zinet home
home home
home ИНТЕЛЛЕКТ-ПОРТАЛ
home Стартовал прием материалов в сборник XХХIX-й научной конференции. Требования к публикациям - в разделе "Объявления".

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

РЕСУРСЫ ПОРТАЛА:

Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 28 мая 2016 г.)


Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)


Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)


Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24-27 ноября 2015 г.)


Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13-17 октября 2015 г.)


Тридцать третья научно-практическая конференция
(20-27 мая 2015 г.)


Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2-7 апреля 2015 г.)


Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)


Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)


Двадцать девятая международная научно-практическая конференция
(19-25 ноября 2014 г.)


Двадцать восьмая международная научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)


Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)


Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)


Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)


Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)


Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабя 2013 г.)


Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноябя 2013 г.)


Первая международная научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцать первая научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)


Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февряля - 3 марта 2013 г.)


Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)


Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)


Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)


Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01 - 07 марта 2012 г.)


Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)


Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)


Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)


Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля - 04 мая 2011 г.)


Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)


Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)


Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)


Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)


Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)


Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)


Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)


Третья научно-практическая конференция
(20-27 декабря 2008 г.)


Вторая научно-практическая конференция
(1-7 ноября 2008 г.)


Первая научно-практическая конференция
(10-15 мая 2008 г.)



НАШИ ПАРТНЕРЫ:

Студия веб-дизайна www.zinet.info



Студия ландшафтного дизайна Флора-МК


Уникальное предложение!



Сайт-визитка - теперь
всего за 200 грн!

подробнее>>>



ДО ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ  ЕТАПІВ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ЩОДО ОСОБИСТИХ ПІДСОБНИХ ГОСПОДАРСТВ СІЛЬСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ В 1945-1965 РОКАХ.

 

Марчук В.В.

Державне регулювання відносин, пов’язаних з веденням ОПГ ніколи не відповідало  економічній вазі і ролі  підсобних господарств в системі аграрних відносин, що не давало  можливості  ефективно вирішувати  соціальні і економічні проблеми села. Створена в радянській державі  господарча модель, що передбачала нееквівалентний  економічний обмін між містом і селом і в рамках якої на ОПГ покладалась  функція відтворення  робочої сили, необхідної для праці в громадському виробництві(оскільки останнє такого відтворення не забезпечувало) виявилась економічно слабкою і суперечливою по своїй суті. В її функціонуванні  існувало принаймні  дві головні суперечності:

-       Між  ідеолгічними настановами радянської держави  про необхідність  повного знищення  “залишків дрібнобуржуазних  приватновласницьких пережитків”(одним з яких влада бачила існування ОПГ) і економічними реаліями, що вимагали  збереження присадибних  господарств в умовах  неспроможності  громадського сектору виробництва забезпечити  елементарні потреби  сільського населення  в сільськогосподарській продукції і грошових доходах.

-       Між інтересами селянства в  збереженні і розширенні ОПГ, приділенні йому більшої уваги в умовах, коли  колективні господарства були не здатні забезпечити нормальний рівень життя і відтворення ресурсів колгоспного двору [1;с.84] і інтересами держави, що передбачали забезпечення  безболісного вилучення з села необхідної країні сільськогосподарської продукції.

Оскільки вирішення цих суперечностей без зміни економіко-господарчої моделі аграрних відносин було неможливим, весь комплекс державних заходів в аграрній сфері  був направлений нею на на закріплення існуючого стану речей, пошук  компромісного варіанту  економічних відносин, що б з одного боку  забезпечував  мінімально-необхідних життєвий рівень  сільському населенню (за рахунок ОПГ), з іншого – не дозволяв би ОПГ виходити  за безпечні для існування  громадського виробництва рамки і забезпечував активність  колгоспників в громадський сектор виробництва.

