zinet home
home home
home ИНТЕЛЛЕКТ-ПОРТАЛ
home Стартовал прием материалов в сборник XХХIX-й научной конференции. Требования к публикациям - в разделе "Объявления".

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

РЕСУРСЫ ПОРТАЛА:

Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 28 мая 2016 г.)


Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)


Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)


Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24-27 ноября 2015 г.)


Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13-17 октября 2015 г.)


Тридцать третья научно-практическая конференция
(20-27 мая 2015 г.)


Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2-7 апреля 2015 г.)


Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)


Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)


Двадцать девятая международная научно-практическая конференция
(19-25 ноября 2014 г.)


Двадцать восьмая международная научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)


Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)


Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)


Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)


Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)


Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабя 2013 г.)


Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноябя 2013 г.)


Первая международная научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцать первая научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)


Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февряля - 3 марта 2013 г.)


Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)


Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)


Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)


Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01 - 07 марта 2012 г.)


Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)


Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)


Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)


Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля - 04 мая 2011 г.)


Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)


Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)


Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)


Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)


Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)


Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)


Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)


Третья научно-практическая конференция
(20-27 декабря 2008 г.)


Вторая научно-практическая конференция
(1-7 ноября 2008 г.)


Первая научно-практическая конференция
(10-15 мая 2008 г.)



НАШИ ПАРТНЕРЫ:

Студия веб-дизайна www.zinet.info



Студия ландшафтного дизайна Флора-МК


Уникальное предложение!



Сайт-визитка - теперь
всего за 200 грн!

подробнее>>>



ІННОВАЦІЙНІ ПРИНЦИПИ СИСТЕМИ ОСВІТИ

 

Даниленко Л.І.

Україна, м. Черкаси,

Черкаський обласний інститут

післядипломної освіти педагогічних працівників

 

У статті аналізуються інноваційні фундаментальні та інструментально – методичні принципи системи освіти. Розкривається їх роль у створенні інноваційних методів прогнозування динаміки системи освіти як основного фактора соціального розвитку.

Ключові слова: інноваційні принципи, синергетика, глобалізація, соціум, освітні інновації, інтеграція, системний підхід, парадигма, ієрархія, світовий освітній простір, конвергенція, дивергенція.

 

Abstract: The innovative basic and instrumental - methodological principles of the education system are analyzed in this article. It reveals their role in the creation of innovative methods of forecasting the dynamics of the education system as a major factor of social development.

Keywords: innovative principles, synergy, globalization, society, educational innovation, integration, system approach, paradigm, hierarchy, global educational space, convergence, divergence.

 

Інновації в освіті традиційно розвивалися у напрямку підвищення ефективності навчання (якість навчання) і збільшення кількості освічених людей (кількісний фактор). Перший напрямок завжди вважався головним завданням освіти.

Проблемі підвищення якості навчання в школі, вищому навчальному закладі на основі інноваційних методів присвячена значна кількість досліджень вітчизняних й зарубіжних вчених. Питання щодо кількісних параметрів інновацій в освіті розглядається в меншій мірі. В основному це праці, що пов’язані з аналізом використання сучасних інноваційних технологій – дистанційних, інформаційно-комунікаційних, телекомунікаційних. Зокрема, перспективи та проблеми застосування мультимедійних засобів навчання, формування інформаційної компетентності та комп’ютерної грамотності педагогів та учнів розглядають В.Биков, Р.Гуревич, М.Жалдак, Ю.Жук, М.Кадемія, Ю.Машбиць, І.Підласий, А.Хуторський. Прогноз розвитку суспільства за рахунок нарощування інтелектуального потенціалу поданий лише у незначній кількості праць у нас в країні та за її межами.

На сучасному етапі розвитку педагогічної науки проблема розробки інноваційних принципів в системі освіти залишається однією з найактуальніших.

Враховуючи глобальну потребу цивілізації у різкому збільшенні контингенту освічених людей, ми розглянемо «кількісний» фактор інноваційної освіти. Для такого аналізу необхідна інноваційна методологія, основою якої є нові принципи системи освіти.

Метою статті є аналіз інноваційних принципів в системі освіти, які є основою для створення інноваційних методів прогнозування динаміки системи освіти як основного фактора соціального розвитку.

