репертуар має бути максимально різноманітним за складом і стилістично багатоплановим, відрізнятися більшою кількістю композиторів і творів ніж репертуар заліково-екзаменаційних програм.

Концертний виступ є однією з основних закономірностей музично-виконавської діяльності і передбачає максимальну всіх сутнісних сил виконавця, використання музично-теоретичних знань, практичних умінь та навичок, що складають виконавську майстерність майбутнього педагога-музиканта. Тому розглянемо також методи підготовки до концертного виступу.

Одним із показників готовності твору до концертного виступу є імпровізаційна свобода гри. Це означає, перш за все, що виконавець може сміливо віддаватись течії своєї фантазії не побоюючись порушити логіку музичного розвитку. Це також означає, що ігровий апарат миттєво і точно виконує всі задуми. І нарешті, що уява не потребує таких вимог, які в даний момент технічно не можуть бути виконаними. Виконання може вважатись художньо зрілим лише при наявності емоційно-логічної безперервності, коли ніде не втрачається «низка подій», немає не цікавих місць, увага ніде не відволікається.

Проблема психологічної підготовки педагога-музиканта до концертного виступу – одна з найважливіших в музичній педагогіці. Певна психологічна підготовка до виступу необхідна в першу чергу тим, хто виступає рідко. Велике значення для психологічної підготовки мають систематичні виступи. Відомо, що навіть самі досвідчені виконавці, після довгої перерви у концертній роботі, як правило, хвилюються значно більше, ніж в період систематичного виходу на сцену. Таким чином, справа заключається перш за все в тому, щоб забезпечити майбутньому педагогу-музиканту часто виступати перед публікою. Обмежуватись в цьому відношенні тільки виступами на вечорах в музичному учбовому закладі неможна. Необхідно, щоб майбутній педагог-музикант систематично грав в просвітницьких концертах на різних культурних заходах. Важливо, щоб була можливість якомога частіше виконувати в класі, використовуючи для цього не тільки твори, які знаходяться в роботі, але і вивчені раніше. При цьому майбутній педагог-музикант повинен постійно привчатись відразу включатись в образ твору, викликати в себе необхідну емоційну настройку, досягати повної сконцентрованості в процесі гри і т.д. Для розвитку виконавських навиків корисно починати урок з програвання твору у відносно закінченому вигляді.

Також для музиканта важливо тренувати стійкість до тих психічних перешкод, які характерні для виконавської діяльності. Деякі музиканти стверджують, що перед виступом корисний автотренінг. Неможливо пояснити виникнення того чи іншого сценічного стану виконавця, приймаючи до уваги лише особливості нервової системи або одні лише інтелектуально-творчі якості. Необхідно врахувати всі сторони динамічної структури особистості.

Структура таких сторін особистості, на думку сучасного музичного психолога Л.В. Баланчивадзе могла би виглядати таким чином:

·         психологічна установка на музично-виконавську діяльність, потреба в такій діяльності;

·         творчий досвід виконавця, його професійні знання;

·         особливості психічних процесів (в тому числі виконавська увага, воля, слухові уявлення, оптимальне для творчого рівня емоційне збудження, гнучкість психологічної адаптації та інше);

·         типологічні властивості вищої нервової діяльності, темперамент [1, с. 65].

Всі сторони особистості, які перераховані в цій структурі взаємозв‘язані і взаємозалежні.

Перша підструктура – психологічна установка на музично-виконавську діяльність і потреба в такій діяльності – мобілізує всі творчі здібності, але не завжди усвідомлюється музикантом. Ця мобілізація, пошуки того чи іншого виконавського рішення можуть здійснюватись навіть в ті моменти, коли, як здавалося б, музикант і не думає про майбутній концерт. Постійні турботи, які переживаються перед виступом, проявляють себе на фоні головного завдання – мобілізації фізичних і душевних сил до майбутнього виконання концертної програми.

Стійка психологічна установка на періодично повторюючуся творчу роботу за часом перетворюється в потребу.

Друга підструктура – творчий досвід, професійні знання. Чим більший виконавський досвід, чим частіше музикант виходить на концертну естраду, тим рідше страждає він від сценічного хвилювання.

Третя підструктура – особливості психічних процесів. На сценічний стан артиста впливають всі психічні процеси, які проходять в момент виконання музичного твору. Ми виділяємо, як найбільш важливі – виконавську увагу, волю, слухові уявлення, оптимальний для творчості рівень емоційного збудження, гнучкість психологічної адаптації, художнє трактування твору.

