zinet home
home home
home ИНТЕЛЛЕКТ-ПОРТАЛ
home Стартовал прием материалов в сборник XХХIX-й научной конференции. Требования к публикациям - в разделе "Объявления".

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

РЕСУРСЫ ПОРТАЛА:

Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 28 мая 2016 г.)


Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)


Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)


Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24-27 ноября 2015 г.)


Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13-17 октября 2015 г.)


Тридцать третья научно-практическая конференция
(20-27 мая 2015 г.)


Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2-7 апреля 2015 г.)


Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)


Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)


Двадцать девятая международная научно-практическая конференция
(19-25 ноября 2014 г.)


Двадцать восьмая международная научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)


Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)


Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)


Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)


Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)


Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабя 2013 г.)


Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноябя 2013 г.)


Первая международная научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцать первая научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)


Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февряля - 3 марта 2013 г.)


Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)


Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)


Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)


Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01 - 07 марта 2012 г.)


Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)


Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)


Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)


Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля - 04 мая 2011 г.)


Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)


Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)


Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)


Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)


Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)


Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)


Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)


Третья научно-практическая конференция
(20-27 декабря 2008 г.)


Вторая научно-практическая конференция
(1-7 ноября 2008 г.)


Первая научно-практическая конференция
(10-15 мая 2008 г.)



НАШИ ПАРТНЕРЫ:

Студия веб-дизайна www.zinet.info



Студия ландшафтного дизайна Флора-МК


Уникальное предложение!



Сайт-визитка - теперь
всего за 200 грн!

подробнее>>>



СУЧАСНА ЗАХІДНА ФІЛОСОФІЯ МІСТА ТА НЕОМАРКСИЗМ

 

Поляруш Б.Ю.

Україна, м. Львів,

Львівський національний університет імені Івана Франка

 

 

MODERN WESTERN URBAN PHILOSOPHY AND NEO-MARXSIM

The most characteristic features of the neo-Marxist philosophical and sociological concepts of the city are identified and examined in the paper. On this basis, an attempt to understand the role of the theoretical Marxist and neo-Marxist urbanistics in creating new concepts in Ukrainian philosophical traditions are made. Contradictions in the development of post-Soviet theoretical urbanism, which did not go beyond the traditional Soviet Marxism are considered. Ukrainian urban issues are explored in context mounting contradictions in ukainian urban and rural space.

 

Проблема дослідження ролі сучасного міста в трансформації постіндустріального суспільства в українській філософській традиції, де як добре відомо, довгі роки панувала радянська інтерпретація марксистської теорії, не могла не зазнати її контроверсійного впливу.

Відомо, що західні маркисти займалися і займаються проблемою міста дуже активно, тому що головна їхня тема: капіталістичний проект було завжди в першу чергу урбанізаційним як ніякий інший. Тому природно і всі наступні мали б бути такими ж урбанізаційними. У марксистській теорії місто як таке протиставляється селу, у промисловому місті знаходиться самий революційний клас пролетаріат, тому саме на місто було в центрі їхньої уваги.

Відомо, що в російській соціал-демократичній партії кінця 19 століття проходила дискусія відносно ролі села та селянства в становленні соціалізму. К.Маркс не сприймав ідеї А.Герцена про особливу роль «общинного» селянства в переході Росії до соціалізму. Відомо, що Г. Плеханов критикував Леніна за інспірування соціалістичної революції в Росії, у якій не було досить великого класу промислових робітників. Г.Плеханов наполягав на необхідності розвитку капіталізму в Росії протягом багатьох років і тільки після того, як кількість промислових робітників зросте, стане більшою ніж сільське населення, тоді, на його думку, виникнуть умови для здійснення соціалістичної революції.

К.Маркс писав про можливість перемоги соціалізму в промислових країнах, у яких сільське населення складало абсолютну меншість.

В цьому контексті цікаво було б розглянути, як розвивався західний неомарксизм в другій половині ХХ ст. На нашу думку, вивчення цього досвіду українськими філософами дало б новий поштовх для появи оригінальних неомарксистських концепцій.

Добре відомо, що філософська урбаністика сприяла тенденції відродження загального інтересу до західних неомарксистів в 70-80 рр. ХХ ст. Дослідження міста в роботах А. Лефевра, М.Кастельса, Д.Гарві та інших викликали в свій час багато дискусій щодо можливостей неомарксизму здійснити свій внесок в філософсько-соціологічне осмислення урбаністичних проблем.

