zinet home
home home
home ИНТЕЛЛЕКТ-ПОРТАЛ
home Стартовал прием материалов в сборник XХХIX-й научной конференции. Требования к публикациям - в разделе "Объявления".

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

РЕСУРСЫ ПОРТАЛА:

Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 28 мая 2016 г.)


Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)


Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)


Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24-27 ноября 2015 г.)


Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13-17 октября 2015 г.)


Тридцать третья научно-практическая конференция
(20-27 мая 2015 г.)


Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2-7 апреля 2015 г.)


Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)


Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)


Двадцать девятая международная научно-практическая конференция
(19-25 ноября 2014 г.)


Двадцать восьмая международная научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)


Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)


Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)


Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)


Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)


Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабя 2013 г.)


Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноябя 2013 г.)


Первая международная научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцать первая научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)


Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февряля - 3 марта 2013 г.)


Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)


Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)


Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)


Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01 - 07 марта 2012 г.)


Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)


Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)


Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)


Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля - 04 мая 2011 г.)


Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)


Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)


Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)


Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)


Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)


Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)


Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)


Третья научно-практическая конференция
(20-27 декабря 2008 г.)


Вторая научно-практическая конференция
(1-7 ноября 2008 г.)


Первая научно-практическая конференция
(10-15 мая 2008 г.)



НАШИ ПАРТНЕРЫ:

Студия веб-дизайна www.zinet.info



Студия ландшафтного дизайна Флора-МК


Уникальное предложение!



Сайт-визитка - теперь
всего за 200 грн!

подробнее>>>



ДЕРЖАВОРОЗУМІННЯ ЯК НЕОБХІДНА ПРЕДМЕТНА СКЛАДОВА СУЧАСНОГО ВІТЧИЗНЯНОГО ПРАВОЗНАВСТВА

 

Мороз С.П.

Україна, м. Дніпропетровськ,

Академія митної служби України

 

Аннотация: обращено внимание на государствопонимание как необходимую юридическую категорію современного правоведения в условиях модернизации предметной составной государства

Ключевые слова: государствопонимание, типы государствопонимания, управление, регулирование

 

В межах сучасних теоретичних акцентуацій вітчизняної юридичної науки, предмет держави не має, більш менш, прийнятого аксіоматичного підходу з урахуванням вимог теорії і практики. Важливого значення набуває державорозуміння, як відправний елемент ідей, концепцій, вчень, теорій про державу на вітчизняному ґрунті. Пропонованій проблемі корелюють наступні завдання: 1) необхідність державорозуміння як необхідна складова вітчизняного правознавства; 2) міркування з приводу співвідношення держави і права; 3) типи державорозуміння.

1. Державорозуміння є процес і результат цілеспрямованої мисленевої діяльності людини, який включає в себе пізнання держави, її сприйняття і відношення як цілісному соціальному явищу. Державорозуміння, як складова юридичної науки включає в себе, по-перше, суб’єкта як головної дієвої особи процесу мисленевої діяльності, результатом якої є формування, більш менш, стійких уявлень про державу як цілісне і необхідне явище. Особливістю процесу і результату мисленевої діяльності є її цілеспрямований характер. Який досягається в межах наукових форм і методів. По-друге, об’єктом державорозуміння є «держава», як суспільне явище, квінтесенцію якої є стан, рівень єдності членів суспільного об’єднання. Іншими словами, не всяке об’єднання може позначатися державою, хоча держава в основі завжди є об’єднання яке володіє власними ознаками і властивостями. По-третє, суспільне середовище в якому держава, як суспільне явище, виявляє себе як цілісне явище. По-четверте, зміст державорозуміння складають знання суб’єкта про державу, його оцінка і відношення, які набувають стійких, в деякій мірі аксіоматичних форм [1, с. 475-487; 2, с. 472-477; 3, с. 55-59; 4, с. 40-45].

