zinet home
home home
home ИНТЕЛЛЕКТ-ПОРТАЛ
home Стартовал прием материалов в сборник XХХIX-й научной конференции. Требования к публикациям - в разделе "Объявления".

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

РЕСУРСЫ ПОРТАЛА:

Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 28 мая 2016 г.)


Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)


Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)


Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24-27 ноября 2015 г.)


Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13-17 октября 2015 г.)


Тридцать третья научно-практическая конференция
(20-27 мая 2015 г.)


Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2-7 апреля 2015 г.)


Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)


Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)


Двадцать девятая международная научно-практическая конференция
(19-25 ноября 2014 г.)


Двадцать восьмая международная научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)


Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)


Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)


Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)


Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)


Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабя 2013 г.)


Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноябя 2013 г.)


Первая международная научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцать первая научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)


Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февряля - 3 марта 2013 г.)


Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)


Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)


Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)


Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01 - 07 марта 2012 г.)


Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)


Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)


Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)


Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля - 04 мая 2011 г.)


Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)


Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)


Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)


Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)


Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)


Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)


Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)


Третья научно-практическая конференция
(20-27 декабря 2008 г.)


Вторая научно-практическая конференция
(1-7 ноября 2008 г.)


Первая научно-практическая конференция
(10-15 мая 2008 г.)



НАШИ ПАРТНЕРЫ:

Студия веб-дизайна www.zinet.info



Студия ландшафтного дизайна Флора-МК


Уникальное предложение!



Сайт-визитка - теперь
всего за 200 грн!

подробнее>>>



ЧИТАЦЬКІ ІНТЕРЕСИ ГАЛИЦЬКОГО СЕЛЯНСТВА В КІНЦІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.: ПРОБЛЕМИ ПОПИТУ І ПРОПОЗИЦІЇ

 

Середяк А.В.

Україна, Львів,

Львівський національний університет ім. І.Франка

 

Издание популярной украинской книги в Галиции началось в конце XIX века. Издателям необходимо было определиться с читательским назначением своих книг и газет, тематикой, формой подачи материала для населения с низким уровнем образования. Автор представляет свое видение объективных и субъективных трудностей которые усложняли приобщение крестьянства к печатному славу, влияли на сбалансирование спроса и предложения на украинском книжном рынке.

 

Розвитку українського книговидання в Галичині другої половини ХІХ – початку ХХ ст. присвячено чимало публікацій. Видано ряд бібліографічних покажчиків, які ілюструють видавничу активність українських просвітніх, господарських, спортивних та ін. товариств, окремих видавців, музеїв, бібліотек. Графічна крива однозначно показала б, що кількість україномовних видань зростає повільно до 70-х років ХІХ ст. і досить стрімко під кінець століття. На початку ХХ ст. пропозиція популярної літератури перевищувала попит, про що свідчать залишки нереалізованих книжок на складах видавництв та книгарень. Однак ці дані не є доказом того, що українські селяни так само швидко прилучалися до читання книжок. У віддалених від Львова сільських читальнях кількість книжок і часописів була мізерною. Книжка, яка таки потрапляла в селянську хату (куплена, подарована, отримана на членську вкладку) не завжди була перечитана всіма, а часом навіть одним членом родини. Не секрет, що подібна ситуація траплялася і в середовищі освічених українських родин. Іван Франко в оповіданні «Гірчичне зерно» писав, що українські часописи нерідко використовувалися у священичих родинах для розпалювання вогню чи загортання великодніх пасок [1]. Натомість згадував, що в Дрогобичі «руської книжки трудніше дістати як з папороті цвіту» [2]. Видавець і бібліограф І.Калинович в огляді літератури за 1911 рік з болем вказував, що хіба сотий українець купить собі українську книжку «радше з патріотичного обов’язку, чим з цікавості, але і так не прочитає» бо розглядає літературу «за якийсь дуже маловживаний життєвий додаток, без якого, мовляв, можна обійтись, бо вистачає бути таким-сяким патріотом-українцем, щоб здобути собі пошану і вплив у пересічного українського загалу» [3].

