zinet home
home home
home ИНТЕЛЛЕКТ-ПОРТАЛ
home Стартовал прием материалов в сборник XХХIX-й научной конференции. Требования к публикациям - в разделе "Объявления".

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

РЕСУРСЫ ПОРТАЛА:

Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 28 мая 2016 г.)


Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)


Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)


Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24-27 ноября 2015 г.)


Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13-17 октября 2015 г.)


Тридцать третья научно-практическая конференция
(20-27 мая 2015 г.)


Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2-7 апреля 2015 г.)


Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)


Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)


Двадцать девятая международная научно-практическая конференция
(19-25 ноября 2014 г.)


Двадцать восьмая международная научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)


Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)


Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)


Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)


Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)


Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабя 2013 г.)


Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноябя 2013 г.)


Первая международная научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцать первая научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)


Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февряля - 3 марта 2013 г.)


Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)


Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)


Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)


Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01 - 07 марта 2012 г.)


Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)


Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)


Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)


Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля - 04 мая 2011 г.)


Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)


Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)


Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)


Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)


Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)


Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)


Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)


Третья научно-практическая конференция
(20-27 декабря 2008 г.)


Вторая научно-практическая конференция
(1-7 ноября 2008 г.)


Первая научно-практическая конференция
(10-15 мая 2008 г.)



НАШИ ПАРТНЕРЫ:

Студия веб-дизайна www.zinet.info



Студия ландшафтного дизайна Флора-МК


Уникальное предложение!



Сайт-визитка - теперь
всего за 200 грн!

подробнее>>>



ДО ПИТАННЯ ПРО МЕНТАЛЬНІСТЬ ЖІНОЧОГО НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ МІСТ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX – НА ПОЧАТКУ ХХ СТ. (З АКЦЕНТОМ НА ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКОМУ РЕГІОНІ)

 

Романченко В.В.

Україна, м. Бердянськ, Бердянський

державний педагогічний університет

 

В статье рассмотрены и проанализированы исторические аспекты изменений в ментальности женского населения украинских городов Российской империи второй половины XIX – начала ХХ века, с особым вниманием к территории юга Украины.

 

Модернізаційні процеси у Російській імперії після 1861 року справили значний вплив на світосприйняття пересічного міського жителя того часу (у меншій мірі – сіл). Одним з наслідків вищезазначених процесів стало деяке послаблення патріархату, у системі котрого консервативна Росія вбачала стандартний суспільний уклад. Як наслідок – роль та місце жінки у суспільстві дещо зросла, що вилилося у змінах ментальності жіноцтва імперії.

Проблематику історії жіноцтва України досліджують у своїх працях О. Вільшанська [2], В. Добровольська [4], О. Драч [5, 6], Н. Земзюліна [7], І. Мельничук [10] та ін. Однак, висвітлення та аналіз ментальності жіночого населення у рамках міського простору України другої половини XIX – початку ХХ ст. залишається нерозкритим, та несистематизованим.

Відповімо на важливе запитання: «для чого владі Росії були необхідні послаблення патріархальних устоїв імперії?». Відповідь можна окреслити у двох варіантах:

1.       Розвиток промисловості, фінансово - банківського сегменту економіки та розширення інфраструктури вимагали активнішої участі освіченої частини суспільства у процесах виробництва та надання послуг. Об’єктивно, перед владою Росії поставала потреба додаткового залучення продуктивних сил, роль котрих могли виконувати жінки;

2.       Російська імперія ще з часів Петра I намагалась проводити своєрідну модернізацію з точки зору зовнішніх форм державного та громадського ладу. Після 1861 р., відстала у суспільно - політичному та соціально - економічному акценті Росія перейшла до більш прискореної інтеграції з Західною Європою, як продовження старої політики вимушеної глобалізації.