2. Держава і право, як суспільні явища, пов’язуються з організацією управління і регулювання відносин у суспільстві. Управління суспільне це відносини впливу або взаємовпливу у суспільстві з метою його впорядкування, збереження, вдосконалення і розвиток. Ознакою суспільного управління є: 1) суб’єктно-об’єктні відносини, сенсом яких є збереження і впорядкування структури суспільства; 2) свідомий і несвідомий (або опосередкований) вплив на людину чи людей зі сторони іншої людини чи людей з метою досягнення бажаних цілей; 3) управлінська діяльність людей, пов’язана з реалізацією бажаних для них інтересів. Особливістю суспільного управління є можливість її реалізації, як за наявності владного суб’єкта (владне управління), так і відсутності владного суб’єкта (самоуправління). Регулювання суспільне це засіб впливу на суспільні відносини з метою їх впорядкування. Ознаками регулювання є: 1) наявність механізму впорядкування; 2) наявність фіксованих правил (норм); 3) визначені санкції за порушення правил (норм) [5]. Суспільне регулювання залежить від рівня свідомості, сприйняття і усвідомлення правил поведінки членами суспільства. Таким чином, суспільство, з точки зору управління і регулювання, постає у вигляді двох взаємопов’язаних аспектів: 1) організація управління людей у їх повсякденному житті, яка є відображенням їх уявлень власного безпечного розвитку; 2) регулювання або правила управління, що визначали і визначають безпечний зміст діяльності людей у суспільному житті. Зміни у суспільстві не можуть оминути управління і регулювання, як взаємопов’язаних і взаємообумовлюючих аспектів суспільної організації. Організаційний аспект суспільного управління фокусується на визначені тих чи інших ролей, якими наділяються члени суспільства у власному повсякденному бутті. Регулюючий або регламентний аспект фокусується переважно на правилах, додержання яких є необхідною умовою організації.

Організація суспільства пов’язується з державою, а регулювання – з правом. Як суспільні явища, держава і право мають однакову основу – є відображенням суспільного управління, а як самостійні явища акцентують увагу на моменті співвідношення публічних і приватних інтересів в межах певної спільноти. Усвідомити поняття приватні інтереси стає можливим при усвідомленні публічного інтересу і навпаки. Публічний аспект інтересу суспільного буття вичерпується загальним, необхідним для всіх рішенням того чи іншого питання або станом суспільної організації, де всі його члени усвідомлюють його необхідність, важливість, з точки зору колективної безпеки і розвитку. Приватний аспект інтересу суспільного буття вичерпується індивідуальними, особистісними рішеннями направленими переважно на особисту безпеку, реалізації власних інтересів.

Держава є втіленням колективного або публічного суспільного інтересу, представляє собою стан організації суспільства, який характеризується наявністю певних груп осіб, діяльність яких спрямована на організацію безпечного розвитку суспільства. Право є втіленням індивідуального або приватного суспільного інтересу, представляє собою стан регуляції (регламентації) суспільних відносин, який характеризується наявністю формально-визначених правил поведінки, втіленням вимог належної поведінки членів суспільства. Право набуває рис самостійного соціального регулятора (соціонормативний регулятор), а держава – самостійної організації управління-влади, яка захищає право, тим самим підтримує відповідну соціонормативну регуляцію.

Право у суспільстві за допомоги держави усвідомлюється, як фор­мальне втілення ідеалів індивідуальної свободи і суспільної справедли­вості у вигляді правомірної (пра­вильної) поведінки. Держава за до­помоги права усвідомлюється як організація суспільства, в якій, діяльність державно-владних осіб, спрямовані на забезпечення і реалізацію ідеалів індивідуальної свободи і суспільної справедливості, відповідно рівню матеріальних можливостей самого сус­пільства. На цій основі, держава, як публічно-владна організація, необхідна для права, як умова що забезпечує і підтримує відповідний правопорядок [6]. Держава і право формують такий стан суспільної організації як праводержава [7]. У дихотомії держава-право, домінантна роль відводиться праву як предмету державної організації [8].

