zinet home
home home
home ИНТЕЛЛЕКТ-ПОРТАЛ
home Стартовал прием материалов в сборник XХХIX-й научной конференции. Требования к публикациям - в разделе "Объявления".

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

РЕСУРСЫ ПОРТАЛА:

Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 28 мая 2016 г.)


Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)


Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)


Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24-27 ноября 2015 г.)


Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13-17 октября 2015 г.)


Тридцать третья научно-практическая конференция
(20-27 мая 2015 г.)


Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2-7 апреля 2015 г.)


Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)


Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)


Двадцать девятая международная научно-практическая конференция
(19-25 ноября 2014 г.)


Двадцать восьмая международная научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)


Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)


Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)


Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)


Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)


Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабя 2013 г.)


Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноябя 2013 г.)


Первая международная научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцать первая научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)


Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февряля - 3 марта 2013 г.)


Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)


Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)


Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)


Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01 - 07 марта 2012 г.)


Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)


Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)


Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)


Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля - 04 мая 2011 г.)


Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)


Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)


Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)


Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)


Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)


Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)


Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)


Третья научно-практическая конференция
(20-27 декабря 2008 г.)


Вторая научно-практическая конференция
(1-7 ноября 2008 г.)


Первая научно-практическая конференция
(10-15 мая 2008 г.)



НАШИ ПАРТНЕРЫ:

Студия веб-дизайна www.zinet.info



Студия ландшафтного дизайна Флора-МК


Уникальное предложение!



Сайт-визитка - теперь
всего за 200 грн!

подробнее>>>



ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

 

                                                          Шолота  М. Г.,

                                                        Буковинська державна фінансова академія

                                                                                   м.Чернівці

 

        The article deals with the main problems of  the development of medical insurance in Ukraine and the direcbions of  their development. The main forms of financing are characterized, namely: private, budget, stabe insurance. The development of health protecbion system was examined till 2010.

 

Постановка проблеми. Стомленні десятиріччями державного фінансування та регламентацією своєї діяльності, інструкціями зверху, медичні робітники та страховики намагаються знайти оптимальне рішення при переході до іншої системи фінансування системи охорони здоров’я в нашій країні. Нині для системи охорони здоров’я в Україні головною є проблема фінансового забезпечення. В системі заходів щодо поліпшення соціальної захищеності громадян важливе місце посідає забезпечення можливості одержати необхідну, своєчасну та якісну медичну допомогу. Світовий досвід показує, що напрямки вирішення цієї проблеми можуть бути різними. Загалом вони відрізняються структурою джерел фінансування охорони здоров’я й організацією надання медичних послуг. Питання загальнообов’язкового соціального страхування стало вже каменем спотикання не лише для посадовців, а й для широкої громадкості. Запроваджувати його слід в Україні негайно, але для цього необхідно вирішити ряд взаємопов’язаних проблем.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Медичне страхування було і є ознаменоване цілою низкою досліджень та публікацій. А саме, це праці таких фахівців як, М. Клімов, Н.Андріїшина, Е. Писанець, Є.Поліщук, М. Мних та багато інших вчених, якими розглянуто необхідність та особливості медичного страхування  в Україні, а також проблеми та можливі шляхи їх вирішення[6].

Постановка завдання. Проаналізувати проблеми та перспективи медичного страхування в Україні, а також розвиток системи охорони здоров’я до 2010 року.

Виклад основного матеріалу. Розбудова нашої держави почалась пошуком шляхів для подолання кризи в успадкованій економіці. Перехід на ринкові відносини покращив стан в окремих сферах, але в цілому народному господарстві потребує комплексної, глибокої перебудови, що пов'язана з наданням соціального захисту населення України. Розвиток системи охорони здоров’я в Україні відбувається в умовах внутрішніх протиріч соціально-економічного розвитку держави. Як сама галузь, так і пацієнти потерпають від непослідовної соціально-економічної політики, нерівних умов для ведення медичної практики різними суб’єктами господарювання та несприятливого інвестиційного клімату в галузі охорони здоров’я. Через обмежене бюджетне фінансування, малоефективну фінансово-економічну систему, орієнтовану на екстенсивні показники, неврегульованість організаційно-правових і економічних засад на рівні закладів охорони здоров’я галузь знаходиться у кризовому становищі.

Однією з причин ситуації, що склалася, є обмеження прав закладів охорони здоров’я як самостійних субєктів господарювання, що не дає можливості на основі розвитку форм самоуправління активно впроваджувати нові медичні технології, формувати додаткові джерела фінансування і, як наслідок, - забезпечувати Конституційні права громадян на отримання доступної, кваліфікованої медичної допомоги на безоплатній основі.

