zinet home
home home
home ИНТЕЛЛЕКТ-ПОРТАЛ
home Стартовал прием материалов в сборник XХХIX-й научной конференции. Требования к публикациям - в разделе "Объявления".

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

РЕСУРСЫ ПОРТАЛА:

Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 28 мая 2016 г.)


Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)


Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)


Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24-27 ноября 2015 г.)


Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13-17 октября 2015 г.)


Тридцать третья научно-практическая конференция
(20-27 мая 2015 г.)


Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2-7 апреля 2015 г.)


Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)


Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)


Двадцать девятая международная научно-практическая конференция
(19-25 ноября 2014 г.)


Двадцать восьмая международная научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)


Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)


Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)


Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)


Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)


Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабя 2013 г.)


Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноябя 2013 г.)


Первая международная научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцать первая научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)


Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февряля - 3 марта 2013 г.)


Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)


Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)


Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)


Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01 - 07 марта 2012 г.)


Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)


Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)


Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)


Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля - 04 мая 2011 г.)


Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)


Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)


Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)


Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)


Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)


Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)


Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)


Третья научно-практическая конференция
(20-27 декабря 2008 г.)


Вторая научно-практическая конференция
(1-7 ноября 2008 г.)


Первая научно-практическая конференция
(10-15 мая 2008 г.)



НАШИ ПАРТНЕРЫ:

Студия веб-дизайна www.zinet.info



Студия ландшафтного дизайна Флора-МК


Уникальное предложение!



Сайт-визитка - теперь
всего за 200 грн!

подробнее>>>



УДК: 378.147+614.253.4

 

ОПТИМІЗАЦІЯ ЯКОСТІ ОСВІТИ СТУДЕНТІВ-МЕДИКІВ У КОНТЕКСТІ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ

 

Галюк Н.М., Мергель Т.В., Деніна Р.В.

Україна, м.Івано-Франківськ,

ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»

 

Резюме. В непростых демографических и социально-экономических условиях осуществляется модернизация сети учебных заведений различных типов, реорганизация и кооперация их с целью более эффективного использования материально-технических, кадровых, финансовых и управленческих ресурсов для обеспечения доступности и качества образования. Интеграция Украины в мировое образовательное пространство требует постоянного совершенствования национальной системы образования, поиска эффективных путей повышения качества образовательных услуг, апробации и внедрения инновационных педагогических систем, реального обеспечения равного доступа всех ее граждан к качественному образованию, возможностей и свободы выбора в образовании, модернизации содержания образования и организации ее адекватно мировым тенденциям и требованиям рынка труда, обеспечение непрерывности образования и обучения на протяжении всей жизни, развития государственно-общественной модели управления высшем образовании.

 

Постановка проблеми і аналіз останніх досліджень. Розвиток і удосконалення системи вищої медичної освіти відповідно до сучасних вимог має забезпечити інтеграцію України у світовий науковий та освітянський простір [1, 3, 5]. У контексті Болонського процесу вища школа України потребує зближення з системою якості міжнародного навчання, інтеграції національної освіти в міжнародну систему, а також посилення міжнародної конкурентоспроможності випускників вищої школи України [4]. Якість професійної освіти є найважливішим питанням розвитку сучасної освіти. Процес реформування сучасної професійної освіти України актуалізує проблему підвищення якості додипломної та післядипломної підготовки лікарів [6].

Мета дослідження. Визначити шляхи удосконалення якості освіти студентів – випускників вищих медичних навчальних закладів.

Матеріали та методи дослідження. Проаналізовані матеріали Болонського процесу та нормативно-правові акти України в сфері освіти.

Результати роботи. Якість вищої освіти майбутніх лікарів України необхідно забезпечувати у наступних напрямах:

1. Удосконалення державної політики в сенсі підвищення якості вищої медичної освіти, де держава виступає як замовник освітньої послуги.

2. Удосконалення якості освіти у вищому навчальному медичному закладі, де навчальний заклад реалізує державне замовлення.

3. Безперервного фахового розвитку лікаря, де фахівець є споживачем освітньої послуги.

Удосконалення державної політики в області підвищення якості вищої медичної освіти України. Державна політика в царині підвищення якості вищої додипломної і післядипломної медичної освіти, професійної підготовки і сертифікації лікарів повинна спрямовуватися на досягнення оптимального ступеня упорядкування педагогічної діяльності з урахуванням соціальних, економічних і державних потреб та інтересів вищої медичної школи. Питання удосконалення, оцінки та контролю якості освіти висвітлені в документах міжнародних організації, законодавчих актах та наказах МОЗ і МОН України [3, 6]. Державне удосконалення якості вищої освіти України базується на використанні стандартів вищої освіти як нормативної бази її функціонування. Згідно з ст. 15 Закону України «Про освіту» [4]: «Державні стандарти освіти встановлюють вимоги до змісту, обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки в Україні. Вони є основою оцінки освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня громадян незалежно від форми одержання освіти».

