zinet home
home home
home ИНТЕЛЛЕКТ-ПОРТАЛ
home Стартовал прием материалов в сборник XХХIX-й научной конференции. Требования к публикациям - в разделе "Объявления".

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

РЕСУРСЫ ПОРТАЛА:

Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 28 мая 2016 г.)


Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)


Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)


Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24-27 ноября 2015 г.)


Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13-17 октября 2015 г.)


Тридцать третья научно-практическая конференция
(20-27 мая 2015 г.)


Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2-7 апреля 2015 г.)


Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)


Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)


Двадцать девятая международная научно-практическая конференция
(19-25 ноября 2014 г.)


Двадцать восьмая международная научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)


Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)


Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)


Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)


Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)


Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабя 2013 г.)


Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноябя 2013 г.)


Первая международная научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцать первая научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)


Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февряля - 3 марта 2013 г.)


Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)


Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)


Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)


Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01 - 07 марта 2012 г.)


Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)


Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)


Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)


Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля - 04 мая 2011 г.)


Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)


Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)


Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)


Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)


Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)


Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)


Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)


Третья научно-практическая конференция
(20-27 декабря 2008 г.)


Вторая научно-практическая конференция
(1-7 ноября 2008 г.)


Первая научно-практическая конференция
(10-15 мая 2008 г.)



НАШИ ПАРТНЕРЫ:

Студия веб-дизайна www.zinet.info



Студия ландшафтного дизайна Флора-МК


Уникальное предложение!



Сайт-визитка - теперь
всего за 200 грн!

подробнее>>>



ТЕОРЕТИКО - СИСТЕМНИЙ ЗМІСТ ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЇ КАДРІВ, ЯК ПОКАЗНИК ПРАВА НА ВІЛЬНИЙ ВИБІР ДЕРЖАВИ

 

Титаренко Л.М.

ОРІДУНАДУ при Президентові України

 

Постановка проблеми. Вибір даної теми зумовлений тим, що прогресивні напрямки вітчизняної науки та професіоналізації кадрів можна вважати засобом попередження кризи влади, що позначається на державних інституціях. На сьогодні як ніколи гостро постає проблема збереження територіальної цілісності, суверенітету України у кордонах, які визнані всім світом. В нинішній час саме життя готує нових демократичних лідерів для України в різноманітних галузях: соціально-політичній, економічній, військовій.

Актуальність професіоналізації системи підготовки фахівців державного управління потребує визначення проблем, що існують в цій галузі та їх нагального розв’язання. Зроблено спробу переосмислити концептуальне розуміння професіоналізації кадрів державного управління на основі врахування наукових поглядів зарубіжних та вітчизняних вчених. Наголошується, що професіоналізація є відкритою системою і залежить від змісту, організації фахової підготовки кадрів та їх розподілу і працевлаштування, а також їх правових обов’язків і повноважень.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання професіоналізації кадрів управління на сьогодні обговорюється як в наукових колах, так і на рівні простих громадян. Проблематика підготовки керівних кадрів знайшла широке відображення як в поглядах зарубіжних фахівців Л. Гюстава, Д. Грейсона, О. Льюіса, Ф. Тейлор, Д. Форрестера, так і в працях багатьох українських науковців та дослідників С. Білорусова, О. Денищик, Н.Р. Нижник, І.І. Нинюк, С.Д. Дубенко, В.М. Олуйко, Р.А. Рачинського та ін). [1- 6].

Так, І. Нинюк визначає поняття «професіоналізм державних службовців» як якісно-ціннісний комплекс поєднання глибоких різносторонніх знань, умінь, професійних управлінських навиків, практичного досвіду, наявності загальнолюдської культури, що відображає ступінь самоорганізації особи, рівень її професійної діяльності, забезпечує ефективність державної служби та сприяє зростанню її авторитету [4, с.20].

С. Білорусов зазначає, що «професіоналізм державних службовців можна визначити як здатність знаходити, враховуючи умови і реальні можливості, найбільш ефективні шляхи та способи реалізації поставлених цілей і завдань у межах наданих повноважень, використовувати фахові технології, що застосовуються в демократичних суспільствах, мати постійну мотивацію до роботи та задоволення від неї, досягати високих результатів у процесі виконання своїх функціональних обов'язків, дотримуватись відповідних морально - етичних норм, мати і усвідомлювати перспективу свого майбутнього професіонального розвитку та прагнути до нього» [1,с.32].

