zinet home
home home
home ИНТЕЛЛЕКТ-ПОРТАЛ
home Стартовал прием материалов в сборник XХХIX-й научной конференции. Требования к публикациям - в разделе "Объявления".

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

РЕСУРСЫ ПОРТАЛА:

Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 28 мая 2016 г.)


Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)


Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)


Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24-27 ноября 2015 г.)


Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13-17 октября 2015 г.)


Тридцать третья научно-практическая конференция
(20-27 мая 2015 г.)


Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2-7 апреля 2015 г.)


Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)


Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)


Двадцать девятая международная научно-практическая конференция
(19-25 ноября 2014 г.)


Двадцать восьмая международная научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)


Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)


Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)


Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)


Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)


Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабя 2013 г.)


Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноябя 2013 г.)


Первая международная научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцать первая научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)


Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февряля - 3 марта 2013 г.)


Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)


Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)


Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)


Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01 - 07 марта 2012 г.)


Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)


Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)


Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)


Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля - 04 мая 2011 г.)


Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)


Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)


Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)


Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)


Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)


Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)


Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)


Третья научно-практическая конференция
(20-27 декабря 2008 г.)


Вторая научно-практическая конференция
(1-7 ноября 2008 г.)


Первая научно-практическая конференция
(10-15 мая 2008 г.)



НАШИ ПАРТНЕРЫ:

Студия веб-дизайна www.zinet.info



Студия ландшафтного дизайна Флора-МК


Уникальное предложение!



Сайт-визитка - теперь
всего за 200 грн!

подробнее>>>



ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ УСПІШНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ УЧНІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ ЗАСОБАМИ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ

 

Погрібна Л.С., аспірант УМО

 

У статті зроблені спроби проаналізувати вплив екологічної освіти і виховання на процес соціалізації учнів загальноосвітній шкіл. У статті аналізуються основні терміни соціально-педагогічної науки – соціалізація особистості”, соціум”, соціальне виховання” та розкривається їх сутність, взаємозв’язок та взаємозалежність .

Ключові слова: соціалізація, соціалізація особистості, особистість, соціум, мікросоціум, соціальне виховання, соціальна адаптація, активна соціальна позиція.

 

В статье сделаны попытки проанализировать влияние экологического образования и воспитания на процесс социализации учеников общеобразовательной школы. В статье анализируются основные термины социально-педагогической науки-„социализация личности”, „социум”, „социальне воспитание”.

Ключевые слова: социализация, социализация личности, личность, социум, микросоциум, социальне воспитание, социальная адаптация, активная социальна позиция.

 

In the article the tries to analyze the influence of the environmental education on the process of socialization of the comprehensive school children are made. The terms “socialization of personality», «social upbringing”, “society” are analyzed.

The key words: “socialization of personality», «social upbringing”, “society”, “socialization”, ”microlevel”, “social adaptation”, “active social position”.

 

Проблема взаємозв'язку людини з природою не нова, вона існувала. Зараз екологічна проблема взаємодії людини і природи, а також впливу людського суспільства на навколишнє середовище стала дуже гострою і прийняла величезні масштаби. Планету може врятувати лише діяльність людей, що здійснюються на основі глибокого розуміння законів природи, численні взаємодії в природних спільнотах, усвідомлення того, що людина - це всього лише частина природи. Це означає, що еколого-моральна проблема постає сьогодні не тільки як проблема збереження навколишнього середовища від забруднення та інших негативний впливів господарської діяльності людини на Землі. Вона виростає в проблему запобігання впливу людей на природу. Така взаємодія можлива при наявності в кожній людині достатнього рівня еколого-моральної культури, екологічного і моральної свідомості, формування яких починається з дитинства і продовжується все життя.

Термін “екологічна культура” вперше з’явився у 20-х роках XX ст. в роботах представників американської школи “культурної екології”. Екологічна культура - це такий напрям людської діяльності та мислення, від якого істотним чином залежать нормальне існування сучасної цивілізації, її сталий розвиток у майбутньому.[1.C 576] Екологічна культура – це внутрішня суть людини та людського суспільства, що знаходиться “в середині нас” і проявляється в певних діях щодо природи. Відомий український еколог Злобін Ю.А. (1998) вважає, що наша епоха – час великої дисгармонії між зовнішньою культурою, що проявляється в здатності людини створювати видатні твори, та внутрішньою культурою, дефіцит якої і викликав глобальну екологічну кризу. Недаремно в матеріалах Конференції – Ріо (1992) зазначається, що формування екологічної культури населення планети має стати пріоритетним завданням людства. Екологічна культура не повинна виникати стихійно. Вона формується через спеціальні види діяльності – екологічну освіту і виховання. Саме вони дозволять сформувати особистість, якій належатиме майбутнє, вільне від екологічних проблем. Лише формування екологічно свідомої людини майбутнього з високим рівнем екологічної культури і поведінки дозволить зберегти природні умови існування цивілізації і вивести її на шлях екорозвитку. [2.C 268]

