zinet home
home home
home ИНТЕЛЛЕКТ-ПОРТАЛ
home Стартовал прием материалов в сборник XХХIX-й научной конференции. Требования к публикациям - в разделе "Объявления".

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

РЕСУРСЫ ПОРТАЛА:

Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 28 мая 2016 г.)


Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)


Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)


Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24-27 ноября 2015 г.)


Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13-17 октября 2015 г.)


Тридцать третья научно-практическая конференция
(20-27 мая 2015 г.)


Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2-7 апреля 2015 г.)


Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)


Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)


Двадцать девятая международная научно-практическая конференция
(19-25 ноября 2014 г.)


Двадцать восьмая международная научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)


Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)


Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)


Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)


Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)


Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабя 2013 г.)


Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноябя 2013 г.)


Первая международная научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцать первая научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)


Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февряля - 3 марта 2013 г.)


Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)


Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)


Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)


Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01 - 07 марта 2012 г.)


Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)


Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)


Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)


Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля - 04 мая 2011 г.)


Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)


Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)


Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)


Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)


Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)


Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)


Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)


Третья научно-практическая конференция
(20-27 декабря 2008 г.)


Вторая научно-практическая конференция
(1-7 ноября 2008 г.)


Первая научно-практическая конференция
(10-15 мая 2008 г.)



НАШИ ПАРТНЕРЫ:

Студия веб-дизайна www.zinet.info



Студия ландшафтного дизайна Флора-МК


Уникальное предложение!



Сайт-визитка - теперь
всего за 200 грн!

подробнее>>>



ФІЛОСОФСЬКИЙ ТА ЕСТЕТИЧНИЙ АСПЕКТИ БАРОКО. ПРОБЛЕМИ ТРАНСФОРМАЦІЇ В ХУДОЖНІЙ КУЛЬТУРІ УКРАЇНИ

 

Лисун Я.Я.

Україна, м. Львів, Львівська національна академія мистецтв

 

В данной статье барокко рассматривается как универсальная категория, определяется как стиль, художественное направление, культурно-художественная и культурно-историческая эпохи. В частности, осуществляется обзор философского и эстетического аспектов барокко в странах Западной Европы и Украины. Также в статье проводится анализ художественно-стилевых и идейных черт украинского барокко.

Ключевые слова: барокко, художественно-стилевые особенности, художественное направление, философский и эстетический аспекты.

 

Бароко виступає універсальною категорією, що містить кілька визначень: стиль, художній напрям, культурно-мистецька та культурно-історична епохи.

Зокрема, бароко є одним з художніх стилів, що відповідають світосприйняттю та мисленню епохи. Воно проявляється не лише у літературі й мистецтві, але й також у інших сферах духовної культури: в науці, історіографії, філософії.

Характеризуючи особливості філософії епохи Нового часу, необхідно зазначити, що функції філософії Нового часу полягали в світоглядному та методологічному обґрунтуванні науково-матеріалістичних поглядів, що формувались в епоху нових науково-природничих відкриттів. Найсуттєвішим тут було створення детерміністської картини світу та обґрунтування матеріалістичного розуміння природи. Проте філософи вже в XVII ст. починають розуміти неможливість з’ясування природи речей і сутності людини тільки на засадах матеріалізму. Саме цим і визначаються найсуттєвіші світоглядні колізії цього періоду: протиставлення матеріального і духовного, проблема співвідношення душі і тіла, антагонізм сцієнтизму й гуманізму, науки й моралі, проблема співвідношення природної необхідності й людської свободи. XVIII ст. позначилося подальшим загостренням цих проблем [2].

Передумовами формування філософії Нового часу є утвердження буржуазного виробництва в Західній Європі, наукова революція XVI-XVII ст., становлення експериментального природознавства. Найсуттєвішою особливістю нової філософії є орієнтація на природознавство, тісний зв'язок з проблемами методології наукового пізнання. В останньому, філософи вбачали головний засіб морального і соціального оновлення людства, утвердження людської гідності, свободи і щастя. В дослідженні йдеться про революційний, новаторський характер нової філософії, що кардинально змінила спосіб мислення, стиль і методи філософського пізнання, утвердивши принципово новий тип світогляду. Творці нової філософії цілком свідомо протиставляють її всій попередній традиції. Вони критично ставляться як до середньовічної схоластики, так і до філософії Ренесансу. На думку В. І. Гусєва, творці цієї філософії (Ф. Бекон, Р. Декарт, Б. Спіноза, Т. Гоббс, Дж. Локк) теоретично підсумували здобутки епохи Відродження – Реформації [2].