Однією з причин «утруднених контактів» книжки і українського населення Галичини була розбалансованість попиту і пропозиції. Проблема існувала на обох рівнях: автора і видавця української книжки, отже інтелігенції і селянина, чий погляд «знизу» для нас особливо цікавий. Пошук матеріалів для з’ясування думки селян був важким, адже вони не часто писали до часописів, а наявні публікації висвітлювали в основному здобутки, а не проблеми. Відтак, знаходити джерела доводилося серед неопублікованих приватних листів активних селян, які, на щастя, збереглися в архівах. Корисними для нас були листи селян до газети «Батьківщина» (1879-1896), опубліковані канадійським істориком в ґрунтовній монографії «Galician Villagers and the Ukrainian National Movement in the Nineteenth Century» (Едмонтон, 1988).

Основу джерельної бази складає архівна збірка товариства «Просвіта», як організації, яка найтісніше співпрацювала з селянством (Центральний державний історичний архів у м. Львові, фонд 348, опис 1, 2). Саме «Просвіта» на початку ХХ ст. розгорнула найширшу мережу філій та читалень (75 філій, 2 944 читальні, 2 664 бібліотеки, 197 035 членів) [4] та видала до Першої світової війни 553 найменування друкованої продукції [5], тиражем понад 4 мільйони [6]. Не претендуючи на вичерпність спробуємо окреслити проблеми доступу книжки до основного її споживача – українського селянина.

Вибір репертуару української книжки, однозначно, лежав на нечисельній українській інтелігенції. Натомість споживачами книги були українські селяни, що складали понад 85 українського населення Галичини. Відповідно, успіх проекту залежав від взаєморозуміння двох основних верств українського суспільства.

Провід „Просвіти” постійно працював над читацьким призначенням своїх видань. На початку діяльності (1969-1876 рр.) товариство видало 24 підручники, покликаних забезпечити вивчення всього комплексу шкільних дисциплін (латини, історії, математики, фізики і т.д.). Однозначно це була справа великої ваги, адже єдина українська гімназія та школи різних рівнів не могли нормально функціонувати без підручників та методичної літератури. У 1876 році видавництво шкільних книжок перейняв «Краєвий фонд» при Шкільній краєвій раді. Звільнившись від обов’язку перед школами, «Просвіті» належало визначитися з читацькою аудиторією, оцінити потреби та рівень сприйняття суспільством запропонованої літератури. Джерела вказують на те, що робота над визначенням репертуару, форми подачі матеріалу, шляхів розповсюдження книжки велася постійно. Тематику книжок для селян засновники товариства обговорювали вже на перших установчих зборах товариства. Голова товариства Анатоль Вахнянин поставив амбітне завдання: через освіту дорослих творити розумних, відповідальних громадян, які свідомо захочуть «взяти в руки ковання своєї долі, що потрапить погодити особистий інтерес з інтересом загальним, підпорядковуючи перший під домагання другого..» [7] Було і усвідомлення, що шлях до мети один – прилучення селянина до друкованого слава: листівки, часопису, книжки. Кожен наступний керманич товариства визнавав, що незважаючи на певні успіхи робота іде надто повільно. Основні звинувачення лунали в бік інертного селянина, менше критикували себе. На наш погляд, причиною (чи однією з причин) було те, що видавці (і не тільки просвітяни) не завжди вірно трактували споживача книги.

Впродовж перших 37 років за видання книжечок «Просвіти» відповідав Літературний комітет (з 1874 р.) пізніше перейменований у Літературну секцію (з 1891р.). До 1874 року серед членів товариства селян не було, відтак не було і діалогу. Селяни вперше приїхали до Львова і взяли участь в обговоренні планів товариства в червні 1876 року. Анкету ж для вивчення читацького попиту просвітяни розробили аж на початку ХХ століття.

Перші книжечки «Просвіти» подавали легкодоступні художні тексти (короткі оповідання, казки, байки, анекдоти, загадки), популярні статті на літературні, медичні, господарські, історичні, релігійні теми, практичні порадники. Просвітяни вирішили не переобтяжувати селян надто складною лектурою. Звідсіля і вибір жанру – альманахи та збірники, у яких можна помістити усе, що може знадобитися читачеві, найчастіше селянинові у щоденному житті. Чи дійсно перші збірнички були такі цікаві народу, чи в кінці 60-х років їм не вистачало конкуренції, але аналіз попиту на просвітянські видання показує, що пік його припадає на перші 5 років книговидання. Укладена О. Партицьким навесні 1869 року «Читанка для сільських людей» під назвою «Зоря» розійшлася впродовж двох тижнів (тираж 2 тис. прим.) [8]. В листі від 6 липня 1869 р. О. Барвінський писав своєму братові з Бережан «Висилаю тобі гроші за продаж «Зорі». Тут дуже за «Зорею» питають. Сільські вчителі і навіть селяни приходять до мене, а я змушений відправляти їх ні з чим, бо не маю жодного примірника. Таким чином скажи, щоб як можна скоріше 70 примірників прислали» [9]. Загалом товариство видало сім накладів «Зорі». Окрилені успіхом, просвітяни видають другу книгу «Що нас губить, а що помочи може?» Степана Качали. Написана вона в формі діалогів про згубний вплив пияцтва, користь від організації громадських кас взаємодопомоги, комор тощо. Очевидно і тематика і форма подачі була обрана вдало, бо книжка сподобалася селянам: впродовж п’яти років перевидавалася тричі і розійшлася тиражем 9 тис. примірників [10].