Суспільну екологічну свідомість можемо описати як сукупність знань, поглядів і уявлень людей про природне середовище; його антропогенне навантаження, рівень відпрацювання ресурсів, загроз, які виникають у ньому, і можливості його захисту. Ця свідомість містить систему знань про способи та інструменти керування, господарювання та збереження навколишнього середовища. Ця свідомість формується, перш за все, державними та громадськими організаціями. Кєльчевський окреслює поняття екологічної свідомості, як ставлення людини до природного середовища, сукупність переконань про природу, та систему цінностей, які закладає конкретна особа у свої дії у відношенні до оточуючого нас світу.[3. C 392 ] Інакше цей термін розуміють Хвастек (Chwastek) та Януш (Janusz). Вони вважають, що екологічна свідомість - це розуміння сутності і значення природного середовища для біологічно життя у цілому, і, зокрема, для людей.Екологічна свідомість містить частину суспільної свідомості на рівні стосунків людина - природне середовище. До елементів екологічної свідомості відносять: • знання, • екологічну уяву, • систему цінностей, у якій "існувати" знаходиться на вищому рівні, аніж "володіти". У загальному вигляді під екологічною свідомістю розуміється масова занепокоєність населення становищем навколишнього середовища. Насправді екологічна свідомість яку правильно називати усвідомленням, тобто розумінням екологіної ситуації, є елемент триєдиного процесу "сприйняття - розуміння - дія", кожний елемент котрого соціально, політично та культурно опосередкувані.[4.С 688] Між вербальним висловлюванням екологічної занепокоєності і участю у соціальному діянні звичайно існує чимала дистанція. До основних характеристик екологічної свідомості відносяться: занепокоєність станом середовища; мобілізація моральних ресурсів; здатність до ідентифікації джерела загрози і соціального суб`єкта; визнання здорового та безпечного середовища мешкання суспільною цінністю; індивідуальна мобілізація, тобто усвідомлення необхідності особистої участі у креативних та інших колективних діях; когнітивна мобілізація, тобто формування готовності до дій на основі осмислювання інформації про ризики та небезпеки і, нарешті, формування у людства нового-екологічного мислення.[5.C 300] Основною функцією екологічної свідомості є забезпечення оптимізації взаємовідносин в системі “суспільство-природа”, запобігання глобальній екологічній катастрофі, розв’язання глобальної екологічної кризи. Це можливо досягти лише шляхом переходу від агресивно-споживацької поведінки до ненасильницько-обмежувальної лінії розумного компромісу у стосунках з природою. “Золотим правилом” екології, на думку російського вченого Горєлова А.О. (1998), повинен бути наступний вираз: ”стався до всієї природи так, як хочеш щоб ставились до тебе”. Один із засновників екологічної етики, яку ще називають етикою Землі, О. Леопольд (1983) розумів останню як обмеження свободи дій в боротьбі за існування. Принципи екоетики притаманні працям багатьох мислителів та філософів. Найбільш чітко вони проявилися в творчості та діяльності таких видатних людей як Л. Толстой та М. Ганді, А. Камю та А. Сент-Екзюпері, Папи Римського. Але найяскравішим представником подібних поглядів визнають філософа А. Швейцера, який головний принцип своїх екоетичних поглядів розкриває як “безмежну відповідальність за все живе на Землі”. Поряд з відповідальністю, основою екоетики є любов до природи. Але щоб зрозуміти наскільки це важливо для людства в цілому, потрібно кожному відчути себе часткою Природи, часткою єдиного великого цілого, яке ми називаємо Всесвіт.[7.с 13-16]

Сьогодні досить часто можна почути дещо незвичний термін – “екологія душі”, під яким розуміють виховання з раннього дитинства гуманістичного ставлення до оточуючого нас світу, до матері-природи, особливо через шанування вікових традицій і звичаїв. Саме в таких нестандартних, а тому дещо неправильних з наукової точки зору, поняттях відчувається біль і переживання за майбутнє життя на планеті. І тоді кожен розуміє, що екологічний гуманізм дозволяє поєднати етику і культуру з природою і довкіллям.