Для покращення становища в галузі охорони здоров’я потрібні зміни в системі планування, фінансування, координація робіт усіх служб та закладів охорони здоров’я з іншими галузями діяльності. У спадок від колишнього СРСР незалежній Україні дісталась потужна мережа органів і закладів охорони здоров’я із значним кадровим та матеріальпо-технічним потенціалом. Дуже прикро було б втратити ці ресурси, розвалити систему охорони здоров’я населення, діяльність якої значною мірою залежить від ефективності керування нею. Як наслідок цього у країні з'явилось кілька форм медичного обслуговування – державне, приватне, комерційне та перші спроби страхового. Але справа ця важка й складна, оскільки потребує різнобічного наукового аналізу як правової думки, так і практичних дій[4].

На сьогодні створення страхових служб поки що може реально здійснюватись в аспекті додаткового резерву до діючої системи охорони здоров'я з метою контролю з боку суспільства за надходженням додаткових коштів та їх використанням для фінансування потреб держави в охороні здоров'я. Перехід системи охорони здоров'я на повне утримання за рахунок страхових фондів може розглядатись у перспективі.

Одним із найсуттєвіших є питання економічних розрахунків медичного страхування. У сучасних умовах у страховій медицині необхідно сформувати придуману державну й регіональну політику цін, оскільки штучне стримування їх на послуги охорони здоров'я знижує якість медичної допомоги населенню. Але в цілому має  підтримуватись відповідність між темпами зростання доходів населення, показниками стану суспільного та індивідуального здоров'я й темпами зростання цін на медичні послуги. За висловом В. Базилевича, регулювання цін необхідно здійснювати економічними методами, не допускаючи введення штучних обмежень та адміністративного тиску. Із таким підходом варто погодитись[6].

Основною проблемою  страхової медицини є фінансове забезпечення. І саме фінансування та стабільність його джерел виступає головним чинником розвитку системи охорони здоров'я. На сьогодні можна виділити три основні форми фінансування охорони здоров'я: бюджетна (державна), бюджетно-страхова і приватна.

Державна фінансується переважно (до 90%) з бюджетних джерел (системи, що фінансуються за рахунок спадкування). Оплату медичних послуг проводять з основних прибутків держави. Виділення фінансування на всі послуги розглядається як частина процесу планування загальних урядових витрат[3].

Бюджетно-страхова фінансується за рахунок цільових внесків підприємців, працівників і субсидій держави (системи соціального страхування). Медичні послуги оплачуються за рахунок внесків до фонду охорони здоров'я. Найпростішим є внесок, що вноситься наймачем і працівником. Внески залежать від платоспроможності, а доступ до послуг залежить від потреби. Медичний фонд, як правило, незалежний від держави, але діє в рамках законодавства. При соціальному страхуванні гарантується право на точно обумовлені види послуг і встановлюються такі частки внесків і на такому рівні, які дають гарантію використання такого права.

Приватна фінансується за рахунок реалізації платних медичних послуг, а також за рахунок коштів добровільного медичного страхування. Населення, котре страхується, виплачує премію страхувальнику, сума якої визначається очікуваною середньою вартістю послуг, що надаються ним, причому схильні до більшого ризику платять більше. Пряма оплата послуг пацієнтами не належить до страхування. Пацієнти сплачують медичні послуги відповідно до тарифів[6].

Україна на сьогодні перебуває на стадії впровадження загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування. Відповідні законопроекти за № 1040 за 27 листопада 2007 р., № 1040-1 та № 140-2 від 25 січня 2008 р. вже розроблені та отримали висновки профільного комітету Верховної Ради України та ГНЕУ Апарату Верховної Ради України. Законопроект № 2040-2 передбачає внесення змін до Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», Закон України «Про страхування», Основ законодавства України про охорону здоров’я. Зокрема, пропонується викласти Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» у новій редакції Закон України «Про загальнообов’язкове державне медичне страхування»[5]. А також затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2007 р. №815 Національний план розвитку системи охорони здоров’я на період до 2010 року, який передбачає такі основні напрямки, а саме: зміцнення фінансової бази та забезпечення сталого фінансування галузі охорони здоров’я; забезпечення надання населенню безоплатної медичної допомоги в обсягах, гарантованих державою; оптимізація мережі закладів охорони здоров’я відповідно до потреб населення; формування ефективної системи контролю та управління якістю медичної допомоги; оновлення  матеріально-технічної бази закладів охорони здоров’я; проведення раціональної фармацевтичної політики; удосконалення кадрової політики. Їх виконання передбачається за 2008 - 2010 роки і за їх виконання відповідають: МОЗ, Мінфін, Академія медичних наук, Мінекономіки, Мін’юст, Держкомстат, Мінпраці, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації.[8]

             Медичне страхування, яке проводиться в обов’язковій формі, набуває рис соціального страхування, оскільки порядок його проведення визначається державним законодавством. Обов’язкова форма страхування координується державними структурами. Страхові платежі, сплачувані громадянами та юридичними особами, мають форму податку. Обов’язкове медичне страхування перебуває під жорстким контролем держави і характеризується безприбутковістю. Ця форма організації страхового фонду дає змогу планувати медичну допомогу завдяки тому, що надходження коштів до страхового фонду характеризується стабільністю.