Розуміючи низький рівень освіти та матеріальну скруту майбутніх читачів, до книжечок для селян (за висловом Франка) ставилося дві вимоги - «дешевість і добірність речей» [11]. Альманахи та збірники приваблював українських видавців можливістю поєднувати в них різні за формою і змістом матеріали. «Просвіта» видавала їх найбільше. Рекордним щодо випуску збірників став 1907 рік – 25 і [12] з 27 назв видань [13]. Однак попит на них не завжди був високим.

В пошуках свого читача керівництво русофільського «Общества ім. Качковського» прийшло до висновку, що «наши члены поодиноко в мненіях своїх расходятся. Одни бо требуют изданий с переважно религиозным и нравственным, одни – с переважно историческим, одни - на конец с переважно господарским (хозяйственным) содержанием» [14]. Видавши за перші 5 років діяльності 30 найменувань книжок тиражем 210 700 прим, а до 1883 р. 96 частин серії популярних книжок для народу, русофіли наголошували, що від привабливості змісту видань напряму залежала популярність та чисельність організації [15].

Ініціативу перехопили зовсім молоді люди, (Франко, Белей, Олесницький, Павлик, Озаркевич), що поставили перед собою амбітні завдання – не догоджати публіці, а формувати світогляд майбутньої інтелігенції його ж рідною мовою [16]. Молоді літератори під проводом Франка почали видання оригінальних та перекладних творів реалістичного змісту «Дрібна бібліотека» (1878-1880рр.), яка, на думку М. Возняка, забезпечувала галицького читача книжками, яких не могли дати жодні інші видавництва [17]. Молодь обрала інший шлях, іншу читацьку аудиторію - молоду генерацію, яка згодом понесе передові суспільні думки, літературні і наукові досягнення в народ.

У 1906 році при Головному Виділі товариства «Просвіта» почала діяти видавнича комісія. Положення про її заснування включало наступний пункт: «збирати відомості про рівень освіти в різних регіонах Галичини, а також про читацький попит на книги; виявляти побажання народу відносно тематики книг і необхідності змін видавничої політики Товариства» [18]. І хоч на комісію було покладено надто багато функцій (займатися продажем книг, проводити в читальнях драматичні вистави, вечори тощо), вивченню читацького попиту приділяли достатньо уваги. Члени комісії уклали відповідну анкету і розіслали по філіях і читальнях товариства. Аналіз анкет дозволив зробити висновок: «Розповсюджена думка начебто для народу, котрий стоїть на низькому культурному рівні необхідно давати речі легкого змісту, як подаються дітям казочки, а взагалі матеріали, що не вимагають пробудження думки… Цей погляд невірний і протинародний. Популяризація – це легкість форми, а не змісту… З великим інтересом народ читає речі історичні, особливо коли вони видані не в формі підручника, а в формі монографічній, без перерахування сухих дат, а з цікавим зображенням подій, їхніх причин та результатів… На першому місці, очевидно, повинна стояти рідна історія – проте не виключно» [19]. Анкетування виявилося надзвичайно корисним. Видавці побачили велику різницю рівня освіти у своїх читачів. Відтак наступний видавничий план вже ділив усі видання на дві частини. До першої категорії належали книги для найменш освічених селян і розсилалися їм безкоштовно (для членів товариства). Друга група призначалася для більш освіченого кола споживачів і мала виходити в серіях. Нарешті «Просвіта» винайняла власного штатного редактора, яким на конкурсній основі, став співробітник «Діла» Я. Весоловський, пізніше Г. Хоткевич. Заходами комісії поновлюється випуск просвітянського часопису «Письмо з «Просвіти», що видавався як неполітичний науково-популярний журнал, а з 1909 року – як просвітньо-організаційний орган товариства, з обов’язковим надходженням до філій та читалень. Результат не забарився: у 90-х роках тиражі збільшилися до 679 200 прим., а з 1899-1908 рік до 933 тис [20].