Станом на середину XIX ст. жінки залишались суттєво обмеженими у природних правах, займаючи мінімальне місце у суспільній ієрархії як своєрідний придаток до чоловіка, відповідно до майнового становища котрого і визначалось місце жінки у суспільстві. Схематично обмеження жіноцтва виглядали наступним чином: 1) дружина завжди мала бути поряд з чоловіком, котрий мав право у судовому порядку повернути дружину; 2) сімейне право регулювалось консервативною, патріархальною церквою, котра максимально обмежувала право на розлучення; 3) отримання аліментів при розлученні було, майже завжди, неможливим; 4) доньки мали менші спадкові права, ніж сини; 5) дружина могла отримати паспорт, котрий давав право на тимчасове полишення дому, лише за згодою чоловіка. Так само дозвіл чоловіка був обов’язковим при прийнятті на роботу [11, с.253]. Основними «легальними» професіями імперського жіноцтва міського простору виступали ролі гувернантки, домашньої вчительки, акушерки та домогосподарки. Проте реформаційні процеси другої половини XIX ст. призвели до притоку жінок на посади бухгалтерів, телеграфісток, касирів та ін. Одеський журналіст початку ХХ ст. Ісідор Бродовський відзначав цікаву тенденцію, а саме те, що «половина работающих на табачных фабриках – также девушки. Не малое количество их работает при машинах в местных крупных типографиях и литографиях, где они вытесняют мужской труд, благодаря меньшей заработной плате» [1, с.17].

Ключем до кар’єри слугувала освіта, котра була доступною, переважно, для дівчат з забезпечених сімей. Фактично, майновий та становий статус жінки слугував основою для ментальних зрушень у свідомості. В ментальності широких верств населення доволі живучими залишалися стереотипи традиційного суспільства, тому на бажання дівчат доповнити власну освіту на Вищих жіночих курсах (з 1870 - их рр.) часто дивилися як на єресь, слово «курсистка» – сприймалося як майже лайливе [5, с.356]. Додамо і те, що процес лібералізації освіти тривав не тільки паралельно з іншими реформами, але і навіть раніше останніх. Наприклад, Указ від 17 січня 1857 р. про відмову від монополії держави в системі середньої освіти, відкриття в 1858 р. жіночих всестанових училищ (гімназій), а вже у 1860 - х рр. – недільних шкіл, відкритий доступ до університетів чоловічої і жіночої молоді [7, с.86]. Не тільки держава, але і прогресивні кола суспільства розуміли необхідність жіночої освіти. Наприклад, ще у 1859 р. катеринославське дворянство підняло питання про відкриття жіночої гімназії. З приміщенням допоміг колишній вчитель духовної семінарії та класичного училища А. Понятовський. Після капітального ремонту 30 серпня 1865 р. Маріїнське училище (з 1870 р. – гімназія) почало свою роботу. Першим директором губернське дворянство призначило Олександру Риндовську (1829 –1905), яка належала до відомої на Катеринославщині дворянської родини Ковалевських [9, с.210].

У квітні 1876 р. Олександр II дав міністру народної освіти право відкривати у містах, за згодою ради професорів, Вищі жіночі курси. Проте відкрити Вищі жіночі курси на практиці було не такою легкою справою. Так, в Одесі 1879 р. на базі третьої чоловічої гімназії було відкрито підготовчі жіночі курси, котрі проіснували лише рік. Жіночі курси в Новоросійському університеті взагалі відкрити не дозволили, хоча у Києві дану новацію таки було реалізовано [10, с.83]. Останнє місто утримувало першість гендерної еволюції ів надалі. У вересні 1902 р. у Києві відкрито жіночу торговельну школу. Чоловіча (відкрита 1897 р.) й жіноча торговельні школи із підготовчим класом мали трирічний, а торговельні класи - однорічний курс навчання. Зокрема 1908 р. в усіх закладах Товариства поширення комерційної освіти навчалося 560 учнів, із них у чоловічій школі - 143, у жіночій - 144, у торговельних класах на Подолі - 151 (серед них - 18 жінок) і в торговельних класах на Фундуклеївській вулиці, що відкрилися того ж року, - 122 (відповідно 9 жінок) [12, с.90 – 91]. Якщо у дореформеній школі вчителів жіночої статі не було взагалі, то вже на початку ХХ ст. для Півдня України характерним було швидке зростання чисельності жінок - вчителів у початкових навчальних закладах внаслідок ефективної роботи мережі педагогічних шкіл. У губерніях Одеського навчального округу у 1894 р. жінки становили 29,6 % від загальної чисельності вчителів у сільських училищах, а у 1911 р. – вже 42,9 % [4, с.24].