Обов’язкове медичне страхування базується на таких принципах: загальності, державності, некомерційності. Принцип загальності полягає в тому, що всі громадяни незалежно від статі, віку, стану здоров’я, місця проживання, рівня особистого доходу мають право на одержання медичних послуг. Принцип державності означає, що кошти обов’язкового медичного страхування – це   державна власність. Держава забезпечує сталість системи обов’язкового медичного страхування і є безпосереднім страхувальником для непрацюючої частини населення (наприклад, пенсіонерів). Некомерційний характер обв’язкового медичного страхування базується на тому, що його здійснення і прибуток – це  несумісні речі. Прибуток від проведення обовязкового медичного страхування є джерелом поповнення фінансових резервів системи такого страхування і не може бути засобом збагачення[4].

За умовами обовязкового медичного страхування роботодавці мають відрахувати від своїх доходів страхові внески. Ці кошти формують страховий фонд, яким керує держава. Частина цього фонду може створюватись і за рахунок внесків, які отримуються із заробітної плати працюючих. Частина кожної зі сторін залежить від конкретних економічних умов проведення такого страхування та вартості медичного обслуговування. Із коштів створеного страхового фонду відбувається відшкодування необхідного мінімального рівня витрат на лікування застрахованих працівників у разі їхньої непрацездатності через втрату здоров’я[6].

В основу проведення обов’язкового медичного страхування закладаються програми обовязкового медичного обслуговування. Ці прграми визначають обсяги й умови надання медичної та лікувальної допомоги населенню. Програма охоплює мінімально необхідний перелік медичних послуг, гарантованих кожному громадянину, який має право ними користуватися.

Головне призначення страхової медичної організації в системі обов’язкового медичного страхування полягає в тому, щоб при оплаті рахунків медичних установ контролювати якість наданих медичних послуг і їх відповідність медико-економічним стандартам.

Медичні установи здійснюють свою діяльність на підставі договору зі страховими медичними організаціями, який передбачає обов’язок медичної установи надавати застрахованому контингенту медичну допомогу певного обсягу та якості в конкретні строки (у межах програми обов’язкового медичного страхування). У договорі встановлюються обсяг лікувально-діагностичної допомоги і нормативи відшкодування витрат[2].

Розрахунки з медичними установами здійснюються страховими організаціями за фактично надану застрахованим медичну допомогу чи послугу. Це забезпечує контроль за якістю медичної допомоги та використанням коштів, дає можливість створити економічні стимули для поліпшення обслуговування застрахованих громадян у медичних закладах.

          На основі п'ятирічної статистики та експертної оцінки розрахована вірогідність звернень до амбулаторно-поліклінічних та стаціонарних закладів, до закладів, які надають швидку медичну допомогу в умовах обовязкового медичного страхування (табл.1)[8].

 

Таблиця 1

Вірогідність звернень по медичну допомогу

(на одного жителя)

Роки

 

Медичні заклади

 

поліклініки

 

 

стаціонари

 

•”

 

швидка допомога

 

2004

 

0.70

 

0.143

 

0.12

 

2005

 

0.65

 

0.134

 

0.11

 

2006

0,62

0,132

0,11

2007

0,60

0,129

0,1

2008

0,57

0,125

0,1

       

 

         Обов’язкове медичне страхування охоплює практично все населення і задовольняє першочергові потреби, але воно не може охопити весь обсяг ризиків. Тому незадоволений страховий інтерес реалізується організацією добровільного медичного страхування.

Із запровадженням медичного страхування в нашій країні пов’язано надто багато сподівань, тому проект закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування», що вже пройшов друге читання у Верховній Раді, викликає багато суперечок серед фахівців та медичної громадкості. Попри деякі очевидні переваги та недоліки згаданого проекту, можна сказати, що запровадження медичного страхування невиправдано затягується[5].

Проект закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування» можна віднести до основних законодавчих актів, що створюють підгрунття для розвитку охорони здоров’я; його введення справлятиме значний вплив на добробут населення і громадське здоров’я. На сьгодні проет Закону знаходиться на доопрацюванні у Комітеті з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства Верховної Ради України, але попри те, що він пройшов уже друге читання, потребує значних змін і доповнень.