Один з найбільш відомих французьких філософів неомарксистів другої половини ХХ ст.. був Анрі Лефевр (H. Lefebvre). В 60-80х роках Лефевр опублікував свої роботи з проблем урбаністики, які з згодом стали класичними. Сучасний американський політолог та історик Айра Кацнельсон (I.Katznelson) в своїй роботі «Марксизм і місто» називає саме А.Лефевра, дослідником який в другій половині ХХ ст. знову привернув увагу філософів до проблем міста.

Критично переглядаючи марксистський політекономічний підхід до проблем міста, А.Лефевр намагався пов’язати бурхливий розвиток європейських міст з результатом індустріальної революції.

На питання про хибність пророцтв К.Маркса щодо капіталізму, А.Лефевр відповідає, що для нього «марксизм, є методом аналізу соціальних практик; а не серією припущень, постулатів, чи догматичних пропозицій».[1, С.94-95]

Сучасний американський філософ Айра Кацнельсон пише, що А.Лефевр наголошував: «Маркс був не в змозі передбачати тріумф науки і технологічної революції. А марксисти не змогли осмислити цей феномен в повній мірі. Ця глибока зміна, характеризується появою нового технократичного класу, розширенням масштабу ринку до всього світу, а нові відкриття (наприклад математична інформаційна теорія), змінили традиційний капіталізм. Ефект вибуху знання і його вплив на виробництво і людські відносини здійснив переформатування соціального простору міста, і забезпечив його розвиток». [1, С.95]

А.Лефевр, аналізуючи роль міста в історії Заходу, досліджує ті сфери капіталістичного виробництва, які залишилися поза увагою К. Маркса: міську нерухомість як капітал, вкладання грошей в будівництво як спосіб отримання прибутків. На нашу думку, для самого К.Маркса тема міської нерухомості як капіталу, порівняно з капіталом, який вкладався безпосередньо у виробництво є очевидним, але другорядним фактором. З таким же успіхом неомарксисти могли б досліджувати і інші сфери життєдіяльності людини? Наприклад, масову культуру як сферу обернення капіталу чи спорт як бізнес?

Досліджуючи місто А.Лефевр зосереджується на проблемі зіткнення міських просторів. Він один з перших почав говорити про те, що кожний городянин вибудовує свій міський простір як цілісність. А.Лефевр справедливо наголошує, що унікальні міські простори є одним з компонентів соціальної організації міста.

Держава, на думку А.Лефевра, через систему адміністративних та комерційних впливів сприяє сегрегації, конфлікту абстрактних і соціальних просторів. А.Лефевр надає цьому конфлікту універсальний характер, що виводить його за межі традиційної марксистської догматики.

Треба визнати, що на відміну від інших неомарксистів, А.Лефевр не зациклюється на темі «капіталу», навпаки в останніх його творах стосовно міської проблематики, ми знаходимо зовсім інші теми. Наприклад, спробу досліджувати ритми міста, «ритмо-аналіз» міста. Так, Еш Амін та Найджел Тріфт характеризуючи цей напрям урбаністичних студій А.Лефевра пишуть: «Лефевр, як і Бенджамін, побачив, що міста тримаються на відносинах безпосередності – «музиці міста», яку можна «розкрити в процесі рефлексії». Дивлячись зверху, з вікна, на перехрестя в центрі Парижа, Лефевр зауважує безліч потоків, що рухаються з різними швидкостями: люди, що перетинають вулицю, машини, що зупиняються і розганяються, юрби народу, що снує в різних напрямках, суміш запахів і шумів. І він додає: «до цього невблаганного ритму, що ледь стихає до ночі, долучаються інші, менш інтенсивні, уповільнені ритми: виходять до школи діти, лунають окремі пронизливі вигуки – ознаки ранку, що наступив». Лефевр відзначає, що ритми – це не тільки, що ми бачимо, нюшимо і відчуваємо, але і інше: наприклад, правила дорожнього руху, час початку роботи магазинів чи шкіл»[2, с.399]

Не важко помітити, наскільки відмінним від інших неомарксистів є підхід до урбаністики в роботах А.Лефевра пізнього періоду.

