zinet home
home home
home ИНТЕЛЛЕКТ-ПОРТАЛ
home Стартовал прием материалов в сборник XХХIX-й научной конференции. Требования к публикациям - в разделе "Объявления".

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

РЕСУРСЫ ПОРТАЛА:

Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 28 мая 2016 г.)


Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)


Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)


Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24-27 ноября 2015 г.)


Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13-17 октября 2015 г.)


Тридцать третья научно-практическая конференция
(20-27 мая 2015 г.)


Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2-7 апреля 2015 г.)


Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)


Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)


Двадцать девятая международная научно-практическая конференция
(19-25 ноября 2014 г.)


Двадцать восьмая международная научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)


Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)


Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)


Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)


Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)


Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабя 2013 г.)


Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноябя 2013 г.)


Первая международная научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцать первая научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)


Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февряля - 3 марта 2013 г.)


Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)


Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)


Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)


Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01 - 07 марта 2012 г.)


Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)


Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)


Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)


Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля - 04 мая 2011 г.)


Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)


Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)


Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)


Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)


Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)


Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)


Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)


Третья научно-практическая конференция
(20-27 декабря 2008 г.)


Вторая научно-практическая конференция
(1-7 ноября 2008 г.)


Первая научно-практическая конференция
(10-15 мая 2008 г.)



НАШИ ПАРТНЕРЫ:

Студия веб-дизайна www.zinet.info



Студия ландшафтного дизайна Флора-МК


Уникальное предложение!



Сайт-визитка - теперь
всего за 200 грн!

подробнее>>>



УКРАЇНСЬКИЙ КОНТЕКСТ МЕДІАЕКОЛОГІЧНОГО ДИСКУРСУ

 

Якименко Л.М.

Україна, м. Луганськ, ДЗ «Луганський національний

університет імені Тараса Шевченка»

 

У статті розглянуто зародження й розвиток такої міждисциплінарної галузі медіазнавства та медіадизайну, як медіаекології, теоретичні дослідження котрої набули особливої актуальності в останній чверті ХХ – на поч. ХХІ ст. Разом із тим з’ясовано, що у вітчизняній медіанауці можна назвати лише кількох науковців, котрі займаються контент-аналізом українських ЗМІ з точки зору медіавпливів, їх наслідків і механізмів захисту від патогенного тексту. Саме тому й виникає потреба в комплексних працях, у яких би аналіз українського медіапростору здійснювався б на основі методологічних концептів зарубіжної медіаекології.

Ключові слова: медіаекологія, дискурс, М. Маклюєн, Б. Потятиник.

 

In the article told about science of medias ecology. It is indicated that it was engendered and developed in North America and in Europe. Today it theoretical works especially important, because influence of mass medias grew on consciousness of people. In Ukraine complex researches of medias from the point of view the medias of ecology absent practically, that is why our science needs professional analysis Ukrainian space medias.

Keywords: medias ecology, diskurs, M. MacLean, B. Potyatinik.

 

Такі поняття масової комунікації, як медіаекологія, медіакритика, медіаграмотність, медіафілософія останнім часом усе частіше зустрічаються в дослідженнях вітчизняних і зарубіжних журналістикознавців. Разом із тим не можна сказати, що вони нові для європейської й американської спільноти, натомість український споживач медійного продукту, на наш погляд, залишається практично не підготовленим до патогенного впливу ЗМІ. Іде мова насамперед про молодь, адже вона є найбільш вразливою перед тиском медіа – особливо новітніх – на масову свідомість. Саме тому на часі розмова про таку міждисциплінарну галузь медіазнавства та медіадизайну, як медіаекологію, яка вивчає вплив символічних систем і технологій на соціальну організацію, пізнавальні процеси, політичні й філософські ідеї людського суспільства [2].

За даними Асоціації Медіа Екології, медіаекологія може бути визначена як «вивчення медіасередовища; ідея, що технології й методи, модулі інформації й коди комунікації відіграють провідну роль у людській діяльності» [2]. Основні положення медіаекології зводяться до того, що характер концептуалізації дійсності в людській свідомості залежить від низки біологічних і технічних чинників, а також від кодових систем, які використовуються для подання інформації; засоби кодування й передачі інформації не нейтральні, вони певним чином впливають на сприйняття зовнішнього світу людиною; оскільки людська культура безпосередньо залежить від комунікації, зміни в комунікативній моделі мають серйозні ідеологічні й епістемологічні наслідки для екології культур; не зважаючи на виникнення нових засобів комунікації, мова як і раніше займає провідне місце в людському спілкуванні, і саме йому повинен віддаватися пріоритет в медіаекології [2].