Важливу роль в психологічній підготовці педагога-музиканта до концертного виступу відіграють його слухові уявлення. Подумки «програючи» фрагменти твору, уявляючи себе на концертній естраді і внушив собі відповідний психологічний стан, виконавець тренує свою здібність емоційно переживати і трактувати музику в умовах естрадного хвилювання. Музично-слухові уявлення не тільки забезпечують творче відношення до твору, який виконується і допомагають вибрати виконавський варіант, але й беруть участь в контролі за якістю виконання.

Емоційне збудження – важлива умова для успішного виступу педагога-музиканта. Однак, важливо, щоб воно не переходило за оптимальні для даної особистості межі. Коли емоційне збудження у музиканта досягає оптимального рівня, створюються передумови для виникнення особливого стану душі, особливого почуття окриленості і творчого підйому, всього того, що принято називати надхненням.

Формування сценічного стану артиста багато в чому визначається і адаптативними можливостями особистості. Виконавець адаптується до образної мови композитора, до технічних і виразових засобів, які необхідні для втілення художнього змісту виконуваної музики, до власного фізичного і психічного стану, до емоціогенної обстановки глядацької зали, до несподіванок, які можуть виникнути під час виступу. Чим швидше і гнучкіше адаптується виконавець до змінних умов концерту, тим успішніше він керує своїм сценічним станом.

Четверта підструктура – типологічні якості вищої нервової діяльності, темперамент. В педагогічно-виконавській діяльності спостерігається схожа залежність – музиканти, які мають сильний неврівноважений тип нервової системи (холерики), частіше за інших переживають сценічний стан, який нагадує «передстартову лихоманку». Виконавці з сильною інертною системою вищої нервової діяльності (флегматики), частіше впадають в стан творчої апатії. Складніше за все долають нездорові форми сценічного хвилювання музиканти з слабким типом нервової системи (меланхоліки).

В музичному виконавстві успіху можуть добитись люди з будь-яким типом вищої нервової діяльності, і тому числі меланхоліки. Якщо музикант, який володіє меланхолічним типом темпераменту, постійно націлений на подолання негативних якостей своєї психіки, то з часом його нервова система пристосовується до умов творчої роботи.

Проблема ефективної підготовки до виконавської діяльності безпосередньо пов‘язана з особливостями репетиційного виконання. На практиці ми часто зустрічаємось з тим, що за хорошим виконанням на репетиції часто слідує невдалий концертний виступ, і навпаки.

Широко розповсюджений погляд, згідно якому концертне виконання завжди нібито гірше репетиційного, але разом з тим спостереження показують, що не тільки зрілі артисти, але й частина учнів, краще грають при слухачах: контакт з аудиторією стимулює у них більшу змістовність і рельєфність музичного висловлювання. Очевидно, що виконавець, який не належить до числа тих, які краще грають при слухачах, повинен особливо об‘єктивно оцінювати висновки репетицій. При цьому необхідно чітко уявити собі – на основі попереднього досвіду, які реальні покращення можна ввести в гру в проміжок часу, який залишився до виступу.

Генеральній репетиції повинна передувати достатня кількість попередніх репетицій, тобто цілісних програвань всієї програми у себе дома, перед уявною аудиторією. Слід зазначити, що вдала репетиція показує на потенційну можливість ще кращого виступу, якщо тільки виконавець не самозаспокоюється на досягнутому.

Л.Баланчівадзе вказує у своєму дослідження ще на один метод підготовки майбутнього педагога-музиканта, а саме метод часткової репетиції [1, с. 152]. Він вважає, що найбільш оптимальною є часткова репетиція: саме за нею слідує найбільш вдалий концертний виступ. Під час часткової репетиції проявляється ефект перерваної дії: активізуються операційні можливості, виникає напруга, яка не отримає розрядки із-за фрагментарності виконання. Незадоволена потреба, з одного боку, і нереалізовані операційні можливості – з іншого і створюють підготовленість до найбільш повного розкриття творчих можливостей, до концертного виступу високого рівня. При повній репетиції операційні можливості повністю реалізуються, що негативно впливає на якість концертного виконання.

Після часткової репетиції музикантам вдається спокійно, без хвилювання сконцентрувати увагу на майбутньому виступі, проаналізувати можливі помилки в виконанні і зазделегіть знайти вихід із можливої невдалої ситуації. Після повної репетиції, навпаки, у тих же музикантів посилюється хвилювання, виникає страх перед невдачею.

Провідні музиканти в день виступу рекомендують берегти нервово-психічну енергію, тобто багато не читати, багато не говорити. Грати також рекомендується не багато, а п‘єси концертної програми програвати в повільних темпах і емоційно стримано. Також відомо, що в день концерту корисно не стільки грати, скільки обдумувати п‘єсу з нотами в руках.

