zinet home
home home
home ИНТЕЛЛЕКТ-ПОРТАЛ
home Стартовал прием материалов в сборник XХХIX-й научной конференции. Требования к публикациям - в разделе "Объявления".

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

РЕСУРСЫ ПОРТАЛА:

Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 28 мая 2016 г.)


Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)


Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)


Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24-27 ноября 2015 г.)


Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13-17 октября 2015 г.)


Тридцать третья научно-практическая конференция
(20-27 мая 2015 г.)


Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2-7 апреля 2015 г.)


Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)


Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)


Двадцать девятая международная научно-практическая конференция
(19-25 ноября 2014 г.)


Двадцать восьмая международная научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)


Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)


Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)


Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)


Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)


Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабя 2013 г.)


Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноябя 2013 г.)


Первая международная научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцать первая научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)


Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февряля - 3 марта 2013 г.)


Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)


Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)


Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)


Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01 - 07 марта 2012 г.)


Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)


Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)


Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)


Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля - 04 мая 2011 г.)


Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)


Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)


Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)


Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)


Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)


Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)


Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)


Третья научно-практическая конференция
(20-27 декабря 2008 г.)


Вторая научно-практическая конференция
(1-7 ноября 2008 г.)


Первая научно-практическая конференция
(10-15 мая 2008 г.)



НАШИ ПАРТНЕРЫ:

Студия веб-дизайна www.zinet.info



Студия ландшафтного дизайна Флора-МК


Уникальное предложение!



Сайт-визитка - теперь
всего за 200 грн!

подробнее>>>



БІФУНКЦІОНАЛЬНІСТЬ ПРИЙМЕННИКІВ АНГЛІЙСЬКОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ МОВ

 

Поміркована Т.В.

Україна, м. Івано-Франківськ,

Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника

 

Article deals with the system of prepositions in Modern English and Ukraine languages. The causes and ways of the creation of new prepositions are defined, analyzed, and compared. The author considers the bifunctionality is commonly found in both languages.

 

Сучасна мова постійно роз­вивається: поповнюється її лексичний склад, змінюється граматична система. Тому не випадково однією з актуальних проблем сучасної лінгвістики є дослідження процесів перехідності в галузі частин мови. Прийменник здавна привертає пильну увагу лінгвістів і в своєму розвитку має головне дискусійне питання щодо його ролі у визначенні морфологічного типу мови (аналітичного чи синтетичного). Звернення до вивчення прийменників у світлі теорії діахронної транс­формації важливе з кількох причин: воно дозволяє глибше вивчити пласт службової лексики, охарактеризувати її кількісний та якісний склад, по­казати роль прийменників у системі аналітичних засобів української та англійської мов.

Мета статті: проаналізувати причини появи похідних прийменників, порівняти роль прийменника як словотворчого форманта в адвербіалізації прийменникових зворотів, що входять до складу препозитивної групи в англійській і українській мовах.

Цілком вичерпавши внутрішні ресурси для точного вираження відношень, непохідні прийменники змушують мовну систему переводити повнозначні слова в певній формі до розряду службових слів з новими моносемічними значеннями. Так гіпотетично вихідною позицією появи похідних просторових прийменників може вважатися необхідність для мовця точної вказівки місця перебування об'єкта або суб'єкта в просторі. При творенні тексту автором добираються слова, які саме й дозволяють точно вказати або уточнити координати об'єкта, суб'єкта, події й т.ін.

Утворення похідних прийменників як в англійській так і в українській мовах відбувається двома способами. Перший спосіб – це транспозиція слів, наприклад, прислівників, дієприкметників, дієприслівників тощо в розряд прийменників. До прийменників, утвореним шляхом транспозиції, належать такі:

англ. against, regarding, failing; укр. навколо, поряд, завдяки.

Другий спосіб утворення похідних прийменників – це дифузія непохідних прийменників у складі прийменникових конструкцій. Наприклад, до прийменників, утворених шляхом дифузії, віднесемо такі:

англ. to the right, in general, from the first укр. убік від, у супроводі

Коли йдеться про дифузію, то тут мається на увазі те, що в процесі утворення речення непохідний прийменник виконує такі функції:

1)      включається в словосполучення;

2)      взаємодіє зі словом, що стоїть у препозиції;

3)      змінює повнозначне слово в постпозиції.

Іншими словами, граматика непохідних прийменників визначає процес вирівнювання, поєднання сем прийменників і повнозначних слів за їхнього безпосереднього контакту між собою. Взаємне проникнення сем є результатом упорядкованого поєднання слів з метою вираження різних відношень відповідно до їхньої лексичної заданості.