Суперечливим є питання відносно філософського осмислення людини в епоху Нового часу, оскільки, з одного боку, тут панувало бачення людини в окресленнях механістичного світобачення або ідей Просвітництва, але з іншого боку тут чітко виявились симптоми, що засвідчували розуміння того, що людину не можна туди вписати, що людина постає відстороненою від того світу, де панують фізичні закони природного буття. Попри матеріалізм та атеїзм, які пізніше утвердились в філософії Нового часу, існувало усвідомлення обмеженості механіцизму як принципу, недостатності матеріалістичних уявлень про природу для пояснення всього розмаїття суспільного й духовного життя людини. Про це свідчить існування картезіанської метафізики, релігійної філософії Паскаля (з його драматичним змалюванням картини світу і трагічним становищем людини (як непомітної порошини в ньому), система об’єктивного ідеалізму Лейбніца, суб’єктивний ідеалізм Берклі. У викладах історії філософії цього періоду узвичаїлася схема, за якою XVII ст. розглядається переважно як доба метафізики й раціоналізму, а наступне, XVIII ст., - як доба емпіризму, Просвітництва й французького матеріалізму (водночас акцентуючи на деяку умовність такого поділу) філософського осмислення людини в епоху Нового часу.

Усі вищевказані міркування базуються на філософських концепціях видатних представників філософії Нового часу: Ф. Бекона, Р. Декарта, Т. Гоббса, Дж. Локка, П. Бейля, Д. Юма, Б. Спінози та Г. Лейбніца, Б. Паскаля, Ш. Монтеск’є, Д. Дідро та ін.

Розглядаючи бароко в історико-культурному та філософсько-естетичному аспектах, можна зазначити, що на межі Ренесансу та бароко становище у сфері світосприйняття різко драматизується. Філософські погляди Макіавеллі, Л. Валли, Марселіо Фічіно, Помнацці по суті були відкритим викликом релігійній свідомості. Практично всі моральні імперативи християнського світу заперечуються як невідповідні егоїстичному інтересу «вільної особистості». Руйнується традиційна впевненість в беззаперечність цінності морального закону і благодатність цілісності буття, а разом з тим підсилюється скептицизм, виникає відчуття неповноти і навіть обмеженості самої гуманістичної парадигми. В архітектурі та мистецтві такі погляди особливо показові — атектонізм, диспропорція, нехтування перспективою, схильність до патологічних образів… Характерним для філософської думки даного періоду є її переорієнтація на точні знання, до певної міри втрата власної самостійності (предмету і методу), без бажання і здатності до гармонізації. Її питання стають більш скромними, а відповіді, хоч іноді сенсаційні, не складаються в цілісну картину. Гармонійна єдність з’являється тоді, коли з метою створення цілісної картини світу долучається естетичний момент (І. Кеплер, Р. Декарт, Г. Лейбніц), чи релігійний (Б. Паскаль: «Ми пізнаємо істину не тільки розумом, а й серцем»). І для Платона, на якого орієнтована ренесансна і барокова теоретична рефлексія, цілісна картина світогляду обов’язково представляла естетичну цінність. Б. Спінозі та Т. Гоббсу, переконаним атеїстам, таке інтегральне завдання не під силу, метод поділу природи (для вивчення конкретних процесів та явищ) Ф. Бекона цілком виправдовував себе при вивченні фрагментів явищ, не даючи розуміння цілого, всеєдиного. На думку В. І. Локтева, «всезагальна систематизація» не відбулася через те, що для філософської побудови гармонійної картини недостатньо одного тільки точного знання [4, с. 313].