Якщо говорити про український контекст, то, як вважає Б. Потятиник, загроза національній культурі й мові для нас – один із важливих аспектів медіаекології, інші ж люди в інших кінцях світу протестують проти того, що їм самим здається патогенним: проти екранного насильства, порнографії, реклами, пропаганди. Тобто медіаекологія займається цілим комплексом проблем, пов'язаних із формуванням та психологічним впливом рукотворного, ментального довкілля [4].

Уживання терміна «екологія» абсолютно не випадкове. Справа в тому, що починаючи з 1960-х рр. формування екологічного погляду на медіа й комунікацію відбувалося паралельно з поширенням екологічних ідей у цілому. Одними з перших, хто порушив питання про медіаекологію, потрібно назвати таких батьків-попередників або «перше покоління дослідників»: Льюіса Мамфорда, Жака Еллюля, Зігфріда Гедіона, Ноберта Вінера, Гарольда Інніса, Маршалла Маклюєна, Річарда Букмінстера Фулера, а також Еріка Хейвлока. Саме ці прізвища Гарольд Вільям Кун згадує в книзі «The Post-Industrial Prophets: Interpretations of Technology» (1971) і називає їх «постіндустріальними пророками» [5].

Офіційний концепт «медіаекологія» запропонував Н. Постман у своїй промові на Національному з’їзді викладачів англійської мови в 1968 р.: він визначив медіаекологію як вчення про екосистему. На думку Б. Потятиника, добрим вступом до розуміння сучасної медіаекології є книга Н. Постмана «Звеселяючись до смерті». Однак сам Н. Постман зізнався, що він запозичив вказаний термін у М. Маклюєна, канадського соціолога й культуролога, котрий уживав його в 60-х роках ХХ ст. у своїх дослідженнях «Галактика Гуттенберга» (1962) і «Розуміння медіа» (1964). Саме тому сучасні західні медіаекологи (Media Ecology Association засновано в США та Канаді) ведуть свій відлік від нього [4].

Концепція медіаекології була окреслена саме М. Маклюєном, котрий зумів узагальнити в рамках однієї теорії ідеї й напрацювання своїх попередників – Льюіса Мамфорда, Зігфріда Гедіона, Гарольда Інніса й Еріка Хейвлока. Суть її зводилася до того, що якраз медіа формують певну «чуттєву атмосферу» або середовище (медіум), у котрому реципієнти пливають, як риби у воді, й усвідомлюють присутність медіа тільки тоді, коли перестають їх відчувати. Іншими словами: людина створила засоби комунікації, які, у результаті, поступово почали формувати людське сприйняття реальності [5]. Якраз у книгах «Галактика Гутенберга» й «Війна й мир у глобальному селі» М. Маклюєн обґрунтовував думку, що техніка масової комунікації сама по собі здійснює потужний вплив на політику, культуру, спосіб мислення. Він одним із першим відзначив всеосяжний вплив на людське суспільство нових засобів комунікації. Вони, на його думку, визначають зміну історичних епох, витісняють колишні види мистецтва й спілкування, а також мають здатність трансформувати досвід минулого в нові форми [2].

Покоління вчених, що заклали фундамент медіаекології, не обмежується згаданими прізвищами – до них належать й Едмунд Шоу Карпентер, що разом із М. Маклюєном видавав журнал «Explorations», розміщував наукові розвідки з соціальних і масових комунікацій в «Explorations in Communications» (1960); Джеймс У. Кери, науковець, котрий зумів перекинути місток між медіаекологічною науковою традицією Північної Америки й британською культурологічною школою, хоча й відмовився від кількісних методів, дистанціювався від деяких, на його думку, спекулятивних ідей Маклюєна [5].

Крім того, потрібно згадати групу вчених-медіаекологів, підданих своєрідному остракізму. До неї входили Джордж Бейтсон, Поль Вацлавік, Рей Бердвістел й Едвард Хол (1970). Так, у відомій на той час монографії «Ferment in the Field» про стан наукового поля, опублікованій у «The Journal of Communication» (1983), повністю ігнорувалися як результати досліджень групи Дж. Бейтсона, так і медіаекологія загалом. Це тривало майже десятиліття: у 1993 р. вийшла друком робота «The Future of the Field I and II», у котрій знову ж таки медіаекології не приділено достатньо уваги. Однак на сьогодні вже існує Асоціація медіаекології (МЕА), науковий журнал «Дослідження медіаекології» («Explorations in Media Ecology»), налагоджено співпрацю з Міжнародною асоціацією комунікації (ICA) [5].