На нашу думку, введення в контекст української філософської урбаністичної дискусії тем, які в свій час піднімав А.Лефевр, позитивно вплинуло б на рівень наших філософських текстів, задало б нове поле для досліджень?

Іншим відомим автором, який у 70-х рр. використовував марксистські ідеї для аналізу міста був Мануель Кастельс - іспанський соціолог, який спеціалізувався в сфері досліджень сучасного інформаційного суспільства. На початку своєї наукової кар’єри М.Кастельс опублікував роботу «Міське питання» [The Urban Question. A Marxist Approach (1977)].

Симптоматично, що після опублікування роботи [City, Class and Power (1978)] для нього урбаністична проблематика в її марксистській інтерпретації була в значній мірі вичерпаною. В роботах цього періоду, він на відміну від А.Лефевра, в традиційному стилі пише про економічну функцію міста, про відтворення робочої сили в місті.

Капіталізм, за М.Кастельсом, недостатньо вкладає в розвиток інфраструктури міст, тому що це нібито суперечить основній його функції: отримання додаткової вартості. Оскільки капіталісти не мають бажання вкладати гроші в розвиток міста як структури, М.Кастельс наголошує на необхідності розвитку «колективного споживання» (громадський транспорт, суспільне житло).

Саме держава, на думку М.Кастельса, змушена вирішувати ті проблеми, які залишає без уваги капітал. Місто, як і вся держава в цілому, попадає в ситуацію фінансової кризи, коли постійно зростає міський, і в цілому, державний борг. Тому такій нищівній критиці піддавалися плани скорочення соціальних програм в добу «рейгономіки». На нашу думку, треба визнати, що дискусія між захисниками і противниками зростання (зменшення) державного (міського) боргу продовжується і в наші дні. Запекла полеміка навколо реформи системи охорони здоровя, яку запропонував президент США Б.Обама, кращий тому приклад. А вся система «суспільства споживання», як вважають деякі її критики, переживає не кращий свій період. І тим не менше, саме ця система забезпечила західному суспільству певну гнучкість і можливість швидкого розвитку.

В роботах 90-х рр., М.Кастельс, відходить в значній мірі від політично заангажованих позицій немарксистського критика західного суспільства і починає вивчати «суспільство мережевих структур».

Так в роботі «Інформаційна ера: економіка, суспільство та культура» М.Кастельс пише про специфіку мережевих структур міста, які повністю міняють його соціальний простір.

Звичайно, що в такому контексті функціонує і сучасне місто, на думку М.Кастельса, воно стає все більш і більш складно «мережевим». Дослідженням цих соціальних мереж західні соціальні теоретики і практики займаються дуже успішно. Якщо «мережева» концепція М.Кастельса добре сприймається сучасними дослідниками, то його неомарксистська ідеологічна урбаністика піддається критиці як з позиції захисників, так і опонентів марксизму.

Цікаво зауважити, що кут зору соціолога неомарксиста М.Кастельса так радикально відрізняється від способу бачення міста філософами неомарксистами. Важко поставити поряд дослідження мережевих структур міста М.Кастельса і спостереження «ритмів міста» у А.Лефевра чи «фланерство» у В.Беньяміна? Соціологія міста М.Кастельса і філософія міста А.Лефевра, маючи в основі спільне джерело (неомарксизм), так далеко розійшлися в своїх спробах пізнати сучасне місто.

Найбільш традиційної марксистської позиції щодо ролі міста в сучасному суспільстві, на нашу думку, дотримується англійський соціолог, відомий в світі географ Д.Гарві (D. Harvey).

На відміну від інших неомарксистів Д.Гарві завжди чітко наголошував на необхідності використання марксистської методології не тільки в дослідженні соціальної реальності, а і в своїх географічних творах. Д.Гарві відкинув пануючи в сучасній географії погляди і запропонував марксистську теорію, яка б забезпечила поєднання аналізу соціальних процесів і просторових форм.

В своїх урбаністичних студіях 70-х рр. Д.Гарві спирався, за його твердженнями, тільки на роботи А.Лефевра.