Проблема «що вдосконалювати» і «що оцінювати» пов’язана з визначенням терміну «якість». Філософське тлумачення терміну «якість» визначається «як об’єктивна і всезагальна характеристика об’єктів, що виявляється в сукупності їх властивостей» [2]. Поняття «система якості» має неоднакове тлумачення у міжнародних (серії ISO9000) та українських стандартах (ДСТУ 3230-95). У міжнародних стандартах поняття «система якості» - це «сукупність організаційної структури, відповідальності, процедур, процесів та ресурсів, які забезпечують здійснення загального керівництва якістю». В українських стандартах поняття «система якості» - це «Сукупність організаційної структури, методик, процесів та ресурсів, які необхідні для здійснення управління якістю». Наступне питання - який показник якості медичної освіти слід оцінювати. На нашу думку цим показником є кваліфікація фахівця. Для вищої освіти у контексті Болонського процесу найбільше значення має той факт, що в Україні специфікація терміна «кваліфікація» у межах діяльнісного підходу змістовно більш наповнена та диференційована. Відповідно до цього програма вищої освіти певного напряму підготовки більш вимоглива, але менш гнучка, оскільки відповідно до Закону України «Про освіту» [5] вища професійна освіта спрямована на певну первинну посаду. Таким чином, у визначені поняття «кваліфікація» мають місце суттєві розбіжності.

Перегляд статусу кваліфікацій в української освіті означає зміну орієнтирів: від підготовки студента до майбутнього примусового «розподілу» настав час перейти до нової філософії освіти, заснованої на підготовці випускника вищого навчального закладу та перепідготовці лікаря для конкретного медичного ринку праці Українио недавнього часу вітчизняні атестаційні комісії Управлінь охорони здоров’я обласних державних адміністрацій послуговувалися терміном кваліфікація, вживаючи і поняття професіоналізм. Однак у сучасних документах кваліфікація визначається як здатність працівника виконувати конкретні завдання та обов'язки в рамках певного виду діяльності. Кваліфікація визначається двома параметрами: рівнем кваліфікації, який визначає обсяг і складність завдань та обов'язків, що виконує медичний працівник та кваліфікаційною спеціалізацією, яка визначається галузю потрібних медичних знань. Термін кваліфікація, згідно з Лісабонською декларацією, використовують для позначення посвідчення, сертифіката, диплома чи грамоти, які засвідчують успішне виконання певної освітньої програми в конкретній предметній галузі медицини. Існує також поняття «професійна компетентність». Частина вчених під професійною компетентністю розуміє поєднання здатності (особисті якості) та готовності (знання, уміння) до професійної діяльності, а інші, крім названих компонентів, включають у це поняття ще й досвід особистості та її ставлення до справи. «Компетентність» залишається ширшим за значенням поняттям ніж кваліфікація, яке включає в себе обізнаність, поінформованість, широту інтелекту, професійну підготовленість. Усі ці нюанси нині особливо актуалі­зуються у зв'язку із входженням вищої медичної освіти України у Болонський процес, а також з необхідністю узгодження критеріїв фахової підготовки медичних кадрів в Україні та Європі [7]. Визначення глибинного змісту семантичних відмінностей понять «професіоналізм» та «професійна компетентність» повинно бути покладено в основу оцінки вищої освіти лікаря у контексті Болонського процесу.

На жаль, й до цього часу в Україні діє застаріла система у вигляді присвоєння кваліфікаційних категорій лікарям. Тому ми виділимо характеристики, на яких, на нашу думку, повинна базуватися оцінка якості кваліфікації кожного лікаря: відповідність встановленим професійним вимогам (стандартам); відповідність сучасному рівню розвитку медичної науки; відповідність потребам (очікуванням) пацієнтів; оптимальне використання ресурсів лікувально-діагностичних процесів; відповідність досягнутого результату очікуваному. Сертифікація лікаря на відповідність кваліфікації, у процесі якої встановлюється рівень його компетентності, професійної придатності, здатності, готовності та відповідності посаді, на яку він претендує, повинна обов’язково включати ці показники [1].