Виходячи з цього, дії влади впродовж 1945-1965 років були направлені на збереження і закріплення виключно підсобного статусу ОПГ, обмеження можливостей для його зростання. Їх характер і напрями  залежали від того, наскільки особисті господарства відповідали тим  функціям, які на них покладала держава. Разом з тим неодномірність в часі принципів і методів  здійснення державної політики  стосовно ОПГ дає можливість виділити декілька її етапів:

1)      1945-1952 роки – роки відбудови народного господарства, відновлення колгоспно-радгоспної системи і повернення обсягів ОПГ до довоєнних меж.

2)      1953-1956 роки – перегляд і корекція основ державної політики  по відношенню до ОПГ, зумовлені зміною керівництва СРСР.

3)      1957-1964 роки – посилення державного тиску на підсобні господарства з метою зменшення іх економічної ваги.

 

1) 1945-1952 роки характеризувались найбільшим протистоянням  влади і сільського населення в питанні ведення ОПГ, що було зумовлено порушенням системи  колгоспно-радгоспного господарювання в роки німецької окупації.

Найбільшими проявами  цього порушення були  такі:

·        упадок колгоспної системи, небажання селян відновлювати колгоспи

·        збільшення розмірів ОПГ як по обсягах землекористування, так і по кількості утримуваної худоби

·        корінне порушення  балансу між ОПГ і громадським господарством, перетворення ОПГ в головного виробника сільськогосподарської продукції.

Вже перші дії влади по відновленню довоєнної системи господарських звязків в 1944-45 роках засвідчили небажання більшої частини селянства України повертатись до колгоспно-радгоспних методів виробництва, зустріли глухий опір населення. До центрального керівництва стали надходити факти про масовий вихід селян з колгоспів, перехід колгоспних дворів на оренду, відродження хуторської системи господарювання і.т.д. В доповідній на ім’я Л.Берії 28.09.1946 року  Л.Мехліс зазначав, що масштаби руйнування колгоспної власності, порушення статуту артілі (в тому числі в питанні розмірів ОПГ)  в деяких районах стали настільки великими, що являли загрозу розвитку громадського господарства колгоспів, підривали зацікавленість в ньому колгоспників [2;с.23].

Зважаючи на такі факти весь комплекс державних заходів по відношенню до селянства після звільнення території України від загарбників був направлений на швидке  і безумовне відновлення системи господарських зв’язків, що склалась в 30-і роки [3;с.63, 4;с.35], ліквідацію явищ, що на думку влади підривали основи колгоспного ладу і радянського суспільства.

Політику влади щодо ОПГ в ці роки  можна трактувати як обмежувальну. В цілому відношення влади і сільського населення  характеризувалось  двома основними тенденціями:

А) приведення ОПГ до безпечних для існування  громадського сектору  виробництва норм.

Б)  використання ресурсів ОПГ для покрашання виробничих показників  громадського сектору

Перший напрям реалізовувався  через заходи  по так званій “боротьбі з розбазарюванням” громадських земель колгоспів і обмеженню кількості худоби в особистій власності. При цьому ці заходи  виходили  далеко за межі  приведення розмірів ОПГ до статутних норм. Дослідження як радянських часів, так і в нинішній час доводять  відсутність  скільки-небудь  суттєвих фактів  масового перевищення  окреслених статутом  норм землекористування і  утримання худоби  сільським населенням після відновлення  колгоспів в перші повоєнні роки. Між тим заходи  по обмеженню  ОПГ проводились досить активно, що зумовлювалось перш за все  не їх виходом з статутних норм, а їх економічною вагою, що не влаштовувала державу. В мотивах влади по обмеженню ОПГ, таким чином,  переважали  не стільки норми  соціалістичної законності, скільки міркування політичної доцільності, направлені на боротьбу з негативним впливом  активності сільського населення в ОПГ на громадське виробництво.  Тому   заходи по прямому обмеженню ОПГ в ці роки сполучались  з іншими організаційними заходами  по збільшенню  трудової активності  селян в громадському секторі  - підвищенням мінімуму трудоднів, виселенням  за ухиляння від громадської праці а також збільшенням  податкового (в натуральній і грошовій формі) тиску  на ОПГ.