В одному зі своїх недавніх інтерв’ю Д.Гарві сказав, що «на його погляд, одною з головних проблем в історії марксистської думки була її недостатня гнучкість і відсутність чутливості до сьогоденної ситуації. Це особливо важливо тому, що одне з теоретичних прозрінь, яким я зобов'язаний Марксові і його розумінню капіталу, наскільки гнучким він є і як вміє пристосовуватися до нової ситуації. Якщо не виходить отримати прибуток одним способом, він буде витягатися іншим; виникає перешкода - капітал обходить його... Я застосував це розуміння у своїх роботах, показавши, що дані процеси мають географічний вимір - якщо капіталізм зіштовхується з проблемами в Британії, він перетікає в Північну Америку, виникають утруднення там - він перетікає в Китай чи Індію.» [4]

Цікаво, що читаючи в університетах США більше 30-ти років марксистський курс лекцій Д.Гарві за його словами вдавався до деяких хитрощів. «Наприклад, я починав викладати "Капітал" Маркса в Університеті Джонса Гопкінса в рамках курсу географії. Географію там викладали дуже погано, не приділяли їй ніякої уваги. Мій курс називався "Капітал", і цілих три чи чотири роки начальство думало, що я веду курс про столиці держав. Я люблю розповідати цю історію деяким моїм колегам, які постійно наголошують, що «тепер неможливо займатися марксизмом». Я відповідаю: ви вважаєте себе настільки розумними, щоб продумати способи зміни світу, і одночасно чекаєте, що адміністрація прийде до вас і стане благати викладати Маркса!»[4] Ця історія виглядає як анекдот, але в певній мірі може характеризувати ситуацію, в якій працює неомарксист Д.Гарві.

Отже, як неомарксист Д.Гарві говорить про структуру міста, як середовище конфліктів між різними соціальними групами за власність, за досягнення своїх економічних цілей. Капітал шукає найвищого прибутку, що і породжує кризу сучасного міста.

«Капіталізм, пише Д.Гарві, змушений урбанізуватися, щоб відтворити себе. Але урбанізація капіталу породжує протиріччя. Соціальний і фізичний ландшафт урбанізованого капіталізму - це набагато більше, ніж безмовне свідчення можливостей трансформації в капіталістичному розвитку і технологічні зміни. Капіталістична урбанізація має свою логіку і свої форми протиріч. Дослідження міського життя висвітлюють численні ролі, що граються людьми: робітників, босів, споживачів, жителів співтовариства, політичних діячів, тих, хто бере в борг і т.д. Зовсім не обов'язкова гармонізація цих ролей. Окремі особистості випробують усі види стресів і напруженості відносин, а також зовнішні сигнали індивідуальних і колективних конфліктів. Але урбанізація означає деякий спосіб людської організації в просторі і часі, що може якось охопити всі ці конфліктуючі сили». [5]

Важливо підкреслити, що такі економічні підходи до розуміння основних проблем міста, особливо в останній час, коли почалась світова економічна криза, набувають все більшої актуальності. Мода на «антикризову» марксистську риторику зростає, а з нею і популярність таких авторів як Д.Гарві, який має численних послідовників в сфері саме урбаністики. Треба звичайно визнати, що і Гарві, і його послідовники намагаються модернізувати старі марксистські ідеї, пристосувати їх до вимог нашого часу.

Далеко не всі західні неомарксисти є такими відвертими як Д.Гарві. Він може дозволити собі написати про те, що «урбанізація капіталу - це тільки частина всього комплексу проблем, з якими ми зіштовхуємося в пошуках альтернативи капіталізму». [5]

Підсумовуючи, можна зауважити, що на протязі останніх 50-ти років західна філософсько-соціологічна урбаністика в значній мірі була пов’язана з традицією неомарксизма. Перехоплення ініціативи в урбаністиці неомарксистами було пов’язане, на нашу думку, і з тою роллю, яку відводили місту в своїх теоріях засновники марксизму, і з тими неоднозначними викликами, з якими стикається отримало західне місто в ХХ ст., а відповіді на них поза марксистською риторикою знайти в свій час філософи і соціологи не змогли. Як бачимо, більш з неомарксистів самі відчули обмеженість тих можливостей, які представляла марксистська методологія дослідникам, як швидко вона вичерпала свої можливості. Найбільш креативні неомарксисти вийшли за межі традиційних марксистських урбаністичних тем і саме тут змогли створити оригінальні концепції, дати поштовх розвитку сучасної філософії міста.