Екологічний гуманізм базується на засадах єдності людини і природи та визнанні положення про рівність всього живого. Він стимулює нас до вироблення такої лінії поведінки, яка подекуди вимагає від нас не лише терпіння, але й самопожертви. В екологічному гуманізмі людина приходить до розуміння існування в мирі з природою не тільки теоретично, але й на практиці, через власну культуру та поведінку. Процес передавання культурної спадщини наступним поколінням Ф.Баоса та В Малиновський називають соціалізацією.[8.C 125]

Багато науковців працювали над концептуалізацією терміна “соціалізація”, але засновника терміну справедливо вважають американського соціолога Ф.Гіддінгса (1855-1931), який вперше застосував його в 1887 році в праці “Теория социализации”. Сутність терміну американський фахівець зводив до розвитку соціальної природи індивіда, підготовки його до соціального життя.
Французький соціолог Е.Дюркгейм (1858-1917) та американський вчений С.Кулі (1864—1929 під цим поняттям розуміли пасивне пристосування індивіда до умов суспільства. Француз Г.Тард (1843-1904) тлумачив його як процес розвитку людини в соціумі. Американський соціолог Т.Парсонс (1902-1979), що під цим терміном розумів пристосування індивіда до умов середовища. У вітчизняній суспільствознавчій літературі, на відміну від зарубіжної, термін “соціалізація” до 60-х рр. мало вживався.

У другій половині 60-х рр. ХХ ст. ця теорія вже широко розроблялася такими вітчизняними науками, як психологія, соціологія та соціальна психологія, але недостатньо використовувалась у педагогічній практиці . У педагогічну науку такі поняття, як “соціалізація” та “соціальне формування особистості”, були введені в кінці 70-х рр. ХХ ст. і набули широкого визнання та всебічного вивчення тільки в 90-ті рр. ХХ ст.

Найбільш широкий зміст у поняття “соціалізація” включають філософи, які розглядають його як двобічний процес розвитку особистості у взаємодії з оточуючим соціальним середовищем .

У психолого-педагогічній літературі під “соціалізацією” розуміється:

- процес становлення особистості й засвоєння індивідом соціального досвіду, цінностей, норм, установ, властивостей суспільства, соціальних груп до яких він належить (Н.Бура, В.Лозова, Г.Троцко, І.Хохленков, А.Яременко);

- форма впливу, що спрямована на формування заданої поведінки дітей та молоді в суспільстві (А.Чулкова);

- засвоєння індивідом соціального досвіду, входження до системи соціальних зв’язків, а також відтворення системи зв’язків індивіда за рахунок його активної діяльності (Г.Андрєєва, А.Капська, М.Фіцула, В.Шепель);

- процес входження у соціальне середовище і суспільство в цілому та пристосування до нього (Б.Паригін);

- мета і складова шкільного педагогічного процесу (Н.Лавриченко).

На даний час поняття "соціалізація" (від лат. socialis – суспільний) використовується представниками широкого спектра наук – філософами, соціологами, психологами та звичайно педагогами.

Протягом останніх років поняття соціалізації трансформовувалось, корегувалось і змінювалося згідно задач які ставилися перед дослідниками цього важливого явища формування особистості. Різні філософські течії вважають феномен соціалізації як необхідний процес, який дозволяє індивіду засвоїти цінності, розуміння ситуацій і знання які належать до суспільства в в якому існує той чи інший індивід. Відповідно соціалізація вважається феноменом культурного розвитку суспільства і членів суспільства. Соціалізація стає регульованим процесом поведінки індивіда і інтегрованих частин особистості.[9.C 112-117]

Зовсім недавно, принаймні з часів Джона Лока 17 століття, соціалізація вважалася як те що нав’язується дорослими дітям. Після ґрунтовних наукових дослідження вважається, що соціалізація – це прийняття індивідом групових норм, переконань, цінностей та поведінки характерних для груп, членства в яких особистість домагається.

Також соціалізацією можна вважати процес який відноситься до тривалого(протягом життя) процесу передачі спадкових, розповсюджених нор , звичаїв та ідеологій які забезпечують індивіда навичками та звичками які необхідні для того щоб бути частиною його власного суспільствах. Одже соціалізація таким чином означає процес в якому досягається соціальна і культурна єдність.[10.С 5] Соціалізація описує процес який веде до бажаних моральних джерел в розумінні вищезгаданого суспільства. [11.С 104]

Соціалізація – розвиток і само змінення людини в процесі засвоєння та відтворення культури, який відбувається у взаємодії людини зі стихійними, відносно керованими і цілеспрямовано створеними умовами життя на всіх етапах [12.].

