zinet home
home home
home ИНТЕЛЛЕКТ-ПОРТАЛ
home Стартовал прием материалов в сборник XХХIX-й научной конференции. Требования к публикациям - в разделе "Объявления".

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

РЕСУРСЫ ПОРТАЛА:

Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 28 мая 2016 г.)


Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)


Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)


Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24-27 ноября 2015 г.)


Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13-17 октября 2015 г.)


Тридцать третья научно-практическая конференция
(20-27 мая 2015 г.)


Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2-7 апреля 2015 г.)


Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)


Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)


Двадцать девятая международная научно-практическая конференция
(19-25 ноября 2014 г.)


Двадцать восьмая международная научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)


Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)


Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)


Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)


Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)


Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабя 2013 г.)


Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноябя 2013 г.)


Первая международная научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцать первая научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)


Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февряля - 3 марта 2013 г.)


Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)


Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)


Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)


Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01 - 07 марта 2012 г.)


Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)


Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)


Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)


Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля - 04 мая 2011 г.)


Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)


Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)


Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)


Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)


Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)


Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)


Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)


Третья научно-практическая конференция
(20-27 декабря 2008 г.)


Вторая научно-практическая конференция
(1-7 ноября 2008 г.)


Первая научно-практическая конференция
(10-15 мая 2008 г.)



НАШИ ПАРТНЕРЫ:

Студия веб-дизайна www.zinet.info



Студия ландшафтного дизайна Флора-МК


Уникальное предложение!



Сайт-визитка - теперь
всего за 200 грн!

подробнее>>>



ІДЕОЛОГІЧНА КОНЦЕПЦІЯ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ ГЛАВИ ДЕРЖАВИ: (на прикладі Японії, Китаю і Монголії)

 

Задорожня Г.В.

Україна, м. Київ

Київська державна академія водного транспорту

імені гетьмана П. Конашевича-Сагайдачного,

к.ю.н, доцент

 

В статье исследовано идеологическую специфику генезиса конституционно-правового статуса главы государства в Монголии, Китае и Японии, на основе чего установлено, что традиционно статус главы этих государств содержал несколько составляющих (светскую, военную и религиозную). На протяжении многовековой истории содержание правового статуса глав этих государств неоднократно изменялось, однако религиозная составляющая их статуса была той идеологической почвой, на основе которой институт императора (и хана) как главы государства стал не только традиционным, но и нерушимым в истории этих дальневосточных государств.

 

Належність Японії, Китаю і Монголії до традиційної правової сім’ї зумовлює певну ідеологічну специфіку ґенези формування конституційно-правового статусу глави держави в цих країнах. Загалом у науковій літературі генеза конституційно-правового статусу глави держави в цих країнах не стала предметом грунтовних досліджень. Відтак, спробуємо з’ясувати це питання. Почнемо з Монголії. Історія доводить, що інститут глави держави в Монголії сформувався з правителів міжплемінних об’єднань, які виникли в період з ХІ по ХІІІ ст. Один із правителів такого об’єднання на ім’я Тимучін у 1204 р. отримав переконливу перемогу над іншими спорідненими об’єднаннями племен, внаслідок чого на них поширилася його влада. У 1206 р. мав місце юридичний факт, завдяки якому влада Тимучіна була легалізована. Ним став з’їзд Курултаю, тобто збори ради старійшин, на якому він був проголошений всемонгольським володарем під іменем Чингізхан [1, c. 472. Саме цей період є відправним у розвитку інституту глави держави в Монголії. Чингізхан як всемонгольський правитель став не лише уособленням певної національної ідентифікації, а й символом єдності і могутності Монгольської держави.

Конституційно-правовий статус монгольських ханів формувався в умовах різних релігій, проте спостерігалася тенденція до посилення буддизму, привнесеного з Китаю. Загалом історія вказує, що правителі Монгольської держави, незважаючи на яскраво виражений деспотичний характер своєї військово-адміністративної влади, досить толерантно ставилися до інших релігій, зокрема й до християнства, на що вказує звільнення духовенства від оподаткування.

Конституційно-правовий статус правителя Монгольської держави формувався в умовах поєднання нових складових цього статусу (керівник апарату держави, верховний власник землі та ін.) і давніх традицій, які здебільшого ґрунтувалися на міфологічно-релігійних віруваннях. Монгольський хан Хубілай запровадив культ свого діда Чингізхана. Така політика знайшла підтримку в суспільстві, оскільки узгоджувалася з давньою традицією вшанування духу предків. На таких засадах висновувався культ правителів також і в інших далекосхідних державах, особливо в Японії. Сакралізація культу глави Монгольської держави активно продукувалася безпосередньо ханами та їх близьким оточенням, наприклад, встановлювалися святилища, затверджувався ритуал жертвоприношень на честь культу засновника правлячої династії, встановлювався перелік державних свят тощо. Тим самим, як доводить В.С. Макарчук, можна говорити про спробу створення державної квазі-релігії, основаного на культі великого завойовника [1, c. 481].