3. Виокремлюють такі основні підходи державорозуміння: 1) силовий (соціологічний); 2) легістський (законницький): 3) правовий. [9] Силове розуміння держави – пізнавальна діяльність суб’єкта яка базується на стихії влади, як визначальної у сприйнятті і відношенні до державної організації. Ознаками силового розуміння держави є: 1) є організоване насилля; 2) система владовідносин; 3) не сприйняття юридичної природи державної організації. Стихійним аспектом підкреслюється момент значного впливу неусвідомлених вольових якостей на поведінку людини у тому числі, наділеної владними повноваженнями. Тим самим, влада інколи сприймається як сила, яка не виключає стихійного аспекту прояву.

Держава, як система владовідносин, є організоване насилля, що може сприйматися як належний порядок. Державна влада є тою силою яка сама породжує інші сили, отже вона не може нікому підпорядковуватися тим більше праву. Більше того, держава як організована система владовідносин у суспільстві, сама виступає правом, яке визначає свободу підданих. У понятійному аспекті, держава є верховною силою з усіх сил які існують на даній території, більше того, ці сили є такими, що отримали право бути силою від самої держави. Отже, всі сили є залежними від сили-держави.

Держава, як абсолютна монополія сили, передує праву, завдяки тому, що силова впорядкованість на окремо взятій території породжує будь яке право. Яке сприймається як сукупність законів, тим самим, утворює певну систему регламентації поведінки і правопорядку. В межах силової парадигми, право сприймається, як воля держави у формі закону чи наказу.

Впорядковані стихії влади шляхом організації держави у взаємовідносинах між собою призвели до формування поняття суверенітету державної влади. Згідно якого, державна влада може додержуватися встановлених нею законів, а може і не додержуватися у випадках якщо їй загрожує небезпека.

У людському вимірі, держава є певна група людей – державно-владні особи, які реалізують державну владу, тим самим, володіють абсолютною силою з поміж інших суспільних сил. Як виявити, що саме ця група людей, а не інша, є державною владою, отже, володіє верховним примусом. Прийомом яким визначалася одна суспільна група з поміж інших суспільних груп, отримав назву легітимність. Ознакою легітимності є добровільне сприйняття населенням певної території, влади тієї чи іншої групи над собою. Будь яке невдоволення владою, означає, що вона є нелегітимною, тим самим, породжує початок боротьби інших (можливо опозиційних) влад називатися верховною. Основу легітимності визначає сила, яка не передбачає жодних правил у досягненні власної мети. Отже, держава (або державна влада) як суспільна домінуюча група, вирізняється від інших суспільних груп легітимністю на застосування примусу до всього населення у межах певної території.

Силове розуміння держави базується на силі (стихії) влади яка залишається такою і в умовах державної організації. Але, відносно інших сил, вона (державна сила) виступає верховною і вимагає від інших підкорення, тим самим, запроваджує певний порядок. Відносно встановленого порядку, державна сила виступає сама порядком. Але необхідно відмітити ряд інновацій, характерних для силового підходу в наш час, насамперед, активне залучення таких конструктів як правова держава, верховенство права, права людини, як прояв сили державної влади, її самозобов’язання. У співвідношенні сили і права залишається невирішеними питання: (1) що таке право, якщо воно не тотожне наказу верховної влади; (2) яке саме право має зв’язати державу відповідно конструкції його верховенства.

Легістське розуміння держави – пізнавальна діяльність суб’єкта яка базується на природі закону як фундаментальної характеристики держави, визначального у сприйнятті і відношенні до державної організації. Ознаками легістського розуміння держави є: 1) ототожнення держави з законом; 2) закон є основою виникнення і формування держави; 3) діяльність державно-владних осіб підпорядкована тільки законам.

