zinet home
home home
home ИНТЕЛЛЕКТ-ПОРТАЛ
home Стартовал прием материалов в сборник XХХIX-й научной конференции. Требования к публикациям - в разделе "Объявления".

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

РЕСУРСЫ ПОРТАЛА:

Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 28 мая 2016 г.)


Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)


Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)


Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24-27 ноября 2015 г.)


Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13-17 октября 2015 г.)


Тридцать третья научно-практическая конференция
(20-27 мая 2015 г.)


Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2-7 апреля 2015 г.)


Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)


Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)


Двадцать девятая международная научно-практическая конференция
(19-25 ноября 2014 г.)


Двадцать восьмая международная научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)


Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)


Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)


Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)


Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)


Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабя 2013 г.)


Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноябя 2013 г.)


Первая международная научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцать первая научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)


Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февряля - 3 марта 2013 г.)


Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)


Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)


Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)


Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01 - 07 марта 2012 г.)


Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)


Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)


Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)


Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля - 04 мая 2011 г.)


Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)


Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)


Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)


Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)


Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)


Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)


Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)


Третья научно-практическая конференция
(20-27 декабря 2008 г.)


Вторая научно-практическая конференция
(1-7 ноября 2008 г.)


Первая научно-практическая конференция
(10-15 мая 2008 г.)



НАШИ ПАРТНЕРЫ:

Студия веб-дизайна www.zinet.info



Студия ландшафтного дизайна Флора-МК


Уникальное предложение!



Сайт-визитка - теперь
всего за 200 грн!

подробнее>>>



ПЕРЕОСУШЕННЯ І ВТОРИННЕ ЗАБОЛОЧЕННЯ ПОСТМЕЛІОРАТИВНИХ ПЛОЩ НА ЗАХІДНОМУ ПОЛІССІ

ПЕРЕОСУШЕННЯ І ВТОРИННЕ ЗАБОЛОЧЕННЯ ПОСТМЕЛІОРАТИВНИХ ПЛОЩ НА ЗАХІДНОМУ ПОЛІССІ

 

Бальковський В.В.

Україна, м.Львів, Львівський національний аграрний університет

 

Приведены результаты исследований деградационных процессов на постмелиорированных площадях Волынской и Ровенской областей. Показаны площади переосушенных и вторично заболоченных сельскохозяйственных угодий. Проанализированы последствия  деградационных процессов и предложены методы оценки степени деградации таких угодий.

 

Переосушення і вторинне заболочування – типові явища на порушених осушувальними меліораціями сільськогосподарських угіддях Полісся [1,6,7]. Воно виникає внаслідок негативних змін природного кругообігу води на заболочених територіях, які опинились під впливом осушувальної мережі. Переосушення не лише викликає дефіцит вологи в ґрунті, а й різко впливає на всі його характеристики [2]. Рухомі сполуки фосфатів кількісно зменшуються і перерозподіляються: Са- і Fe-фосфатів стає менше, а Al-фосфати накопичуються. З другого боку, на цих землях відбувається  вторинне заболочення у пониженнях рельєфу, від якого різко зростає строкатість ґрунтового покриву і погіршуються умови культивування сільськогосподарських рослин, знижується їх продуктивність [3,4].

 Об’єкти та методи дослідження. Нами в період 2005-2008 рр. проводились обстеження постмеліорованих земель на території Волинської та Рівненської областей (Західне Полісся). Для проведення досліджень було створено 8 стаціонарних ділянок, розміщених у різних ґрунтових підпровінціях зони (с. Смоляри і с. Мельники Шацького р-ну, с. Купичів Турійського р-ну, с. Звірів і с. Озеро Ківецівського р-ну, с. Вересневе Луцького р-ну Волинської області; с. Каролінка Млинівського р-ну та с. Копачів Володимирецького р-ну Рівненської області).

Вивчення динамічних процесів у складі рослинних угруповань проводили методом геоботанічних обстежень постмеліоративних площ шляхом описань фітоценозів на маршрутних ходах, а також констатацією змін в рослинних асоціаціях на відповідних стаціонарних площах. Геоботанічні обстеження проводили за методикою Я. Дідуха [5] на облікових майданчиках і трансектах. Для визначення інтенсивності процесів деградації ґрунтів та їх поширення використовували порівняльно-географічний, cтаціонарний та аналітичний методи  [2,6]. На основі отриманих показників складали прогноз подальшого розвитку агроландшафтів.