Статистичні дані у плані ментальності, нажаль, не можуть, у повній мірі, надати беззаперечних відповідей. Наприклад, співвідношення жінок та чоловіків у Катеринославській губернії складалось наступним чином: у містах, станом на 1897 р., проживало 126,909 чоловіків та 114,096 жінок [13, с.4]. Однак, необхідно зазначити, що у містах Правобережжя України вдвічі збільшився абсолютний розрив у кількості чоловіків і жінок: якщо 1897 р. чоловіків було більше майже на 25 тис., то 1904 р. – на 50,2 тис. У Харкові перевага чоловічого населенням над жіночим збільшилась з 10,4 тис. до 15,3 тис., або на 48 %; у Катеринославі – з 8,7 тис. до 9,3 тис., або на 7 %; по містах Катеринославської губернії – з 4,1 до 15,1 тис., або на 268 %. [15, с.72]. Дана картина, частково, пояснюється робочою міграцією чоловіків до міст Південної та Східної України, котра не була притаманною для жінок.

Залежному становищу жінки багато в чому сприяло визнання церковного шлюбу єдиною формою шлюбу, згідно з якого дружина була зобов’язана всюди слідувати за своїм чоловіком, і, згідно із судовим рішенням, примушена зробити це. Особи жіночої статі, молодші 21 року могли отримувати окремий вид на проживання лише за згодою батьків чи опікунів, заміжні жінки, незалежно від їх віку – лише за згодою чоловіка [2, с.85]. Проте, 1860 р. були прийняті поправки до ст. 103 Зводу законів Російської імперії, що легалізували окреме проживання у разі заслання чоловіка, або жорстокого поводження з дружиною. 1863 р. скасовані тілесні покарання жінок непривілейованих станів, а 1893 р. – тілесні покарання для засланих кримінальних злочинниць [11, с.254].

Наприкінці століття патріархальний ідеал пасивної, покірної жінки, «замкненої у вузькому колі інтимних і родинних інтересів», поступово втрачає свою привабливість. Працююча жінка з інтелігентної родини стає явищем поширеним. Збільшилася кількість жіночих гімназій, в тому числі приватних, відкриваються численні курси, де готують стенографісток, друкарок, акушерок, фельдшерів, виховательок фребелівських дитячих садків, що у той час набули популярності [2, с.86]. Широкий спектр міського жіночого населення до реальних дій спонукало усвідомлення власних інтересів. Бажання частини «слабкої статі» отримати вищу освіту означало не тільки прагнення підвищити свій науковий рівень, але й отримати доступ до висококваліфікованої праці, визначеного місця служби, доходу та соціального становища [6, с.228]. Нарешті, закон від 12 березня 1914 р., відміняючи ряд обмежень для заміжньої жінки, затверджує вже фактично існуючу практику. За новим законом жінка має право отримати окремий від чоловіка вид на проживання, поступати на державну службу без згоди чоловіка, вступати до навчальних закладів і, навіть, може зобов’язуватися векселями [2, с.90].

Притаманна жінкам підвищена чуттєвість та емпатія призвели до значного рівня участі південноукраїнського жіноцтва у доброчинних організаціях. Наприклад, до ради «Товариства допомоги незаможним особам, які прагнуть до освіти» м. Миколаєва входили, станом на 1903 р., голова товариства — начальниця Маріїнської жіночої гімназії Мельникова та начальниця Другої жіночої гімназії Прокопович [3, с.135].

У сприйнятті жінками - містянками вибору чоловіка продовжували зберігатись матеріальні критерії та патріархальний вплив родини. Наприклад, вдалим вважалося заміжжя дочки, якщо воно йшло на користь всій її родині, коли заможний, самостійний, незалежний зять міг взяти під свою опіку родичів дружини. Так, В. Катаєв згадує, що коли його катеринославська красуня - тітка Ніна вийшла заміж за інженера - путійця з високим службовим становищем і, за висловом бабусі, «міністерським окладом», життя всієї родини дуже змінилося (бабуся та її незаміжні дочки оселилися у розкішній семикімнатній квартирі Івана Максимовича) [2, с.81]. У той же час, у другій половині ХІХ ст. почалося поступове зниження шлюбності завдяки еволюції ментальності населення, котре стало більш поблажливо ставитись до безшлюбності, відкладання шлюбу та розлучень. У кінці ХІХ ст. частка людей, котрі ніколи не були в шлюбі збільшилася, проте все ж залишалася невисокою: серед сільських мешканців 3% у чоловіків та 4% у жінок; у містах відповідно 11% та 12% [6, с.227].