Варті уваги погляди філософів даного періоду на естетичний аспект бароко. Так, у поглядах Декарта, якого вважають засновником некласичної естетики, проявляється характерний для цього періоду дуалізм раціоналізму та суб’єктивізму. Він вказував на відсутність «безумовного мірила» гарного та приємного. Декарт висловлювався проти об’єктивізму та раціоналізму в естетиці. Щодо поглядів Паскаля та Спінози, то перший з них в «Трактаті про любовні пристрасті» висвітлює думку, що людина керується певним зразком прекрасного і оцінює предмети і явища в залежності від їх відповідності цьому зразку. На формування зразка прекрасного впливає цілий ряд факторів і обставин, тому прекрасне мінливе та різнорідне. Суб’єктивною реакцією людини рахував Спіноза прекрасне. Вважав, що речі можуть називатись прекраснішими чи потворнішими, впорядкованими чи навпаки, тільки по відношенні до нашої уяви. Як зазначає В. Н. Шейко, що як і в філософів, так і в представників художньої культури цього періоду можна помітити прагнення до зрозуміння прекрасного в усьому його розмаїтті, більш того, в невизначеності. Естетика бароко не будується вже на стійкому фундаменті, як це робила класична естетика. Скинення міфу про об’єктивне існування прекрасного було одночасно кроком в напрямку визнання потворного сферою пізнання, котра може стати об’єктом інтересу мистецтва. Однією з проблем естетики бароко є здатність переконання, а ілюзорність стає її принципом. Також дослідник вказує на причини формування світогляду та світовідчуття даного періоду в контексті тогочасних історичних, соціально-політичних умов. А саме, втрата відчуття стійкості, стабільності всього існуючого, хворобливим сприйняттям контрастів та протиріч, що яскраво виразились в ході ранніх буржуазних революцій, в реальному зіткненні наукової й релігійної картини світу, що проходило через свідомість кожної мислячої людини XVII ст., і в ілюзорному представленні про несумісності матеріального і духовного начал. Також при визначенні бароко як культурно-історичну епоху, слід пам’ятати, що цей термін, цей «знак» потрібен для вираження загальності в змісті різних аспектів духовної і культурної діяльності суспільства в постренесансну епоху. На думку дослідника, саме поняття бароко як культурно-історичної епохи виражає наявність внутрішнього стержня її духовної культури, наявність в ній програмних завдань і головних ліній розвитку. Розглядаючи історико-культурний аспект даного питання, слід зазначити, що найраніше бароко почало формуватись в тих країнах, де контрреформація та рефеодалізація досягли найбільш міцних успіхів: Італія, Іспанія, Фландрія. Навпаки, в тих країнах, де влада поміщицького дворянства була дещо слабка, де релігійні суперечки мали гострий характер (Франція, Голландія), спостерігається складніший характер художнього життя. Тут відбувалась боротьба декількох стилів, наприклад, бароко з класицизмом [11].

А. Макаров у своїй праці «Світло українського бароко» [5] однією з головних причин формування світовідчуття, властивого епосі бароко, вважає науковий досвід XVII ст. «Відкривши для себе безмежжя Всесвіту, розум XVII ст. загубився в ньому, як у пустелі», - зазначає автор. У дослідженні йдеться про те, що особистість епохи Бароко наділена особливим почуттям метафізичної тривоги: страхом за себе саму, за світ, природу, за минуле й майбутнє, за сам сенс життя, за Бога, за людський рід і розум. Світоглядний песимізм відігравав значну роль у культурі XVII ст. Діячі культури Бароко до певної міри порушили прийнятну для людини пропорцію відомого і невідомого, прозорого у результатах осягнення дійсності. Їхньому світобаченню були властиві драматизм, напруга. Гостра суперечність і відсутність єдиного гармонізуючого начала. Така система поглядів не була сталою й тривалою. Вона незабаром була переоцінена мислителями епохи Просвітництва. Проте, незважаючи на всі зусилля просвітителів продемонструвати безпідставність властивих бароковому світовідчуттю песимізму, філософська меланхолія XVII ст. виявилася нездоланною. Вона знов і знов оживала в умонастроях людей і паскалівський сум ніколи на був чужим та незрозумілим. «Сьогодні ми знаємо про Космос незрівнянно більше аніж у XVII ст., але паскалівський жах перед зоряною безоднею живий і досі. Сучасній людині вона так само незрозуміла й чужа, як і колись» - зазначає автор [5, с. 113].

