zinet home
home home
home ИНТЕЛЛЕКТ-ПОРТАЛ
home Стартовал прием материалов в сборник XХХIX-й научной конференции. Требования к публикациям - в разделе "Объявления".

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

РЕСУРСЫ ПОРТАЛА:

Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 28 мая 2016 г.)


Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)


Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)


Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24-27 ноября 2015 г.)


Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13-17 октября 2015 г.)


Тридцать третья научно-практическая конференция
(20-27 мая 2015 г.)


Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2-7 апреля 2015 г.)


Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)


Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)


Двадцать девятая международная научно-практическая конференция
(19-25 ноября 2014 г.)


Двадцать восьмая международная научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)


Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)


Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)


Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)


Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)


Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабя 2013 г.)


Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноябя 2013 г.)


Первая международная научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцать первая научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)


Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февряля - 3 марта 2013 г.)


Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)


Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)


Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)


Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01 - 07 марта 2012 г.)


Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)


Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)


Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)


Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля - 04 мая 2011 г.)


Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)


Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)


Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)


Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)


Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)


Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)


Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)


Третья научно-практическая конференция
(20-27 декабря 2008 г.)


Вторая научно-практическая конференция
(1-7 ноября 2008 г.)


Первая научно-практическая конференция
(10-15 мая 2008 г.)



НАШИ ПАРТНЕРЫ:

Студия веб-дизайна www.zinet.info



Студия ландшафтного дизайна Флора-МК


Уникальное предложение!



Сайт-визитка - теперь
всего за 200 грн!

подробнее>>>



З ІСТОРІЇ ДОКТРИНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ІНСТИТУТУ ГЛАВИ ДЕРЖАВИ

 

Задорожня Г.В.

Україна, м. Київ, Київська державна

академія водного транспорту

імені гетьмана П. Конашевича-Сагайдачного

 

У статті проаналізовані доктринальні дослідження, на основі яких зроблено висновок про умовність відмінностей юридичних форм глави держави, чим підкреслена загальнотеоретична і фактична єдність правового статусу глави держави

 

In the article analysed doctrine researches on the basis of which a conclusion is done about convention of differences of legal forms of head of a state, what general theoretic and actual unity of legal status of head of a state is underline

 

Інститут глави держави, будучи невід’ємним елементом публічної влади, завжди предметно цікавив учених-державознавців. Проте радянська історіографія дослідження правового статусу глави держави, порівняно з доктринальними вченнями попередніх століть, містить значно менше теоретичних напрацювань, що зумовлено відсутністю в СРСР класичного інституту глави держави в особі монарха чи президента, продукуванням ідеології партійно-колективного управління державою, категоричним неприйняттям західної правової доктрини та намаганням сформувати державно-правову систему «радянського типу», в якій де-юре не був представлений цей інститут державної влади. І все ж, постає питання: чому з падінням Російської монархії в Україні на початку ХХ ст. не утвердився інститут президента. Головна і, можливо, єдина причина була в тому, що Україні не вдалося побудувати свою національну державність. Водночас інститут глави держави у формі президента був неприйнятним для радянської системи права, оскільки структурно і функціонально повязаний з розподілом влади. Натомість радянська система права будувалася на принципі єдності і неподільності влади рад, що фактично та юридично унеможливлювало функціонування інституту президента в цей період.

Аналіз першоджерел показав, що до питання про правовий статус глави зверталося невелика когорта учених, одним з яких був відомий правознавець у вигнанні І.О. Ільїн (1883–1954 рр.), який у своїй праці «Загальне вчення про право і державу» здійснив порівняльний аналіз правового статусу глави держави у монархії та республіці. В сучасній юриспруденції прийнято вважати, писав учений у наведеній праці, що «кожна держава має єдиний верховний орган, вищий з вищих, не підвладний жодному іншому органу, тобто такий, що керує всією державною діяльністю; він є главою законодавчої, урядової і судової влади та іменується, відповідно до вказаного, главою держави… Глава держави керує всією державною діяльністю, проте далеко не у кожній державі він має повноваження здійснювати верховну владу одноособово і самостійно: такими повноваженнями наділений тільки монарх, і до того ж в необмежених чи абсолютних монархіях… У цьому відношенні будь-якій необмеженій монархії протиставляється конституційна держава, де поряд з главою держави існує інший самостійний орган..., який за своїм складом може бути названий «народними зборами» [1, с. 134 – 135]. Подібне розмежування статусів, на думку вченого, не охоплює всього багатства предметних правовідносин. При цьому І.О. Ільїн піддав критиці тих учених, які досліджуючи відмінність правового статусу монарха і президента, уподібнювалися спостереженням «маленької дівчинки, яка впевнено відрізняла государя від президента за одягом: государ завжди у військовому, а президент у штатському» [1, с. 423].