Другий  напрям  - залучення ресурсів ОПГ до виробничої сфери громадського сектору обумовлювався необхідністю швидкого відновлення громадського сектора виробництва в умовах, коли держава не виділяла майже нічого для розвитку сільського господарства, скеровуючи основні фінансові і ресурсні потоки в промисловість, виглядало дуже проблематичним. З одного боку сільське господарство було предоставлено самому собі в вирішенні власних економічних проблем, а з іншого не припинялась викачка продовольчих і інших ресурсів з аграрної сфери виробництва а також інші форми тиску на село.  В цих умовах ОПГ  залишалось  єдиним реальним джерелом  залучення ресурсів   для громадського виробництва. 

Головними напрямками залучення ресурсів ОПГ на потреби розвитку громадського виробництва в повоєнний час були:

·        поповнення за рахунок ОПГ насінневих зернових запасів, матеріальних цінностей і техніки громадських господарств;

·        залучення особистої худоби до робіт в громадському секторі;

·        закупівлі особистої худоби для поповнення колгоспних і радгоспних ферм;

Поряд з цими напрямками, політика державної і громадської допомоги в розвитку ОПГ(зокрема в напрямку ліквідації безкоровності, забезпеченню особистої худоби кормами і.т.д.), на якій наголошували всі радянські дослідники, носила другорядний характер  і, зважаючи на комплексний тиск на підсобні господарства, мала мінімальний ефект.

Результатами політики влади по відношенню до ОПГ в 1945-52 роках було повне відновлення системи довоєнних господарських  зв’язків, подавлення антиколгоспного руху, повернення ОПГ в безпечні  межі, передбачені радянським законодавством. Однак в економічному плані ці заходи були малорезультативними.  Жорстокі методи, що застосовувала влада для регулювання соціальних і господарських проблем в повоєнному селі не забезпечували зростання ефективності сільськогосподарського виробництва. Обмеження ОПГ реально призвело до їх більшої  натуралізації, скорочення виробництва і зростання продовольчого дисбалансу в країні, що загрожувало зривом планів нарощування промислової могутності, наростанням соціальної напруженості у суспільстві. Стан громадського сектора виробництва не дозволяв ефективно вирішувати соціальні проблеми, що існували на селі. Селяни  як і раніше залишались найбільш соціально-незахищеним прошарком населення країни.

На порядок денний постала проблема перегляду державної політики по відношенню до сільського населення, однак цьому заважали політичні чинники –  відсутність бажання сталінського керівництва  міняти свої погляди на теорію і практику  аграрної політики, подальші перспективи розвитку сільського господарства.

 

2) 1953-1956 роки відзначились переглядом і корекцією основ державної політики щодо сільського господарства вцілому і особистих господарств  зокрема, що обумовлювалось  переходом нового керівництва держави до більш реалістичної  економічної політики, що більше враховувала наявні об¢єктивні економічні реалії. Внутрішній зміст відношення держави до підсобних господарств змінився незначно – вони  продовжували розглядатись як тимчасове, вимушене явище в умовах неможливості задоволення особистих  потреб колгоспників за рахунок громадського сектору виробництва. З іншого боку в коридорах влади почало вкорінюватись розуміння, що без врахування економічних інтересів, покращення життєвого рівня сільського населення неможливе зменшення ваги підсобних господарств, прагнення селян до їх збереження і розширення. Це зумовило визнання на  офіційному рівні  їх економічної  і соціальної значимості  як чинника  збільшення матеріального добробуту  селянства і забезпечення  продовольчого достатку в країні.    