Розглядаючи історичні передумови для формування світогляду, культури та мистецтва XVII ст., можна визначити соціально-політичні події, розвиток науки, загострення католицької реакції з одночасним переважанням світського начала в церковній політиці. Також виняткове значення для розвитку мистецтва, зокрема, живопису XVII ст., мали наукові відкриття. Досягнення у сфері оптики мало великий вплив у постановці проблеми світла та завдання оптичної ілюзії в живописі. Інтерес вчених XVII ст. до термодинаміки, проблем безповітряного простору, тиск повітря, рідких тіл і т.д., позначився на захопленні живописцями XVIII ст. повітряним середовищем, зображенням атмосфери, прозорого та вологого повітря. Б. Р. Віппер проводить аналіз ставлення до людської особистості порівнюючи епохи Бароко та Ренесансу. В епоху Відродження існував «ідилічний гуманізм» (особистість характеризувалася абсолютною єдністю та цілісністю, в згоді з природою і т.д.), на зміну якому прийшов «трагічний гуманізм» епохи бароко. Останній полягає в сприйнятті людської особистості як складного, багатопланового явища, що безперервно розвивається і змінюється, сповненого протиріч і постійної боротьби з самим собою та ін. Трагічний гуманізм – це усвідомлення трагедії людини в новому приватновласницькому і водночас рефеодалізуючому суспільстві, усвідомлення всієї тяжкості боротьби, що людина веде в суспільстві. Автор зазначає, що мистецтву XVII ст., як і мистецтву Відродження характерний культ героя. Але це герой, який характеризується не діями, а почуттями, переживаннями.

Важливим є питання ідейно-художнього змісту та проблеми стилю бароко.

Однією з головних причин суперечливості епохи бароко було збереження та подальший розвиток досягнень епохи Відродження в період католицької реакції. Ось чому у сфері наукової та філософської думки в епоху бароко було поставлено ряд основоположних проблем і розвинуті досягнення науки Відродження. Та особливої уваги заслуговує проблема синтезу мистецтв епохи бароко. Бароко виступає як синтетична система, що охоплює усі сфери духовної культури – літературу, архітектуру, образотворче та прикладне мистецтво, музику, театр, історіографію.

При визначенні стильових особливостей, бароко визначається як синтез Відродження та Середньовіччя, а в суто художньому плані – Ренесансу та Готики. Сама історична епоха, породженням якої було Бароко, сприяла до звернення до перерваних Відродженням середньовічних традицій. Відбувалася певна реставрація впливу релігії на культуру, активізуються в літературі забуті духовні жанри, в живописі і пластичному мистецтві спостерігається певне повернення до готичного стилю. Але водночас бароко не відмовлялось від здобутків Відродження, а також від активізованої гуманістами «язичницької» культури античності [1, с. 157-162].

 Бароко не вирішує протиріч духовного світу, а представляє нову варіацію гармонії. «Якщо в часи Брунелескі – Рафаеля - Браманте художнє сприйняття реального світу обов’язково передбачає перспективу, в епоху Мікеланджело – Тінторетто - Гваріні композиційними пріоритетами стають контрапост і діалоговий простір» [4, с. 307]. Ця зміна вказує на більш рішучий поворот до поліфонічної манери. Виправляючи неприродню односторонність Ренесансу, барокова версія гармонії мимовільно здається переважаючою, оскільки містить поліфонічну ідею релігійно співпереживання (суб’єктивного та діалогічного) і не заперечує досвіду блискучої монологічної гармонізації Ренесансу. В цьому синтезі вона продовжує готичну традицію естетизації релігії. Поліфонічний принцип наблизив художнє світовідчуття до релігійної свідомості, фактично повернув втрачену нею духовність. На думку дослідника, в цьому змісті бароко природно та історично виправдане. Однак католицизм побачив його інакше, для власної користі. Монопольно ангажуючи нову стильову виразність, папство вважає допустимим максимально його експлуатувати (пристрасність, екзальтація, екстатичність, тріумфальний пафос…). В цих ефектно і театралізовано виражених проявах духовний світ католицького бароко далекий від готичної аскези. Духовність в бароковій редакції часто межує з еротичною чутливістю та міфологізмом. З цієї причини, за бароко закріплюється «репутація» стилю, породженого «силами реакції».