На основі узагальненого історико-правового аналізу державотворчих процесів різних країн світу, починаючи з античних часів і закінчуючи першою половиною ХХ ст., І.О. Ільїн дійшов висновку про наявність чималої кількості спільних ознак між правовими статусами монарха і президента, що інколи навіть унеможливлює ідентифікацію форми державного правління. Такої точки зору дотримувалися й інші вчені (С. Жирон, А. Есмен): «Конституційний король – не що інше, як спадковий президент; президент республіки – не що інше, як тимчасовий конституційний король» [2, с.157 – 159].

Так, І.О. Ільїн доводив, що принцип єдиновладдя верховного державного органу не підтверджується ні в республіках, ні в монархіях. Історія знає немало держав, на чолі яких стояв колегіальний орган: «Рада п’ятисот» в Греції, двоєдина царська влада в Спарті, співправителі царської влади династії Меровінгів (VVІ ст.) та Директорія у Франції, російська Семибоярщина в Смутний час, Союзна Рада у Швейцарії, влада чотирьох правителів у Візантії (ХІ ст.) (в офіційних документах підписи ставили усі чотири царі) та ін. Незважаючи на те, що правителів було декілька, царська влада була єдиною. Наведені факти мають місце в історії, проте більш усталеною є одноособова форма глави держави. Такий стан речей усвідомлювали й попередні покоління. Так, міністр Людовіка ХVІІІ говорив спадкоємцю, графу д’Артуа: «Трон не диван, а крісло, де є місце лише для однієї особи» [1, с. 427]. Отже, інститут глави держави в республіках і монархіях може бути представлений як однією особою, так і декількома.

За способом зайняття поста глави держави розрізняють такі як спадкування (монарх) та вибори (президент). Проте І.О. Ільїн, з урахуванням конкретних фактів, дійшов висновку, що спадкування є не єдиним легітимним способом зайняття престолу. Так, у Римі царська влада ніколи не була спадковою, як і імператорська влада у Візантії, в Афінах царів обирали за жеребом, спартанський цар Лікург у 222 р. до н.е. був призначений на престол аристократією, у середньовічній Німеччині інститут виборного монарха утверджувався неодноразово (Х, ХІV ст.) тощо. Отже, одним із легітимних способів зайняття престолу монархом є вибори.

Президент як глава держави не наділений верховенством влади, хоча в механізмі державного управління може відігравати провідну роль. Водночас верховенство царської влади, на думку вченого, не є її беззаперечною ознакою. Історія знає безліч випадків, коли імператори, королі, царі, князі були політично та юридично залежні. Так, зміцнення позицій католицизму в період Середньовіччя, призвело до того, що монархи європейських держав визнавали себе васалами папи і платили йому щорічну данину (німецький імператор Генріх ІV (1056–1106 рр.), англійський король Іоан Безземельний (1199–1216 рр.) та інші. Натомість руські князі понад два століття були васалами монголо-татарських ханів, отримували від них ярлик, тобто дозвіл на управління державою, і платили щорічну данину. Крім того, історія знає обмеження влади іспанських королів кортесами (ХІІІ ст.). З наведеного вбачається, що монарх не завжди наділений абсолютною владою, а за своїм статусом, як і глава держави в республіці, може бути прирівняний до статусу державного чиновника.

Що стосується строку повноважень глави держави у монархії, то далеко не завжди його повноваження є пожиттєвими, на що вказують численні двірцеві та військові перевороти. Отже, безстроковість влади монарха також не є абсолютною ознакою його правового статусу, завдяки чому статуси монарха і президента містять ще одну спільну точку дотику.

Водночас учені розмежовують правовий статус президента і монарха за ознакою їх юридичної та політичної відповідальності: президент є суб’єктом такої відповідальності, а монарх – ні, оскільки за нього несуть відповідальність його радники, міністри. Проте І.О. Ільїн ставить під сумнів таку догму, запитуючи: чи варто говорити про безвідповідальність монарха, коли кожній миті його життя загрожує позасудова розправа, насильницьке зняття з престолу, напад змовників чи замах на життя. Іспанський король Альфонс ХІІІ (1886 – 1941 рр.), який пережив замах на своє життя, неодноразово говорив про «небезпеку ремесла». Фактично повнота влади монарха, на думку вченого, «компенсується замахом на його вбивство або щонайменше на зняття його з престолу» [1, с. 443]. На основі узагальненого історико-правового аналізу спеціальної літератури професор права І.О. Ільїн дійшов висновку, про умовність відмінностей інститутів монарха і президента.