На вересневому (1953р)  Пленумі ЦК КПРС вперше на офіційному рівні було визнано, що ОПГ в межах норм статуту не є загрозою соціалістичному ладу. Була підкреслена важливість і вигідність існування присадибних господарств для колгоспників і держави. Постанова ЦК КПРС від 7 вересня  1953 року  по доповіді Хрущова М.С. на Пленумі “Про заходи дальшого розвитку сільського господарства СРСР”(5) визнавала, що “рівень виробництва сільскогосподарської продукції в громадському господарстві  не задовольняє в повній мірі зростаючих потреб населення с сільськогосподарській продукції..”. Одною  з причин цього визначалось “ущемлення матеріальних інтересів колгоспників державною політикою по відношенню   до ОПГ”, а саме  - завищені норми поставок продукції  з присадибних господарств, хиби податкової політики щодо ОПГ [5]. Важливим моментом було також визнання продукції, виробленої в ОГП важливим джерелом збільшення обсягу заготівель сільськогосподарської продукції в країні і вирішення продовольчої проблеми.

Подібні зміни теоретичних засад в поглядах держави на ОПГ на практиці означали відмову від ущемлення особистих інтересів колгоспників і впровадження заходів по укріпленню ОПГ в межах норм статутів артілей. 

Одним з головних проявів змін політики влади стосовно ОПГ було зменшення податкового навантаження на ОПГ. Верховна Рада СРСР 8.08.53 року затвердила новий закон по сільськогосподарський податок, відповідно з яким з 31.07.53 року  грошовий сільськогосподарський  податок з підсобних господарств суттєво зменшувався (загалом на 43% [11;с.39]), вводились його тверді погектарні ставки без залежності від вирощуваних культур чи порід тварин, врожайності, загальної суми доходів колгоспників від особистих господарств. Такий принцип мав  спонукати селян до більш інтенсивного ведення ОПГ, раціонального використання всієї площі присадибної ділянки. Були також суттєво  зменшені обсяги натуральних поставок господарствами колгоспників, робітників і службовців, а з 1.01.1958 року вони взагалі були скасовані. Крім того з всіх селян була списана заборгованість по натуральних і грошових податках  станом на 1.01.53 року [11;с.39]. В цілому впродовж 1953-54 років податковий прес на ОПГ був зменшений в 2,5рази в порівнянні з 1952 роком [11;с.39]. Після березневого (1954р) Пленуму ЦККПРС була переглянута податкова політика стосовно присадибного садівництва і виноградарства, що мало стимулювати їх розвиток [12;с.83].

            Вважливими заходами щодо укріплення ОПГ стало наповнення реальним змістом прийнятих ще в 40-х роках, але не реалізованих з відомих причин рішень щодо допомоги колгоспникам, працівникам радгоспів, сільській інтелігенції в обзаведенні худобою, в обробці присадибних ділянок, наданні городів і пасовиськ [7;с.27]. були прийняті і нові рішення в цьому руслі. У відповідності  з новим законом про сільськогосподарський податок  для безхудобних господарств були введені  знижки сільгоспподатку для обзаведення худобою [7;с.27]. колгоспи почали збільшувати обсяги натуроплати на трудодні, покращили постачання ОПГ кормами(8;арк.56). Подібні заходи по допомозі власникам ОПГ були безпрецендентними  в історії колгоспного ладу, що  визнавали самі сільські жителі [13;арк.149].

                        Однак, знімаючи надобмеження щодо ОПГ влада одночасно залишала ряд запобіжних заходів щодо “роздуваня” підсобних господарств. Незмінними залишались щорічні перевірки відповідності сільського присадибного землекористування нормам  статуту. Постанова Ради міністрів СРСР від 08.08.53 року № 2105 [9;арк.134] передбачала для колгоспних дворів,  де не всі працездатні члени відпрацьовували мінімуму трудоднів  без поважних причин або взагалі не працювали, збільшення сільськогосподарського податку на 50-75% [11;с.40].