Результати дослідження. В процесі польових та аналітичних обстежень ознаки переосушення були виявлені практично на всіх постмеліорованих площах регіону (табл. 1).

Таблиця 1.

Площі переосушених земель

Агроекологічні райони

Переосушені площі

га

%

1

Шацький

1250

6.5

2

Любешівський

8900

7.8

3

Зарічнянський

1100

2.0

4

Дубровицький

12550

8.4

5

Сарненський

4370

6.5

6

Рокитнівський

6800

9.1

7

Ковельський

17850

12.8

8

Маневицький

4300

5.8

9

Костопільський

11540

18.0

10

Рівненський

6250

7.2

11

Ківерцівський

3700

4.0

12

Луцький

12870

15.5

13

Дубнівський

7200

9.5

14

Берестечко-Радивілівський

10700

12.6

 

Разом

109 380

-

 

Процеси переосушення проявляються у вигляді зміни складу рослинності, різкому падінні продуктивності земель, у посиленні елювіально-глеєвих процесів, збільшенні кислотності, обмінних та рухомих сполук алюмінію в ґрунті. Негативні явища осушувальної меліорації зумовлені, зокрема, руйнуванням  прошарку суглинкових ущільнень  у  перехідному горизонті на глибині 43-50 см. Цей шар в природних умовах служить бар`єром для елювіальних процесів і підтримує відновні реакції. Дренаж і глибока оранка руйнують цей природних горизонт і посилюють явища декальцинації. Одночасно знижуються рухомі сполуки фосфору і калію, які потрапляють у ґрунтові води або споживаються рослинами.

Осушення дернових оглеєних ґрунтів у пониженнях привело до посилення елювіально-глеєвих процесів, збільшення кислотності, обмінних та рухомих сполук алюмінію. Одночасно зменшується вміст активних, обмінних та загальних форм кальцію, що свідчить про інтенсивну декальцинацію ґрунтів. Декальцинація ґрунтів є одним з найбільш характерних явищ на переосушених постмеліорованих площах і викликає різке зниження продуктивності цих територій.

На торфових ґрунтах, які поширені на території колишніх боліт, в результаті осушення теж відбувається прискорена декальцинація і мінералізація органіки з одночасним накопиченням мінеральних сполук азоту та винесення їх у підгрунтові води. Такі ґрунти швидко деградують, легко вражаються дефляцією. Вони дуже бідні мінеральними сполуками і тому потребують структурної меліорації та удобрення. Однак навіть та незначна частка мінеральних сполук, яку містять торфові ґрунти, дуже швидко зникає. Вони переносяться у ґрунтові води і виносяться в нижні шари. У той же час вміст нітрат-іонів у торфових ґрунтах в результаті пересушення різко зростає. Зокрема, у верхів`ях Прип`яті відмічено площі (с. Голядин, Смоляри Світязькі), де за вмістом нітрат-іонів ґрунти  перевищують гранично допустимі концентрації в 3.4-4.7 рази.

На евтрофних торфовищах, підстелених карбонатами, у верхніх горизонтах відбувається окислення і прискорена мінералізація органіки, інтенсивні процеси акумуляції сполук кальцію і заліза (вторинні процеси окарбоначення та озалізнення). Такі площі виявлені нами в околицях с.Дольськ (Любешівський р-н Волинської області). При цьому сполуки кальцію і заліза поступають у верхні горизонти ґрунту із ґрунтових вод і досягати 35 % (при фонових показниках 10–15 %). Мінералізовані води та залягання крейдяних порід сприяє негативним процесам вторинного озалізнення і окарбоначення ґрунтів.

На заплавних і надзаплавно-терасових рівнинах  переосушення менше впливає на поживний режим ґрунтів, бо останні представлені тут дерново-підзолистими оглеєними суглинками з високою гідро – і окисно-відновною буферністю. Режим водного живлення тут залишається порівняно стабільним, а відповідно відбувається і більша стабільність фізико-хімічних властивостей та вмісту ліофільних елементів.