Іншою давньою традицією, завдяки якій забезпечувалися правонаступність і легітимізація влади правителя Монгольської держави, був курултай, який сформувався ще в протодержавний період. Саме цей колегіальний орган став органом державної влади, який офіційно проголошував одного з нащадків Чингізхана великим ханом, організовував представництво інших держав на таких заходах, здійснював політичну підтримку діяльності великого хана тощо. Курултай скликався ханом для вирішення найважливіших державних справ (оголошення війни, санкціонування певних ритуалів, виокремлення землі під святилища та ін.).

Таким чином, особливість ідеологічної концепції ґенези конституційно-правового статусу глави держави в Монголії полягає в такому: а) саме військова, а не релігійна чи адміністративна складова стала невід’ємною і висхідною основою формування конституційно-правового статусу глави держави в Монголії; б) абсолютизм у Монголії, який мав місце в ХІІІ – ХІV стст., розвивався в умовах активного політичного продукування релігійно-міфологічної доктрини позаземного походження всемонгольського правителя, що узгоджувалося з давньою національною традицією вшанування духу предків. Відтак, сакралізація правового статусу глави держави в Монголії була ініційована не народом «знизу», а «зверху», тобто політично, зокрема представниками самої правлячої династії;

Водночас міжусобні війни за владу, які мали місце в XV – XVI стст., призвели до нівелювання конституційно-правового статусу правителя Монгольської держави, а згодом і до завоювання її Китаєм. Відтепер главою держави в Монголії були китайські імператори династії Цінь. Отже, ґенеза національного глави держави у Монголії, починаючи з часу китайської окупації і до падіння Цінської династії в 1911 р., була унеможливлена, оскільки в Монголію були привнесені ті ідеологічно-релігійні традиції формування інституту глави держави, які мали місце в Китаї. Відтак, спробуємо їх проаналізувати.

Імператор у Китаї за традиційною ідеологією не вважався «живим богом», а лише провідником між «Небом» і землею, тому його особисті якості і чесноти були вкрай важливими для того, щоб отримати «небесну санкцію на управління Китаєм. «Отримати цей мандат міг лише той, хто володіє найвищою благодаттю-чеснотою де. Саме володіння де і його втрата лежали в основі закономірності руху династичних циклів» [2, с. 4], яких у Китаї було двадцять чотири. Перемога найсильнішого в бою, за теорією «небесного мандату», не робила його владу легітимною, легітимність набувалася небесною прихильністю. Статус ван, тобто статус правителя держави можна було отримати лише з «небесної волі». Небо, як вищий суддя, «дає мандат» тому, хто мудрий, справедливий і володіє чеснотами. Сакральна значимість імператора полягала в тому, що тільки через нього «можливий прямий контакт з небом», тому він був носієм такого титулу як «єдиний» [3, с. 127].

З наведеного вбачаються такі висновки: а) вочевидь першоправитель у Китаї, зокрема родоначальник шанців Чен-ван, був непересічною особою, оскільки саме йому Небо «вручило» мандат на управління державою; б) легітимним імператором у Китаї міг бути навіть простолюдин, тобто особа, яка не була «благородною» за своїм походженням (наприклад, як селянин Чжу Юаньдхан, який став засновником династії Мінь (1368 – 1644 рр.)), проте така особа мала бути благородною за своїми справами, тобто володіти сакральним де. Проте згідно китайської філософсько-релігійної доктрини сакральне де можна було не тільки накопичувати, діючи добросовісно і справедливо, а й втратити, вчинивши ганебно [4, с. 27, 29]. Відтак, теорія «небесного мандату» санкціонувала легітимну зміну династичних ліній у Китаї, які відбувалися із періодичною постійністю.

