zinet home
home home
home ИНТЕЛЛЕКТ-ПОРТАЛ
home Стартовал прием материалов в сборник XХХIX-й научной конференции. Требования к публикациям - в разделе "Объявления".

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

РЕСУРСЫ ПОРТАЛА:

Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 28 мая 2016 г.)


Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)


Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)


Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24-27 ноября 2015 г.)


Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13-17 октября 2015 г.)


Тридцать третья научно-практическая конференция
(20-27 мая 2015 г.)


Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2-7 апреля 2015 г.)


Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)


Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)


Двадцать девятая международная научно-практическая конференция
(19-25 ноября 2014 г.)


Двадцать восьмая международная научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)


Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)


Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)


Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)


Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)


Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабя 2013 г.)


Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноябя 2013 г.)


Первая международная научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцать первая научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)


Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февряля - 3 марта 2013 г.)


Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)


Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)


Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)


Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01 - 07 марта 2012 г.)


Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)


Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)


Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)


Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля - 04 мая 2011 г.)


Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)


Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)


Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)


Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)


Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)


Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)


Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)


Третья научно-практическая конференция
(20-27 декабря 2008 г.)


Вторая научно-практическая конференция
(1-7 ноября 2008 г.)


Первая научно-практическая конференция
(10-15 мая 2008 г.)



НАШИ ПАРТНЕРЫ:

Студия веб-дизайна www.zinet.info



Студия ландшафтного дизайна Флора-МК


Уникальное предложение!



Сайт-визитка - теперь
всего за 200 грн!

подробнее>>>



УДК:159.923.2+947,5

 

ТРАНСГРЕСИВНИЙ ПЕРЕХІД МІЖ РІВНЯМИ ТИПІВ РІШУЧОСТІ І ВОЛЬОВИХ СТАНІВ, ЯК ОСНОВА ПСИХОКОРЕКЦІЇ АУТСАЙДЕРСТВА

 

Анцибор А.І.

кан. псих. наук, доцент

зав. каф. Психолого-педагогічної освіти і соціальних наук

Вінницька Академія Неперервної Освіти

 

У статті розглядається проблематика волевиявлення та використання вольових параметрів, відповідно до сучасних уявлень про природу та свободу волі. Розглядаються умови, при яких можлива вольова дія та бездіяльнысть, як різновид вольового утримання. Формулюються ознаки вольової активності та цілеспрямованості людини. Висвітлюються перепони у здійсненні волоьвих рішень. Описуються п’ять типів рішучості, розкривається їх роль в надбанні аутсайдерського світобачення та – чотири вольових стани, два яких характерні для аутсайдерів. Вказується, які типи рішучості та вольові стани притаманні для психології вольової людини або – безвольної. Формулюється принцип можливості трансгресивного переходу із одного вольового стану чи режиму до іншого, що обумовлює можливість здійснення психотерапії аутсайдерства.

Ключові слова: вольові режими, вольові стани, вольове зусилля, вольове розгортання, вольове обслуговування життя.

 

Анцибор А.И.

ТРАНСГРЕССИВНЫЙ ПЕРЕХОД МЕЖДУ УРОВНЯМИ ТИПОВ РЕШИТЕЛЬНОСТИ И ВОЛЕВЫХ СОСТОЯНИЙ КАК ОСНОВА ПСИХОКОРЕКЦИИ АУТСАЙДЕРСТВА

В статье рассматривается проблематика волеизъявления, а также использования волевых параметров, согласно современным представлениям о природе и свободе воли. Рассматриваются условия, при которых возможно волевое действие или воздержание от такового, как разновидность волевого воздержания. Формулируются признаки волевой активности и целеустремленности человека. Освещаются препятствия в осуществлении волевых решений. Описываются пять типов решимости, раскрывается их роль в приобретении аутсайдерского мировоззрения и – четыре волевых состояния, два из которых характерны для аутсайдеров. Указывается, какие типы решимости и волевые состояния присущи психологии волевого или безвольного человека. Формулируется принцип возможности трансгрессивного перехода из одного волевого состояния или режима к другому, что обусловливает возможность осуществления психотерапии аутсайдерства.