Сьогодні думка про реакційність барокового стилю все частіше заперечується в наукових колах істориками, мистецтвознавцями, як нав’язлива та упереджена. «Бароко є величним досягненням західної культури, яке перевершує апогей готичної культури. Бароко було продовженням готики, останнім проявом середньовічного світовідчуття, що досягло недосяжної вершини, оскільки перед тим йому прийшлось перенести випробування протидією сил, що ввірвалися з епохою реформації. Даючи відсіч цим силам, бароко вдалось краще усвідомити себе, в той час як готика, інстинктивна і темна, не досягла ясності в пізнанні власної сутності » [12, с. 243]

 До проблем української барокової філософії та ментальності, питання ідейно-художнього розвитку, естетики та національних особливостей українського бароко зверталися й звертаються відомі українські вчені: філософ, славіст Д. Чижевський, історик Я. Ісаєвич, філософи М. Кримський та М. Кашуба, культурологи В. Скуратівський та Є. Пащенко, мистецтвознавці Д. Горбачов, Т. Кара-Васильєва, Л. Міляєва, О. Найден, В. Овсійчук, В. Чепелик та ін. [9].

 Бароко виявляло свою художню місію неоднозначно і в різних країнах задовольняло різні потреби: в одних випадках воно виступало ідеологом контрреформації, в інших втілювало в собі передові гасла тієї доби. Українське бароко відзначалось життєствердним духом, що спонукав на великі національні зрушення, козацькі звитяги, повстання проти поневолювачів і визискувачів, боротьби проти національного утиску.

 XVII ст. в Україні відзначається глибинними явищами: боротьбою за незалежне політичне, релігійне й національне існування; соціальною нестабільністю, економічною залежністю, територіальною роздробленістю і моральним гнобленням. Загострення конфліктної ситуації призвело до пошуків нової форми світосприйняття, до зміни філософії мислення. Мистецтво несло нову західноєвропейську ідеологію мислення, а зламний період історії держави вимагав радикальних змін. Первинний негативізм до бароко пов’язаний з неприйняттям католицтва, оскільки православ’я було не тільки релігійним постулатом, а й традиційним національно-культурним тлом.

Визначаючи художньо-стильові та ідейні риси українського бароко необхідно відвести символічній образотворчості, яка є наочним виявом не лише естетичної свідомості, а усього комплексу духовної культури [3].

При аналізі специфіки відбиття національних ідей у творах бароко, виявляються спроби єднання національних ознак із стилістичними особливостями Заходу. Найтиповішими ознаками західного стилю, що знайшли відображення в українському бароко є: антиномічність, алегоричність, «раціоналізм-ірраціоналізм» зображення; гра світла й тіні (символічно-спіритуалістичний зміст); трагічний пафос твору, що відбиває психологію мас; сполучення міфологічних та біблійних образів, поєднання абстрактної символіки з натуралістичною конкретністю; драматизм композиції; дуалізм духу та плоті, викликаний новими культурно-історичними умовами й суспільними кризами та ін. Автор виявляє форми взаємодії народної творчості, козацького художнього смаку й стилю бароко.

При визначенні полістилістики як специфічної ознаки бароко, стає зрозумілим, що окрім впливів пізнього Ренесансу, раннього Просвітництва та зрілих реформаційних течій, це явище включало системну взаємодію спадщини Київської Русі, греко-православних та греко-католицьких цивілізацій, фольклорних традицій українського етносу, культурних надбань східнослов’янських народів та протестантського світу.

