zinet home
home home
home ИНТЕЛЛЕКТ-ПОРТАЛ
home Стартовал прием материалов в сборник XХХIX-й научной конференции. Требования к публикациям - в разделе "Объявления".

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

РЕСУРСЫ ПОРТАЛА:

Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 28 мая 2016 г.)


Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)


Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)


Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24-27 ноября 2015 г.)


Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13-17 октября 2015 г.)


Тридцать третья научно-практическая конференция
(20-27 мая 2015 г.)


Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2-7 апреля 2015 г.)


Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)


Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)


Двадцать девятая международная научно-практическая конференция
(19-25 ноября 2014 г.)


Двадцать восьмая международная научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)


Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)


Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)


Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)


Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)


Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабя 2013 г.)


Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноябя 2013 г.)


Первая международная научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцать первая научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)


Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февряля - 3 марта 2013 г.)


Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)


Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)


Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)


Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01 - 07 марта 2012 г.)


Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)


Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)


Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)


Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля - 04 мая 2011 г.)


Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)


Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)


Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)


Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)


Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)


Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)


Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)


Третья научно-практическая конференция
(20-27 декабря 2008 г.)


Вторая научно-практическая конференция
(1-7 ноября 2008 г.)


Первая научно-практическая конференция
(10-15 мая 2008 г.)



НАШИ ПАРТНЕРЫ:

Студия веб-дизайна www.zinet.info



Студия ландшафтного дизайна Флора-МК


Уникальное предложение!



Сайт-визитка - теперь
всего за 200 грн!

подробнее>>>



ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЧИННИК У РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНИХ ТРАДИЦІЙ ТА ОСВІТИ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ (ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ)

 

Жеребна М.С.

Україна, м. Тернопіль,

 Тернопільський державний економічний університет

 

 

The article describes foreign influence on the development of national cultural traditions and education on the annexed territories in the nineteenth century. It is shown how the Ukrainian community resisted linguistic and cultural assimilation. This resistance and positive European processes led to a powerful splash of national identity. The nation, its history and culture become a source of national ideas.

 

Сучасні провідні науковці справедливо зазначають, що у тисячолітній історії українського народу ХVІІІ – ХІХ століття посідають надзвичайно важливе місце. У цю переломну, епохальну добу невибагливий і повільний плин суспільного життя різко прискорився, що докорінно змінило всі сфери життєдіяльності. Для національної культури ця доба багато в чому стала визначальною. Попри роз’єднаність українських земель і чужоземні режими вона продовжила свій розвиток у контексті європейського культурно-історичного процесу [1, с. 5]. В зазначений період трансформувалися політична культура і політико-правова свідомість народу, формувалися субкультура соціальних верств і прошарків, освіта і педагогічна думка під впливом просвітницьких ідей отримували новий імпульс, поглиблювались гуманітарні, природничі та технічні наукові знання. Побутова культура, що мала давні корені, зазнавала певних змін під дією нових явищ в соціальній сфері, проте в цілому продовжувала зберігати традиційний характер.

Відбувалося формування єдиного типу української ментальності, котра водночас визначалася яскраво вираженою регіональною специфікою. Особлива суперечливість обумовлювалась перетином різних етнокультурних систем: давньої демонологічної з християнською, традиційної аграрної з козацькою, козацької з християнською. При цьому християнська система розколювалась на два конфесійні напрями: православний і католицький, призвівши до утворення великих історико-культурних областей – Західної і Східної. Епіцентром розколу в силу історичних обставин стала Україна, котра знаходилось на межовій території [3, с. 1161].