Ключевые слова: волевые режимы, волевые состояния, волевое усилие, волевое развертывание, волевое обслуживание жизни.

 

Antsibor A.I.

TRANSGRESSIVE TRANSITION BETWEEN THE TYPE OF DETERMINATION AND WILL STATES AS A BASIS PSYCHOCORECTION OUTSIDER

The article focuses on the problems of expression and use of willed parameters, according to modern ideas about the nature and freedom of the will. The conditions under which the possibility of voluntary action or abstention from that, as a kind of willful abstinence. Formulated signs volitional activity and purpose of man. Highlights the obstacles in the implementation of arbitrary decisions. Describes five types of determination, revealed their role in the acquisition outsider outlook and four willed-state, two of which are characteristic of the outsiders. Indicate which type of determination and will states inherent psychology willed or weak-willed person. Formulated the principle of the possibility of a transition from one transgression will state or mode to another, which makes the possibility of the psychotherapy outsider.

Keywords: willed regimes, will states, willpower, willed deployment volitional service life.

 

Вважається, що до нашого часу, а на дворі вже, дякувати Богу, буремне ХХІ століття, проблематика, пов’язана з природою волі, її свободою, силою, спрямованістю, інтенсивністю чи багатьма іншими параметрами, є доволі актуальною, проте, як і раніше, не має свого вирішення. І на те є серйозні підстави. Без сумніву, вони беруть початок від головної, що торкається дилеми про наявність у людини свободи волі. Феномен має різні обґрунтування, проте не може вважатися доведеним, адже будь-який пункт такого доведення може бути легко спростованим, розціненим як опосередкований і не науковий.

Проте, питання про свободу волі, все-таки, не можна вважати чистою метафізикою, тому що волевиявлення, або, якщо точніше, застосування волі в житті, користування нею, має свої чіткі характеристики, пізнаючи які, ми пізнаємо і сам предмет. Отже опис параметрів волі, може дещо прояснити природу самої волі. Якщо інтерпретувати аутсайдерство як хворобу волі, то подібний аналіз може прояснити і природу цієї соціальної недуги.

Отже, за ознаками можна судити про перебіг процесів або дій, хоча вони дозволяють нам вивчити лише зовнішню сторону феномену. Але нас цікавить трохи інший бік явищ та процесів. Проблему можна було б сформулювати так: якою є воля безвольної (в соціальному плані) людини? Які чинники змусили її дійти такого стану? Нам здається доцільним описати цей стан, використовуючи методи аналізу соціально-психологічної літератури, спостереження, самоспостереження та самоаналізу. Після чого ми зможемо дати посильну для нашого дослідження, відповідь на питання, в чому причина вольової астенії? Дуже важливе не лише для окремої людини, а й для людства взагалі питання: чи може людина збільшити свою волю, зробити її твердішою, виявлення її активнішими? Більшість з нас, дякувати Богу, буде вважати, що відповідь на це питання є позитивною. Тоді витікає доволі парадоксальний висновок, що за допомогою вольового зусилля чи вольової напруги можна збільшити чи покращати об’єм вольової сфери.

Також дуже важливо було б визначити вольові режими та типи рішучості, вказати на особливості їх утворення. Крім того, дуже важливо зробити висновок про можливість вольового переходу від одного режиму до іншого. Такий перехід є вольовим, адже він здійснюється у вольовій сфері. Усвідомлену зміну вольового стану трансгресивного характеру слід назвати принципом можливості зміни вольового режиму, який буде мати велике значення від його формулювання як можливості переходу у вольовий режим вищої якості і, таким чином, переміни свого життя, що дозволить долати аутсайдерську психологію і може бути основою психокорекції. Розкриття цієї проблематики і є метою статті.

Почати було б доцільно з опису основного інструменту в процесі застосування волі. Що це за інструмент? Не так важко здогадатися, що саме таким інструментом є зусилля. В літературі часто фігурує словосполучення – вольове зусилля. Саме за допомогою останнього людина здатна змвнювати на краще тип рішучості та вольовий стан.