Корисно програвати старі, добре в свій час вивчені і вдало в концертах виконувані п‘єси: таке відновлення раніше досягненої координованості елементів гри здійснює позитивний вплив і на виконання нової програми.

Важливим моментом, який передує виходу на сцену, є входження в образ. Кожний педагог-музикант виробляє свою особисту манеру виходу на естраду. Краще за все, якщо в ній поєднуються енергія і витримка, скромність і почуття власної гідності.

Після концертного виступу необхідно обов‘язкого зробити його аналіз. Визначити що було вдалим у виконанні, а що потребує подальшого доопрацювання. Це дасть змогу закріпити позитивні сторони виконання та вилучити всі недоліки.

Отже, в результаті вищесказаного можна зробити висновок, що виконавство поєднує у собі сприймання музичного твору, ідейно-образну інтерпретацію і технічну реалізацію, а також передбачає глибоке знання і розуміння закономірностей композиторського створення музичного твору і закономірностей слухацького сприймання. Воно втілює живу динаміку твору, сповнює музичний твір життєвим сучасним змістом.

Виконавство у структурі педагогічної майстерності педагога-музиканта займає важливе значення. Саме через виконавську майстерність, під час уроку, або позаурочній музично-просвітницькій діяльності, відбувається вияв педагогічної майстерності.

 

Список використаних джерел:

1.      Баланчивадзе Л.В. Индивидуально-психологические различия в музыкально-исполнительской деятельности / Л.В. Баланчивадзе // Вопросы психологии. – М., 1998. – №2. – С. 151–154.

2.      Благой Д.О. музыке... вне музыки // Советская музыка. – 1972. – №5. – С. 64–66.

3.      Бурська О.П. Методичні основи розвитку музично-виконавського мислення студентів у процесі фортепіанної підготовки: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02 / О.П. Бурська. – Вінниця, 2004. – 239 с.

4.      Гусейнова Л.В. Формування готовності майбутніх учителів музики до інструментально-виконавської діяльності: дис. ... канд. пед. наук.: 13.00.02 / Л.В. Гусейнова.– К., 2005. – 193 с.

5.      Егорова С.В. Развитие исполнительской активности будущего учителя музыки в процессе его фортепианной подготовки: автореф. дис. на соискание научн. степени канд. пед. наук: спец. 13.00.02 «Теория и методика обучения и воспитания» / С.В. Егорова. – М., 1998. – 28 с.

6.      Курышев Е.В. Формирования исполнительских умений как компонент профессиональной подготовки студентов музыкально-педагогического факультета: автореф. дис. на соискание научн. степени канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / Е.В. Курышев.– К., 1986. – 24 с.

7.      Некрасов Ю.І. Комплексний підхід до формування виконавської майстерності піаніста: дис. ... канд. мистецтв.: 17.00.03 / Ю.І. Некрасов. – Одеса, 2005. – 168 с.



Первая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(10-15 мая 2008 г.)


(отчет)
Вторая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(1-7 ноября 2008 г.)
(отчет)
Третья научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(20-27 декабря 2008 г.)
(отчет)
Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)
(отчет)
Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)
(отчет)
Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)
(отчет)
Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)
(отчет)
Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)
(отчет)
Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)
(отчет)
Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)
(отчет)
Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля 04 мая 2011 г.)
(отчет)
Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)
(отчет)
Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)
(отчет)
Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)
(отчет)
Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01-07 марта 2012 г.)
(отчет)
Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)
(отчет)
Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)
(отчет)
Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)
(отчет)
Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февраля - 3 марта 2013 г.)
(отчет)
Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)
(отчет)
Двадцать первая научно-практическая конференция
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Первая международная научно-практическая конференция
"Перспективные направления отечественной науки - ХХI век"
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноября 2013 г.)
(отчет)
Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабря 2013 г.)
(отчет)
Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)
(отчет)
Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)
(отчет)
Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)
(отчет)
Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)
(отчет)
Двадцать восьмая научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)
(отчет)
Двадцать девятая научно-практическая конференция"
(19-25 ноября 2014 г.)
(отчет)
Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)
(отчет)
Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)
(отчет)
Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2 - 7 апреля 2015 г.)
(отчет)
Тридцать третья научно-практическая конференция
(20 - 27 мая 2015 г.)
(отчет)
Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13 - 17 октября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24 - 27 ноября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)
(отчет)
Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)
(отчет)
Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 25 мая 2016 г.)
(отчет)

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

Copyright © Zinet.info. Разработка и поддержка сайта - Студия веб-дизайна Zinet.info