            Одночасно вперше був прийнятий ряд конкретних заходів по підняттю статусу громадських господарств - введення авансування,  грошової оплати праці, інших чинників, що мало “створити матеріальну основу для звільнення в майбутньому членів артілей від необхідності ведення присадибного господарства” [6;с.30]. Поява для сільського трудівника більш вигідних сфер прикладання робочої сили, ніж некваліфікована ручна праця в ОПГ, вела  до значного зменшення актуальності  прагнень селян до збереження і розширення індивідуальних господарств. Період 1953-55 років відзначається відсутністю серйозних суперечностей між владою і селянством в земельному, інших питаннях, повязаних з веденням ОПГ; джерела не містять скільки-небудь значних відомостей про фіксацію під час щорічних перевірок серйозних  порушень селянами встановлених норм ведення ОПГ, чи про дії влади по обмеженню присадибних господарств.

Результатом  заходів по реформуванню сільського господарства було досягнення у 1954-57 роках найбільш економічно сприятливого і гармонійного співвідношення розвитку особистих і громадських господарств. Надання більшої  свободи  для розвитку ОПГ, впровадження в життя  інших економічно-зважених рішень  дало шанс  для підняття сільського господарства на якісно новий рівень, забезпечення оптимального з економічної точки зору  співвідношення  громадського сектору і ОПГ, а в майбутньому і поступове зменшення  економічної ролі останнього. Цьому, однак завадив новий виток обмежувальних заходів  держави щодо ОПГ.

 

3) 1958-1964 роки відзначалися черговим загостренням відносин влади і сільського населення з приводу ведення ОПГ. Зменшення економічної ролі підсобних господарств внаслідок деякого пожвавлення темпів зростання громадського виробництва було оцінено неадекватно і нереалістично. 1956-57 роки ознаменувались в цілому відходом державного керівництва  від зваженої, економічно продуманої політики початку 50-х років. Чекаючи надто багато від половинчастих косметичних рішень які, призвівши до деякого покращення стану сільського господарства, не змінювали суті виробничих відносин на селі, вище партійне керівництво держави почало схилятись до нообгрунтованих оцінок стану аграрного виробництва. Зокрема це проявилось в появі необгрунтованих планів зростання виробництва сільськогосподарської продукції, утопічному курсі по змаганню з США, планах будівництва комунізму за 20 років. Ці фактори мали безпосередній вплив на  баченні владою подальших перспектив розвитку ОПГ. У коридорах влади з’явились відверто утопічні  плани в найближчий час ліквідувати ОПГ і перейти до задоволення всіх потреб сільського населення за рахунок зростаючого громадського господарства колгоспів і радгоспів. Втрата реалізму в оцінці шляхів і темпів розвитку сільського господарства призвела в умовах зростання волюнтаристичних  тенденцій у владній верхівці до ескалації негативних оцінок ОПГ (як гальмівного елементу розвитку громадського сектору), бажання штучно прискорити процеси зникнення особистих господарств за допомогою адміністративних методів.

                        На думку російського дослідника аграрних питань радянського   періоду    ЗєлєнінаІ.Є. керівництво партії піддалося гіпнозу “самообману” [14;с.82], переконуючи себе і інших в тому, що ОПГ швидко втрачає своє значення, поступаючись місцем громадському господарству. Такі висновки грунтувались на даних про товарне виробництво, зростання питомої ваги колгоспів і радгоспів в поставках продукції державі(дуже часто фіктивних, фальсифікованих місцевими керівниками), про визначну роль соціалістичного сектору в постачанні країни сільськогосподарською продукцією. При чому в приклад брали досвід кращих колгоспів Одеської, Кримської, ряду інших областей, де в зв’язку з швидким нарощуванням темпів сільськогосподарського виробництва в громадському секторі  колгоспники самі відмовились від присадибних господарств, оскільки отримали можливість забезпечувати потреби продовольства з колгоспів [7;с.121]. При цьому вперто ігнорувались об’єктивні обставини , що не давали можливості втілити ці задуми в життя, зокрема відомості про валову продукцію ОПГ, частку їх продукції на колгоспних ринках, інші фактори. В більшості колгоспів  і радгоспів України  ситуація була надто далека від бажаного владі ідеалу: хронічне невиконання планів, не кажучи вже про плановане повне задоволення потреб колгоспників, слабке матеріальне стимулювання колгоспників до громадської праці, недосконала система оплати праці, низькі державні заготівельні ціни на сільськогосподарську продукцію ітд. В таких умовах підсобні господарства все ще залишалась головним годувальником селян. Влада також ігнорувала думки багатьох наукових спеціалістів. Зокрема в квітні 1962 року економісті-аграрник Іцков Н.Я. (позаштатний консультант сільгоспвідділу ЦК КПРС) доповідав Хрущову, що в кінці 1959 року ОПГ колгоспників виробляли від 50 до 80% валової продукції м’яса, молока, яєць, овочів, картоплі (натомість з 1953 по 1959 роки частка громадських господарств в виробництві цієї продукції збільшилась лише на 2-5%) , і робив висновок , що треба буде як мінімум 8 –10 років, для  витіснення  виробництва ОПГ по цим продуктам і переходу до задоволення потреб в них за рахунок громадського господарства. До того ж науковець цілком слушно зазначав  , що постановка питання про скорочення а тим паче про  ліквідацію ОПГ  є передчасним як в економічному,  так і в психологічному   плані, нервує сільське населення [14;с.82].