На заболочених ґрунтах осушених територій спостерігається  підвищення рівня кислотності та перетворення токсичних сполук алюмінію. Такі площі виявлені, зокрема, поблизу с. Торговище (Турійський р-н Волинської області). В результаті дії осушувальної мережі каналів у місцевих ґрунтах з рН 5.2–5.7 вміст окристалізованих сполук алюмінію понизився наполовину і відбулась обмінна алюмінізація всього ґрунтового вбирного комплексу.

Діагностику переосушення можна здійснити за прямими і опосередкованими критеріями. До прямих методів оцінки належать обстеження стану водного режиму території і спостереження за рівнем ґрунтових вод, а також визначення окисно-відновного потенціалу [3,7]. Аналіз цих матеріалів показав, що рівень ґрунтових вод на осушених та прилеглих до них територіях понизився під впливом осушувальних меліорацій від плюсових відміток на болотах і 0.3–0.7 м на мінеральних ґрунтах до рівня 1.5–2 м.

Якщо враховувати, що капілярний підйом вологи досягає в регіоні 0.3-0.5 м на піщаних ґрунтах, 0.4-0.9 на торфовищах і 0.5-1.5 м на супісях і суглинках, то можна відзначити, що кореневе живлення протягом посушливого періоду  на осушених площах відбувається лише за рахунок атмосферної вологи. Як вже було відмічено вище, загальний обсяг випаровування в цей же період  переважає кількість опадів [5,6]. Це свідчить про те, що на осушених площах створився вкрай негативний режим  водного живлення.

Таким чином, діагностика площ, призначених для осушення, повинна здійснюватись на основі аналізу окисно-відновних процесів і величини гідробуферності місцевих ґрунтів. Якщо показник гідробуферності нижчий 0.7, такі площі не підлягають осушувальним меліораціям.

 Результати визначення окисно-відновних процесів показали, що при оцінці окисно-відновного потенціалу (ОВП) необхідно враховувати їхню інтенсивність. Наприклад, сірководень з`являється у дерново-підзолистих ґрунтах при ОВП 280-290 мВ, а у торф’яних – при 100 мВ. Відновні сполуки заліза утворюються в ґрунтовому розчині відповідно при 440-550 і 200-  250 мВ. Отже, необхідна типізація ґрунтових відмін.

Динамічна рівновага елементів з перемінною валентністю відбувається в певних діапазонах окисно-відновних процесів. При цьому ґрунти  відзначаються індивідуальними характеристиками за вмістом гумусу, аморфних сполук і діапазоном рН. На підставі вивчення гігроморфних ґрунтів регіону нами розроблено шкалу інтенсивності окисно-відновних процесів. Виділено 8 основних типів ОВП: різко-окисні, сильно-окисні, помірно-окисні, слабо-окисні, слабо-відновні, помірно-відновні, сильно-відновні (100-200 мВ) та різко-відновні (менше 100 мВ). В осушених різновидах ґрунтів протягом вегетаційного періоду переважають окисні та різко-окисні процеси, а на гігроморфних цілинних площах – відновні та різко-відновні.

Процеси переосушення різко впливають на продуктивність земель. За нашими спостереженнями, на таких площах, в залежності від типу ґрунтів, урожайність сільськогосподарських культур понижується на 18-25 %. Особливо ця різниця проявляється на торфових ґрунтах, де від переосушення найбільше страждають просапні культури.

Вторинне заболочування, як було відзначено вище, являє собою репатріацію природних процесів у пониженнях рельєфу на постмеліорованих площах. Як правило, вторинне заболочування проявляється в результаті заростання осушувальної системи, коли остання перестає виконувати свої технологічні функції. Подібні негативні наслідки осушувальних меліорацій продовжують поширюватись на Західному Поліссі і становлять загрозу для відповідного типу сільськогосподарських угідь (табл. 2).