Це все засвоювалось у контексті національно-визвольної боротьби з її героїкою та демократизмом. Саме завдяки демократичним тенденціям українське бароко пов’язане з особливостями народного мистецтва, а не з ознаками придворного мистецтва.

 

Список літератури

1.        Алпатов М.В. Этюды по истории западноевропейского искусства / М.В. Алпатов. – М.: Издательство Академии художеств СССР, 1963. – 526с.

2.        Гусєв В.І. Західна філософія Нового часу XVII-XVIII ст. / В.І. Гусєв. – К.: Либідь, 2000. – 368 с.

3.        Жолтовський П.М. Монументальний живопис на Україні: XVII-XVIII ст. Монографія / Відп. ред. Запаско Я.П. – К.: Наукова думка, 1988. – 159с.

4.        Локтев В.И. Барокко от Микеланджело до Гварини. Проблема стиля / В.И. Локтев. – М.: Архитектура-С, 2004. – 496 с.

5.        Макаров А.М. Світло українського бароко / А.М. Макаров. – К.: Мистецтво, 1994. – 247 с.

6.        Овсійчук В.А. Майстри українського бароко. Жовківський художній осередок / В.А. Овсійчук. – К.: Наукова думка, 1991. – 400 с.

7.        Соколов В.В. Спиноза / В.В. Соколов. – М.: Мысль, 1973. – 224 с.

8.        Татаркевич В. Історія філософії : у 2-х т. / В. Татаркевич. – Львів: Свічадо, 1999. – T 2: Філософія Нового Часу до 1830 року / Пер. з пол. Я. Саноцький, О. Гірний. – 352 с.

9.        Українське бароко. Бібліотека державного фонду фундаментальних досліджень : у 2-х т. – Х.: Акта. – 2004. – Т. 1. – 636 с.

10.    Філософія: Навчальний посібник / І.Ф. Надольний, В.П. Андрущенко, І.В. Бойченко, В.П. Розумний та ін.; За ред. I.Ф. Надольного. – К.: Вікар, 2000. – 516 с.

11.    Шейко В.Н. История художественной культуры : Западная Европа XVII - XVIII вв. / В.Н. Шейко, А.А. Гаврюшенко, А.В. Кравченко. – Х.: ХГАК, 1999. – 200 с.

12.    Шубарт В. Европа и душа Востока / В. Шубарт. – М.: Русская идея, 2000. – 448 с.



Первая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(10-15 мая 2008 г.)


(отчет)
Вторая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(1-7 ноября 2008 г.)
(отчет)
Третья научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(20-27 декабря 2008 г.)
(отчет)
Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)
(отчет)
Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)
(отчет)
Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)
(отчет)
Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)
(отчет)
Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)
(отчет)
Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)
(отчет)
Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)
(отчет)
Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля 04 мая 2011 г.)
(отчет)
Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)
(отчет)
Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)
(отчет)
Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)
(отчет)
Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01-07 марта 2012 г.)
(отчет)
Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)
(отчет)
Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)
(отчет)
Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)
(отчет)
Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февраля - 3 марта 2013 г.)
(отчет)
Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)
(отчет)
Двадцать первая научно-практическая конференция
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Первая международная научно-практическая конференция
"Перспективные направления отечественной науки - ХХI век"
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноября 2013 г.)
(отчет)
Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабря 2013 г.)
(отчет)
Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)
(отчет)
Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)
(отчет)
Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)
(отчет)
Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)
(отчет)
Двадцать восьмая научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)
(отчет)
Двадцать девятая научно-практическая конференция"
(19-25 ноября 2014 г.)
(отчет)
Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)
(отчет)
Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)
(отчет)
Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2 - 7 апреля 2015 г.)
(отчет)
Тридцать третья научно-практическая конференция
(20 - 27 мая 2015 г.)
(отчет)
Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13 - 17 октября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24 - 27 ноября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)
(отчет)
Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)
(отчет)
Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 25 мая 2016 г.)
(отчет)

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

Copyright © Zinet.info. Разработка и поддержка сайта - Студия веб-дизайна Zinet.info