Розглядаючи причини появи похідних прийменників, необхідно виділити дві головні. По-перше, похідні прийменники утворюються у зв'язку з потребою в точних граматичних засобах вираження відношень між словами, і на момент своєї появи є однозначними й граматично доцільними. По-друге, вони з'являються у зв'язку з розвитком синсемантичності непохідних прийменників, що руйнує їхнє чітке граматичне значення. Унаслідок цього прийменники перестають точно виражати ті або інші граматичні відношення. Сутність такого переходу полягає, як відомо, у тому, що вони втрачають граматичні ознаки відповідної частини мови й набувають ознаки, властиві прийменникам [5].

Одним із проявів тенденції до унілатеризації зв’язків прийменника з повнозначними словами є процес стягнення компонентів прийменниково-іменникової (препозитивної) групи. Найдинамічнішим є процес адвербіалізації. Транспозиційне функціонування прийменника (тобто конвертування за його допомогою однієї частини мови в іншу) засвідчує його біфункціональность. З одного боку, прийменник є засобом синтаксичного звязку між членами словосполучення (основна функція), а з іншого, словотворчим формантом (допоміжна функція) [6].

Якщо порівняти роль прийменника як словотворчого форманта в адвербіалізації прийменникових зворотів, що входять до складу препозитивної групи в англійській і українській мовах, то виявиться ряд спільних ознак і розбіжностей у його функціонуванні. Спільним в обох мовах є те, що процес адвербіалізації відбувається внаслідок посилення граматичного і лексичного зв’язку прийменника з залежним членом та послаблення цього зв’язку з головним членом, що свідчить про взаємозв'язок і взаємозумовленість явищ синтаксису й словотвору. Відмінність адвербіалізації прийменникових конструкцій однієї мови від аналогічного процесу в іншій – полягає в кількості адвербіалізованих одиниць, ступені інтеграції їх конституентів, категоріальних властивостей новоутворень, стабільності їхнього вживання.

Однією з найбільш релевантних рис прийменника в тих мовах, де він існує як лексико-граматична категорія, є його сполучуваність із різними класами іменників та субстантивованих форм.

Спрямованість до позамовної дійсності, способи її осмислення у свідомості й відбиття цих процесів у мові, знайшли своє втілення в новітніх граматиках англійської мови, де при поясненні значення прийменників ураховується так звана концептуалізація об'єкта [1]. Уводячи поняття когнітивної сполучуваності при розгляді питання про появу в мові нових прийменників, насамперед визначаємо його потенційні можливості в утворенні похідного службового слова.

Для визначення ступенів переходу нових форм і сполук до розряду прийменників Г.С. Балабан пропонує враховувати такі критерії: зневиразнення лексичного значення вихідної частини мови і набуття категорійного значення релятивності, тобто здатності виражати відношення між повнозначними словами в реченні; регулярність уживання в синтаксичній позиції, притаманній прийменникам; безпосередня препозиція в реченні перед іменником; неможливість вільної заміни первинного прийменника, який уходить до складу сполуки або відмінкової форми; неможливість уточнення нової одиниці узгодженим означенням; можливість заміни прийменниково-відмінкової форми первинним прийменником за умови збереження семантичної цілісності; спрощення морфемної структури сполуки в напрямку одноморфемності [1]. Проте визначальним серед запропонованих критеріїв є все ж таки зневиразнення лексичного значення іменникового складника й набуття препозиціоналізованою формою чи сполукою релятивної семантики.

За цим набором критеріїв дослідники (І.Р.Вихованець) препозиціоналізовані форми та сполуки класифікували на 1) власне-прийменники і 2) функціональні еквіваленти прийменників [2].

До власне-прийменникових утворень з-поміж відіменникових одиниць належать ті, що відповідають майже всьому комплексу критеріїв, зокрема ті, яким властиве зневиразнення лексичного значення; регулярність уживання у прийменниковій синтаксичній функції, неможливість вільної заміни первинного прийменника, що входить до складу сполуки або відмінкової форми; неможливість уведення до складу прийменниково-відмінкової форми узгодженого означення; поширення в усіх досліджуваних функціональних стилях: науковому, офіційно-діловому та публіцистичному.

Функціональні еквіваленти прийменників – це препозиціоналізовані форми та сполуки, що відповідають лише частині запропонованих критеріїв, зокрема демонструють: зневиразнення лексичного значення, повну відсутність образності; більш-менш регулярне вживання у прийменниковій позиції, але рідше, ніж у власне-прийменників; потенційну можливість уведення до складу прийменниково-відмінкової форми узгодженого означення; наявність відповідника (дублета) з-поміж власне-прийменників або сполучних службових слів, який простіше передає відповідну семантику; поширення переважно в одному функціональному стилі мови.