Кожна людина використовує те, що ми називаємо вольовим зусиллям, з яким процес вольового розгортання чи, можна сказати, вольового обслуговування життя, підіймається як би на вищу сходинку і виявляє себе як потяг до реальності, адже саме воля рухає мотив у бік його реалізації. Деякі дослідники стверджують, що вольове зусилля є фундаментальним явищем природи, яке не піддається будь-яким визначенням, його наявність можна зафіксувати, проте важко, або і зовсім неможливо зрозуміти його природу [1, 1991, с.313-332, 351-354].

З цієї точки зору, ми можемо лише констатувати, що є сила, яка привносить певний порядок у світ, сприяє подоланню хаотичності та невизначеності, веде нас шляхом від задуму до реалізації. Таку силу ми називаємо волею. Її концентрація у процесі застосування може бути інтерпретована як зусилля. Якщо будь-яке зусилля може бути навмисним чи ненавмисним, то вольове зусилля обов’язково має бути навмисним, хоча і повтрюватися кілька разів за певних обставин і в такому разі як би звертатися, автоматизуватися і кодуватися. У психіці йому може відповідати (виступати його символом) якесь слово чи навіть вигук, можливо, певний пусковий образ. Надзвичайно важко, або і неможливо встановити такий універсальний знак. Можна взагалі сумніватися в його існуванні. Проте, зважаючи на природу «пускової системи волі» ми можемо назвати її певним перебігом у певній частині знаків [4, 1980, с. 13-21]. Потрібно сказати, що досліджень на цю тему не так вже й багато, як можнабуло б подумати, зважаючи на інтерес, який вона викликає.

Основним носієм волі є людина, як ініціатор, вершитель. Сама воля, безперечно, криється в характері і є його ознакою, рисою, параметром. Можна задовільнитися визначенням волі як здатності керувати своїми думками, ідеями, мотивами, почуттями і діями. Таким чином, можна допустити, що в психічному людини є певна сила, яку можна розцінити як потенціальну можливість дії чи руху, воля ж надає цій силі певної форми, здатності до певного спрямування, що можна розцінити як осмислення чи оцінку цієї дії чи руху. Питання про те, з яких компонентів складається така здатність, чи має вона знаковий характер, як виникає, наслідком чого є, в яких межах функціонує ­­– має яскраво виражений метафізичний відтінок. Проте, вже згадане вольове зусилля, при якому потрібно не дивитися, а вдивлятися, не слухати, а вслухатися, не думати, а вдумуватися [Там само, 1980, с. 13-21], як правило, не є автоматичним, і, зазвичай, відбувається в нестандартних, можна сказати, важких чи несприятливих умовах. Саме таке зусилля є переходом в новий вимір, через подолання перепони. При цьому змінюється інтенсивність процесів мислення і стимулів, асоціативні шляхи, змінюючи конфігурацію, стають більш або менш прохідними [1, 1991, с.313-332, 351-354]. Можливість виявляти зусилля, так би мовити, користуватися ним, є ознакою вольової мобільності, притаманної активним цілеспрямованим людям. Зовнішнім виявом такого зусилля є тілесний рух. Такий рух буде цілком осмисленим, а, отже, виявляти функцію не первинну, а похідну, в той час як рефлекс, інстинктивний чи емоційний порухи слід визнати первинними. Осмислений рух буде відрізнятися почуттям іннервації, яке буде вказувати на ступінь сили, з якою цей рух повинен бути здійсненим і на зусилля, за допомогою якого він повинен бути виконаним [Там само, 1991, с.313-332, 351-354]. Проте, зусилля, не завжди є напруженням у фізичному розумінні цього терміну. З точки зору психіки, радше, воно є концентрацією або локалізацією на певному напрямі психічного руху, що не суперечить тенденції до економного витрачання психічної енергії. Така локалізація не є приємним почуттям і довготривалою бути не може, вона закінчується з прийняттям рішення і початком його виконання. Слід, однак вказати, що є вольові напруження, які мають особливий зміст чи символ, який для кожної людини міг би бути виражений притаманними лише їй словами, наприклад: «Нехай здійсниться!або просто Нехай! або Вперед!». Це можуть бути інші слова чи символи аналогічного змісту, це можуть бути уявлення кінцевої мети руху, що виконуватимуть роль пускового механізму. Отже, після цього знаку чи коду дія стає неминучою, адже було отримано особливий «вердикт», згоду волі на те, щоб тілесна дія була виконана. В такому разі рух стає особливим динамічним елементом, який наче б то додається, до відчуття чи думки, які виникли в нашій свідомості, і супроводжується почуттям задоволення від того, що усілякі затримки для дії усунуті, а оскільки це так, вольовий акт вступає в силу й дія відбувається сама собою. [Там само, 1991, с.313-332.]. Дуже важко або й неможливо встановити саме той імпульс, що «запускає» тілесний рух. Це наводить на думку, що є особливого роду «тілесно-рухове» мислення, як орган виявлення волі. Подібний механізм є аналогічним і для різного роду ментальних дій чи їх послідовності, які за своєю природою складніші та, як правило, не відбуваються у визначений момент часу, мають певну продовжуваність. Схоже на те, що воля в такому разі обертається здатністю особи з кількох варіантів (мотивів, цілей) вибирати лише одну, доцільну в певному випадку,не зважаючи на її трудність, складність чи, навіть, невигідність, шкідливість і, оскільки вибір зроблено, усувати інші варіанти, позаяк вони вже є перешкодами для дії. За допомогою цього положення можна добре пояснювати поведінку аутсайдера, що «обертається» частковою або й повною нездатністю зробити вибір з кількох, а ще гірше, з багатьох варіантів і навіть в тому випадку, коли вибір зроблено, можливе коливання і його переміна. В цей час людина страждає від тривожного неспокою, що найкраще охарактеризувати як нерішучість. Другорядні й третьорядні мотиви, створюючи перепони, затримують усіляку дію. Мабуть, суто аутсайдерською властивістю є сприймати другорядні перепони як серйозні й такі, що усунути неможливо. Також аутсайдер страждає від неможливості, вже в позиції зробленого вибору, позбутися перешкод у вигляді колишніх альтернативних мотивів.