У педагогічній науці питанням розробки принципів, що є фундаментом будь-якої методології, надано першочергове значення. В основному це наукові праці, що пов’язані з дидактикою, вихованням й організацією навчання. Так, у дидактиці основоположні праці з даної теми належать класикам педагогічної науки Я.Коменському, І.Песталоці, у вихованні – В.Сухомлинському, А.Макаренку, М.Бахтіну. Однак до цього часу стійкої цілісної системи принципів освіти не сформульовано.

Даний факт має під собою серйозне підгрунтя: лише у 80-х рр. минулого століття Г.Хакеном і І.Пригожиним було дано визначення синергетики як науки про найбільш загальні закони управління складними системами, без якої практично неможливо розробити відповідні принципи і методи управління сучасною системою освіти.

Перші праці з використання синергетичних принципів у педагогіці належать російським вченим М.Таланчуку і В.Андрєєву, однак вони присвячені в основному дидактичним проблемам.

«Особливого значення зараз набуває те, що синергетика розкрила дві основні форми розвитку систем – біфуркаційну та еволюційну, що в останній здійснюється біфуркаційна ліквідація лише окремих елементів системи при збереженні тих її позитивних рис, які будуть відігравати прогресивну роль і в майбутньому. Лише на засадах цієї синергетичної методології можливе вирішення проблеми виживання людства» [5, 125].

На засадах синергетичної парадигми можна оптимізувати й вирішення головного завдання сучасної освіти, тобто формування особистості, яка змогла б краще поєднувати індивідуальні інтереси з усіма більш загальними суспільними інтересами.

У зв’язку з вищевикладеним розробка соціоекономічних принципів цілісної системи на основі синергетичної парадигми є надзвичайно актуальним завданням.

Як відомо, для того, щоб краще розуміти сучасне і прогнозувати майбутнє, необхідно вивчати історію. Тому, перш ніж перейти до аналізу інноваційних освітніх процесів у сучасному світі, звернемось до джерел системи освіти нашої цивілізації.

Історія розвитку освіти свідчить про різноманіття й різномасштабність освітніх інновацій, здійснених у різних країнах. Ретроспективний аналіз показує, що у навчальних закладах Стародавнього Вавілону, Єгипту, де носіями були жреці і домінувала містична освітня парадигма, у стародавній Греції і Римі, де визначальною була міфологія, у середньовічних схоластичних освітніх закладах відношення кількості учнів до носіїв знань, як правило, було 1=10.

Різкий стрибок кількісного фактора у європейському освітньому просторі пов’язаний із введенням педагогічної системи Я. Коменського, де параметр відношення кількості учнів до вчителя досягає сотень (1=100). Такий ріст кількісних показників системи освіти був обумовлений потребою цивілізації у значному збільшенні числа освічених громадян для підготовки й реалізації технічної революції. ХХ ст. з його науково-технічним прогресом подарувало світу телебачення, потужні комп’ютери, Інтернет, що привело до глобалізації всіх світових процесів, революційних перетворень у всіх сферах життя людства. Сучасні інноваційні освітні технології (дистанційні, інформаційно-комунікаційні, телекомунікаційні) збільшують фактор освітніх технологій у десятки тисяч разів (1=100000). Кумулятивний ріст кількості тих, хто навчається, дозволяє відповісти на виклик часу і задовольнити глобальну потребу цивілізації в отриманні вищої професійної освіти і поповнення знань протягом всього життя.

Очевидним є взаємовплив освіти, науки й соціуму.

Оскільки соціум і всі його підсистеми, включаючи освіту і науку, є відкритими самоорганізуюючими структурами, то для аналізу їх взаємодії, класифікації необхідно застосовувати синтез синергетичного (Г.Хакен, І.Пригожин) і системного підходів (Л.Берталанфі).

«У відповідності з принципом синергетики, у складній самоорганізуючій системі, що складається з великої кількості взаємодіючих елементів, є швидкі й повільні перемінні. Відповідно до еволюційної динаміки інновацій в освіті це можна інтерпретувати таким чином: повільні перемінні – це такі освітні інновації, в які втягується весь освітній простір на довготривалі (історичні) періоди часу. Їх можна назвати фундаментальними. Швидкі перемінні – це нововведення в освіті, які ґрунтуються на фундаментальних інноваціях» [1, 286]. За важливістю варто виділити прикладні інновації. До прикладних відноситься широкий спектр структурно-організаційних, дидактичних, методологічних і інших типів освітніх інновацій, які реалізуються у рамках фундаментальних перетворень. При цьому, як правило, прикладні інновації не мають глобального характеру і тривалість їхнього існування значно менша за тривалість фундаментальної інновації. До організаційних прикладних інновацій нашого часу можна віднести введення зовнішнього незалежного оцінювання в рамках традиційної класичної освітньої системи.