Розвиток інфраструктури, поширення друкованої продукції та закладів дозвілля також мали позначитись на світогляді жінок. Театри, кінотеатри, преса та модна література сприяли не тільки підвищенню рівня самоосвіти та естетичних смаків, але і були фактором духовного «розкріпачення» жіноцтва Російської імперії.

Заслуговує на увагу і спростування розповсюдженого серед сучасних українців стереотипу про споконвічну нетерпимість населення до проституції. У Російській імперії доби капіталістичної трансформації суспільства даний рід діяльності був легальним та розповсюдженим. Вищезазначений одеський журналіст І. Бродовський приходив до цікавого висновку щодо соціальної бази проституції, пов’язаної з емансипацією ще 1902 року: «совместная работа на фабриках влияет самым гибельным образом на нравственность женщин. Значительное количество проституток попадает в дома терпимости прямо с фабрик и заводов» [1, с.17]. Повії працювали або в спеціально створених публічних будинках, або діяли як незалежні одиначки. Останні розгулювали по міським вулицям (наприклад, портові райони в Одесі) і були значно вільніші за перших, маючи більшу можливість розпоряджатися своїм прибутком. Жінки, що працювали в публічних будинках, піддавалися регулярному медичному обстеженню, а одиначки мали періодично відвідувати спеціальний медичний пункт. Таким чином, царська адміністрація, виступаючи проти проституції з етичних міркувань, виявилася одночасно і органом, що видавав повіям ліцензії. [14, с.47 – 48]. Цікавою у цьому плані є думка бердянської дослідниці В. Константінової про те, що «монополія жінок у сфері проституції аж ніяк не може розглядатись як досягнення на гендерній ниві. Скоріше навпаки: вона демонструвала приниженість жіноцтва і його місце в «чоловічому світі» [8, с.433]. Однак, проблема полягає у тому, що проституція як явище і зараз є, переважно, «жіночою» професією, а також усвідомленим вільним вибором окремих жінок. Наявність негативної суспільної оцінки також була притаманною як жителям Росії кінця XIX – початку ХХ ст., так і жителям сучасного світу. З іншого боку, капіталістична Росія на зламі XIX – ХХ ст. демонструвала набагато більше піклування про проституток, ніж сучасні Росія та Україна, а саме – відсутність переслідувань та вказаний медичний догляд.

На підставі вищезазначеного, приходимо до висновку про те, що роль та місце жінки у міському просторі Російській імперії наприкінці XIX – початку ХХ ст. частково зросла, але не досягла рівня реальної гендерної рівності. З іншого боку – даний процес є еволюційним і не може розглядатись як докір тодішньому історичному періодові. Сучасна Україна також далека від гендерної рівності як абсолюту (наприклад, жінок не мобілізують до Збройних сил України у примусовому порядку, що є фактом нерівноправності статей). Інший висновок – південноукраїнська міська жителька зокрема, та російська містянка – загалом, зазнала часткових змін у ментальності, а саме – прагнення до емансипації, зменшення сакрального відношення до інституту шлюбу та чоловіка, психологічне сприйняття соціальної незалежності не тільки як деструктиву. Південна Україна, як один з головних центрів капіталістичного розвитку Російської імперії, займала вагоме місце у формуванні ментальності «сучасної жінки».

 

Література

1.     Бродовский И. Еврейская нищета в Одессе / Бродовский И. – Одесса: типо - литография Гальперина и Швейцера, 1902. – 50 с.

2.     Вільшанська О. Вдалий шлюб в уявленнях городян у другій половині XIX – на початку ХХ ст. (на основі джерел особового походження та художньої літератури) / Вільшанська О. // Проблеми історії України ХІХ початку ХХ ст. – К.: Ін - т історії України НАН України, 2012. – Вип. ХХ. – С. 77 – 95.

3.     Гузенко Ю. Благодійні товариства Миколаївщини наприкінці ХІХ на початку ХХ ст. / Гузенко Ю. // Проблеми історії України ХІХ початку ХХ ст. – К.: Ін - т історії України НАН України, 2002. – Вип. V. – С. 132 – 141.

4.     Добровольська В. Підготовка вчителів - жінок Півдня України у другій половині XIX – на початку ХХ століття / Добровольська В. // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. – Запоріжжя: «Просвіта», 2008 – Вип. XXII. – С. 22 – 26.