Невирішена раніше частина проблеми. Сьогодення вимагає від управлінських кадрів вміння визначати і пред’являти суспільству новітні технології професіоналізації діяльності - вміння критично оцінювати проблеми суспільства і успішно та відповідально їх розв’язувати [7, с. 45]. Загальнотеоретичні аспекти проблеми професіоналізації висвітлені у працях зарубіжних та вітчизняних вчених, але проблема професійної відповідальності є надзвичайно важливим і актуальним питанням, аналіз якого необхідно продовжити, що має забезпечити комплекс заходів відповідно до назрілих вимог.

Сьогодні однак, цю проблему слід розглядати, виходячи з реального стану, враховуючи, що в центрі уваги більшості авторів знаходиться система освіти та її спрямованість на формування і удосконалення професіоналізації корпусу кадрів державного управління. Ці питання не втратили актуальності, і проблеми професіоналізації управлінської діяльності потребують подальшого розгляду та вирішення.

Мета, завдання. Пропонуємо зосередити увагу на деяких аспектах щодо розкриття поняття професіоналізації державного службовця як складової іміджу державної служби та держави в цілому. Спробуємо дати характеристику професіоналізації державного управління в контексті розгляду теоретико - системного змісту відбору спеціалістів державної служби спрямованих на досягнення оптимальних результатів в сфері державного управління.

Виклад основного матеріалу. Питання критеріїв професіоналізму державних службовців висвітлені в дослідженнях вищеозначених авторів Н.Р. Нижник, І.І. Нинюк, С.Д. Дубенко, В.М. Олуйко, які аналізують моделі професіоналізму сучасних державних службовців [4;5]. Названі автори дають загальну типологію професій, в рамках яких управлінська діяльність віднесена до типу “людина-людина” і професіоналізм розуміється як не лише вищий рівень знань та вмінь, а як певна система – організація свідомості психіки людини, що розкриває поняття професіоналізму і визначає професійно - важливі якості морально-етичних засад, як прояв психологічних особливостей людини [4, с.20 ].

Сьогодення вимагає від керівних кадрів вміння визначати і пред’являти суспільству новітні технології практики управлінської діяльності, - вміння критично оцінювати проблеми суспільства і успішно та відповідально їх розв’язувати [1;2;5]. Загальнотеоретичні аспекти досліджуваної проблеми широко висвітлені у працях вчених, але проблема професійної відповідальності є важливим і актуальним питанням, висвітлення якого необхідно продовжити.

Протягом поточного року в українській державі наслідки кризи влади позначилися на державних інституціях найбільш руйнівним чином. Тому процес професіоналізації управлінського виду діяльності є складним, багаторівневим, неоднорідним, динамічним. Формування цілісного уявлення про це явище передбачає застосування загально наукових системних уявлень про професіоналізацію, – як політичного керівництва так і середньої ланки працівників управління, що представляють державу у всіх її вимірах.

Практика державно - управлінської діяльності свідчить, що за багатьма ознаками вона має професійний характер. Однак на сьогодні не існує цілісної несуперечливої моделі державного управління як професійної діяльності та відповідних системних уявлень щодо її професіоналізації, тому залишається не досить вивченим процес професіоналізації державного управління[7, с.46].

Слід зазначити, що професіоналізація є стійким елементом суспільного прогресу. Від розуміння її сутнісних проявів, закономірностей і тенденцій розвитку залежить можливість раціонально впливати на професійно - кадрову сферу в напрямку добору на державну службу найбільш підготовлених фахівців. Існує загальнонаукова точка зору, що теоретико - системний процес формування професійної сфери та професіоналізації є показниками розвиненості суспільства, а також якості праці відповідних кадрів [1;2;3;4].

Здебільшого вчені-дослідники визначають професіоналізм як певний вид діяльності з наявним рівнем майстерності та найвищим ступенем професійної досконалості, тобто здійснення справи на високому рівні згідно вимог професійно-посадової компетентності [2; 4]. О. Денищик зазначає, що професіоналізм базується на основі професійної свідомості державного службовця, є глибоким та всебічним знанням та володінням практичними навичками в певній галузі суспільно - корисної діяльності [2, с.342]. Це явище інтегроване та багатогранне, яке у своєму вивченні потребує послідовного застосування наукових підходів, врахування правових засад, принципів комплексності та співвідношення цілісного і системного підходів.

