zinet home
home home
home ИНТЕЛЛЕКТ-ПОРТАЛ
home Стартовал прием материалов в сборник XХХIX-й научной конференции. Требования к публикациям - в разделе "Объявления".

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

РЕСУРСЫ ПОРТАЛА:

Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 28 мая 2016 г.)


Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)


Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)


Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24-27 ноября 2015 г.)


Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13-17 октября 2015 г.)


Тридцать третья научно-практическая конференция
(20-27 мая 2015 г.)


Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2-7 апреля 2015 г.)


Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)


Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)


Двадцать девятая международная научно-практическая конференция
(19-25 ноября 2014 г.)


Двадцать восьмая международная научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)


Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)


Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)


Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)


Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)


Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабя 2013 г.)


Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноябя 2013 г.)


Первая международная научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцать первая научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)


Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февряля - 3 марта 2013 г.)


Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)


Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)


Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)


Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01 - 07 марта 2012 г.)


Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)


Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)


Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)


Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля - 04 мая 2011 г.)


Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)


Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)


Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)


Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)


Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)


Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)


Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)


Третья научно-практическая конференция
(20-27 декабря 2008 г.)


Вторая научно-практическая конференция
(1-7 ноября 2008 г.)


Первая научно-практическая конференция
(10-15 мая 2008 г.)



НАШИ ПАРТНЕРЫ:

Студия веб-дизайна www.zinet.info



Студия ландшафтного дизайна Флора-МК


Уникальное предложение!



Сайт-визитка - теперь
всего за 200 грн!

подробнее>>>



ОСОБЛИВОСТІ ІННОВАЦІЙНИХ СТРАТЕГІЙ ЯК РУШІЙНОГО ФАКТОРУ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

 

Лозовський О.М. Глухова Н.В.

Україна, м. Вінниця,

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

 

Анотація. Розглянуто інноваційну стратегію як основу стратегії розвитку вітчизняних підприємств, представлено огляд існуючих інноваційних стратегій підприємств у сучасних умовах українського ринку.

 

Аннотация. Рассмотрено инновационную стратегию как основу стратегии развития отечественных предприятий, представлен обзор существующих инновационных стратегий предприятий в современных условиях украинского рынка.

 

Актуальність проблеми. На сучасному етапі розвитку ринкових відносин в Україні все більшого значення набуває впровадження інновацій підприємствами, що вимагає від них активного застосовування різноманітних інструментів управління інноваційною діяльністю. Серед усіх функцій менеджменту інноваційної діяльності центральне місце посідає її планування, так як воно є відправним пунктом розвитку інновацій підприємства. До найважливіших інструментів планування відносять інноваційні стратегії, які націлені на отримання економічних результатів від цієї діяльності найоптимальнішим шляхом.

Правильно обрана й ретельно продумана інноваційна стратегія – запорука успішного розвитку підприємства. Вона забезпечує розширення збуту продукції на внутрішньому й зовнішньому ринках, посилює конкурентні позиції підприємства, його здатність протистояти фінансовим та економічним викликам сьогодення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вагомий внесок у дослідженні проблеми управління інноваційним розвитком підприємств зробили зарубіжні та вітчизняні вчені. Серед зарубіжних науковців, що займалися даною проблемою є П. Друкер, Ф. Ніксон, М. Портер, І. Роджерс, Й. Шумпетер, У. Чан Ким та інші. Значний внесок у розробку проблеми управління інноваційним розвитком підприємств зробили й вітчизняні науковці: Л. Антонюк, Є Ілляшенко, О. Кузьмін, Н. Красглкутська, І. Павленко, З. Шершньова, Г. Швиденко та інші.

Проте велика кількість питань зазначеної проблеми, а саме новітні інструменти планування інноваційної діяльності, узгодженість інструментів планування з інструментами інших функцій планування інноваційного менеджменту, а також складовими діяльності підприємства, потребують досить детального вивчення, зокрема уточнення та систематизації.

Метою статті є висвітлення сутності інноваційних стратегій вітчизняних підприємств та дослідження проблем їх впровадження в умовах мінливого конкурентного оточення.