З чисельними труднощами для видавців українських книжок, було пов’язане книгорозповсюдження. Не чисельні книжкові крамнички у Львові не вирішували проблеми зустрічі споживача і товару, тобто селянина і книжки. Згідно статуту «Просвіти» 1876 р., кожен член товариства за рахунок місячного внеску мав одержати поштою 4 книжечки. Враховуючи реалії, нова форма розповсюдження була прогресивною, бо дозволяла знайти споживача у найвіддаленіших від Львова селах. З 1877 до 1914 року «Просвіта» видала 305 назв членських книжечок тиражем 2 551 265 примірників [21]. Відтак, в селянські домівки потрапило понад 2.5 млн. книжечок популярного змісту. Однак розсилання книжечок поштою мало і свій негативний бік. Заплативши 2 або 4 корони, споживач мав одержати щомісяця різного змісту книжечку, а це позбавляло його права вибору, унеможливлювало контроль за попитом. Чисельні листи з читалень та філій засвідчують, що розсилка книжок не була чітко налагоджена. Селяни нарікали, що часто не отримували замовлених календарів чи членських книжок, а про їх існування довідувалися зі звітів у часописах. Не вирішила проблеми проведена товариством акція розгортання пунктів продажу власних книжок при філіях та читальнях (в 1897 році їх діяло 146, в 1903 – 450 [22], в 1908 – 466 [23]).

Ускладнюючим фактором вдосконалення ланцюжка «книга-читач» була матеріальна скрута українського населення Галичини. Проблема існувала фактично на всіх рівнях. Селянам, робітникам, не чисельній інтелігенції бракувало засобів на забезпечення найнеобхідніших потреб своєї родини. Через відсутність коштів як окремі видавці, так і потужні товариства вимушені були згортати запотребовані публікою видавничі проекти.

Однак для того, щоб основний читач – український селянин прочитав книжку не достатньо було її видати цікавою і корисною, не достатньо навіть заопікуватися тим, щоб селянин мав її вдома чи в сільській бібліотеці. Паралельно існувала друга проблема – якість керівництва читалень. Аналіз звітів читалень та приватних листів селян показує, що прилучення селян до книжки напряму залежало від завзятості її проводу. Бездіяльність читальні була страшніша за її відсутність. Аналіз соціального складу просвітян засвідчує, що серед членів товариства близько 30 % мали достатній рівень освіти, щоб організувати просвітню роботу. Абсолютну більшість сільської інтелігенції складали священики й учителі. Наприклад, на 1893 рік товариство налічувало 6 842 селян, 766 священиків, 523 вчителів, 940 осіб інших соціальних прошарків [24]. Отже, основною проблемою був не брак, а активність освічених людей по селах.

Видавці української популярної літератури в Галичині докладали богато зусиль щоб задовольнити інформаційні потреби тогочасного селянства. Шлях до зближення селянина і книжки був зустрічним, хоч і не легким. Труднощі, які доводилося долати культурно-просвітнім товариствам різних політичних спрямувань та окремим видавцям були закономірними, помилки - неминучими, адже розвиток української літератури і прилучення до неї читача співпадав з рухом за пробудження народу, творенням модерного українського суспільства. Попри недоліки в роботі як об’єктивного так і суб’єктивного характеру, безумовним досягненням книговидавців було зниження впродовж першого десятиліття ХХ ст. неписемності серед українського населення (за підрахунками М. Кордуби) на 16,2 % [25]. Аналіз помилок, здійснений на початку ХХ ст. дозволив їм краще зрозуміти запити селян. Побачити результати завадила Перша світова війна, з якої українське суспільство вийшло зі значними людськими, політичними, моральними та матеріальними втратами. Повоєнний час приніс свої, зовсім інші проблеми, долати які довелося в інших політичних реаліях.

 

Література:

1.     Іван Франко. Зібрання творів у 50-ти томах. Київ, 1979. Т. 21. С. 320.

2.     Іван Франко… Т.48. С. 10.