Основу легістського розуміння складає закон, що може помилково сприйматися тотожне правовому підходу. Різниця полягає в тому, що легістське і правове розуміння держави не співпадають, хоча закон є характерним для названих підходів. Відповідно, легістського підходу, закон розглядається як явище, що не має оцінки, не має жодного значення чи справедливим є закон чи не справедливим. Основу формує погляд на закон живої природи, яка не опікується питанням справедливості. Людина, яка проживає у колективі, не може вдаватися оцінки правильності закону суспільства, його справедливості, адже він є вираженням порядку. Пізнання закону є пізнання правил. Взагалі, будь яке явище, яке існує, не може обійтися без закону (правила) власного розвитку. Держава ототожнюється з вимогами закону, як основи її формування, регламентації діяльності державно-владних осіб тощо. Держава сприймається як законницька організація, або така сили, яка діє на основі діючого закону (або будь якої форми, що нагадує закон). Таким чином, державою вважається те, що діє згідно приписів конституційного і адміністративного законодавства, законодавства про судоустрій, законом про монарха, президента тощо. Головним для легістського підходу є питання, що держава як організація додержується закону не того який нею був прийнятий в теперішній час, а того, який діє до її організації. В цьому сенсі не має значення зміст закону (насамперед його оцінка як справедливого чи несправедливого), головне, що вся державна організація відбувається відповідно тих чи інших приписів. На цій підставі, в межах легістського розуміння, держава сприймається переважно як юридичне явище, адже знання держави, її сприйняття і оцінка, відбуваються виключно на основі знання нормативно-правових актів, відповідно яким вона організується.

Можна стверджувати, що легістська хода розуміння держави є характерною рисою сучасної розвинутої державності, насамперед, такої, в якій реальність описана в законі, співпадає з її дійсністю і навпаки. Законницький (легістський) підхід реалізується в країнах, в яких державно-владні відносини майже не відрізняються від нормативно-правових приписів. В цьому випадку, державна влада організується відповідно нормативно-правовому акту або закону. Наявність нормативно-правових актів, що регламентують організацію державно-владних осіб не може автоматично розглядатися як ознака легістського підходу. Адже дійсність може виявлятися іншою, якщо, наприклад, конституції чи інші нормативно-правові акти мають фіктивність, виступають своєрідним фасадом або набувають пропагандистського атрибуту, зміст якого не має спільного з дійсністю. Отже, легістський підхід втрачає актуальність, коли мова заходить про країни з фіктивними конституціями.

Правове розуміння держави – пізнавальна діяльність суб’єкта яка базується на праві як фундаментальній характеристиці держави, визначального у сприйнятті і відношенні до державної організації вцілому. Ознаками правового розуміння держави є: 1) чітке розуміння відмінностей між правом і законом, які не співпадають; 2) право є основою виникнення і формування державної влади, є предметом державної діяльності; 3) діяльність державно-владних осіб підпорядкована тільки правовим законам. Особливістю правового розуміння є чітке усвідомлення феномену права, правового начала, яке зводиться до системи нормативних приписів.

При порівняні легістського і правового підходів, слід виходити з факту розрізнення права і закону. Закон, свого роду, є формою втілення права, але вважати, що закон і є право, передчасно. Тому що, закон може бути не правовим. Саме на цій різниці вирізняється окремо легістський і правовий підхід у розумінні держави.

Ключовим у правовому розумінні держави є питання ролі правового начала у суспільній і державній організації, достатньо розроблене, аксіоматично визначене поняття права. Сутнісним моментом правового розуміння держави є взаємодія політичної влади і права, наскільки право є визначальною стороною політичної проблематики. При цьому, право не зводиться до закону, тим самим упереджує можливі маніпуляції з приводу верховенства права, підміняючи верховенством закону. Якщо під правом розуміти все ж таки міру свободи [10, с. 148; 11, с. 94], то держава у правовому розумінні сприймається як владна організація що забезпечує цю міру або правову свободу. Державно-владна організація зв’язана вимогою свободи підданих. Сутнісна єдність права і держави означає, що держава забезпечує правопорядок і сама, як владний порядок, є частиною цього правопорядку.

Проблемні акцентуації державорозуміння загалом спонукають формуванню загальнотеоретичних і практичних закономірностей держави з урахуванням яких стає можливим усвідомлення як можливостей самої держави так і об’єму державного у системі суспільних відносин.