Обовязкове медичне страхування має такі переваги, як цільовий характер, незалежність коштів від держави та відокремленість від інших державних коштів. Обсяг відрахувань на обов’язкове медичне страхування не має прямого впливу на обсяг медичних послуг, що надаються. Проте обов’язкове медичне страхування має певні недоліки: можливість ухиляння платників від відрахувань, підвищення вартості робочї сили і пов’язане із цим зниження конкурентноспроможності економіки держави, залежність від темпів економічного розвитку, необхідність створенння відповідних регуляторних органів, а також недостатня економічна база, оскільки як правило, відрахування здійснюються тільки з фонду заробітної плати, не зачіпаючи інші джерела: інвестиції, тощо.

Висновок. Таким чином, для того, щоб покращити медичну допомогу, необхідно не просто підвищувати зарплату медикам, а слід платити за обсяги якісно зробленої роботи. Для цього потрібно ухвалити Закон про загальнообов’язкове державне медичне соціальне страхування. Ним передбачено соціальну захищеність у медичній допомозі кожного пацієнта. Треба робити рішучі кроки, бо невпорядкованість медичної галузі, невизначеність рівнів медичних закладів та неконкретне фінансування можуть призвести до глибокої кризи всієї системи.

Загальнообов’язкове медичне соціальне страхування, підвищення кваліфікації й відповідальності медиків і пацієнтів спроможні сколихнути і оздоровити нашу систему охорони здоров’я. І потрібно врахувати такі фактори: відсутність методологічної підтримки, системи контролю, підготовлених спеціалістів тощо призведе до певних труднощів; в умовах реформування необхідно визначити умови оплати праці медичних працівників, надати можливість лікарям отримувати оплату у вигляді гонорарів, премій тощо; необхідно забезпечити конституційне право громадян на безплатну медичну допомогу.

 

 

                                                        Список використаних джерел:

 

1.      Добровільне медичне страхування // Школа бухгалтера. – 2007. - №7. – С. 13 - 14

2.      Мних М.В. Медичне страхування та необхідність його запровадження в                Україні // Фінанси України. - 2007. - №6. – С. 39 - 45

3.      Писанець Е., В.Черкесов Аналіз ситуації на регіональному ринку добровільного медичного страхування // Страхова справа. - 2007 №4 – С.44 - 45

4.      Поліщук Є. Медичне соціальне страхування: проблема системи потребує               системного вирішення // Соціальне страхування.- 2008.-№2 - С.13-16

5.      Ридень В.В., Сидорчук О.М. Передумови запровадження обов’язкового медичного страхування // Фінанси України. – 2007. - №10 – С.71 -78

6.      Єрмілов В. Питання медичного страхування в сучасній Україні: пройдені шляхи і перспективи // Соціальне страхування. -2008. - №1 – С. 18 - 21 

7.      Ярошенко С.Л. Формування ринкових відносин. – 2008 - №4. - С.87-92

8.      ukrstat.com.ua

 



Первая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(10-15 мая 2008 г.)


(отчет)
Вторая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(1-7 ноября 2008 г.)
(отчет)
Третья научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(20-27 декабря 2008 г.)
(отчет)
Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)
(отчет)
Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)
(отчет)
Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)
(отчет)
Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)
(отчет)
Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)
(отчет)
Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)
(отчет)
Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)
(отчет)
Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля 04 мая 2011 г.)
(отчет)
Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)
(отчет)
Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)
(отчет)
Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)
(отчет)
Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01-07 марта 2012 г.)
(отчет)
Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)
(отчет)
Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)
(отчет)
Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)
(отчет)
Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февраля - 3 марта 2013 г.)
(отчет)
Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)
(отчет)
Двадцать первая научно-практическая конференция
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Первая международная научно-практическая конференция
"Перспективные направления отечественной науки - ХХI век"
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноября 2013 г.)
(отчет)
Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабря 2013 г.)
(отчет)
Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)
(отчет)
Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)
(отчет)
Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)
(отчет)
Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)
(отчет)
Двадцать восьмая научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)
(отчет)
Двадцать девятая научно-практическая конференция"
(19-25 ноября 2014 г.)
(отчет)
Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)
(отчет)
Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)
(отчет)
Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2 - 7 апреля 2015 г.)
(отчет)
Тридцать третья научно-практическая конференция
(20 - 27 мая 2015 г.)
(отчет)
Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13 - 17 октября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24 - 27 ноября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)
(отчет)
Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)
(отчет)
Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 25 мая 2016 г.)
(отчет)

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

Copyright © Zinet.info Идея сайта - Студия веб-дизайна Zinet