Удосконалення якості освіти у вищому навчальному медичному закладі. Діяльність вищого навчального медичного закладу України у контексті Болонського процесу у напряму забезпечення якості підготовки лікарів може вважатися успішною, якщо вона буде забезпечувати освітні послуги і професійну підготовку, що відповідає чітко визначеним потребам держави; задовольняє вимоги ринку праці; відповідаює стандартам вищої медичної освіти; не суперечать чинному законодавству України.

Підготовка висококваліфікованих лікарів у вищих навчальних медичних закладах вимагає постійного удосконалення загальноприйнятих та пошукових шляхів оптимізації навчального процесу [3, 7]. Якість технологій навчання у вищому навчальному медичному закладі безпосередньо впливає на рівень фахової підготовки лікарів і розв’язання цієї проблеми можливо за умов: наукової організації та інтенсифікації навчального процесу;

зменшення обсягів професійно орієнтованої інформації за рахунок чіткої структуризації цілей навчання; встановлення оптимальних співвідношень між вивченням фундаментальних і спеціальних дисциплін, теоретичною та практичною підготовкою лікарів; якістю управління системою освіти і професійної підготовки; сумісністю змісту та структури освітньої програми з відповідними характеристиками лікарів (рівнем здоров'я, психофізіологічними особливостями та професійно важливими якостями тощо); якістю кадрового потенціалу професорсько-викладацького складу; ефективністю політики у забезпеченні оцінки педагогічних досягнень лікаря; посилення інтеграції навчального процесу з закладами охорони здоров'я шляхом використання клінічних баз науково-дослідних закладів та кращих лікувально-профілактичних установ; якістю інфраструктури навчального закладу; відповідністю реального навчального навантаження лікарів-слухачів та професорсько-викладацького складу вимогам законодавства.

Таким чином, згідно з принципами автономії вищих навчальних медичних закладів та вимогами Болонського процесу до якості вищої медичної освіти первинна відповідальність за забезпечення її якості покладена на кожний окремий вищій навчальний медичний заклад, а якість підготовки лікаря буде інтегральною і визначатиметься ефективністю дидактичної концепції вищої медичної освіти та якістю дидактичного забезпечення навчального процесу у кожному конкретному вищому навчальному медичному закладі.

 Лікар, який оволодів професійно-орієнтованою діяльністю і відповідною до неї системою знань на етапі придбання вищої освіти, повинен самостійно навчатися із оптимальним поєднанням навчальної, професійно-практичної і наукової діяльності в умовах безперервної освіти. У стандартах Всесвітньої Федерації медичної освіти термін «безперервна медична освіта» замінений на «безперервний фаховий розвиток»[5]. Новий термін віддзеркалює як широкий контекст цієї фази медичної освіти, так і відповідальність кожного конкретного лікаря за проведення власного безперервного фахового розвитку [2]. Світовий соціально-економічний розвиток вимагає поліпшення системи надання медичних послуг та гарантії їх якості. Безперервний фаховий розвиток є професійним обов’язком кожного лікаря та передумовою підвищення якості вищої освіти у цілому. На жаль, в Україні немає системи безперервного фахового розвитку у тлумаченні цього поняття Всесвітньою Федерацією медичної освіти. На рівні держави потрібна концептуальна модель і державний стандарт безперервного фахового розвитку лікаря. Останній тісно пов’язаний з посиленням їх професійної мотивації. Мотивація загальне широке поняття, під яким розуміють спрямованість активності [5]. Мотивація до навчання, як особливий вид мотивації, характеризується складною структурою, однією із форм якої є структура внутрішньої (орієнтованої на процес і результат) і зовнішньої мотивації. Підвищення заробітної платні лікарів до пристойного міжнародного рівня змусить лікаря цінувати своє місце роботи та максимально віддаватися професійної справі. Діюча в Україні система оплати праці лікарів поки що не забезпечує включення належної матеріальної мотивації.

Державна стратегія України має спрямовуватись на подальше зростання інтелектуального потенціалу суспільства шляхом перспективного розвитку вищої освіти з одночасним створенням дієвих механізмів використання цього потенціалу. Реформа вищої медичної освіти в Україні є об’єктивною потребою, зумовленою переходом до нового рівня розвитку цивілізації та ринку медичних послуг. Процес оновлення освіти у медицині має спрямовуватися на поєднання трьох органічно пов’язаних основних компонентів: держави, вищого навчального медичного закладу та лікаря. Тільки таке поєднання забезпечить виконання головного завдання вищої медичної школи: підготовки та формування фахівця високого ґатунку, котрий може реалізувати свої знання на практиці.

