zinet home
home home
home ИНТЕЛЛЕКТ-ПОРТАЛ
home Стартовал прием материалов в сборник XХХIX-й научной конференции. Требования к публикациям - в разделе "Объявления".

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

РЕСУРСЫ ПОРТАЛА:

Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 28 мая 2016 г.)


Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)


Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)


Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24-27 ноября 2015 г.)


Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13-17 октября 2015 г.)


Тридцать третья научно-практическая конференция
(20-27 мая 2015 г.)


Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2-7 апреля 2015 г.)


Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)


Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)


Двадцать девятая международная научно-практическая конференция
(19-25 ноября 2014 г.)


Двадцать восьмая международная научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)


Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)


Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)


Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)


Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)


Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабя 2013 г.)


Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноябя 2013 г.)


Первая международная научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцать первая научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)


Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февряля - 3 марта 2013 г.)


Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)


Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)


Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)


Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01 - 07 марта 2012 г.)


Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)


Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)


Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)


Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля - 04 мая 2011 г.)


Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)


Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)


Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)


Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)


Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)


Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)


Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)


Третья научно-практическая конференция
(20-27 декабря 2008 г.)


Вторая научно-практическая конференция
(1-7 ноября 2008 г.)


Первая научно-практическая конференция
(10-15 мая 2008 г.)



НАШИ ПАРТНЕРЫ:

Студия веб-дизайна www.zinet.info



Студия ландшафтного дизайна Флора-МК


Уникальное предложение!



Сайт-визитка - теперь
всего за 200 грн!

подробнее>>>



СУБ’ЄКТИ КУЛЬТУРОТВОРЕННЯ В УМОВАХ ЦИВІЛІЗАЦІЙНИХ ЗРУШЕНЬ: ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ СТАНОВЛЕННЯ

 

Шевчук Г.В.

Україна, м. Київ,

Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв

 

Анализируется становление субъектов культуротворения в условиях современных цивилизационных сдвигов. С учетом специфики этих условий рассматривается рост значимости субъектов создания цивилизаций и культур.

Отмечается важность перехода исследования субъектов с индивидуального на общечеловеческий уровень, что свидетельствует о появлении новейшего культуротворческого феномена.

Обосновываются принципы, соблюдение которых призвано способствовать приобретению субъектами культуротворения статуса адвокатов потомков.

 

Питання взаємодії цивілізацій і культур належить до кола класичних філософських проблем [7, с. 293-295; 733]. Порушене кілька століть тому, воно набуває особливої актуальності в нинішніх умовах, коли цивілізації і культури як динамічні суспільні феномени зазнають істотних змін.

Це питання вже тривалий час аналізується філософами, соціологами, культурологами та ін. Результати досліджень найвідоміших із них, як О.Конт, Е.Леруа, П.Сорокін, Г.Спенсер, П.Тейяр де Шарден, А.Тойнбі, О.Шпенглер, свідчать про різне бачення взаємодії цих суспільних феноменів – від протиставлення цивілізації і культури як протилежних одне одному до їх підпорядкування (здебільшого, підпорядкування культури цивілізації). Відкидаючи антагонізм, конкурентність та інші протиставлення цивілізацій і культур, дослідники їх взаємодії розглядають цивілізацію як «деякий цілісний соціальний організм, що передбачає певний тип культури» [5, с. 81].

Проблематика цивілізацій і культур перебуває у полі дослідницьких зацікавлень сучасних науковців. Акад. РАН М.М.Мойсеєв, учений із широким горизонтом різнопланових світоглядних та наукових інтересів, одну зі своїх останніх праць присвятив дослідженню долі нинішньої цивілізації [2]. Відомому сучасному філософу, акад. РАН В.С.Стьопіну належать актуальні дослідження взаємодії нинішньої цивілізації і культури [5].

Синтез порушених цими дослідниками світоглядних, філософських та культурознавчих проблем дозволяє висунути гіпотезу про те, що культура здатна бути рятівною, а відтак - стати визначальною для подальшої долі сучасної цивілізації. У зв’язку з постійно зростаючою складністю обох досліджуваних феноменів, зокрема, культури, постає питання про те, на який із її елементів покладається така відповідальна місія.

Розв’язання цієї проблеми потребує застосування новітніх підходів. Одним із них є системний підхід. Досліджуючи культуру як суспільний феномен із позицій цього підходу, її необхідно розглядати як систему.

Складовими культури як системи належить вважати: суб’єктів творення культури, відповідних їм об’єктів та взаємодію суб’єктів з об’єктами, яку уособлює процес культуротворення. Ці складові культури є самоцінними: вони невід’ємні одна від одної, а відсутність будь-якої з них руйнує культуру як цілісну соціальну систему чи навіть унеможливлює культуротворення.

Попри самоцінність кожної зі складових досліджуваної системи, одна з найважливіших ролей у культуротворенні належить суб’єктам. Більш того: саме на них покладається відповідальність за розвиток культури, що в умовах сучасних цивілізаційних змін характеризується зростаючою складністю та динамічністю. З огляду на це потребують з’ясування зміни статусу, яких вони зазнають у процесі свого становлення як суб’єкти творення цивілізацій і культур.