Цілком зрозуміло, що утримання від дії теж може вважатися вольовим актом і спрямовувати поведінку людини в певне русло, що супроводжується такою ознакою волі як витримка. Дуже важливо знати, що саме провокує в людині акт утримання від дії? У визначений момент часу на свідомість діє певний мотив або ідея, проте, свідомість багатогранна і може виникнути ідея, що зупинить дію першої. Дія не відбудеться зовсім, якщо ця остання повністю її переважить. Проте, якщо через певний момент невизначеності, все-таки переможе перша чи друга, це буде слугувати додатковим вольовим імпульсом. Волевиявлення є в тому, що один мотив «бере верх» над іншим. Прийнято вважати, що такі моменти супроводжуються боротьбою мотивів [4, 1980, с. 13-21]. Проте, стійке домінування одного, раз прийнятого і визнаного правильним мотиву над іншими, яке здійснюється за умови привабливості інших мотивів, слід розуміти як терпіння, яке можна виховувати чи до якого привчати, аби керуватися розумом, а не емоціями [2, 1982, с.94]. Слід визнати, що людина може виявляти по-різному мотивоване терпіння, скажімо, терпіння заради чогось, терпіння як переконання чи умову майбутньої дії, або терпіння вимушене, яке приймається як невідворотний факт і єдино можлива в умовах, що виникли, лінія поведінки. Воно веде до опасивнення і його слід кваліфікувати як аутсайдерське.

У межах нашого дослідження можна інтерпретувати деякі типи аутсайдерства як осмислене і навіть в певному розумінні вольове утримання від дії. Останнє може бути вираженням світогляду людини, що суперечить, скажімо, загальновизнаним нормам і свідомо обирає пасивність, аби не робити того, що буде суперечити, наприклад, моральним засадам особистості. Проте, дуже часто аутсайдерська бездіяльність повязана, все-таки, не з надлишком, а з браком вольових дій.