5.     Драч О. Вища освіта як нова модель соціальної поведінки жінок у період модернізації другої половини XIX ст. / Драч О. // Проблеми історії України ХІХ початку ХХ ст. – К.: Ін - т історії України НАН України, 2008. – Вип. ХV. – С. 351 – 361.

6.     Драч О. Велика реформа як чинник прагнень жіночої молоді Російської імперії до вищої освіти / Драч О. // // Проблеми історії України ХІХ початку ХХ ст. – К.: Ін - т історії України НАН України, 2010. – Вип. XVIII. – С. 223 – 230.

7.     Земзюліна Н. Велика реформа 1861 р. і актуалізація «жіночого питання» в Російській імперії / Земзюліна Н. // Проблеми історії України ХІХ початку ХХ ст. – К.: Ін - т історії України НАН України, 2010. – Вип. ХVІІІ. – С. 85 – 90.

8.     Константінова В. Урбанізація: південноукраїнський вимір (1861 – 1904 роки) / Константінова В. – Запоріжжя: «АА Тандем», 2010. – 596 с.

9.     Кочергін І. Катеринославські дворяни в культурно - просвітницькому процесі у другій половині XIX – на початку ХХ ст. / Кочергін І. // Краєзнавство. – К.: ТОВ «Видавництво «Телесик», 2009. – Ч. 1 – 2. – С. 210 – 216.

10.  Мельничук І. Історичний досвід вирішення жіночого питання в українських землях у складі Російської імперії у другій половині XIX ст. / Мельничук І. // Проблеми історії України ХІХ початку ХХ ст. – К.: Ін - т історії України НАН України, 2008. – Вип. ХV. – С. 80 – 84.

11.  Миронов Б. Социальная история России периода империи (XVIII – начало XX в.) / Миронов Б. – [2 - е изд., испр.]. – СПб: Изд - во «Дмитрий Буланин», 2000. – Т.1. – 2000. – 548 с.

12.  Ніколаєва Т. Роль підприємців України в розвитку професійної освіти (остання третина XIX – початок ХХ ст.) / Ніколаєва Т. // Український історичний журнал. – Київ: «Дієз - продукт», 2005. – Вип. 1, (№460). – С. 82 – 96.

13.  Первая всеобщая перепись населения Российской империи. 1897 г. XIII. Екатеринославская губерния / Издание Центрального статистического комитета Министерства внутренних дел. – СПб.: Тип. Э. Л. Пороховщиковой, 1904. – 254 с.

14.  Стайтс Р. Женское освободительное движение в России. Феминизм, нигилизм и большевизм. 1860 – 1930 / Стайтс Р. – М.: РОССПЭН, 2004. – 616 с.

15.  Чорний Д. По лівий бік Дніпра: проблеми модернізації міст України (кінець XIX – початок ХХ ст.) / Чорний Д. – Х.: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2007. – 304 с.



Первая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(10-15 мая 2008 г.)


(отчет)
Вторая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(1-7 ноября 2008 г.)
(отчет)
Третья научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(20-27 декабря 2008 г.)
(отчет)
Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)
(отчет)
Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)
(отчет)
Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)
(отчет)
Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)
(отчет)
Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)
(отчет)
Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)
(отчет)
Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)
(отчет)
Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля 04 мая 2011 г.)
(отчет)
Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)
(отчет)
Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)
(отчет)
Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)
(отчет)
Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01-07 марта 2012 г.)
(отчет)
Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)
(отчет)
Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)
(отчет)
Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)
(отчет)
Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февраля - 3 марта 2013 г.)
(отчет)
Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)
(отчет)
Двадцать первая научно-практическая конференция
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Первая международная научно-практическая конференция
"Перспективные направления отечественной науки - ХХI век"
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноября 2013 г.)
(отчет)
Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабря 2013 г.)
(отчет)
Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)
(отчет)
Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)
(отчет)
Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)
(отчет)
Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)
(отчет)
Двадцать восьмая научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)
(отчет)
Двадцать девятая научно-практическая конференция"
(19-25 ноября 2014 г.)
(отчет)
Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)
(отчет)
Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)
(отчет)
Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2 - 7 апреля 2015 г.)
(отчет)
Тридцать третья научно-практическая конференция
(20 - 27 мая 2015 г.)
(отчет)
Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13 - 17 октября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24 - 27 ноября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)
(отчет)
Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)
(отчет)
Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 25 мая 2016 г.)
(отчет)

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

Copyright © Zinet.info. Разработка и поддержка сайта - Студия веб-дизайна Zinet.info