На нашу думку, українські філософи і соціологи, які хотіли б позиціонувати себе в якості неомарксистів мають відмовитись від традиційної марксистської методології урбаністики і заходити нові теми і свої, оригінальні способи дослідження.

Коли українські філософи «неомарксисти» почнуть вивчати «ритми» міста, його простір і час, зможуть перенести до нас, наприклад, беньямінівське «фланерство», як спосіб бачення міста тоді, можливо, криза в українській академічній філософії буде подолана і ми не будемо тільки вивчати досвід західних філософів, а зможемо світові щось креативне запропонувати?

Унікальність української ситуації в тім, що вона по суті є сільським модернизаційним проектом. Можна згадати Е.Гелнера, який говорив про специфіку становлення цивільного суспільства в Східній Європі, наприклад у Чехії, у якій носіями чеської ідентичності були сільські жителі і нижчі соціальні шари міста, а вищі міські соціальні групи були германізовані. Успіх Чехії в завоюванні міста, витисненні нечеських ідентичностей з міст.

В українському місті теж відбувається постійна боротьба декількох модернизационных проектів. На жаль, потрібно визнати, що в історії України місто ставало провідником неукраїнських проектів. Коли ж нарешті українське місто перестане бути ареною здійснення неукраїнських проектів, можна говорити про ослаблення погрози української ідентичності як такий.

Українське село і далі буде поставляти місту нових жителів, а місто через глобализаційні процеси, буде забезпечувати селу нову сучасну комунікацію, розповсюджувати масову культуру. На місце сучасних міст і сел прийде постполис, який перетворить наш урбанізований простір в щось принципово нове, яке об’єднає порзитивні і негативні сторони міста і села.

 

Література

1.      Katznelson І. Marxizm and the City. Clarendon Press Oxford. 1992.

2.      Амін Е., Тріфт Н. Виразність повсякденного міста. Незалежний культурологічний журнал «Ї», 2003. № 29. С.390-413.

3.      Кастельс М. Становление общества сетевых структур/Информационная эра: экономика, общество и культура //Новая постиндустриальная волна на Западе. Антология /Под ред. В.Иноземцева. М.,1999

4.      Харви Д. Інтервью для интернет издания «Вперед» //http://www.vpered.org.ru/marxism4.html

5.      Харви Д. Городской опыт. /D. Harvey The Urban Experience. Oxford: Blackwell. 1989 / Перевод В.В. Вагина.//http://www.urban-club.ru/?p=105



Первая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(10-15 мая 2008 г.)


(отчет)
Вторая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(1-7 ноября 2008 г.)
(отчет)
Третья научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(20-27 декабря 2008 г.)
(отчет)
Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)
(отчет)
Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)
(отчет)
Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)
(отчет)
Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)
(отчет)
Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)
(отчет)
Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)
(отчет)
Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)
(отчет)
Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля 04 мая 2011 г.)
(отчет)
Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)
(отчет)
Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)
(отчет)
Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)
(отчет)
Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01-07 марта 2012 г.)
(отчет)
Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)
(отчет)
Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)
(отчет)
Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)
(отчет)
Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февраля - 3 марта 2013 г.)
(отчет)
Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)
(отчет)
Двадцать первая научно-практическая конференция
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Первая международная научно-практическая конференция
"Перспективные направления отечественной науки - ХХI век"
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноября 2013 г.)
(отчет)
Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабря 2013 г.)
(отчет)
Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)
(отчет)
Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)
(отчет)
Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)
(отчет)
Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)
(отчет)
Двадцать восьмая научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)
(отчет)
Двадцать девятая научно-практическая конференция"
(19-25 ноября 2014 г.)
(отчет)
Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)
(отчет)
Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)
(отчет)
Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2 - 7 апреля 2015 г.)
(отчет)
Тридцать третья научно-практическая конференция
(20 - 27 мая 2015 г.)
(отчет)
Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13 - 17 октября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24 - 27 ноября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)
(отчет)
Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)
(отчет)
Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 25 мая 2016 г.)
(отчет)

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

Copyright © Zinet.info. Разработка и поддержка сайта - Студия веб-дизайна Zinet.info