Ієрархія системи завжди передбачає взаємодію структурних рівнів. Будь-яка прикладна інновація реалізується в рамках фундаментальної, тобто завжди має місце певне обмеження. Таким чином, можна сформулювати перший принцип системи освіти – принцип ієрархії інновацій в освіті, який визначає зв’язок динаміки фундаментальних з основними антропогенними характеристиками розвитку цивілізації, а також взаємообумовленість інновацій різних рівнів (фундаментальних, прикладних).

Як показує історія розвитку освіти кінця ХХ-ХХI ст., в Україні і за її межами відбуваються інтенсивні процеси інтеграції секторів і сегментів різних рівнів.

Інтеграція української освіти у світовий освітній простір здійснюється по різних каналах і у різних формах. Найбільш значимою подією останніх років є приєднання України до Болонської конвенції. «Ближчою метою має бути Европейський інформаційний простір. Мова йде, зокрема, про Европейську інформаційну мережу з міжнародних відносин та регіональних досліджень. Стратегічною метою цієї міжнародної системи є реалізація одного з найефективніших шляхів інтеграції країн Західної та Східної Европи, а саме інтеграції у сфері інформатизації. Для України інформатизація – шлях не лише до європейської інтеграції, а й до економічного добробуту. Головним пріоритетом є виробництво нового знання та технологій» [3, 174].

На цей час вченими визначені критерії нової інформаційної культури – це вміння людини адекватно формулювати свою потребу в інформації, знаходити її, переробляти, відбирати, оцінювати і створювати якісно нову інформацію.

Сьогодні ситуація в цій царині в Україні далека від ідеалу. У школах немає спеціальної дисципліни, спрямованої на формування інформаційної культури, та і переважна більшість вишів не забезпечує грунтовної інформаційної підготовки студентів. Як же тоді сформувати мислення нового часу?

«Очевидним є те, що загальний низький рівень інформаційної культури молоді України, до якого додається нерівність молодих людей у можливостях отримання доступу до інформаційних потоків, породжують у молоді спотворені уявлення про людські цінності і невміння користуватися отриманими знаннями в реальному житті» [3, 176].

Тому для вирішення цієї проблеми варто створити єдиний інтелектуальний та емоційний простір. Його принцип існування – доступність для кожного і можливість інтеграції – принаймні потенційна – всіх членів суспільства і його інститутів.

Глобалізація приводить і Захід до розуміння вирішальної ролі освіти і науки у розвитку сучасного суспільства. Основним суб’єктом попиту на науковий результат є не промисловість, а система освіти.

Провідними факторами соціального розвитку є інтеграція вищої освіти і фундаменталізація освіти, підвищення якості освіти, наукових досліджень і їх результативності.

На кінець ХХ ст. у людства з’явилась унікальна можливість сконцентрувати свої інтелектуальні ресурси через глобальні супутникові інтерактивні мережі, на основі телекомунікаційних технологій для розв’язування життєво важливих проблем цивілізації. На цей час ми спостерігаємо глобальний процес конвергенції всіх значущих соціальних інститутів, який в першу чергу стосується інтелектуального потенціалу суспільства – науки і освіти. У сучасній освітній парадигмі має місце: 1) конвергенція і симбіоз сегментів державної і недержавної освіти; 2) конвергенція і симбіоз фундаментальної науки і освіти.

Стає очевидним, що для інтенсифікації процесу зближення освіти і науки необхідні кооперативні зусилля усіх інститутів держави і світового співтовариства, тільки в цьому випадку можливий перехід до нової суспільної формації третього тисячоліття.

Аналіз статистичних даних по антропогенних характеристиках у нас в країні і за кордоном виявив тенденцію розмивання інтелектуальних ресурсів, що свідчить про дію принципу децентралізації і відповідає філософській категорії дивергенції. Відмічається поширення різноманітних освітніх технологій у всьому світі, тобто наявний процес дивергенції продуктів системи освіти. Крім того, має місце делегування частини функцій від центральних до регіональних органів управління освітою. Ці особливості дозволяють сформулювати другу закономірність сучасної парадигми освіти: глобальна дивергенція продуктів системи освіти (носіїв інтелекту, освітніх технологій) і її управління.