Керівництво держави без сумніву допустило серйозну помилку, ініціюючи і реалізуючи заходи, що суперечили принципам аграрної політики, визначеним вересневим Пленумом 1953 року. Впродовж 1958-1964 років зважені кроки по створенню економічних умов для поступового зменшення присадибного сектору, вдосконалення економічної мотивації праці колгоспників в громадському  секторі  все більше витіснялись адміністративними методами, характерними для сталінських часів. З 1957- 1958 років починається активна ідеологічна розкрутка ідеї необхідності “зменшення неефективного присадибного господарства“. Вже на грудневому пленумі ЦККПРС (1958 рік), де обговорювались підсумки розвитку сільського господарства за 5 років в доповіді Хрушова було поставлено питання про скорочення розмірів присадибних ділянок і чисельності худоби в робітників радгоспів. “Наявність великої присадибної ділянки і худоби в особистій власності – стверджував лідер партії - стало серйозною перепоною на шляху розвитку виробництва” . На його думку,  радгоспи настільки окріпли, що мають можливість забезпечити всіх робітників сільськогосподарською продукцією. Посилаючись на ініціативу робітників і службовців передових радгоспів, він запропонував поступово скорочувати присадибні наділи і скупляти в робітників худобу(80).  На пленумі було заторкнуте і питання особистих підсобних господарств колгоспників, правда в іншому аспекті. Нарікаючи на те, що прибуток отримуваний колгоспниками від ОПГ складає поки що значну частку бюджету колгоспної сім’ї,  Хрушов запропонував активно використовувати досвід  села Калинівки Хомутовського району Курської області по поступовому “вмілому” неадміністративному скороченню ОПГ шляхом закупівлі у колгоспників всієї худоби, переведення її на колгоспні ферми і забезпечення їх колишніх власників необхідною кількістю сільськогосподарської продукції за рахунок громадського виробництва [14;с.80]. Постанова Пленуму не містила ніяких рекомендацій щодо будь яких дій стосовно ОПГ. Однак  подальше нагнітання  атмосфери в пресі ,тон виступів вищих посадових осіб держави(на нараді передовиків сільського господарства БРСР Хрущов оголосив початок боротьби з “нетрудовими доходами” і “шабаш шабашникам” [15]) явно провокували активні обмежувальні заходи.  Ідеологічна розкрутка ідеї скорочення ОПГ  продовжувалась і надалі у формі активізації пропаганди боротьби з “нетрудовими доходами” [16;с.6](під якими  влада розуміла в тому числі і доходи від ОПГ) і залишками  “приватновласницьких пережитків“ [17;с.84]. Зокрема в 1959 році на шпальтах газет розпочалась ідеологічна кампанія по боротьбі з “спекуляцією” і “помідорною лихоманкою”. Поодинокі випадки перетворення присадибних  ділянок на  джерело збагачення були використані як привід  для педалювання  боротьби з так званою “присадибною мозоллю” [18]. Ще одним важливим  ідеологічним чинником, що вплинув на політику влади щодо ОПГ в 1958-64 роках  була прийнята в 1961 році нова Програма КПРС, що передбачала будівництво комунізму за 20 років. Тому саме на 1961-1964 роки припадає пік наступу на підсобні господарства , що з точки зору офіційних партійних ідеологів стояли на заваді руху до свівтлої мети.