Cоціалізація – це процес, коли людина усвідомлює себе в суспільстві як особистість; соціалізація – це процес сприйняття особистістю культури свого народу; соціалізація – це історично-обумовлений процес розвитку особистості, теоретичного і практичного засвоєння індивідом цінностей, норм, установок, зразків поведінки, які притаманні даному суспільству.[6.C 632]

Дослідивши різні джерела та різні тлумачення даного терміну ми вважаємо, що усі вони перегукуються один з одним і визначають процес і результат виховної діяльності направлений на передачу учневі норм поведінки в суспільстві.

Основними інститутами соціалізації визнають систему освіти й виховання. Виховання і навчання є провідним і визначальним початком соціалізації. Мета виховання і навчання складає процес передавання нагромаджених минулими поколіннями знань і культурних цінностей.

Школа вже протягом тривалого історичного часу є провідним реалізатором соціалізації особистості. Ефективність процесу соціалізації є результатом єдності всіх сторін шкільного життя: формальних та неформальних.

Формальна сторона діяльності школи — навчальний процес — передбачає формування певної системи знань про те "що робити, як бути, як жити і як стати. Можна сказати, що соціалізація є спільною відповідальністю всіх учителів. Здійснення "соціальних проектів" вважається більш ефективною формою соціалізації, ніж здобуття знань з будь-якої дисципліни, оскільки вона передбачає набуття соціального досвіду за межами класної кімнати . Напрямки шкільної соціалізації визначаються сферами та рівнями суспільних відносин і діяльності, в яких покликаний брати у майбутньому участь вихованець школи. Розглядаючи проблему соціалізації, українські філософи Г.Заїченко, В.Саратовський, І.Кальний та інші розвивають, зокрема, її діалогічну концепцію й відокремлюють такі рівні або виміри цього процесу:

1.Особистісний напрямок. Це становлення особистості як соціальної істоти у сфері її внутрішніх самовизначень і відносин "Я – Я" відносини. Становлення внутрішньої структури особистості та її цілісності взаємопов'язане із структуруванням внутрішнього духовного плану людського

2. Міжособистісний напрямок. Ця сфера становлення й розвитку знань, умінь і навичок особистості, які забезпечують їй можливості спілкування та спільної діяльності з "іншим" – відносини "Я – Ти". З такого спілкування та взаємодії і починаються власне соціалізація і внутрішній розвиток особистості.

3. Соціально-груповий напрямок. Це сфера відносин "Я – Ми", у межах якої молода особистість має оволодіти у школі базовими передумовами майбутньої інкорпорації у множину різноманітних характером і масштабністю соціальних груп.

4. Політично-правовий напрямок. Це формування передумов поступового входження молоді у множину громадянських, юридично-правових, адміністративно-управлінських та громадських відносин.

5. Економічний напрямок. У цій сфері суспільних відносин майбутній громадянин має стати учасником відносин виробництва, обміну, споживання. Саме в школі він має засвоїти основні знання, вміння, навички, орієнтації та алгоритми майбутньої своєї поведінки та діяльності як працівника, агента обміну, споживача.

6. Екологічний напрямок. На цьому напрямку соціалізації особистість має бути сформована як компетентний суб'єкт відносин "Я – довкілля", як особистість , здатна брати участь в природоохоронній діяльності, здатна приймати рішення і вміти залучити різні соціальні інститути для усунення проблем екологічного характеру, бути відповідальним за природу і збереження життя в ній.

7. Напрямок "Я – Універсум". Це сфера відносин людини як єдиної істоти, життя якої не обмежується фактом фізичного існування "тут" і "тепер", а відбувається як історична подія у вимірах минулого, сучасного та майбутнього.