Форми і сполуки, зрідка (або оказіонально) вживані у ролі (функції, позиції, зі значенням) прийменника, характеризуються: наявністю образності, певної метафоричності, спорадичним уживання в такій позиції, напр.: під гіпнозом тощо.

На шляху переходу частин мови у прийменники обов'язковою є стадія

прислівників. Завершення переходу лексичної одиниці в прийменник означає закріплення в певному елементі семантики відношень (релятивності) замість лексичного значення, втрату прямої семантичної співвідносності з вихідною лексичною одиницею й спільнокореневими словами, нівеляцію автосинтаксичності і перехід до відповідної семантико-граматичної групи прийменників [5].

Абстрагізація лексичного значення післяприйменникового елемента незмінно супроводжується певною модифікацією його субстантивних властивостей і пов’язана з формалізацією прийменника, виявленням його формантної якості – здатності перетворювати субстантивну одиницю в адвербіальну. Характерна для англійської мови ознака іменника – наявність/відсутність артикля – не властива цьому класу слів в українській мові. Це спричиняє розбіжності в структурі стійких прийменниково-іменникових конструкцій, які перебувають на різних ступенях адвербіалізації.

Цілком адвербіалізованою можна вважати препозитивну групу –прийменниково-іменникову конструкцію – суцільнооформленого типу, коли обидва компоненти утворюють граматично і лексично єдине ціле, нову мовну одиницю. Напр., англ. inside, укр. удень. Якщо повністю адвербіалізовані прийменникові конструкції англійської мови загалом зберігають форму первісних компонентів, то в українській мові їх інтеграція може дати форму, існуючу в межах лише даної одиниці, напр. навсебіч, уповні. У сучасній англійській мові існує три різновиди адвербіалізованих одиниць: underfoot, іn front, on the whole. Українська мова має два їх варіанти: попереду, у цілому.

Окремо оформлені адвербіальні прийменникові конструкції важко відрізнити від прислівників: їм властива ста­лість компонентного складу, неможливість включення будь-яких атрибутивних елементів, семантична інтеграція конституентів. Окремо оформлені прийменникові одиниці з адвербіальним значенням на зразок іn front, on the whole мають дискретний характер з точки зору їх будови і недискретне лексичне значення. Вони легко виділяються з-поміж одиниць за моделлю "службове + повнозначне слово" як певне системне явище, що належить до формувань міжрівневого типу (проміжної ланки між словом і словосполученням). В англійській мові такі стійкі адвербіальні утворення можна кваліфікувати як адвербеми за моделлю (прийменник + субстантивна основа) та напівадвербеми (прийменник + означений артикль + субстантивна або субстантивована форма) [2].

Звичайно, адвербеми і напівадвербеми в англійській мові є частотнішими у вживанні, аніж окремо оформлені прийменникові конструкції в українській мові. Характерним є те, що аналітичним прийменниковим конструкціям з адвербіальним значенням в англійській мові (адвербемам та напівадвербемам) у багатьох випадках відповідають українські цільнооформлені адвербіальні одиниці (прислівники). Це явище Ю.І. Жлуктенко назвав міжмовною еквівалентністю, яка здебільшого не пов’язана з однаковістю форми відповідних одиниць [3]. Пор.: англ. in general – загалом, англ. in detail – детально;

При цьому варто відзначити, що стійкість граматичного зв’язку між конституентами адвербіальних одиниць може коливатись. Так, аналітична напівадвербема tо the side не допускає включення в свою будову будь-яких атрибутивних елементів, тимчасом як українська синтетична форма (прислівник) убік, може трансформуватися за рахунок включення атрибутивних елементів на зразок той, цей, напр.: у той бік.

Утім, таке співвідношення аналітичних форм англійської мови з синтетичними формами української мови не є обов'язковою закономірністю. У ряді випадків спостерігається наявність паралельних роздільнооформлених адвербіалізованих прийменникових конструкцій, що виступають як структурно-семантичнї аналоги, напр.: англ. to the last / укр. до останнього.