Акад. М.М.Мойсеєв свого часу вказав на зміну суб’єкт-об’єктної парадигми у міру світоглядних зрушень наукової картини світу. Учений відзначив, що починаючи з часів, які передували початкові епохи Просвітництва, класичний раціоналізм бачив світоустрій як своєрідний механізм, що «діє за деякими досить чітко визначеними та незмінними правилами (законами)».

Людина за тодішніми світоглядними схемами розглядалася переважно як «сторонній спостерігач, нездатний будь-що змінити і якось суттєво втрутитися у колись накреслений перебіг подій. Але людина, - відзначав учений, - наділена здатністю пізнавати ці закони і використовувати їх у власних інтересах» [1, с.4].

З кінця ХІХ ст. нове філософське осмислення Світу як єдиної системи входить у суперечність із суб’єкт-об’єктною парадигмою класичного раціоналізму, заснованою на незалежності суб’єкта-спостерігача та об’єкта спостереження. «…Як тільки ми починаємо осмислювати Світ, тобто все, що нас оточує, як певну єдину систему, то зобов’язані і об’єкта, і суб’єкта вважати її елементами. Значить, - підсумовував дослідник, - вони так чи інакше пов’язані між собою». Акад. М.М.Мойсеєвим зроблено висновок: людина – це «не просто активний внутрішній спостерігач, а діючий елемент системи» [1, с.5].

Ще разючіші зміни уявлень про Світ і людину відбуваються з початком ХХ ст. Видатний мислитель і натураліст, у подальшому – засновник і перший Президент Української академії наук В.І.Вернадський започатковує принципово нове світоглядне бачення суб’єкта як рушія масштабних змін цивілізацій і культур. Він починає вести мову вже не про окремого індивіда чи якусь сукупність індивідів, а про «людство як основну геологоперетворюючу силу планети».

Акад. В.І.Вернадському належить одна з найбільших заслуг в осмисленні новітньої ролі людства. 1904 року він уперше висловлює думку про те, що «настане час, коли людству, для того, аби зберегти себе на планеті, доведеться взяти на себе відповідальність не тільки за долю суспільства, але й біосфери загалом: її розвиток буде визначатися діяльністю людини» [2, с.77].

Починаючи з 30-их років ХХ ст. акад. В.І.Вернадський вживає термін «ноосфера», дещо відмінний від розуміння, яке вкладали в нього, запроваджуючи його в науковий обіг, Е.Леруа і П.Тейяр де Шарден. У контексті даного дослідження зосередження уваги на цьому терміні є доречним тому, що дозволяє з’ясувати нову роль людини. Стан біосфери і суспільства, за умов якого «Розум людини визначає їх розвиток: і природи, і суспільства», мислитель називає ноосферою [2, с.77].

За результатами досліджень біосфери та осмислення уявлень про ноосферу московські науковці під керівництвом акад. М.М.Мойсеєва у 70-і роки ХХ ст. запроваджують поняття «екологічний імператив» та «коеволюція» - визначальні для подальшої долі цивілізації [2, с.78].

Перше поняття вказує «межу припустимої активності людини, якої вона не має права переступати ні за яких обставин». Адже, наголошує учений, «люди одного разу можуть переступити (якщо вже не переступили) межу, дозволену природою, а за нею виявиться перехід біосфери у такий новий стан, в якому людині вже не буде місця» [2, с.80].

Друге поняття стосується суб’єкта і означає «таку поведінку людини, яка має своїм результатом не деградацію біосфери, а її розвиток». Йдеться про цілеспрямованість руху людства, тобто про «те якісно нове, що приходить з людиною, разом з її розумом, у тій стихії самоорганізації, яка до теперішнього часу керувала розвитком біосфери. Розум людини … стає природним елементом цієї «стихії самоорганізації» [2, с.82-83].

 Таким чином, російські науковці доводять, що «у людини є можливості, є засоби утвердження Колективного Загальнопланетарного Розуму» [2, с.83]. Вони приходять до висновку про існування принципово нового суб’єкта, роль якого адекватна станові ноосфери, до якого за акад. В.І.Вернадським покликане іти сучасне людство.

У цьому контексті надзвичайно цінним є новітнє визначення культури як системи надбіологічних програм людської життєдіяльності. Воно належить до базових уявлень в філософських конструкціях акад. В.С.Стьопіна, зокрема тих, що стосуються проблематики цивілізацій і культур [5, с.11-12].

Порушені проблеми з 60-их років ХХ ст. до завершення свого життєвого шляху глибоко досліджував сучасний український письменник, правозахисник і мислитель – філософ, космолог, економіст М.Д.Руденко. За результатами економіко-філософських досліджень він вибудував формулу енергії прогресу у кількох варіантах, що описують різні типи суспільств. Обов’язковим елементом кожного з варіантів є Логос: так мислитель іменує науку, літературу, журналістику, всі види мистецтв [3, с.361].