Кінцевою метою шкільної соціалізації учнів на кожному з її напрямків є формування готовності молодої людини бути учасником суспільних відносин, вміти поводитися в різних сферах суспільного життя. В багатьох Європейських державах екологічній освіті і вихованню присвячені години в навчальному плані серед усіх навчальних предметів та виховні заходи шкіл направлені на виховання екологічної культури. В Україні проблема екологічної освіти і виховання надзвичайно актуальна на сьогоднішній день. Проблема соціалізації дітей в сучасне суспільство, де молодь вільно спілкується з представниками різних країн, є надзвичайно актуальною теж. Метою екологічної освіти і виховання є не лише надання знань про екосистеми планети, а і навчити людей поводитись в природі так, щоб було що лишити наступному поколінню. Екологічна освіта та природоохоронна діяльність дає стійкі навички поведінки в природі , формуючи екологічну культуру яка безумовно є одним з основних елементів соціалізації особистості. Проблема збереження природи для прийдешнього покоління є актуальною для всіх країн планети. Ця тема є важливою для спілкування різних верств населення та різних країн. Тому ми вважаємо доцільним стверджувати, що екологічна освіта і виховання сприяє успішному процесу соціалізації, бо здатна виховати в дитини усі позитивні якості поведінки які сприяють становленню особистості і формуванню активної соціальної позиції громадянина, здатного взяти на себе відповідальність за майбутнє країни. Головна мета соціального виховання полягає у формуванні людини, готової до виконання громадських функцій трудівника і громадянина. Ми вважаємо ,що саме екологічна освіта і виховання є ключовим інструментом соціалізації. Впровадження елементів екологічної освіти і виховання в навчальний процес загальноосвітніх шкіл, суттєво впливає на загальний рівень адаптації дітей до суспільних норм, таким чином підвищуючи рівень соціалізації учнів.

 

Список використаних джерел:

1.     Культурология. Учбова допомога для студентів вищих учбових закладів. М.: Фенікс. 1995.

2.     2 .Архіпова С.П., Майборода Г.Я. Соціальна педагогіка: Навчально-методичний посібник. – Черкаси – Ужгород: «Мистецька лінія», 2002.

3.     Коваль Л.Г., Зверева Г.Д., Хлебік С.Р. Соціальна педагогіка/Соціальна робота: Навч. Посібник. – К.: ІЗМН, 1997.

4.     Смезлер Н. Соціологія: пер. з англ. - М.: Фенікс. 1994.

5.     .Білорус О. Глобалізація і національна стратегія України. — К.: ВО «Батьківщина». — 2001.

6.     Основи психології: Підручник За заг. ред. О.В. Киричука, В.А. Роменця. – Вид. 5-е, стереотип. – К.: Либідь, 2002.

7.     7 . ПідласаІ.А. Життєвий шлях особистості в теорії психологи // Практична психологія та соціальна робота. - 2001. - №3.

8.     8 . Піча В.М. Соціологія: загальний курс. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України. – К., „Каравела”, 2000.

9.     Khattabi A Source: Psychologie de l'Éducation. 2000; (3).

10.  Clausen, John A. (ed.) (1968) Socialization and Society, Boston: Little Brown and Company.

11.  Macionis, Gerber, Sociology 7th Canadian Ed. (Pearson Canada, 2010) .

12.  Westen, D. (2002) Psychology: Brain, Behavior & Culture. Wiley & Sons. ISBN 0-471-38754-1



Первая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(10-15 мая 2008 г.)


(отчет)
Вторая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(1-7 ноября 2008 г.)
(отчет)
Третья научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(20-27 декабря 2008 г.)
(отчет)
Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)
(отчет)
Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)
(отчет)
Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)
(отчет)
Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)
(отчет)
Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)
(отчет)
Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)
(отчет)
Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)
(отчет)
Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля 04 мая 2011 г.)
(отчет)
Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)
(отчет)
Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)
(отчет)
Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)
(отчет)
Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01-07 марта 2012 г.)
(отчет)
Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)
(отчет)
Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)
(отчет)
Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)
(отчет)
Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февраля - 3 марта 2013 г.)
(отчет)
Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)
(отчет)
Двадцать первая научно-практическая конференция
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Первая международная научно-практическая конференция
"Перспективные направления отечественной науки - ХХI век"
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноября 2013 г.)
(отчет)
Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабря 2013 г.)
(отчет)
Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)
(отчет)
Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)
(отчет)
Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)
(отчет)
Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)
(отчет)
Двадцать восьмая научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)
(отчет)
Двадцать девятая научно-практическая конференция"
(19-25 ноября 2014 г.)
(отчет)
Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)
(отчет)
Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)
(отчет)
Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2 - 7 апреля 2015 г.)
(отчет)
Тридцать третья научно-практическая конференция
(20 - 27 мая 2015 г.)
(отчет)
Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13 - 17 октября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24 - 27 ноября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)
(отчет)
Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)
(отчет)
Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 25 мая 2016 г.)
(отчет)

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

Copyright © Zinet.info. Разработка и поддержка сайта - Студия веб-дизайна Zinet.info