3.     Центральний державний історичний архів у м. Львові (далі ДІАУЛ). Ф.309 Наукове товариство ім. Т. Шевченка. Оп. 1. Спр. 1395. Арк. 18-24.

4.     Середяк А. Кількісна характеристика товариства «Просвіта» 1868-1939 р. // Нарис історії «Просвіти» /Р. Іваничук, Т. Комаринець, І. Мельник, А. Середяк. Львів-Краків-Париж: Просвіта, 1993. С. 213.

5.     Товариство «Просвіта» у Львові: покажчик видань 1868-1939 / Укладачі О. Бербека, Л. Головата. Львів, 1996. С.221.

6.     Відділ рукописів Львівської наукової бібліотеки НАН Укнаїни ім. В. Стефаника. Ф.122 Товариства «Просвіта». Оп. 4. Спр. 4.3. Арк 86-88.

7.     ЦДІАУЛ. Ф.348. Оп.1. Спр. 241. Арк.6.

8.     Шах С. Перша книжка «Просвіти» – «Зоря» // Життя і Знання. 1929. №6. С.191.

9.     Студинський К. Галичина й Україна в листуванні 1862-1884 рр. Харків-Київ, 1931. С.96.

10.  Середяк А. Діяльність товариства «Просвіта» в 1868-1914 рр. // Нарис історії «Просвіти»… С.20.

11.  Повісті Еркмана Шатріана. Львів, 1868. С.3.

12.  Перший український просвітньо - економічний конгрес. Львів, 1910. С.33-34.

13.  Товариство «Просвіта у Львові: покажчик видань 1868-1939 … С.8.

14.  Там само.

15.  Товариство імені Михайла Качковського: організаційні засади та напрями діяльності // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Вип. 9: Ювілейний збірник на пошану Феодосія Стеблія. Львів, 2001. С. 397-398.

16.  Друг. 1876. №14-15. С.242.

17.  Возняк М. Житє і значінє Івана Франка. Львів, 1913. С.15.

18.  ЦДІАУЛ. Оп.1. Ф.348. Спр. 6494. С.5-6.

19.  Перший український просвітньо - економічний конгрес. Львів, 1910. С.33-34.

20.  Спис видань товариства «Просвіта» у Львові 1868-1929. Львів, 1929. С.25.

21.  Там само.

22.  Справозданє Головного Виділу за 1896-1897 р. Львів, 1897. С. 9.

23.  Звіт Товариства «Просьвіта» з діяльності за час від 1 січня 1908 до 31 грудня 1909. Львів, 1910. С.21.

24.  ЦДІАУЛ. Ф.348. Оп.1 Спр 799. Арк.26.

25.  Кордуба М. Північно-Західна Україна. Відень, 1917. С. 46.



Первая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(10-15 мая 2008 г.)


(отчет)
Вторая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(1-7 ноября 2008 г.)
(отчет)
Третья научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(20-27 декабря 2008 г.)
(отчет)
Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)
(отчет)
Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)
(отчет)
Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)
(отчет)
Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)
(отчет)
Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)
(отчет)
Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)
(отчет)
Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)
(отчет)
Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля 04 мая 2011 г.)
(отчет)
Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)
(отчет)
Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)
(отчет)
Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)
(отчет)
Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01-07 марта 2012 г.)
(отчет)
Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)
(отчет)
Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)
(отчет)
Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)
(отчет)
Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февраля - 3 марта 2013 г.)
(отчет)
Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)
(отчет)
Двадцать первая научно-практическая конференция
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Первая международная научно-практическая конференция
"Перспективные направления отечественной науки - ХХI век"
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноября 2013 г.)
(отчет)
Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабря 2013 г.)
(отчет)
Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)
(отчет)
Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)
(отчет)
Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)
(отчет)
Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)
(отчет)
Двадцать восьмая научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)
(отчет)
Двадцать девятая научно-практическая конференция"
(19-25 ноября 2014 г.)
(отчет)
Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)
(отчет)
Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)
(отчет)
Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2 - 7 апреля 2015 г.)
(отчет)
Тридцать третья научно-практическая конференция
(20 - 27 мая 2015 г.)
(отчет)
Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13 - 17 октября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24 - 27 ноября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)
(отчет)
Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)
(отчет)
Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 25 мая 2016 г.)
(отчет)

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

Copyright © Zinet.info. Разработка и поддержка сайта - Студия веб-дизайна Zinet.info