Не суперечать такому припущенню погляди О.М. Леонтьєва на природу волі, що, з його точки зору характеризується такими ознаками: перша і важливіша з них – спрямування на певну ціль, яка є розумно вмотивованою, скажімо, в ситуації наявності полімотивів і є результатом свідомого вибору. Така цілеспрямованість сприяє виникненню поділу діяльності на довільну, а, відтак, розумну (саме тут О.М. Леонтьєв робить наголос) та мимовільну, таку, яка здійснюється мимохіть, під впливом афектів, імпульсів, автоматичних думок, афективних станів, пристрастей.

Другою ознакою вольової дії, а, точніше вольового акту, є наявність вибору, себто дії в умовах вибору на підставі прийнятого рішення. На нашу думку, будь-який вибір є виявом, так би мовити вольової сутності індивідуальності в умовах свободи (це суттєве доповнення концепції О.М. Леонтьєва, дослідження якого проводилися в умовах тоталітарного, сильно ідеологізованого суспільства), тому словосполучення «вольовий вибір» могло б характеризувати людину лідерського спрямування або людину дієву, що бере участь в суспільних процесах, і виявляє волю через вибір, адже можливість в розумних межах швидко здійснити вибір і на його підставі почати діяльність задля досягнення мети може бути оціненою як цілеспрямованість активної та енергійної людини.

Третьою ознакою функціонування волі як феномену – є наявність перешкод. Очевидно, що готовність долати перешкоду, відтак, здійснювати рух проти якоїсь сили чи суспільної тенденції характеризує стійку, активну, з яскраво вираженими індивідуальними рисами, що не характерно для аутсайдерської натури[3, 1993, с. 3-14].

На нашу думку, слід додати таку ознаку як послідовність. Про це доволі докладно описується в соціально-психологічних дослідженнях [5, 2001, с.150-200]. Послідовність в такому випадку свідчить про спроможність, достатність вольових параметрів для життя, спрямованого в певному напрямку і певній почерговості. Зрозуміло, що послідовність потребує витримки, терпіння, психологічної пружності. А це можливо лише за умови певних психологічних зусиль.

Проте, О.М. Леонтьєв наголошує, що при такому погляді на природу волі може виникнути доволі суттєве ускладнення. Суть його в тому, що вольові явища далеко не завжди бувають діями. Відтак, феноменологічні ознаки волі можна подати так: 1) виявлення волі у дії, що ще в середньовічних авторів визначено терміном фацера, 2) у бездіяльності (зрозуміло, що не в бездіяльності будь-якого роду, чи такій, яка є уникненням від дії, а в бездіяльності, яка стає доцільною та можливою лише в результаті певного вольового напруження, таку «недію» можна кваліфікувати як доволі важке утримання від дії). Таке явище визначається терміном нон-фацера, 3) і, нарешті, ваті, що можна тлумачити не лише як терпіння, а якщо точніше, слід було б назвати психологічною пружністю, як можливістю давати адекватну відповідь під час виникнення перепон у процесі вольової дії, акту або стану, віднаходження психологічної можливості продовжувати вольовий рух в раніше обраному напрямі, ритмічно, та впорядковано [3, 1993, с. 3-14].

Досить важливо в процесі дослідження аутсайдерства взяти до уваги тип рішучості людини. Досить повно вони описані в У. Джемса, який виділив серед них пять основних типів: Перший тип автор називає розумним. Ця «розумність» полягає в тому, що суб’єкт прийняття рішення (тут важливо підкреслити доволі цінну думку, що воля відходить саме від суб’є ктності індивіда, яка, безперечно, і виступає джерелом вольового процесу), намагається підвести випадок, який цього рішення вимагає, під певний клас або, навіть, шаблон, при яких можлива вже відома, перевірена на досвіді, послідовність дій. Таким чином при такому типі прийняття рішення, людина щось невідоме намагається привести до вже відомого і, навіть, звичного. Таким чином, це є шлях уникнення чогось тривожного шляхом пізнання предмета і приєднання його до вже знаних раніше шляхом присвоєння класу, шаблону.Тип прийняття рішення, основою якого слугує саме таке мислення, може бути прийнятним для особистості аутсайдерського типу, адже утримує людину в межах вже відомого, спонукає її до уникнення ризику, встановлює певний «діапазон безпеки». Саме в такому і лише в такому діапазоні і можлива рішучість. Проблематика такого типу рішучості полягає в умінні для кожного окремого випадку підшукати назву і класифікувати, себто підвести невідомий предмет під добре засвоєну життєву схему цілепокладання. Особливість аутсайдера полягає в тому, що ця схема має аутсайдерський зміст. Все, що знаходиться поза схемою, інтерпретується як таке, що виходить за межі нормального життя і, навіть, героїчне.