Втрата реалізму в оцінці шляхів і темпів розвитку сільського господарства призвела до ескалації негативних оцінок ОПГ (як гальмівного елементу розвитку громадського сектору), бажання штучно прискорити процеси зникнення особистих господарств за допомогою адміністративних методів. Впродовж 1958-1964 років зважені кроки по створенню економічних умов для поступового зменшення присадибного сектору, вдосконалення економічної мотивації праці колгоспників в громадському  секторі  все більше витіснялись адміністративними методами по “зменшенню неефективного присадибного господарства“ шляхом поступового скорочення присадибних наділів і закупівлі  худоби в сільського населення [10].

            Обмежувальні заходи щодо ОПГ  відбувались по декількох напрямках, що в цілому мало чим відрізнялись по змісту від розкритих раніше заходів ІІ половини 40-х років, хоча мали значно-менші масштаби і по формі реалізації мали деякі особливості. Такими напрямками були:

·        обмеження присадибного землекористування сільського населення

·        масова закупівля худоби в ОПГ, обмеження продажу кормів для особистої худоби сільському населенню, інші чинники тиску на особисте тваринництво.

Незважаючи на активне впровадження в життя цих заходів завдання кардинального зменшення ролі ОПГ було не виконано. На середину 60-х років стало очевидним, що намагання вищого керівництва держави без наявності відповідних об’єктивних умов прискорити за допомогою адміністративно-натискних методів процес повного переходу селян виключно до праці в громадського сектору зазнали поразки. Тиск влади на ОПГ призвів в 1958-1965 році до значного скорочення  продажу  продукції ОПГ на колгоспному ринку, що в сукупності з низькими темпами розвитку громадських господарств призвело до  зростання продовольчих труднощів і появи дефіциту в містах (особливо в 1962- 1963 році) [7;с.56], що було одним з головних факторів зростання соціальної напруженості як в селі, так і в місті,   втрати  Хрущовим підтримки населення  і усунення його від влади.

            Нове керівництво, що прийшло до управління  держави після зміщення  Хрущова змушене було визнати відсутність об’єктивних економічних умов для зникнення підсобних господарств навіть у найближчому майбутньому, оскільки громадське виробництво не могло за допомогою своїх ресурсів задовольнити потреби колгоспників [7;с.66]. Тому обмежувальні норми, введені щодо ОПГ  в 1957-64 роках були скасовані. Найбільш гострі  протиріччя в сільському господарстві таким чином були зняті. Однак питання вироблення економічно-ефективної політики щодо ОПГ, забезпечення дієвого механізму  оптимального співвідношення особистих і громадських інтересів так і  залишалось  невирішеним впродовж всієї історії існування СРСР. Примітивна, некваліфікована праця селян в підсобних господарствах продовжувала залишатись основним  джерелом  наповнення бюджету  колгоспної сім’ї, задоволення потреб  колгоспників в продуктах харчування, постачання населення країни плодо-овочевою і тваринницькою продукцією.

 

Джерела та література:

1)   Безнин М.А., Димони Т.М. Социальный протест колхозного крестьянства  второй половины 40-х – 60-е годы //  Отечественная история. –1999 . – №3

2)   Попов В. Тирания после войны// Слово. – 1991. - №11

3)   Губенко М.П., Ольшевская Г. К. Некоторые проблемы развития сельского хозяйства в годы семилетки // Развитие сельского хозяйства  СССР в  послевоенные годы    ( 1946 – 1970): Сборник статей. –М.: «Наука», 1972. – 384с.