У західних країнах керівні кадри (меритократія) розглядаються як еліта з вищою освітою, здобутою у найпрестижніших вузах, та видатними здібностями-вміння добиватись успіхів у політичній і економічній діяльності та честолюбством, духовністю, громадянськістю, великою працелюбністю.. (саме здібні особистості, а не вихідці із знатних родів або спадкоємці багатіїв вважаються представниками “меритократії” [7,с.48].

З вищенаведених понять і випливає визначення професіоналізму працівників управління, що представляють державу у всіх її вимірах [5-8]. Можна констатувати, що відповідно до вимог забезпечення кваліфікованими фахівцями органів державної влади та місцевого самоврядування, підготовка кадрів, згідно кваліфікаційним вимогам здійснюється на трьох рівнях: державному, функціональному та галузевому.

 Необхідність підготовки працівників адміністративних представницьких органів та органів місцевого самоврядування окреслена Законом України “Про державну службу”, та Законом України "Про вищу освіту" від 01.07.2014 № 1556-VII згідно з якими державні службовці зобов’язані надавати послуги громадянам України щодо проблем адаптації до нових умов життя [9]. Для підвищення ефективності державної служби, її кадрового забезпечення згідно з вимогами Концепції адміністративної реформи та відповідно до пункту 28 статті 106 Конституції України при Президентові України утворена Координаційна рада з питань державної служби на чолі з Главою Адміністрації Президента України. Координаційна рада на основі "Стратегії реформування системи державної служби в Україні" здійснює ряд заходів для оновлення і удосконалення державного кадрового забезпечення державної служби і державної кадрової політики, зокрема в регіонах [7, с.47]. На вирішення цих проблем націлений Указ Президента від 05.01.2004 № 4/2004 "Про заходи щодо реалізації стратегії реформування системи державної служби в Україні". У цих важливих документах передбачено оптимізацію управління державною службою, удосконалення системи кадрового забезпечення, професіоналізації кадрів в державному управлінні.

Разом з тим, необхідно констатувати, що теоретико - системний зміст професіоналізації державного управління поки-що не достатньо широко висвітлюється в наукових дослідженнях. Дослідження у визначеному напрямі передбачає розгляд таких загальних питань:

·       стан і проблеми професіоналізації праці у сфері державного управління відповідно до сучасних наукових уявлень про це явище;

·       особливості застосування системного підходу до вивчення професіоналізації державного управління.

Зазначимо, що інтегруючою складовою комплексу професійної діяльності є управління (яке на основі базових функцій) та відповідно до нормативно-правових засад відображає роль професіоналізації кадрів у системі державного механізму. Це дає підстави визначити державно-управлінську діяльність як професійний комплекс, що характеризується складністю та різнорідністю об’єктів управління, функціональною специфікою (спрямування функцій органів державної влади щодо надання державних послуг), цілісністю та упорядкованістю (єдині, інституціональні, організаційні методологічні засади).

Професійна структура державного управління, яка відповідно до класифікатора професій (ДК 003-2005) охоплює близько 30 професій, не є сталою, так як спостерігається залучення нових професій (наприклад керівників і професіоналів у галузі інформації та інформаційного аналізу з управління проектами та програмами, РR - діяльності тощо) відповідно до динаміки розвитку трудових функцій у різних секторах та на різних рівнях управління. Тому процес професіоналізації цього виду діяльності є складним, багаторівневим, неоднорідним, динамічним. Формування цілісного уявлення про це явище передбачає застосування загально наукових системних уявлень про професіоналізацію як таку [2; 3].

Водночас сутність професіоналізації державного управління полягає у суспільно-корисній трудовій діяльності, яка характеризується складним комплексом трудових функцій (управлінські функції, що спеціалізуються відповідно до складності об’єкта управління - системи взаємопов’язаних сфер суспільної життєдіяльності з великою кількістю специфічних підсистем), інституціоналізацією трудових відносин і ін. [2;3;4;6].