Бікультурність може обертатися перевагою не лише в житті окремого індивіда, а й нації в цілому. І в такому сенсі показовою в колі європейських народів є доля України, на території якої впродовж століть утворювався народ, що поєднував слов’янський, балтійський, готсько-скандинавський, тюркський, болгарський та іранський культурні елементи. Це був народ, якому долею судилося будувати власну культуру на межовій території, через яку проходять важливі природні, антропологічні й соціокультурні кордони між степом і лісом, між басейнами Чорного й Балтійського морів, між кочівництвом і осілістю, між слов’янами – християнами і тюрками – спочатку язичниками, а згодом мусульманами, між культурами Slavia Ortodoxa i Slavia Latina, між сферою панування патримоніального (східно-деспотичного) і конституційного (західно-правового) соціально-політичного ладу [2, с. 181]. Завдяки цьому Україна, - як підкреслює Н.М. Яковенко, - “стихійно синтезувала на власній території Схід і Захід, Північ і Південь. Це строкате багатоголосся, сказати більше – контрастне неспівпадіння цивілізаційних орбіт, що впритул підступали до українського етнічного простору, ... сприяло, як не парадоксально, збереженню української національної єдності. На кожне з сусідніх віянь знаходилася антитеза, ... що не дозволяла неорганічним елементам культури абсолютизуватися в тому чи іншому регіоні, відділяючи цей фрагмент етносу від суцільного масиву ” [6, с. 12].

На стані української культури не могла не позначитися та обставина, що українські землі перебували в складі різних за суспільним устроєм, мовами і національними традиціями державних утворень. Звичайно, російська царська влада на своїй території сприяла розвитку й поширенню російської культури, всіляко протидіючи будь-яким виявам інших національних інтересів. Австрійська імперія була толерантніша у цьому питанні.

На переважній частині західноукраїнських земель, як відомо, остаточно перемогла унія, а з втратою православ’я цей край фактично був позбавлений тих політичних і культурних орієнтирів, за які він боровся протягом століть. Нове уніатське духовенство, яке згодом відіграло важливу роль у поширенні національної культури серед народу, на той час ще не визріло. Сільські священники були малоосвічені. Поступово занепадала й традиційна українська культура західних міст.

На Закарпатті відбулося канонічне оформлення греко-католицької церкви. Одержавши певні права та маючи підтримку з боку уряду, вона була практично єдиною репрезентуючою інституцією культурного життя. Духовенство усвідомлювало свою історичну місію, а реформи Відня дали можливість за декілька століть здійснити те, що було упущено протягом попередніх століть. Входження Закарпаття в західнохристиянську спільноту (при збереженні традицій східного обряду) та використання ідей освіченого абсолютизму дало можливість плідно співпрацювати з культурною елітою Європи, навчатися у вищих закладах, закласти основи розвитку освіти, зайнятися розробкою літературної мови. Ужгородська унія та події останніх десятиліть ХVІІІ ст. створили можливість знаходитися в єдиній течії всіх культурних і політичних процесів поліетнічного суспільства [5, с. 78].

На момент приєднання споконвічно українська Буковина значно відставала економічно та культурно в порівнянні з австрійськими коронними землями. З метою поліпшення соціального стану, підвищення культурного рівня і впорядкування церковної організації Габсбурги пішли на проведення ряду реформ на Буковині. Адже тут не було достатньої кількості початкових шкіл, кваліфікованих вчителів та власної інтелігенції. В кінці ХVІІІ – першій половині ХІХ ст. буковинські українці не мали представників у державному сеймі. Окрім німців, на них денаціоналізаційний тиск чинили ще й румуни. Однак прилучення буковинського шкільництва до загальної системи австрійської освіти дало поштовх для його подальшого розвитку, а православна церква і духовенство стали справжнім рушієм її становлення.

На Галичині за сферу впливу змагались між собою два процеси – онімечення і полонізація. Тому слід зазначити, що значну і водночас суперечливу роль у освітньому розвитку Галичини відіграла також Польща. Україно-польська культурна взаємодія надзвичайно багатоманітна за своїми здобутками. Тут формується певна “сфера спільності”, що належить до духовного і фізичного простору обох народів, як скарбниця, яку творять і з якої черпають обидва народи, кожний відповідно до потреб своєї національної культури. Така “бікультурність”, вірніше “полікультурність” розглядається в європейській традиції як певний позитивний фактор, що сприяє вільному розвитку [3, с. 185].