Висновки

1. Процес удосконалення освіти у галузі медицини спрямовується на поєднання трьох органічно пов’язаних компонентів: держави, вищого навчального медичного закладу та лікаря. Державна політика в сфері якості вищої медичної освіти повинна спрямовуватися на удосконалення медичної освіти та її інтеграцію у міжнародну систему освіти.

2. Національні стандарти освіти як нормативна база системи вищої медичної освіти повинні ґрунтуватися на міжнародній системі стандартів. Якість змісту та дидактичного забезпечення навчального процесу у вищому навчальному медичному закладі сприяє якістній підготовці лікаря.

3. Безперервний фаховий розвиток лікаря є важливим напрямом удосконалення всієї системи вищої медичної освіти. Всебічне посилення професійної мотивації лікаря державою спонукає його до безперервного фахового розвитку.

4. Реформа вищої медичної освіти в Україні має забезпечити інтеграцію України у світовий науковий та освітянський простір, приєднання до Болонського процесу.

 

Література

1.     Александрук Д.П. Перший досвід впровадження Болонського процесу. Перші результати та перспективи реформування системи медичної освіти в Україні / Д.П. Александрук, В.В. Капечук, М.М. Островський // Тези доповідей навчально-метод. конференції ЗМАПО (1 – 2 червня 2006 р). - Запоріжжя, 2006.- С. 8 - 10.

2.     Великий тлумачний словник сучасної української мови. – К., Ірпінь: Перун, 2001. – 1140 с.

3.     Концепція розвитку Запорізької медичної академії післядипломної освіти (інтеграція у світовий медичний освітній простір). Концепція діяльності та розвитку Запорізької медичної академії післядипломної освіти затверджена Конференційним трудовим колективом академії 31 січня 2007 р. – Запоріжжя, 2007. – 100 с.

4.     Левківський К.М. Про стан і перспективи розвитку вищої освіти в Україні / Доповідь на парламентських слуханнях. – К.: Парлам. видавництво, 2004. – 184 с.

5.     Поляченко Ю.В. Медицинское образование в мире и в Украине / Ю.В. Поляченко, В.Г. Передерий.П. Волосовець - Х.: ИПП «Контраст», 2005. – 464с.

6.     Международная стандартизациятандартизация и сертификация в управлении качеством // www/standart_ISO/ section6 / 14327. ntml.

7.     Пидаев А.В. Болонский процесс в Европе. Что такое и нужен ли он Украине? Возможна ли интеграция медицинского образования Украины в Европейское образовательное пространство? / А.В. Пидаев // Одесса: Одес. гос. мед. ун-т, 2004. – 192 с.



Первая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(10-15 мая 2008 г.)


(отчет)
Вторая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(1-7 ноября 2008 г.)
(отчет)
Третья научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(20-27 декабря 2008 г.)
(отчет)
Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)
(отчет)
Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)
(отчет)
Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)
(отчет)
Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)
(отчет)
Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)
(отчет)
Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)
(отчет)
Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)
(отчет)
Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля 04 мая 2011 г.)
(отчет)
Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)
(отчет)
Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)
(отчет)
Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)
(отчет)
Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01-07 марта 2012 г.)
(отчет)
Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)
(отчет)
Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)
(отчет)
Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)
(отчет)
Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февраля - 3 марта 2013 г.)
(отчет)
Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)
(отчет)
Двадцать первая научно-практическая конференция
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Первая международная научно-практическая конференция
"Перспективные направления отечественной науки - ХХI век"
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноября 2013 г.)
(отчет)
Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабря 2013 г.)
(отчет)
Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)
(отчет)
Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)
(отчет)
Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)
(отчет)
Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)
(отчет)
Двадцать восьмая научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)
(отчет)
Двадцать девятая научно-практическая конференция"
(19-25 ноября 2014 г.)
(отчет)
Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)
(отчет)
Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)
(отчет)
Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2 - 7 апреля 2015 г.)
(отчет)
Тридцать третья научно-практическая конференция
(20 - 27 мая 2015 г.)
(отчет)
Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13 - 17 октября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24 - 27 ноября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)
(отчет)
Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)
(отчет)
Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 25 мая 2016 г.)
(отчет)

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

Copyright © Zinet.info. Разработка и поддержка сайта - Студия веб-дизайна Zinet.info