Привертає увагу подібність понять Логосу та Колективного Загальнопланетарного Розуму. Із наведеного змісту формули енергії прогресу М.Д.Руденка випливає висновок про необхідність керованості Логосом сучасних правових держав та демократичних суспільств.

Серед варіантів формули заслуговує на особливу увагу той, що описує майбутнє людства. Постає питання про зміст, вкладений мислителем у Логос в цьому варіанті формули. У зв’язку з цим, на наш погляд, доречно звернутися до запровадженого М.Д.Руденком поняття достатності теоретичного знання.

«…Коли ми вказуємо на недостатність якоїсь теорії, то цим не вчиняємо замаху на її життя, - писав наш сучасник, - а лише з’ясовуємо ту межу, до якої цю теорію можна вважати справедливою» [3, с.375]. Такою межею пропонується вважати життя, яке М.Д.Руденко називав найбільшим дивом [4]. Виходячи із обґрунтованих мислителем положень, знання, сприятливе для продовження життя, вважатиметься достатнім, а знання, яке цьому не сприяє, - недостатнім. Відтак майбутні держави і суспільства мають керуватися якраз достатнім знанням.

Викладені положення своєю чергою узгоджуються із поняттям «адвокати нащадків», запровадженим на межі 80-90-их років ХХ ст. німецьким філософом В.Гьослє [6]. На наш погляд, у контексті даного дослідження адвокатами нащадків доречно іменувати саме тих суб’єктів творення культури, діяльність яких узгоджується із дотриманням принципів достатнього знання у процесі культуротворення.

Результати дослідження дозволяють зробити висновки про істотне зростання значущості ролі суб’єктів творення цивілізацій і культур в умовах сучасних цивілізаційних зрушень. Процес їх становлення характеризується, з одного боку, переходом від протиставлення до органічного симбіозу суб’єктів з об’єктами, як це відбувається в процесі культуротворення.

З іншого боку, спостерігається перехід дослідження цих суб’єктів з індивідуального на загальнолюдський рівень. Це дозволяє вести мову про набуття Колективним Загальнопланетарним Розумом або Логосом небувалої у житті людства ролі, що засвідчує появу новітнього планетарного культуротворчого феномена.

Ще одним парадигмальним зрушенням цивілізаційного масштабу стає дотримання принципів достатності знання у процесі творення цивілізацій і культур. Виконання цієї вимоги сприяє збереженню життя у всіх його формах та проявах і відкриває перспективу набуття суб’єктами культуротворення статусу адвокатів нащадків.

 

Список літературних джерел

1.      Моисеев Н.Н. Вернадский и современность // Вопросы философии, 1994, №4, с.3-13.

2.      Моисеев Н.Н. Судьба цивилизации. – М., 1998. – 228 с.

3.      Руденко М. Енергія прогресу. Видання друге, доповнене. - Тернопіль: Джура, 2005. – 412 с.

4.      Руденко М. Найбільше диво - життя. Спогади. - Київ-Едмонтон-Торонто: Таксон, 1998. - 559 с.

5.      Степин В.С. Цивилизация и культура. – СПб.: СПбГУП, 2011. – 408 с.

6.      Хесле В. Философия и экология. – М., 1994.

7.      Философский энциклопедический словарь. – 2-е изд. – М.: Сов. энциклопедия, 1989. – 815 с.



Первая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(10-15 мая 2008 г.)


(отчет)
Вторая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(1-7 ноября 2008 г.)
(отчет)
Третья научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(20-27 декабря 2008 г.)
(отчет)
Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)
(отчет)
Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)
(отчет)
Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)
(отчет)
Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)
(отчет)
Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)
(отчет)
Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)
(отчет)
Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)
(отчет)
Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля 04 мая 2011 г.)
(отчет)
Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)
(отчет)
Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)
(отчет)
Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)
(отчет)
Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01-07 марта 2012 г.)
(отчет)
Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)
(отчет)
Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)
(отчет)
Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)
(отчет)
Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февраля - 3 марта 2013 г.)
(отчет)
Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)
(отчет)
Двадцать первая научно-практическая конференция
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Первая международная научно-практическая конференция
"Перспективные направления отечественной науки - ХХI век"
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноября 2013 г.)
(отчет)
Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабря 2013 г.)
(отчет)
Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)
(отчет)
Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)
(отчет)
Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)
(отчет)
Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)
(отчет)
Двадцать восьмая научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)
(отчет)
Двадцать девятая научно-практическая конференция"
(19-25 ноября 2014 г.)
(отчет)
Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)
(отчет)
Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)
(отчет)
Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2 - 7 апреля 2015 г.)
(отчет)
Тридцать третья научно-практическая конференция
(20 - 27 мая 2015 г.)
(отчет)
Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13 - 17 октября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24 - 27 ноября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)
(отчет)
Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)
(отчет)
Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 25 мая 2016 г.)
(отчет)

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

Copyright © Zinet.info. Разработка и поддержка сайта - Студия веб-дизайна Zinet.info