Як відомо, конвергентно-дивергентні закони еволюції складної системи (пісковий годинник) можна інтерпретувати як ознаку її стійкості. У зв’язку з даним фактом узагальнення фундаментальних закономірностей (конвергенції топологічних структур освіти і науки і дивергенції продуктів системи освіти) можна сформулювати у вигляді такого принципу, а саме принципу стійкості розвитку системи освіти.

Цей принцип полягає у глобальній конвергенції топологічних структур системи освіти й фундаментальної науки і дивергенції продуктів цієї системи й методів управління нею у всьому освітньому простору. На всіх етапах розвитку суспільства фундаментальна наука і освіта характеризувались нерозривним зв’язком і взаємопроникненням. Цей зв’язок є атрибутом існування науки і освіти. На його основі можна сформулювати третій фундаментальний принцип системи освіти.

Принцип єдності наступності і змінності розвитку системи освіти і науки полягає у передачі основних положень, який передує фундаментальній інновації, збагаченої ідеями і досягненнями сучасної науки, з наступною трансформацією інновацій інших рівнів. Він, по суті, відповідає на питання: звідки виникає фундаментальна педагогічна (освітня) інновація?

Сучасні вчені, розглядаючи явища різної природи, орієнтовані на синергетичну парадигму. Синергетика дала додатковий інструментарій – універсальні закони управління складними системами, які знаходяться на відстані від рівноваги. Вона постулює, що незалежно від природи системи (фізична, технічна, біологічна, соціальна і т. ін.) закони управління єдині. Це дозволяє вченим не лише аналітично прогнозувати розвиток різних систем, але коректно проводити аналогію між ними.

Як відомо, будь-які технічні системи перед початком експлуатації проходять різні випробування на гранично допустимих режимах функціонування для того, щоб виявити їх можливості. У медицині і фармакології використання нових медикаментозних засобів здійснюється після перевірки на гранично допустимих дозах спочатку на тваринах, а потім на людині. У фізиці доведені граничні теореми (С Карно, С.Чандрасекар та ін.), які дозволяють інженерам і фізикам створювати нові енергетичні системи і оцінювати їх ефективність.

Однак поняття екстремальності у системі освіти при дослідженні нововведень має специфічний смисл. Так, для фундаментальної інновації граничність проявляється перш за все в екстремально великому територіальному її поширенні і тривалості (система Я. Коменського існує три століття і захопила майже весь освітній простір), а також в екстремально високих темпах поширення глобальних сучасних освітніх технологій. Стосовно прикладних інновацій в освіті екстремальність ні в якому разі не передбачає гранично великих навантажень, які здійснюють вкрай негативний вплив на здоров’я учнів, особливо в школі, і які не дають позитивних результатів для засвоєння нових знань і навичок.

Для прикладних інновацій екстремальність полягає у створенні нестандартних умов проведення освітнього процесу. Для школи це різного типу олімпіади, моніторингові зрізи, зовнішнє незалежне оцінювання. Доведено, що проведення державної підсумкової атестації в школі, зовнішнього незалежного оцінювання і державних іспитів у вищих навчальних закладах за традиційними й інноваційними технологіями навчання – це хоча і короткочасний, але екстремальний стан того, хто навчається, і яке в кінцевому рахунку дозволяє оцінити накопичені знання і вміння в процесі навчання, з одного боку, і виявити недоліки тієї чи іншої освітньої технології, з іншого.

Крім того, слід виділити екстремальність в процесі навчання, яка пов’язана з постійно діючими негативними факторами навколишнього середовища і стану здоров’я тих, кого навчають, зокрема навчання інвалідів. Таку екстремальність можна ідентифікувати як соціальну і екологічну.

Інноваційні методи, моделі, структури, які ґрунтуються на відповідному принципі, випробовуються тому, що в екстремальних умовах більш рельєфно виділяються всі прорахунки, які в подальшому коректуються, тобто здійснюється керування інноваційним процесом.