Другий тип рішучості людина демонструє в умовах довгої дії рівносильних мотивів, які провокують «коливання», нерішучість. Людина стомлюється від власної пасивності й схиляється до думки, що краще вже невдале рішення ніж відсутність усілякого. В таких умовах якийсь випадковий чинник надає переваги певному мотиву порівняно з іншим. Цей чинник і виконує роль пускового механізму рішення, останньої краплі, яка запускає складний механізм. Ми вбачаємо в такій ситуації волевиявлення долі, поступаємося перед нею і очікуємо сприятливого результату. Зрозуміло, що в такому рішенні є не лише фаталізм, а й певна доля пасивності, отже воно теж може характеризувати людину з аутсайдерською свідомістю.

Третій тип рішучості характеризується рішенням, яке з’являється як результат певної випадковості, за умови, що така випадковість є внутрішньою. Вона має місце з тієї причини, що організм якби починає протестувати проти бездіяльності і дія відбувається автоматично, неначе в нервовій системі відбувся розряд, який її спровокував. Іноді суб’єкт стає «глядачем» власної дії, яка має, здається, позасвідомий початок, проте, вона якби засвідчує його здатність до активної дії, спонукає до наступних дій. В такому разі об’єкта слід вважати активним, пристрасно-енергійним, хоча в такому типі рішень, знову ж таки, відчувається деякий фаталізм, який, проте, не можна вважати ознакою слабкості, радше навпаки.

Четвертий тип рішучості властивий людям, які під тиском певних негативних чинників (страх, туга, самотність та ін.) здатні на підставі якогось важливого рішення круто змінити свою вкорінену світоглядну позицію, провести енергійну переоцінку цінностей, наповнити новим змістом своє життя. Такий тип рішучості містить в собі потужний адаптаційний потенціал, притаманний сильним та активним людям, здатним не лише виживати в найскладніших умовах, а й психологічно перероджуватися.

П’ятий тип рішучості пов’язаний з можливістю довільного вольового акту, який може суперечити не лише певним мотивам, а, так би мовити виходити за рамки усієї мотиваційної системи. Він супроводжується неабияким напруженням волі, і, здається, може бути доказом її свободи, хоча при цьому трудність питання полягає у визначенні природи цього вольового акту. Головне питання в тому чи є він спонтанним, чи всього лише частиною причинно-наслідкового ланцюга. В умовах психологічного дослідження вирішення цього питання не є можливим, через його метафізичний характер. Для нас важливо, що саме цей тип характеризується найбільшим волевиявленням, що свідчить про самостійність, індивідуальність, вільний вибір і, як наслідок, відповідальність людини за своє рішення [1, 1991, с.313-332, 351-354]. Отже, із п’яти типів рішучості перших два можуть характеризуватися такими, що сприяють розвитку пасивності й характерні для аутсайдера, тоді як три останні, особливо п’ятий, властиві людям з яскраво вираженими «твердими» вольовими ознаками.

Наступною фазою вольового процесу може вважатися підбір засобів, потрібних для досягнення мети, що водночас є цілеспнряпованим рухом до останньої. Надзвичайно важливо, щоб рух до мети виявився однонаправленим, не виникало ніяких імпульсів та афектів, які б могли його відхиляти в сторону. Саме наявність останніх може свідчити про слабкість волі [3, 1993, с. 3-14]. Важливо допустити, що високий розвиток вольових параметрів свідчить, що в психічному людини є доволі глибокий канал, якому відповідає певний рух як система дій. Якщо ж такий канал не чіткий, це може свідчити, що психічна енергія не буде мати конкретного спрямування.