Так, перший з’їзд Асоціації медіаекології відбувся в червні 2000 р. у Фордхемському університеті (Нью-Йорк), а через два роки вийшов друком перший випуск «Медіаекологічних досліджень» – наукового видання асоціації. Протягом останнього десятиліття МЕА укріпилася в статусі одного з лідерів вивчення процесів у медіа. У зв’язку з цим серед найбільш яскравих представників нового покоління медіаекологів варто згадати Ленса Стрейта, професора медіа й комунікацій Фордхемського університету. Він був першим президентом МЕА й одним із найбільш активних її членів, адже його наукові інтереси досить обширні й сягають як епістемології й історичних основ медіаекології, так і вивчення ефектів впливу нових інформаційних технологій і популярних форм масової комунікації. Крім нього, потрібно також згадати Джошуа Мейровіца, автора книги «No Sense of Place: The Impact of Electronic Media on Social Behaviour» (1985), що до сьогодні високо цінується у сфері медіа й комунікації [5].

Цих двох дослідників об’єднує те, що вони здійснюють свої дослідження в річищі традицій Н. Постмана, натомість ще один яскравий представник нового покоління науковців – Роберт Логан належить до наукової школи М. Маклюєна. Низка його праць – «The Alphabet Effect» (1986), «The Sixth Language: Learning a Living in the Internet Age» (2000), «The Extended Mind: The Emergence of Language, the Human Mind and Culture» (2007) – стала свідченням ґрунтовного вивчення Р. Логаном феномену грамотності й письма. На сьогодні він – один із найавторитетніших тлумачів цих багатогранних медійних феноменів [5].

На перший погляд, екологія медіа – відносно молода дисципліна, її методологічна база ґрунтується на методах і прийомах соціології, культурології, теорії систем, однак бурхливий розвиток ЗМІ, ЗМК, Інтернету й зростання їхньої ролі не тільки в суспільному житті, але й потужний вплив на кожного окремого індивіда зайвий раз переконує: застосування на практиці теоретичних розробок і застережень медіаекологів якраз на часі.

Так, іспанський учений Карлос Сколарі, викладач Департаменту комунікації (Universitat Pompeu Fabra) у розлогій статті в журналі «Quaderns del CAC» (2010) запропонував нову класифікацію медіаеколічних досліджень, поділивши їх на генералістські й спеціалізовані теорії. Якщо перші пропонують створення інтегрованих, глобальних схем, які б пояснювали всі процеси, що впливають на комунікацію (політекономія комунікації й культури, теорія інформації Шеннона й Уїверата та ін.), то спеціалізовані теорії роблять акцент на окремому аспектів комунікаційного процесу (теорія слабкого медіавпливу) [5].

На пострадянському просторі – особливо в Україні й Росії – філософію медійної екології виводять з ідей Володимира Вернадського про ноосферу. Тому не випадково в листопаді 2012 р. у Московському державному гуманітарному університеті імені М. Шолохова відбулася II Міжнародна науково-практична конференція «Молодь і медіа. Екологія медіапростору», присвячена дослідженню питань медіаповедінки молоді в новому медіасередовищі, екології медіа простору в умовах глобальної трансформації особистості й суспільства, а також неосферним підходам до медіаінформаційної грамотності й медіаосвіти [3].

В обґрунтуванні актуальності такого нового для України напряму досліджень, як екологія масових комунікацій, Б. Потятиник наголошує, що його головне завдання – ідентифікація патогенних текстів і визначення способів їх нейтралізації, адже в них інтенсивно експлуатуються й культивуються почуття ксенофобії, ненависті, заохочується агресивна поведінка. Для посттоталітарної України медіаеколегія набуває особливого значення [1, с. 30]. Так як Б. Потятиник системно досліджує процеси в українській медіагалузі, він намагається представити певну концепцію розуміння медіа масовою аудиторією й накреслити перспективи розвитку галузі на майбутнє. Він сам визначає свій напрям досліджень як медіаекологія, медіакритика, медіафілософія та медіаграмотність. Хоча вони не є явищами одного порядку, однак покликані підготувати й уберегти суспільство від негативного впливу ЗМІ.

Так, медіаграмотність є американською концепцією загальної суспільної медіапросвіти, починаючи зі шкільного віку, а медіакритика передбачає кваліфіковану професійну участь у процесі оцінювання медіаподій та медіадискурсу. Таким чином, з одного боку, медіакритика виходить на глибоку медіафілософію й дослідження медіа, спираючись на творчу активність журналістів та незалежних інтелектуалів, а з іншої – межує з просвітництвом медіаграмотності. Адже саме ідея загальної медіаграмотності останнім часом стає дедалі популярнішою в Україні. За словами Н. Зражевської, розуміння масово-комунікаційних ефектів потрібне кожному. Професійні комунікатори мають добре володіти цим ефективним інструментарієм та орієнтуватися в небезпеках, на які вони, свідомо чи несвідомо, можуть наражати суспільство. Поряд із тим, споживачі масової інформації також потребують знання теорії комунікації, щоб не ставати жертвами маніпуляцій. Оскільки медіакультура стає найбільш динамічним сегментом сучасної культури взагалі, вона потребує особливої уваги й досліджень. Такого роду медіапросвітництво так чи інакше передбачає не лише схоплення окремих поверхових істин, а й опанування сучасних теоретичних досягнень соціальних та гуманітарних наук [1, с. 31 – 32].