Таблиця 2

Площі вторинно заболочених земель

Агроекологічні райони

Осушених земель, га

Вторинно заболочені площі

га

%

1

Шацький

32700

3570

11.1

2

Любешівський

45280

4530

9.7

3

Зарічнянський

33970

4070

12.0

4

Дубровицький

39050

4100

10.5

5

Сарненський

48450

6390

13.2

6

Рокитнівський

27200

2650

9.5

7

Ковельський

52130

6360

12.2

8

Маневицький

38600

4130

10.7

9

Костопільський

86670

9960

11.5

10

Рівненський

62100

6200

9.8

11

Ківерцівський

37800

4350

11.5

12

Луцький

21540

2700

12.5

13

Дубнівський

43400

4330

10.0

14

Берестечко-Радивілівський

6780

7650

9.7

 

Разом

575 670

70 990

8.1

 

Причина вторинного заболочення полягає у припиненні функціонування всієї меліоративної мережі або її окремої частини. Канали мережі замулюються, заростають травами, втрачають технологічно обумовлені ухили. При вторинному заболоченні падає інтенсивність окисно-відновних процесів, накопичуються  аморфні та відновні сполуки заліза, марганцю, органіки [1,6]. Наші дослідження показали, що затоплення осушених площ на 3-5 днів викликає різке зниження окисно-відновного процесу з акумуляцією  продуктів відновлення та пригнічення розвитку сільськогосподарських культур і виявили особливості проходження вторинного заболочування на цих територіях (рис.).

Рис.  Процес підвищення рівня ґрунтових вод у верхів`ях р. Прип`ять протягом 1986-2008 рр.

 

Як видно з аналізу рівня ґрунтових вод, проектні відмітки, прийняті у 1986 р. при меліоративному осушенні, передбачали пониження води в системі від 1.3 м біля о. Прибич до 2.5 м у спрофільованому руслі р.Прип`ять. Однак, швидке заростання мережі та самого русла річки примусило меліораторів у 90-х роках провести додаткові заходи по очищенню системи водостоків. Незважаючи на проведені роботи, рівень води в системі, а з ним і рівень ґрунтових вод у верхів`ях Прип`яті, протягом   наступних років істотно підвищився.

Таким чином, в процесі експлуатації осушувальної мережі поступово відбуваються процеси повернення рівня ґрунтових вод до первісного рівня. Це і визначає вторинне заболочування території. Подібні явища відмічені нами у всіх поліських осушувальних системах, які діють не лише в долині р. Прип`ять, а також її приток: Стоходу, Турії, Веселухи. При цьому відмічено пониження інтенсивності окисно-відновних процесів на означених територіях. Цей процес може служити індикатором екологічної ситуації [3,5]. Якщо інтенсивність окисно-відновних процесів знижується до 200-250 мВ, значить у середовищі відбувається вторинне заболочування. Воно оцінюється тривалістю різко-відновних та відновних процесів і сумою відновних продуктів (понад 50 мг О2/100 г ґрунту).

Розвиток заболочення ми спостерігали в умовах пониження рельєфу, а також на пасовищах, де відбувалось ущільнення верхнього шару ґрунту. Цей процес відбувається по-різному не лише на площах різного господарського використання, а й залежить від типу ґрунтів [4,7]. На оглеєних площах вторинне заболочування відбувається особливо швидко і триває не більше тижня (2-5 діб). Це залежить від погодних умов або від техногенних чинників (оранка, випасання, транспортні роботи).

На глеєвих перегнійних і торф’янистих ґрунтах вторинне заболочення відбувається довше, протягом одного-півтора місяців. На нашу думку, основна причина цього полягає в інтенсивності окисно-відновних процесів, які проходять тут значно активніше. При цьому заболочення розвивається на перегнійних та торф`янистих ґрунтах мозаїчно, починаючи з мікропонижень.

На торфових ґрунтах вторинне заболочення затягується значно довше, до 4-5 місяців. Стійкість торфових ґрунтів пояснюється порівняно високою інтенсивністю окисно-відновних процесів (понад 250 мВ) і патієнтним типом стратегії аборигенних фітопопуляцій.

Сільськогосподарські вгіддя, на яких проявляється вторинне заболочування, характеризуються утворенням “лінз” заболочування, де сільськогосподарські культури випадають (вимокають). Подібна строкатість впливає і на загальне зниження урожайності до 20 %. Найбільше це явище притаманне зерновим культурам.