Це стосується двох аспектів: по - перше, оскільки роботодавцем в аналізованій сфері є держава, її суб’єкти, суб’єкто-об’єктні відносини оформилися у спеціальний інститут - державно-службові правовідносини; по-друге сама трудова діяльність упорядкована службово-посадовими відносинами), розвиненою системою організації праці (що забезпечується організаційною структурою органів державної влади, посадовою системою, регламентами, інструкціями тощо), набором зразків трудової діяльності (формалізованих у посадових інструкціях, описаних знань, умінь, навичок, необхідних для роботи на посадах державної служби), певним рівнем спеціалізації, інтелектуалізації, технологізації (залежно від професійно-посадової, функціональної характеристики робочого місця), зростаючою чутливістю до запитів суспільства щодо змісту та форм діяльності (передусім це стосується переосмислення сутності державного управління в контексті сервісної парадигми, актуалізації такої форми професійної діяльності, як надання якісних послуг) [4, с. 15].

Відповідно Закону України "Про державну службу" першочерговими завданнями державних службовців є служіння народові України; демократизму і законності; гуманізму і соціальної справедливості; пріоритету прав людини і громадянина; професіоналізму; компетентності; ініціативності; чесності тощо.

Драматичні уроки українських суспільно - політичних реалій на сьогодні фіксують наявність кризи управління державою. Вперше за історію незалежності наша країна стала об'єктом зовнішньої агресії. На Україну здійснюється зовнішній тиск: інформаційно-пропагандистський, економічний, військовий.

Надзвичайно важливо відзначити, що нинішній сектор вітчизняної безпеки та оборони є відзеркаленням політичних і економічних проблем держави. Існуючий конфлікт в Україні має глобальне значення і ціннісний вимір. Потребують більш поглибленого аналізу різноманітні підходи щодо співвідношення практичної діяльності державних службовців, адже криза сучасної епохи виявилася жорстоким викликом для політичних, державних діячів.

Життя вимагає вивчення та запровадження в практику управління кращого досвіду зарубіжних країн щодо комплектування кадрів, які у своїй діяльності керуються інтересами суспільства, служінням народові і державі, вмінням управляти конфліктами, ризиками для здійснення дієвих реформ в складних умовах боротьби за довершене європейське майбутнє.

Зазначимо, що на сьогодні цю проблему слід розглядати, виходячи з реального стану, в якому перебуває суспільство з урахуванням напруженості в соціумі, надто складних проблем взаємовідносин Росії та України. На жаль, події останнього часу свідчать про непідготовленість державних інституцій до протидії внутрішнім і зовнішнім викликам.

Існує точка зору, що порушення законів, які регулюють соціально-політичні та інші загальносуспільні процеси, були б не можливими при високопрофесійному управлінні посадових осіб вищої ланки, які впливають на виконавчу владу в цілому [1-6]. Ці питання не втратили актуальності, і проблеми професіоналізації управлінської діяльності на сьогоднішній день потребують подальшого розгляду та вирішення. Постає необхідність більш поглибленого аналізу щодо співвідношення змісту професіоналізації кадрів до практичної діяльності державних службовців: політичного, економічного та соціального аспектів в напрямку демократизації розвитку суспільства.

Д. Форрестер – автор методу динамічного моделювання – вважав однією з основних причин недостатнього впливу прийняття адміністративних рішень на практиці в тому, “що більшу частину досліджень прийняття рішень починали люди, які мало ознайомлені з практикою управління і професіоналізм яких потребує суттєвого удосконалення” [6, с.35].

Існує точка зору, що порушення законів, які регулюють політичний процес і байдуже ставлення до цього в суспільстві, були б не можливими при високопрофесійному управлінні професійно-орієнтованими посадовими особами [1-5].

Розглядаючи професіоналізацію кадрів як показник права на вільний вибір держави вважаємо, що професіоналізація є стійким елементом суспільного прогресу. Від розуміння її проявів, закономірностей і тенденцій розвитку залежить можливість ефективного впливу на суспільно-економічні та політичні процеси в країні.

Як відомо, 16 вересня 2014 р. Верховна Рада України та Європейський парламент синхронно ратифікували Угоду про асоціацію. Оскільки дотепер питання дослідження вільного вибору держави у світове співтовариство залишається одним із найскладніших, важливо відзначити, що Президент України П.О. Порошенко назвав цей день історичним[8, с.2]. Тому не слід забувати, що вільний вибір та паростки демократії нашої держави історично з’явилися іще в козацькій державі. На двадцять третьому році незалежності нашої країни ми повинні усвідомити, що збереження суверенітету держави, консолідованої демократії у суспільстві здійснює високоосвічена еліта з практикою управління і високим професіоналізмом.