Виклад основного матеріалу. В наш час інновації стали незаперечним фактором розвитку економіки як для країни в цілому, так і для окремих підприємств. За допомогою новітніх рішень уряди країн здатні ефективно виконувати свої функції, пов’язані із захистом національної безпеки та навколишнього середовища, охороною здоров’я та підвищенням продуктивності праці. Підприємствам інновації створюють стратегічні переваги в найбільш конкурентних областях, пересічним громадянам – підвищують рівень та якість життя. Нині більшість українських підприємств усвідомила, що необхідні інноваційні, принципово нові методи управління персоналом та організацією в цілому, впровадження інноваційних проектів у виробництво. Інновації необхідні в організаційній, виробничій, фінансовій, науковій сферах, оскільки саме в комплексі вони приносять найефективніший результат.

Так, за останніми статистичними даними кількість промислових підприємств, що займаються інноваційною діяльністю, за 2012 рік та початок 2013 року зросла на 4,7% – з 1679 (16,2% обстежених промпідприємств) – до 1758 (17,4%). Найбільше інноваційно активних підприємств розташовано в Києві, Харківській, Запорізькій, Миколаївській та Львівській областях. Обсяг реалізованої цими підприємствами інноваційної продукції склав 36 млрд. 157,7 млн. грн. 332 підприємства реалізовували свою інноваційну продукцію за межі України, 24,7% якої надходило в країни СНД.

Зокрема, на технологічні інновації підприємства витратили 11,5 млрд грн. Близько 70% коштів було вкладено в придбання машин, обладнання та програмного забезпечення, 8,4% – на внутрішні і 2% – на зовнішні науково-дослідні розробки, ще 0,4% – на придбання інших зовнішніх знань.

Основним джерелом фінансування інноваційної діяльності були власні кошти підприємств (63,9% загального обсягу видатків).

Доречно додати, що на Вінниччині кількість промислових підприємств, що здійснює інноваційну діяльність у 2012 та в першому кварталі 2013 року зросла на 6,7%, порівняно з 2011 роком. Їх частка у кількості обстежених підприємств збільшилася з 15,8 % до 18 %. Найбільша кількість інноваційно активних підприємств припадає на переробну промисловість – 94% від кількості інноваційно активних підприємств по області. З неї на виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів припадає 42,6%, на машинобудування – 17,0%. Загальний обсяг витрат у 2012 р. на інновації склав майже 420 млн. грн. Основний напрямок інноваційної діяльності – розробка і впровадження у виробництво нових технологічних процесів та впровадження інноваційних видів продукції.

За 2012 рік виручка, отримана від реалізації інноваційної продукції, становить 304,6 млн. грн., що складає 1,6% від загального обсягу реалізованої промислової продукції. Найбільш активними до інновацій виявилися підприємства м. Вінниці та Вінницького, Калинівського, Літинського, Тиврівського районів [5].

Однією з найважливіших складових загальної стратегії економічного зростання організації є її інноваційна стратегія, яка являє собою цілеспрямовану діяльність по визначенню пріоритетів перспективного розвитку організації та їх досягненню, у результаті якої забезпечується нова якість проведення й менеджменту. Вона реалізується за допомогою прогресивних нестандартних обґрунтованих управлінських рішень, прийнятих з урахуванням специфіки роботи організації.

В нашому розумінні інноваційна стратегія, або стратегія інновацій, пропонує методи конкуренції та ведення бізнесу, задає напрями діяльності та розвитку на основі інновацій, а точніше інвестицій в інновації, з метою забезпечення конкурентоспроможності підприємства і на цій основі його тривалої прибутковості. Ця стратегія спрямована на комплексне формування та використання інноваційного потенціалу підприємства, а також на:

·       забезпечення довгострокового функціонування інноваційного процесу на підприємстві шляхом належної організації (і насамперед належного інвестування) всіх його складових елементів та підсистем;

·       створення конкурентоспроможної інноваційної продукції та технологій найбільш ефективним та оптимальним шляхом.

Так як будь-які стратегічні рішення підприємства мають інноваційний характер, вони тим чи іншим способом ґрунтуються на інноваціях в його бізнесовій, виробничій, логістичній, управлінській та інших сферах, тому інноваційна стратегія має пронизувати всі рівні управління підприємством.