Як розвиток мовного знака можна кваліфікувати перехід деяких похідних прийменників у сполучники як компоненти останніх. Закладений у прийменниково-відмінкових конструкціях потенціал трансформації й розвитку знака сприяє подальшому їх використанню в утворенні нових службових слів. Так, прийменники завдяки, починаючи, утворені в мові в результаті транспозиції дієприслівників у прийменники стають елементами відповідних сполучників завдяки тому що, починаючи від й ін. Прийменники, що з'явилися в мові унаслідок дифузії: за рахунок, незалежно від і ін., також активно використовуються при утворенні сполучників: за рахунок того що, незалежно від того що. Ці прийменники виступають у ролі опорних компонентів (формантів) похідних сполучників. Тут також спостерігається явище дифузії. При цьому варто говорити про те, що на рівні утворення сполучників, і похідні прийменники, утворені в результаті транспозиції з повнозначних слів у розряд службових, і похідні прийменники, що з'явилися в мові унаслід дифузії (див. вище), стають елементами процесу вторинної дифузії, у результаті якої з'являються нові службові слова.

Особливістю вторинної дифузії службових слів є те, що міжкомпонентні зв'язку прийменників при утворенні вже сполучників у деяких випадках стають менш тісними, і компоненти прийменників дистанціюються один від одного. Наприклад, прийменник у разі, стаючи компонентом сполучників, включає у свою структуру новий елемент – займенникове слово: у тому разі, якщо. Надалі нові похідні прийменники й сполучники або руйнуються й перестають використовуватися, або визнаються мовною системою, закріплюються в ній, послідовно й регулярно вживаючись у письмовому мовленні.

Отже, біфункціональність прийменника, тобто здатність його як до двостороннього, так і до одностороннього зв’язку властива і англійській, і українській мовам, хоча загальний аналітизм чи синтетизм мови безперечно виявляється в більшій чи меншій кількості окремо оформлених чи цільнооформлених адвербіальних прийменникових форм. Разом з тим весь процес адвербіалізації прийменникових конструкцій в англійській мові є виразною тенденцією до нового синтетизму, оскільки він демонструє таку характерну рису мови, як унілатеризація зв’язків прийменника, тобто його перетворення на словотворчий формант. Існування різних перехідних форм, оказіональних утворень, формувань проміжного типу лише підтверджує тезу про складність мовних процесів та закономірності змін у системі мови.

 

Джерела:

1.        Балабан Г. С. Динамічні процеси в прийменниковій системі сучасної української літературної мови : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. филол. наук : спец. 10.02.01 – українська мова / Г. С. Балабан. – К., 2007. – 19 с.

2.        Вихованець І. Р. Семантико-синтаксичні параметри прийменника / Іван Романович Вихованець // Мовознавство. – 1986. – № 6. – С. 17-24.

3.        Жлуктенко Ю. О. Порівняльна граматика англійської та української мов / Юрій Олександрович Жлуктенко. – К. : Наук. думка, 1960. – 160 с.

4.        Черкасова Е. Т. Переход полнозначных слов в предлоги / Е. Т. Черкасова. – М. : Наука, 1967. – 280с.

5.         Ятель Г. П. Прийменники сучасної англійської мови / Георгій Прокопович Ятель. – К.: Вища школа, 1967. – 175 с.

6.        Vandeloise C. Methodology and Analysis of the Preposition / C. Vandeloise // Cognitive Linguistics .1994 . 5 . – P. 157-184.



Первая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(10-15 мая 2008 г.)


(отчет)
Вторая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(1-7 ноября 2008 г.)
(отчет)
Третья научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(20-27 декабря 2008 г.)
(отчет)
Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)
(отчет)
Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)
(отчет)
Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)
(отчет)
Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)
(отчет)
Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)
(отчет)
Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)
(отчет)
Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)
(отчет)
Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля 04 мая 2011 г.)
(отчет)
Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)
(отчет)
Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)
(отчет)
Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)
(отчет)
Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01-07 марта 2012 г.)
(отчет)
Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)
(отчет)
Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)
(отчет)
Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)
(отчет)
Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февраля - 3 марта 2013 г.)
(отчет)
Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)
(отчет)
Двадцать первая научно-практическая конференция
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Первая международная научно-практическая конференция
"Перспективные направления отечественной науки - ХХI век"
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноября 2013 г.)
(отчет)
Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабря 2013 г.)
(отчет)
Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)
(отчет)
Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)
(отчет)
Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)
(отчет)
Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)
(отчет)
Двадцать восьмая научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)
(отчет)
Двадцать девятая научно-практическая конференция"
(19-25 ноября 2014 г.)
(отчет)
Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)
(отчет)
Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)
(отчет)
Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2 - 7 апреля 2015 г.)
(отчет)
Тридцать третья научно-практическая конференция
(20 - 27 мая 2015 г.)
(отчет)
Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13 - 17 октября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24 - 27 ноября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)
(отчет)
Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)
(отчет)
Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 25 мая 2016 г.)
(отчет)

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

Copyright © Zinet.info. Разработка и поддержка сайта - Студия веб-дизайна Zinet.info