У зв’язку з цим не тільки вітчизняні наукові центри, але й освітянське середовище не залишається осторонь від вивчення медіавпливів і вироблення ефективних механізмів захисту від них для української молоді. Так, 25 листопада 2013 р. у Луганському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти в рамках просвітницької програми «Від кіно до дій», що реалізується Літературним угрупуванням «СТАН» (Луганськ) при підтримці ЄС, відбувся освітній семінар «Кіно й правова освіта молоді», у котрому взяли участь учителі, викладачі вишів, психологи, соціальні й медіапедагоги, представники суспільних організацій, культуртрегери Луганщини, котрі на високому фаховому рівні обговорили не тільки питання, пов’язані з використанням документального кіно в навчальному процесі, але й порушили цілу низку питань щодо застосування на практиці теоретичних напрацювань у галузі медіаекології й медіакритики.

Отже, зародження в США й Канаді, а згодом поширення такої науки, як медіаекологія в Західній Європі ознаменувало собою початок потужного процесу вивчення медіасередовища, медіавпливів, окреслення контурів медіа й накреслення шляхів їхнього розвитку в усьому світі. Українські дослідники, у силу суб’єктивних й об’єктивних причин, тривалий час залишалися осторонь, однак останнім часом з’явилася низка праць, презентованих, в основному, Б. Потятиником, М. Лозинським, Н. Зражевською, оформилися такі центри медіакритики, як спеціалізовані паперові та електронні видання «Телекритика», «Медіакритика», а також «Українська правда». Разом із тим вітчизняна медіанаука перебуває на світанку свого розвитку, а тому потребує комплексних досліджень із медіакритики, медіафілософії, медіаграмотності й медіаекології саме на ґрунті українських реалій.

 

Список джерел та літератури

1.     Квіт С. Масові комунікації: Підручник / Сергій Квіт. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. – 206 с.

2.     Медіаекологія [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Медіаекологія

3.     Министерство образования и науки РФ Московский государственный гуманитарный университет имени М.А. Шолохова [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://mic.org.ru/sem-konf/144-ii-mezhdunarodnaya-nauchno-prakticheskaya-konferentsiya-molodezh-i-media-ekologiya-mediaprostranstva

4.     Потятиник Борис. Особливості національної медіаекології «Нас нищить те, що ми любимо» / Борис Потятиник [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.franko.lviv.ua/Subdivisions/mediaeco/rich.html

5.     Статті Медіапросвіта. История медиаэкологии. Автор – Карлос Сколари, Concell de l’Audoivisual de Catalunya, перевод – Владимир Степано [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://osvita.mediasapiens.ua/material/2458



Первая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(10-15 мая 2008 г.)


(отчет)
Вторая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(1-7 ноября 2008 г.)
(отчет)
Третья научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(20-27 декабря 2008 г.)
(отчет)
Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)
(отчет)
Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)
(отчет)
Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)
(отчет)
Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)
(отчет)
Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)
(отчет)
Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)
(отчет)
Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)
(отчет)
Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля 04 мая 2011 г.)
(отчет)
Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)
(отчет)
Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)
(отчет)
Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)
(отчет)
Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01-07 марта 2012 г.)
(отчет)
Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)
(отчет)
Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)
(отчет)
Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)
(отчет)
Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февраля - 3 марта 2013 г.)
(отчет)
Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)
(отчет)
Двадцать первая научно-практическая конференция
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Первая международная научно-практическая конференция
"Перспективные направления отечественной науки - ХХI век"
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноября 2013 г.)
(отчет)
Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабря 2013 г.)
(отчет)
Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)
(отчет)
Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)
(отчет)
Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)
(отчет)
Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)
(отчет)
Двадцать восьмая научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)
(отчет)
Двадцать девятая научно-практическая конференция"
(19-25 ноября 2014 г.)
(отчет)
Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)
(отчет)
Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)
(отчет)
Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2 - 7 апреля 2015 г.)
(отчет)
Тридцать третья научно-практическая конференция
(20 - 27 мая 2015 г.)
(отчет)
Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13 - 17 октября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24 - 27 ноября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)
(отчет)
Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)
(отчет)
Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 25 мая 2016 г.)
(отчет)

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

Copyright © Zinet.info. Разработка и поддержка сайта - Студия веб-дизайна Zinet.info