Отже, стратегія розвитку підприємства, яка передбачає забезпечення сталих темпів його зростання та ефективного функціонування в перспективі, завжди ґрунтується на комплексі інновацій, а саме на використанні науково-технічних досягнень у сфері техніки, технології, організації, управління тощо. Таким чином, стратегічне управління підприємством так чи інакше орієнтоване на досягнення майбутніх результатів через інноваційний процес.

Розробка та вибір інноваційної стратегії повинна обумовлюватись наступними чинниками:

·       умови і фактори зовнішнього середовища;

·       сфера діяльності підприємства;

·       наявність відповідного науково-технічного і технологічного потенціалу;

·       можливість здійснення моніторингу науково-технічної інформації та ринку інновацій;

·       відповідність стратегії інновацій загальній стратегії розвитку підприємства, в основу якої вона і буде покладена;

·       прийнятність за рівнем ризику;

·       готовність ринку до сприйняття новинок;

·       можливості (передусім ресурсні) щодо реалізації тієї чи іншої стратегії тощо.

Щоб мати успіх упродовж тривалого періоду, підприємство має бути забезпечене фінансовими ресурсами, достатніми для виготовлення виробу в обсязі, який відповідає потребам ринку. Це передбачає розробку фінансової стратегії, яка займає особливе місце в системі інноваційного стратегічного планування. У завдання цієї стратегії входить оптимізація основних та оборотних засобів, формування й розподіл прибутку, ведення грошових розрахунків, розробка інвестиційної й інноваційної політики. Остаточно напрям здійснення інноваційної діяльності визначається з урахуванням фінансових можливостей підприємства.

Загалом для підприємства можна запропонувати наступні альтернативи інноваційної стратегії:

1) Традиційну стратегію. Дана стратегія передбачає підвищення якості існуючих продуктів на існуючій технологічній базі. Тобто, вона означає відсутність радикальних технологічних змін на підприємстві, при цьому на традиційних виробництвах впроваджуються та закріплюються певні інноваційні форми на тривалий період їх життєвого циклу. При впровадженні традиційної стратегії, результатом є те, що підприємство відмовляється від оновлення продукції у наслідок ретельного аналізу ринкової ситуації та стану конкурентів, але, разом із цим, не уникає інновацій, пов’язаних із удосконаленням форми і сервісу традиційної продукції [1, c. 93-94]. Прикладами підприємств, що успішно застосовують цю стратегію у вітчизняній економіці є насамперед підприємства вугільної промисловості, металургії, енергогенеруючі та енергорозподільчі компанії типу «обленерго», підприємства-монополісти типу «Нафтогаз», «Укрзалізниця» тощо.

2) Імітаційну стратегію. Дана стратегії пов’язана із копіюванням технології виробництва продукції підприємств – новаторів і реалізується шляхом або закупки ліцензій на виробництво продукції з мінімальними витратами на власні НДПКР, або імітуванням інноваційного продукту у випадку, коли підприємство має досить технологічних знань для цього. Ця стратегія передбачає у підприємства наявності певних переваг, а саме зниження вартості продукції завдяки використання дешевих трудових та місцевих природних ресурсів, використання існуючих потужностей за новим призначенням тощо. Приклади підприємств, що успішно застосовують цю стратегію: у вітчизняній економіці це насамперед підприємства з виробництва побутової техніки (наприклад «Норд»), підприємства харчової та легкої промисловості, готельно-ресторанного бізнесу, підприємства галузей машинобудівельного комплексу, підприємства галузі фармацевтичного бізнесу, хімічна та деревообробна промисловості, підприємства із виробництва та фасування олії, кетчупів, соусів тощо.

3) Наступальну стратегію. Основний зміст наступальної стратегії полягає в тому, щоб бути лідером ринку за рахунок високого рівня інноваційного процесу (шляхом створення та впровадження нових продуктів), кваліфікованих кадрів, можливостей до розподілу ризику та інших конкурентних переваг. Передбачає тісний зв'язок підприємства із світовими досягненнями науки і техніки, пряму залежність від наукових розробок, які фінансуються та реалізуються самим підприємством. Але разом з тим, стратегія потребує значних кредитних інвестицій, а відтак, високого фінансового потенціалу підприємства, кваліфікованого персоналу та творчого науково-технічного потенціалу.