Про умовність відмінностей між правовим статусом президента і монарха вказував представник консервативного лібералізму С.А. Котляревський (1973 – 1939 рр.). На його думку, главою держави у правовій державі може бути як президент, так і монарх. «Президент є главою держави, як і монарх…; його влада безпосередньо витікає із конституції. Відмінність президента від монарха зводиться до виборності і тимчасового характеру» [3, с. 151.]. Водночас учений був переконаний у тому, що «де немає переваги спадковості, яка забезпечує стійкість і спадкоємність, там взагалі немає місця для монархії» [3, с.141]. У цьому контексті погляди С.А. Котляревського є змістовно близькими до вчення про правовий статус глави держави Г. Еллінека, який стверджував, що право монарха є єдиним із публічних прав, яке не може бути взяте назад, крім волі його носія. Цим він відрізняється від права президента, і з цього витікає безвідповідальність монарха.

Крім того, С.А. Котляревський проаналізував місце і роль глави держави в системі виконавчої влади, і дійшов висновку, що президент і монарх за своїми функціональними повноваженнями можуть бути главами виконавчої влади, проте правові наслідки для них різні: монарх не несе юридичну відповідальність за діяльність виконавчої влади, що зумовлено спадковим характером його повноважень, натомість президент – є суб’єктом такої відповідальності, оскільки він отримує владу через одноразовий «акт національного повноваження». Разом з тим, державотворча практика вказує, що порядок організації і діяльності виконавчої гілки влади досить різний. Умовно це можна виразити певною формулою, як-от: «англійський король царює, але не править; американський президент править, але не царює, французький президент не царює і не править», а німецький імператор в особі пруського короля, як зазначив
С.А. Котляревський, «і царює, і править» [3, с.175 – 176].

Таким чином, доктринальні дослідження правового статусу глави держави вказують про умовність відмінностей юридичних форм глави держави, чим підкреслена загальнотеоретична і фактична єдність правового статусу глави держави.

 

Список використаних джерел:

1.     Ильин И.А. Собрание починений: В 10 т. Т. 4 / Сост. и коммент. Ю.Т. Лисицы. – М.: Русская книга, 1994. – 624 с.

2.     Гессен В.М. Основы конституционного права / В.М. Гессен. – Петроград.: Издание Юрид. книжного склада «ПРАВО» , 1918. – 437 с.

3.     Котляревский С.А. Конституционное государство. Юридические предпосылки русских Основных Законов / Под ред. и с предисл. В.А. Томсинова / С.А. Котляревский. – М.: Изд. Зерцало, 2004. – 392 с.



Первая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(10-15 мая 2008 г.)


(отчет)
Вторая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(1-7 ноября 2008 г.)
(отчет)
Третья научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(20-27 декабря 2008 г.)
(отчет)
Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)
(отчет)
Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)
(отчет)
Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)
(отчет)
Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)
(отчет)
Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)
(отчет)
Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)
(отчет)
Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)
(отчет)
Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля 04 мая 2011 г.)
(отчет)
Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)
(отчет)
Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)
(отчет)
Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)
(отчет)
Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01-07 марта 2012 г.)
(отчет)
Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)
(отчет)
Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)
(отчет)
Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)
(отчет)
Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февраля - 3 марта 2013 г.)
(отчет)
Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)
(отчет)
Двадцать первая научно-практическая конференция
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Первая международная научно-практическая конференция
"Перспективные направления отечественной науки - ХХI век"
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноября 2013 г.)
(отчет)
Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабря 2013 г.)
(отчет)
Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)
(отчет)
Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)
(отчет)
Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)
(отчет)
Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)
(отчет)
Двадцать восьмая научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)
(отчет)
Двадцать девятая научно-практическая конференция"
(19-25 ноября 2014 г.)
(отчет)
Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)
(отчет)
Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)
(отчет)
Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2 - 7 апреля 2015 г.)
(отчет)
Тридцать третья научно-практическая конференция
(20 - 27 мая 2015 г.)
(отчет)
Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13 - 17 октября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24 - 27 ноября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)
(отчет)
Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)
(отчет)
Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 25 мая 2016 г.)
(отчет)

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

Copyright © Zinet.info. Разработка и поддержка сайта - Студия веб-дизайна Zinet.info