Отже, найважливішою передумовою побудови правової демократичної держави в нинішній час постає проблема професійності кадрів управління, їх здатності до ефективних політичних змін. Саме формування професійної сфери представника держави є передумовою розвитку і процвітання суспільства. Тобто освіта і професійне майбутнє є ключовими аспектами змісту державно-управлінської діяльності.

Покладаємо надію, що з прийняттям нового закону «Про вищу освіту», який набув чинності з 6 вересня 2014р. [9] та з обранням нової Верховної Ради України однією з найважливіших складових професіоналізації кадрів державного управління стане реалізація першочергових завдань: служіння народові України на основі принципів демократизму і законності, гуманізму і соціальної справедливості.

 

Література

1.     Білорусов С. Розвиток професіоналізму та визначення ділових якостей державних службовців // Вісн. державної служби. — 2005. — № 2. — С. 32.

2.     Денищик О. Формування професійної свідомості державних службовців// Вісн. Укр. акад. держ.упр. при Президентові України. -2001. - №2. -с.342-348.

3.     В. Луговий. На службі професіоналізації державного управління. - http://www.guds.gov.ua/img/1x1.gifhttp://www.guds.gov.ua/img/1x1.gifhttp://www.guds.gov.ua/img/1x1.gifhttp://www.guds.gov.ua/img/1x1.gif Вісник державної служби України. № 2., 2003.

4.     Нинюк І. І. Професіоналізм державних службовців: сутність, стан та особливості формування: автореф. дис. к.н.д.у. : 25.00.03 / І. І. Нинюк. — К.: Національна академія державного управління при Президентові України, 2005. — 20 с.

5.     Нижник Н.Р. Кадрове супроводження регіональних перетворень: матеріали науково- практичної конференції. . – Одеса НАДУ ОРІДУ, 2006.

6.     Тейлор Ф.У. Наукова організація праці // Наука управляти: з історії менеджменту. Хрестоматія: Навч. посібник.-К.:Либідь,1993. -С. 5-40.

7.     Титаренко Л. М. Взаємодія держави і громадянського суспільства – як чинник ефективного регіонального розвитку. —ОРІДУ НАДУ при Президентові України. Матеріали І-го ВЕБ-семінару «РЕГІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА ТА РЕГІОНАЛЬНИЙ РОЗВИТОК В УКРАЇНІ» для представників вищих навчальних закладів, органів публічної влади, громадських організацій (м. Одеса, 15 червня 2013р.,-с.45-49 http://www.oridu.odessa.ua.

8.     http://www.president.gov.ua/news/31233.html.- Прес-служба Президента України/- Європа виводить Україну на великий тракт прогресу. -Президент про ратифікацію угоди про асоціацію з ЄС.

9.     http://vnz.org.ua/zakonodavstvo // Закон України "Про вищу освіту" від 01.07.2014 № 1556-VII



Первая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(10-15 мая 2008 г.)


(отчет)
Вторая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(1-7 ноября 2008 г.)
(отчет)
Третья научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(20-27 декабря 2008 г.)
(отчет)
Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)
(отчет)
Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)
(отчет)
Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)
(отчет)
Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)
(отчет)
Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)
(отчет)
Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)
(отчет)
Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)
(отчет)
Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля 04 мая 2011 г.)
(отчет)
Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)
(отчет)
Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)
(отчет)
Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)
(отчет)
Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01-07 марта 2012 г.)
(отчет)
Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)
(отчет)
Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)
(отчет)
Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)
(отчет)
Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февраля - 3 марта 2013 г.)
(отчет)
Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)
(отчет)
Двадцать первая научно-практическая конференция
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Первая международная научно-практическая конференция
"Перспективные направления отечественной науки - ХХI век"
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноября 2013 г.)
(отчет)
Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабря 2013 г.)
(отчет)
Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)
(отчет)
Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)
(отчет)
Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)
(отчет)
Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)
(отчет)
Двадцать восьмая научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)
(отчет)
Двадцать девятая научно-практическая конференция"
(19-25 ноября 2014 г.)
(отчет)
Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)
(отчет)
Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)
(отчет)
Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2 - 7 апреля 2015 г.)
(отчет)
Тридцать третья научно-практическая конференция
(20 - 27 мая 2015 г.)
(отчет)
Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13 - 17 октября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24 - 27 ноября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)
(отчет)
Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)
(отчет)
Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 25 мая 2016 г.)
(отчет)

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

Copyright © Zinet.info. Разработка и поддержка сайта - Студия веб-дизайна Zinet.info