 

Висновки

1. Агроландшафти Західного Полісся перебувають в стані активної деградації, що пов’язано з осушувальною меліорацією, а також із значним агротехногенним впливом на ці землі. Діагностика площ, призначених для осушення або осушених територій, повинна здійснюватись на основі аналізу режимів ґрунтових вод, стану окисно-відновних процесів і величини гідробуферності ґрунтів. Зокрема, якщо показник гідробуферності нижчий 0,7, такі площі не підлягають осушувальним меліораціям.

2. Виділено 8 основних типів окисно-відновлювальних процесів у поліських ґрунтах: різко-окисні, сильно-окисні, помірно-окисні, слабо-окисні, слабо-відновні, помірно-відновні, сильно-відновні (100–200 мВ) та різко-відновні (менше 100 мВ). В осушених різновидах ґрунтів протягом вегетаційного періоду переважають окисні та різко-окисні процеси, а на гігроморфних цілинних площах – відновні та різко-відновні.

3. В процесі експлуатації на окремих осушувальних системах спостерігаються процеси повернення рівня ґрунтових вод до первісного стану, що визначає вторинне заболочування території. У цих умовах відмічено пониження інтенсивності окисно-відновних процесів. Якщо інтенсивність окисно-відновних процесів знижується до 200–250 мВ, це свідчить про відновлення процесів оглеєння та вторинне заболочування ґрунтів. Воно оцінюється тривалістю різко-відновних та відновних процесів і сумою відновних продуктів (понад 50 мг О2 на 100 г ґрунту).

 

Бібліографія

1.                  Болотний фонд Волинської області /Р.В.Мігас, С.Г.Якубишина, В.Й.Петрук, М.В.Химин / Під ред. Р.В.Мігаса. – Луцьк: Ініціал, 2003.–24 с.

2.                  Веремеєнко С.І. Еволюція та управління продуктивністю ґрунтів Полісся України. – Луцьк: Настир`я, 1997. – 314 с.

3.                  Використання меліоративних земель Рівненської області в сучасних умовах. – Київ–Рівне: 1997. – 123 с.

4.                  Кучер О.О. Сталий розвиток і земельні ресурси // Економіка природокористування і охорона довкілля: Зб.наук.праць. – К.: РВПС України НАН України, 2001. – С.193-195.

5.                         Методичні вказівки по організації і проведенню моніторингу на меліорованих землях в гумідній
зоні України / Під ред. В.Є.Алексієвського і О.І.Бондаря. – К.: 1993. – 67 с.

6.                  Мольчак Я.О., Мельничук М.М., Андрощук І.В. Деградація грунтів та шляхи підвищення їх родючості. – Луцьк: Настир`я, 1998. – 280 с.

7.                  Панас Р.М. Деградація грунтів: причини виникнення і шляхи усунення // Екол.вісн. – 2004. - №4 (26). – С.9-10.



Первая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(10-15 мая 2008 г.)


(отчет)
Вторая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(1-7 ноября 2008 г.)
(отчет)
Третья научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(20-27 декабря 2008 г.)
(отчет)
Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)
(отчет)
Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)
(отчет)
Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)
(отчет)
Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)
(отчет)
Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)
(отчет)
Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)
(отчет)
Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)
(отчет)
Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля 04 мая 2011 г.)
(отчет)
Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)
(отчет)
Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)
(отчет)
Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)
(отчет)
Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01-07 марта 2012 г.)
(отчет)
Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)
(отчет)
Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)
(отчет)
Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)
(отчет)
Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февраля - 3 марта 2013 г.)
(отчет)
Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)
(отчет)
Двадцать первая научно-практическая конференция
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Первая международная научно-практическая конференция
"Перспективные направления отечественной науки - ХХI век"
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноября 2013 г.)
(отчет)
Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабря 2013 г.)
(отчет)
Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)
(отчет)
Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)
(отчет)
Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)
(отчет)
Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)
(отчет)
Двадцать восьмая научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)
(отчет)
Двадцать девятая научно-практическая конференция"
(19-25 ноября 2014 г.)
(отчет)
Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)
(отчет)
Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)
(отчет)
Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2 - 7 апреля 2015 г.)
(отчет)
Тридцать третья научно-практическая конференция
(20 - 27 мая 2015 г.)
(отчет)
Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13 - 17 октября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24 - 27 ноября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)
(отчет)
Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)
(отчет)
Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 25 мая 2016 г.)
(отчет)

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

Copyright © Zinet.info Идея сайта - Студия веб-дизайна Zinet