Для пояснення аутсайдерської психології велике значення може мати вольовий стан, або режим, в якому перебуває людина. Він може бути результатом, так би мовити вольового «тонусу» особистості, її життєвого налаштування. На нашу думку, вольові стани можуть бути такими:

1) Мобілізаційний – характеризується режимом високої вольової готовності, має місце деяке вольове збудження, яке, однак, не впливає на загальний стан особистості, це вольове збудження більш точно можна було б назвати вольовою пильністю. Воля перебуває якби кінцевою інстанцією прийняття чи виконання рішення. Це нагадує опис психологічної пружності (ваті), яким користуються для визначення волі як феномену [Там само 1993, с. 3-14]. Такий стан має місце не лише за наявності суттєвих перепон чи форс-мажорних ситуацій, а й під час напружених моментів людського життя або навіть у його переломні періоди, коли може змінюватися світоглядна позиція людини. Можна було б, знову ж таки, вольовим зусиллям встановлювати такий режим для свідомої зміни світоглядних засад або повного їх «перезавантаження». Це б могло бути теоретичною основою для психотерапії аутсайдерства.

2) Стан вольової концентрації, як правило довготривалий, коли воля повсякчасно підпорядкована певній меті, або кільком найважливішим цілям, що мають найбільше значення в житті людини. Ця мета диктує спосіб життя і досить суворо регламентує його. Намагаючись досягти її, підпорядкувавши їй своє життя, людина, за звичкою, починає серйозно ставитися до будь-якої іншої цілі і теж, можна сказати, як і в першому випадку, перебуває в стані психологічної пружності, який обумовлює не лише готовність до мобілізації, а й має місце постійна вольова регуляція поведінки та життя людини. Мабуть, доцільно буде відмітити, що в порівнянні з першим випадком відбувається певне падіння вольового рівня, якщо уявити вольові стани у вигляді градації.

3) В разі продовження такого падіння можна зафіксувати рівень вольового розслаблення, що характеризується чисельними виразними симптомами, головний із яких психічне почуття слабкості, що здатне переходити на фізичний рівень, незібраність, нездатність до концентрації. Люди в такому стані виявляють «в’ялість», скаржаться на нудьгу, відчувають страх перед вольовим напруженням, часто мають місце проблеми цілепокладання (скажімо, відмова від раніше поставлених цілей або розчарування в них) та ін.

4) Вольове розслаблення, в разі його загострення, може перетворюватися на стан часткової чи повної апатії, що може бути свідченням депресивності чи іншого хворобливого стану психіки.

Таким чином ми описали чотири, на нашу думку, найбільш розповсюджених вольових стани, два останніх з яких характерні для людини з аутсайдерською психологією.

Висновки:

1) Вольова дія може не відбуватися, коли носій аутсайдерської свідомості не бачить змісту в подоланні певної перепони і надає пріоритет бездіяльності, як одному із способів протесту чи дистанціювання від явища чи процесу для нього не прийнятного. Ця бездіяльність може закріплюватися в пам’яті і переходити в стійкий стан твердого утримання від дії. Такий стан можна кваліфікувати, як аутсайдерське терпіння чи ознаку високих вольових параметрів, як здатність продовжувати дію або стійко утримуватися від неї. Таке утримання можна кваліфікувати як свідоме аутсайдерство, хоча слід визнати, що аутсайдерська бездіяльність пов’язана, все-таки, не з надлишком, а з браком вольових дій.

2) Слід виділити такі ознаки вольової активності людини: спрямування на певну ціль, можливість здійснити вибір і на його основі почати діяльність у розумно-короткі терміни, вміння долати перешкоди, послідовність.

3) Суто аутсайдерською властивістю є сприймати другорядні перепони як серйозні й такі, що усунути неможливо. Також аутсайдер страждає від неможливості, вже в позиції зробленого вибору, позбутися перешкод у вигляді колишніх альтернативних мотивів.

4) Відомі п’ять типів рішучості: а). розумний; б). за допомогою додаткового чинника; в). чинника внутрішнього характеру; г). здатності до психологічного переродження; д). можливості довільного вольового акту.