4)   Закон о пятилетнем плане  восстановления  и развития сельского хозяйства СССР на 1946-50г.// Важнейшие решения по сельскому хозяйству 1938 – 1946 годов. – М. : «Сельхозгиз», 1948. – 725с. (с.35)

5)   Примерный устав сельхозартели. – М. : «Колос» , 1950. – 40с.

6)   Казанцев Н.Д. История колхозного права ( Краткий очерк. 1917-1957). – М. : «Госюриздат», 1958. – 60с.

7)   Дьячков Г.В. Общественное и личное в колхозах. – М. : ’’Колос’’ , 1968. – 207с.

8)   Державний архів Запорізької області, ф. 102, оп. 3, спр. 1227

9)   Державний архів Запорізької області, ф.1236, оп. 8 , спр. 687

10)    Виклад доповіді  М.С.Хрущова на Пленумі ЦК КПРС // Радянська Україна . – 1958. – 16 грудня

11)    Казанцев Н.Д. История колхозного права ( Краткий очерк. 1917-1957). – М. : «Госюриздат», 1958. – 60с.

12)    Островский В.Б. Колхозное крестьянство СССР. Политика  Партии в деревне  и ее социально-экономические результаты. – Саратов.: Издательство Саратовского университета , 1967. – 329с.

13)    Державний архів Запорізької області, ф. 102, оп. 3, спр. 765: «Информации райкомов КПУ о ходе выполнения постановления сентябрьского пленума»

14)    Зеленин И. Е. Аграрная политика Н.С. Хрущева и сельское хозяйство государства  // Отечественная история. –2000 . – №1

15)    Промова М.С. Хрущова на зустрічі з колгоспниками  БРСР// Радянська Україна. – 1958. – 16 грудня

16)     Державний архів Запорізької області, ф. 102, оп. 3, спр. 1842: «Информация о ходе выполнения Постановления ЦК КПУ от  15.12.59 г. «Про недоліки в справі залучення працездатного населення до суспільної праці»

17)     Державний архів Запорізької області, ф. 102, оп. 3, спр. 2087: «Протокол № 49 заседания  бюро Запорожского обкома КПУ»

18)    Правда . – 1947. – 7 березня.

 

 



Первая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(10-15 мая 2008 г.)


(отчет)
Вторая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(1-7 ноября 2008 г.)
(отчет)
Третья научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(20-27 декабря 2008 г.)
(отчет)
Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)
(отчет)
Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)
(отчет)
Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)
(отчет)
Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)
(отчет)
Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)
(отчет)
Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)
(отчет)
Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)
(отчет)
Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля 04 мая 2011 г.)
(отчет)
Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)
(отчет)
Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)
(отчет)
Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)
(отчет)
Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01-07 марта 2012 г.)
(отчет)
Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)
(отчет)
Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)
(отчет)
Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)
(отчет)
Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февраля - 3 марта 2013 г.)
(отчет)
Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)
(отчет)
Двадцать первая научно-практическая конференция
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Первая международная научно-практическая конференция
"Перспективные направления отечественной науки - ХХI век"
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноября 2013 г.)
(отчет)
Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабря 2013 г.)
(отчет)
Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)
(отчет)
Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)
(отчет)
Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)
(отчет)
Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)
(отчет)
Двадцать восьмая научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)
(отчет)
Двадцать девятая научно-практическая конференция"
(19-25 ноября 2014 г.)
(отчет)
Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)
(отчет)
Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)
(отчет)
Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2 - 7 апреля 2015 г.)
(отчет)
Тридцать третья научно-практическая конференция
(20 - 27 мая 2015 г.)
(отчет)
Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13 - 17 октября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24 - 27 ноября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)
(отчет)
Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)
(отчет)
Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 25 мая 2016 г.)
(отчет)

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

Copyright © Zinet.info Идея сайта - Студия веб-дизайна Zinet