Із наведених прикладів ми можемо зробити висновок про те, що інновації, які вводяться у будь-які системи, випробовуються на валідність у граничних станах свого функціонування. Враховуючи даний факт, можна сформулювати методологічний принцип дослідження освітніх інновацій. Принцип екстремальності дослідження освітніх інновацій полягає у моніторингу меж стійкості нових освітніх моделей і технологій у граничних станах і умовах функціонування. Дане положення відповідає на питання: як досліджувати освітні інновації, рельєфно виділяти їх переваги і недоліки? На основі отриманих якісних і кількісних результатів досліджень можна здійснювати компаративний аналіз валідності тих чи інших освітніх технологій. Але для того, щоб це здійснити, необхідно сформулювати наступний принцип.

Принцип конгруентності дослідження інновацій освіти полягає у відповідності (методологічному, соціоекономічному, психолого-педагогічному, культурологічному) інструментальних засобів основним властивостям досліджуваного інноваційного процесу і умовам його перебігу.

Цей принцип відповідає на питання: як досліджувати інновації в освіті. При цьому можливо використання, поряд з традиційним, інноваційного інструментарію.

Отже, вищеозначені принципи можуть бути охарактеризовані як соціально-економічні принципи системи освіти. При цьому перші три принципи відносяться до фундаментальних принципів системи освіти, а два останніх до інструментально- методичних. Ці принципи необхідні для того, щоб на їх основі були створені інноваційні методи прогнозування динаміки системи освіти як основного фактора соціального розвитку.

Особливо слід підкреслити, що при аналізі і моделюванні економічних наслідків інновацій в освіті доцільно використовувати багатий досвід педагогіки і брати на озброєння весь арсенал природничо-математичних методів і підходів, які вироблені у фундаментальних науках.

 

Література

1.     Берталанфи Л. Системный подход. Мир философии – в 2-х ч. /Л. Берталанфи. - М.: Политиздат, 1991. – Ч. 1. – С. 286-287.

2.     Гершунский Б.С. Философия образования для ХХI века: ( в поисках практико-ориентированного образования) / Б.С. Гершунский. – М., 1998. - 608 с.

3.     Дроздовський Д. Код майбутнього/Д. Дроздовський – К.:Видавничий дім «Всесвіт». – 2006. – С.174-176.

4.     Підласий І.П. Продуктивний педагог. – Настільна книга вчителя / І.П. Підласий. – Х.: Вид. група «Основа», 2010. – 360 с.

5.     Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса: Новый диалог человека с природой / И. Пригожин, И. Стенгерс. – М.: Прогресс, 1986. – с.125.

6.     Хакен Г. Синергетика. Иерархия неустойчивостей в самоорганизующихся системах и устройствах / Г. Хакен – М.: Мир, 1985.

7.     Щербань П.М. Прикладна педагогіка: навч.-метод. посібник / П.М. Щербань - К.: Вища школа, 2002. – 215 с.



Первая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(10-15 мая 2008 г.)


(отчет)
Вторая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(1-7 ноября 2008 г.)
(отчет)
Третья научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(20-27 декабря 2008 г.)
(отчет)
Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)
(отчет)
Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)
(отчет)
Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)
(отчет)
Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)
(отчет)
Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)
(отчет)
Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)
(отчет)
Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)
(отчет)
Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля 04 мая 2011 г.)
(отчет)
Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)
(отчет)
Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)
(отчет)
Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)
(отчет)
Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01-07 марта 2012 г.)
(отчет)
Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)
(отчет)
Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)
(отчет)
Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)
(отчет)
Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февраля - 3 марта 2013 г.)
(отчет)
Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)
(отчет)
Двадцать первая научно-практическая конференция
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Первая международная научно-практическая конференция
"Перспективные направления отечественной науки - ХХI век"
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноября 2013 г.)
(отчет)
Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабря 2013 г.)
(отчет)
Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)
(отчет)
Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)
(отчет)
Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)
(отчет)
Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)
(отчет)
Двадцать восьмая научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)
(отчет)
Двадцать девятая научно-практическая конференция"
(19-25 ноября 2014 г.)
(отчет)
Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)
(отчет)
Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)
(отчет)
Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2 - 7 апреля 2015 г.)
(отчет)
Тридцать третья научно-практическая конференция
(20 - 27 мая 2015 г.)
(отчет)
Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13 - 17 октября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24 - 27 ноября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)
(отчет)
Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)
(отчет)
Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 25 мая 2016 г.)
(отчет)

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

Copyright © Zinet.info. Разработка и поддержка сайта - Студия веб-дизайна Zinet.info