У вітчизняній економіці таких підприємств, що застосовують наступальну стратегію нажаль обмаль, і насамперед, це підприємства сфери ІТ та залишків ВПК, аерокосмічної галузі («Південмаш», АКБ ім. Антонова та ін.), деякі підприємства металургійного комплексу (наприклад, частково «Інтерпайп»), сфера гуртової торгівлі продуктами сільськогосподарського виробництва (наприклад, Львівське підприємство гуртово-роздрібної торгівлі «Шувар»).

4) Оборонну стратегію. Вона спрямована на утримання конкурентних позицій підприємства на існуючих ринках, відображаючи реакцію підприємства на дії конкурентів. Тобто, підприємство, яке використовує дану стратегію, чекає, коли конкурент, що використовує наступальну стратегію, першим представить товар та відповідно стикнеться з певними перепонами на цьому шляху, після чого підприємство з оборонною стратегією представляє свій власний товар, виправляючи помилки, які могли бути допущені підприємством – піонером. Застосовується стратегія для реалізації загальної стратегії стабілізації. Її дотримуються підприємства, які уникають надмірного ризику, але у той же час є достатньо високотехнологічними, так як ця стратегія вимагає від них значних зусиль у науково-дослідній сфері діяльності.

Приклади підприємств, що успішно застосовують цю стратегію є китайські підприємства із складання РС, ноутбуків та інших сучасних електронних «гаджетів», в яких використовуються комплектуючі від підприємств лідерів - інноваторів в цих галузях (процесори, монітори, ОС, та інше програмне забезпечення тощо). Нажаль в українському бізнесі підприємств, які б усвідомлено застосовували цю стратегію дуже мало. У той же час вона надзвичайно придатна і доцільна до застосування на наших підприємствах машинобудівного комплексу, автомобілебудівної галузі (автобуси, тролейбуси, легкові та вантажні автомобілі) та харчової індустрії [1, c.95-96].

5) Опортуністичну стратегію. За цієї стратегії підприємство шукає унікальні незадоволені потреби певного ринкового сегменту, тобто ринкову нішу. Тобто, інноваційна діяльність полягає у пошуку інформації щодо можливостей, які виникають за нових обставин, у виявленні особливих ніш на існуючих ринках товарів та послуг, що мають споживача із нетиповим, але суттєвим для успіху відповідного бізнесу, видом потреб. Результатами застосування опортуністичної стратегії є знаходження особливої ніші на існуючих ринках товарів та послуг, в яку представляють споживачі з нетиповими, але різноманітним потребами, а також можливий виграш за рахунок монопольної присутності на ринку. Ця стратегія доцільна та ефективна тільки у випадку, коли вона є лише першим кроком до інших інноваційних стратегій. Зазвичай з неї розпочинають підприємства, що мають намір вийти на нові ринки (наприклад, світові), використовуючи свій традиційний потенціал.

Приклади підприємств, що успішно застосовують цю стратегію: оскільки ця стратегія доцільна до застосування на підприємствах маркетингового типу, її дотримується більшість вітчизняних підприємств легкої та харчової промисловості, підприємства фрагментарних галузей економіки - ресторанний, туристичний бізнес, автоперевезення бізнес, роздрібна торгівля тощо.

6) Залежну стратегію. Підприємство, яке використовує цю стратегію, бере на себе другорядну роль по відношенню до більш сильної компанії. Такі підрядні підприємства видозмінюють продукт лише на прохання клієнта або керуючої фірми. Вимоги щодо науково-технічного (інноваційного) потенціалу для таких підприємств є мінімальними. Залежна стратегія притаманна більшості субпідрядних підприємств вітчизняного будівельного бізнесу та підприємств агросектору, який залежить від гуртових компаній та замовлень із боку системи роздрібної торгівлі. Також має поширення серед малих підприємств в капіталомістких галузях, багато вітчизняних підприємств трикотажної та швейної промисловостей тощо.