 

Джерела:

1.     Смородинський В. Проблема ідентифікації держави: класичні підходи до вирішення [Текст] / В. Смородинський // Антропологія права : філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи). – Львів : Галицький друкар, 2013. – 596 с.

2.     Смородинський В. Державорозуміння (вступ до наукового дослідження) [Текст] / В. Смородинський // Антропологія права : філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи). – Львів : Галицький друкар, 2011. – 572 с.

3.     Мороз С.П. Правові аспекти сучасних підходів усвідомлення поняття держави [Текст] / С.П. Мороз // Правові засади гарантування та захисту прав і свобод людини і громадянина : Зб. тез наук. доп. і повідомл. ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Полтава, 6 груд. 2013 р.). – Х. : Право, 2013. – 650 с.

4.     Мороз С.П. Актуальные вопросы отечественного государствопонимания [Текст] / С.П. Мороз // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Спецвипуск. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2014. – 414 с.

5.     Ветютнев Ю.Ю. Государственно-правовые закономерности (Введение в теорию) / Ю. Ю. Ветютнев; под ред. А.Я. Рыженкова. − Элиста : ЗАОр «НПП «Джангар», 2006. – 204 с.

6.     Оборотов Ю. Дослідження цінності держави як актуальний напрям сучасного правознавства [Текст] / Ю. Оборотов // Право України. – 2010. – № 1. – С. 44 – 51.

7.     Рабінович П. Пріоритетна функція загальнотеоретичного праводержавознавства [Текст] / П. Рабінович // Право України. – 2010. – № 1. – С. 25 – 31.

8.     Козюбра М. Загальнотеоретичне правознавство: стан та перспективи [Текст] / М. Козюбра // Право України. – 2010. – № 1. – С. 35 – 36.

9.     Четвернин В. А. Проблемы теории права и государства. Краткий курс лекцій [Текст] / В. А. Четвернин. – М., 2007. – 308 с.

10.  Загальна теорія держави і права : підруч для студ. юрид. вищ. навч. закл. / М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л.В. Авраменко та ін. ; за ред. М. В. Цвіка, О. В. Петришина. – Х. : Право, 2009. – 584 .

11.  Теорія держави і права : підруч для студ. юрид. вищ. навч. закл. / О. В. Петришин, С. П. Погребняк, В. С. Смородинський та ін. ; за ред.. О. В. Петришина. – Х. : Право, 2014. – 368 с.



Первая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(10-15 мая 2008 г.)


(отчет)
Вторая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(1-7 ноября 2008 г.)
(отчет)
Третья научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(20-27 декабря 2008 г.)
(отчет)
Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)
(отчет)
Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)
(отчет)
Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)
(отчет)
Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)
(отчет)
Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)
(отчет)
Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)
(отчет)
Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)
(отчет)
Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля 04 мая 2011 г.)
(отчет)
Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)
(отчет)
Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)
(отчет)
Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)
(отчет)
Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01-07 марта 2012 г.)
(отчет)
Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)
(отчет)
Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)
(отчет)
Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)
(отчет)
Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февраля - 3 марта 2013 г.)
(отчет)
Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)
(отчет)
Двадцать первая научно-практическая конференция
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Первая международная научно-практическая конференция
"Перспективные направления отечественной науки - ХХI век"
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноября 2013 г.)
(отчет)
Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабря 2013 г.)
(отчет)
Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)
(отчет)
Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)
(отчет)
Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)
(отчет)
Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)
(отчет)
Двадцать восьмая научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)
(отчет)
Двадцать девятая научно-практическая конференция"
(19-25 ноября 2014 г.)
(отчет)
Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)
(отчет)
Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)
(отчет)
Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2 - 7 апреля 2015 г.)
(отчет)
Тридцать третья научно-практическая конференция
(20 - 27 мая 2015 г.)
(отчет)
Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13 - 17 октября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24 - 27 ноября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)
(отчет)
Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)
(отчет)
Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 25 мая 2016 г.)
(отчет)

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

Copyright © Zinet.info. Разработка и поддержка сайта - Студия веб-дизайна Zinet.info