Просвітницькі реформи Марії Терезії і Йосифа ІІ змінили систему освіти в Австрії, а на західноукраїнських землях заклали підвалини нової її організації. Проте тимчасова підтримка мовних та релігійних прав поневолених народів була підступною і мала на меті, шляхом збереження напруженості у взаєминах цих народів, полегшити процес онімечення всього населення держави. Але саме ця підтримка пробудила національне самоусвідомлення народу. А духовенство, власне, і дало людей, котрі вибороли право здобувати освіту рідною мовою. Саме завдяки просвітницькій діяльності його кращих представників українська культура не зникла у найскрутніший час, а поступово розвивалась. Вже на початку ХІХ століття почав виразно кристалізуватися народний рух, що ширитиметься під впливом французької революції та ідей романтизму. Могутній сплеск національної самосвідомості, дасть підстави називати ХІХ століття “віком націоналізму”, створить грунт для усвідомлення “самості” етносу [4, с. 71]. Народ, його історія, культура стануть джерелами національної ідеї.

Отже, в досліджуваний період, культура українського народу на західних землях обирає оптимальний варіант для свого збереження і розвитку відповідно до тих умов, в яких перебуває або в які потрапляє. Зазнаючи зовнішніх впливів не бере механічно все, що накидається, а тільки те, що відповідає її внутрішнім потребам, що може плідно трансформувати при взаємодії з власними народними традиціями.

 

Література

1.      Верига В. Нариси з історіі України (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.). – Львів: Вид-во “Світ”. – 1996. – 447с.

2.      Горський В. Філософія в українській культурі. – Київ, 2001. - 235с.

3.      Історія української культури. / під ред.. Патона Б.Є. та ін. – Київ: “Наукова думка”. – 2003. – Том 3. – 1251с.

4.      Цьольнер Е. Історія Австрії. - – Львів: Вид-во “Світ”. – 2002. – 1348 с.

5.      Engelbrecht H. Geschichte des österreichischen Bildungswesens. – Wien, 1984. – B.2. – 678 s.

6.      Чапленко В. Історія нової української літературної мови”. –Нью-Йорк, 1970. –ст.110



Первая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(10-15 мая 2008 г.)


(отчет)
Вторая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(1-7 ноября 2008 г.)
(отчет)
Третья научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(20-27 декабря 2008 г.)
(отчет)
Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)
(отчет)
Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)
(отчет)
Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)
(отчет)
Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)
(отчет)
Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)
(отчет)
Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)
(отчет)
Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)
(отчет)
Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля 04 мая 2011 г.)
(отчет)
Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)
(отчет)
Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)
(отчет)
Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)
(отчет)
Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01-07 марта 2012 г.)
(отчет)
Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)
(отчет)
Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)
(отчет)
Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)
(отчет)
Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февраля - 3 марта 2013 г.)
(отчет)
Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)
(отчет)
Двадцать первая научно-практическая конференция
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Первая международная научно-практическая конференция
"Перспективные направления отечественной науки - ХХI век"
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноября 2013 г.)
(отчет)
Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабря 2013 г.)
(отчет)
Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)
(отчет)
Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)
(отчет)
Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)
(отчет)
Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)
(отчет)
Двадцать восьмая научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)
(отчет)
Двадцать девятая научно-практическая конференция"
(19-25 ноября 2014 г.)
(отчет)
Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)
(отчет)
Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)
(отчет)
Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2 - 7 апреля 2015 г.)
(отчет)
Тридцать третья научно-практическая конференция
(20 - 27 мая 2015 г.)
(отчет)
Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13 - 17 октября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24 - 27 ноября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)
(отчет)
Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)
(отчет)
Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 25 мая 2016 г.)
(отчет)

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

Copyright © Zinet.info. Разработка и поддержка сайта - Студия веб-дизайна Zinet.info