Водночас постає питання: що вказувало на втрату імператором сакрального де. Відповідь лежить на поверхніце криза, яка охоплювала практично всі сфери суспільного життя. Справа в тому, що китайський імператор, починаючи з найдавніших часів і до початку ХХ ст., вважався верховним власником землі. Він мав право здійснювати перерозподіл землі між селянами – основними платниками податків, розмір і види податків збільшувалися пропорційно зростаючим витратам імператорського двору. Нерідко податковий тиск доповнювалися неврожаєм або стихійним лихом. Це призводило до матеріального зубожіння населення і масових заворушень у державі, які здебільшого завершувалися  зміною династичних родів. Одні династії занепадали, іншізміцнювалися.

Незважаючи на те, що Японія, як і Китай, належить до традиційної правової сім’ї, проте ідеологічно-релігійна концепція формування конституційно-правового статусу глави держави в цій країні була іншою. Японія продукувала концепцію, за якою  японський імператор є священною особою, оскільки він вважався «живим богом» на землі. Відтак, особисті його якості не були першозначущими, а пост японського імператора обіймали лише представники «однієї монаршої лінії».

Конституційно-правовий статус японського імператора зазнав докорінних змін після Другої світової війни. Так, 15 грудня 1945 р.  окупаційна влада вручила японському уряду директиву, яка містила вимогу про відділення релігійного культу від держави. Імператор Японії був змушений відректися від релігійної складової його конституційно-правового статусу та набути іншу складову, зокрема «символ держави і єдності народу» (ст. 1 Конституції Японії 1947 р.). Повноваження глави держави були вихолощені конституційним актом, вони набули церемоніальних і представницьких ознак. Таким чином, конституційні зміни 1947 р. вказують, що глава держави в Японії, втративши свій релігійний титул, став уособлення лише світської влади в державі, до того ж його державно-владні повноваження як глави держави були максимально звужені, він був позбавлений права дискреційно ухвалювати рішення з будь-яких питань державного управління. За своїм статусом імператор став втіленням декорації державної влади, ніж її уособленням.

Таким чином, конституційно-правовий статус глави держави в Монголії, Китаї та Японії традиційно містив декілька статусів: світський, військовий і релігійний. Впродовж багатовікової історії змістовне наповнення правового статусу глав цих держав неодноразово змінювався, проте релігійна складова їхнього статусу була тим ідеологічним підґрунтям, на основі якого інститут імператора (і хана) як глави держави став не тільки традиційним, а й непорушним в історії цих далекосхідних держав.

 

Список використаних джерел:

1.           Макарчук В.С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн [Текст] : навч. посіб. / В. С. Макарчук. – К.: Атіка, 2006. – 680 с.

2.           История Китая [Текст] / Л. Васильев [и др.]; ред. А В. Меликсетов. – М.: Изд-во МГУ, 1998. – 732 с.

3.           Васильев К.В. Истоки китайской цивилизации [Текст] / К.В. Васильев; отв. ред. Т.В. Степугина; РАН, Ин-т востоковедения. – М.: Восточная литература, 1998. – 319 с.

4.           История Китая [Текст] / Л. Васильев [и др.]; ред. А В. Меликсетов. – М.: Изд-во МГУ, 1998. –



Первая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(10-15 мая 2008 г.)


(отчет)
Вторая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(1-7 ноября 2008 г.)
(отчет)
Третья научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(20-27 декабря 2008 г.)
(отчет)
Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)
(отчет)
Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)
(отчет)
Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)
(отчет)
Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)
(отчет)
Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)
(отчет)
Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)
(отчет)
Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)
(отчет)
Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля 04 мая 2011 г.)
(отчет)
Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)
(отчет)
Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)
(отчет)
Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)
(отчет)
Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01-07 марта 2012 г.)
(отчет)
Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)
(отчет)
Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)
(отчет)
Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)
(отчет)
Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февраля - 3 марта 2013 г.)
(отчет)
Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)
(отчет)
Двадцать первая научно-практическая конференция
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Первая международная научно-практическая конференция
"Перспективные направления отечественной науки - ХХI век"
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноября 2013 г.)
(отчет)
Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабря 2013 г.)
(отчет)
Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)
(отчет)
Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)
(отчет)
Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)
(отчет)
Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)
(отчет)
Двадцать восьмая научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)
(отчет)
Двадцать девятая научно-практическая конференция"
(19-25 ноября 2014 г.)
(отчет)
Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)
(отчет)
Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)
(отчет)
Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2 - 7 апреля 2015 г.)
(отчет)
Тридцать третья научно-практическая конференция
(20 - 27 мая 2015 г.)
(отчет)
Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13 - 17 октября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24 - 27 ноября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)
(отчет)
Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)
(отчет)
Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 25 мая 2016 г.)
(отчет)

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

Copyright © Zinet.info. Разработка и поддержка сайта - Студия веб-дизайна Zinet.info