5) Із чотирьох вольових станів а саме, мобілізаційного, вольової концентрації, розслаблення та апатії, останніх два можуть характеризуватися такими, що сприяють розвитку пасивності й характерні для аутсайдера, тоді як два перші, властиві людям з яскраво вираженими вольовими ознаками. Людина, за допомогою вольового зусилля може змінювати на краще тип рішучості або вольовий стан, це названо принципом можливості, що може бути підставою для психокорекції аутсайдерства.

Проблематика, пов’язана з сферою волі, не зважаючи на велику кількість літератури, яка, здебільшого повторює чи переспівує сама себе, потребує подальших досліджень для глибшого проникнення в сутність феномену.

 

Література

1.     Джемс У. Психология. – М.: Педагогика, 1991. – 354 с.

2.     Коменский Я.А. Избранные педагогические сочинения: В 2 т. / Под ред. А.И.Пискунова. – М.: Педагогика, 1982. – (Пед б-ка). – Т.1. – 656 с.; Т.2. – 576 с.: ил.

3.     Леонтьев А. Н. Вестн. Моск. Ун-та. Сер. 14, Психология. 1993. № 2, 3-14 c.

4.     Селиванов В.И. Воспитание воли в условиях соединения обучения с производственным трудом. – М.: Высшая школа. – 1980. – С. 13-21.

5.     Чалдини Р. Психология влияния. – 4е изд. перераб. и доп. – СПб.: Питер, 2001. – 288 с.

 

Reference

1.     Dzhems U. (1991). Psihologija. – M.: Pedagogika, – 354 s.(ru).

2.     Komenskij Ja.A. (1982). Izbrannye pedagogicheskie sochinenija:[ Chosen pedagogical compositions] V 2 t. / Pod red. A.I.Piskunova [Under edition A.I.Piskunova]. – M.: Pedagogika,– (Ped b-ka). – T.1. – 656 s.; T.2. \– 576 s.: il. (ru).

3.     Leont'ev A. N. (1993). Vestn. Mosk. Un-ta. Ser. 14,[ Messenger of the Moscow University, series 14, Psihologija.] № 2, 3-14 c. (ru).

4.     SelivanovV.I.(1980)Vospitanie voli v uslovijah soedinenija obuchenija s proizvodstvennym trudom [Education of the will in the conditions of connection of will with productive work]. – M.: Vysshajashkola. –– S. 13-21. (ru).

5.     Chaldini R. (2001). Psihologija vlijanija. – 4e izd.pererab I dop. [Influence psychology. – the 4th edition processed and added]– SPb.: Piter,– 288 s. (ru).



Первая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(10-15 мая 2008 г.)


(отчет)
Вторая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(1-7 ноября 2008 г.)
(отчет)
Третья научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(20-27 декабря 2008 г.)
(отчет)
Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)
(отчет)
Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)
(отчет)
Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)
(отчет)
Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)
(отчет)
Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)
(отчет)
Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)
(отчет)
Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)
(отчет)
Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля 04 мая 2011 г.)
(отчет)
Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)
(отчет)
Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)
(отчет)
Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)
(отчет)
Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01-07 марта 2012 г.)
(отчет)
Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)
(отчет)
Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)
(отчет)
Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)
(отчет)
Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февраля - 3 марта 2013 г.)
(отчет)
Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)
(отчет)
Двадцать первая научно-практическая конференция
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Первая международная научно-практическая конференция
"Перспективные направления отечественной науки - ХХI век"
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноября 2013 г.)
(отчет)
Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабря 2013 г.)
(отчет)
Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)
(отчет)
Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)
(отчет)
Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)
(отчет)
Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)
(отчет)
Двадцать восьмая научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)
(отчет)
Двадцать девятая научно-практическая конференция"
(19-25 ноября 2014 г.)
(отчет)
Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)
(отчет)
Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)
(отчет)
Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2 - 7 апреля 2015 г.)
(отчет)
Тридцать третья научно-практическая конференция
(20 - 27 мая 2015 г.)
(отчет)
Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13 - 17 октября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24 - 27 ноября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)
(отчет)
Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)
(отчет)
Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 25 мая 2016 г.)
(отчет)

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

Copyright © Zinet.info. Разработка и поддержка сайта - Студия веб-дизайна Zinet.info