7) Змішану стратегію. Цю стратегію використовують підприємства, які працюють у різних сферах бізнесу і на різних ринках. Результатом змішаної стратегії: є те що для одного ринку обирається наступальна стратегія, для іншого - традиційна або захисна. Приклади підприємств, що успішно застосовують цю стратегію в більшості є холдингові компанії, наприклад такі як «ІСД», «СКМ», група «Приват» тощо[1, c.97-98].

Таким чином, запропоновані нами інноваційні стратегії представляють собою, кожна по своєму, певну логічну систему адаптивної бізнесової поведінки підприємства в ринковому середовищі, яка демонструє можливі варіанти його реакції на слабкі сигнали з цього середовища, спрямовану на отримання конкурентних переваг, а відтак і забезпечення конкурентоспроможності підприємства, на основі інновацій (а точніше інвестицій в інновації) за ключовими факторами успіху в обраних видах бізнесу та бізнес-процесах, що формують їх ланцюжки вартості.

Висновки. Правильно обрана та адекватно наповнена стратегія інновацій є запорукою тривалого успіху будь-якого підприємства, засобом забезпечення його конкурентоспроможності та конкуренто стійкості, а відтак і усієї національної економіки. Цьому, в свою чергу, повинна служити чітка класифікація інноваційної стратегії за різними складовими, яка демонструє її місце в структурі стратегічного набору підприємства та системі забезпечення його конкурентоспроможності, а також доступна і зрозуміла методика формування її альтернатив, і звичайно, відбору серед них найбільш придатних, тобто адекватних, альтернативних варіантів для реалізації у складі збалансованого портфеля інноваційних стратегій.

 

Список літератури:

1.     Ковтун О.І, Імператив інноваційної стратегії в системі управління конкурентоспроможністю для вітчизняних підприємств в умовах перманентної кризи національної економіки/ О.І. Ковтун // Вісник СумДУ. Серія “Економіка”. – 2013. – №1. – С.86-100.

2.     Кір’якова М.Є. Сучасні інструменти планування інноваційної діяльності у транснаціональних корпораціях/ М.Є. Кір’якова // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. – 2012. – №5. – С.50-57.

3.     Пожуєва Т.О. Інноваційна стратегія підприємства в сучасних умовах/ Т.О. Пожуєва// Вісник економічної науки україни. – 2010. – №1. – С.163-167.

4.     Узун Д.Д., Узун Ю.А. Огляд особливостей інноваційних стратегій підприємств у сучасних умовах українського ринку/ Узун Д.Д. // Економіка та управління підприємствами машинобудівної галузі: проблеми теорії та практики. – 2010. – №1(9). – С.65-77.

5.     Головне управління статистики у Вінницькій області [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.vn.ukrstat.gov.ua



Первая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(10-15 мая 2008 г.)


(отчет)
Вторая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(1-7 ноября 2008 г.)
(отчет)
Третья научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(20-27 декабря 2008 г.)
(отчет)
Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)
(отчет)
Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)
(отчет)
Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)
(отчет)
Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)
(отчет)
Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)
(отчет)
Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)
(отчет)
Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)
(отчет)
Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля 04 мая 2011 г.)
(отчет)
Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)
(отчет)
Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)
(отчет)
Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)
(отчет)
Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01-07 марта 2012 г.)
(отчет)
Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)
(отчет)
Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)
(отчет)
Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)
(отчет)
Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февраля - 3 марта 2013 г.)
(отчет)
Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)
(отчет)
Двадцать первая научно-практическая конференция
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Первая международная научно-практическая конференция
"Перспективные направления отечественной науки - ХХI век"
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноября 2013 г.)
(отчет)
Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабря 2013 г.)
(отчет)
Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)
(отчет)
Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)
(отчет)
Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)
(отчет)
Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)
(отчет)
Двадцать восьмая научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)
(отчет)
Двадцать девятая научно-практическая конференция"
(19-25 ноября 2014 г.)
(отчет)
Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)
(отчет)
Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)
(отчет)
Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2 - 7 апреля 2015 г.)
(отчет)
Тридцать третья научно-практическая конференция
(20 - 27 мая 2015 г.)
(отчет)
Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13 - 17 октября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24 - 27 ноября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)
(отчет)
Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)
(отчет)
Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 25 мая 2016 г.)
(отчет)

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

Copyright © Zinet.info. Разработка и поддержка сайта - Студия веб-дизайна Zinet.info