zinet home
home home
home ИНТЕЛЛЕКТ-ПОРТАЛ
home Стартовал прием материалов в сборник XХХIX-й научной конференции. Требования к публикациям - в разделе "Объявления".

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

РЕСУРСЫ ПОРТАЛА:

Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 28 мая 2016 г.)


Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)


Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)


Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24-27 ноября 2015 г.)


Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13-17 октября 2015 г.)


Тридцать третья научно-практическая конференция
(20-27 мая 2015 г.)


Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2-7 апреля 2015 г.)


Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)


Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)


Двадцать девятая международная научно-практическая конференция
(19-25 ноября 2014 г.)


Двадцать восьмая международная научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)


Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)


Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)


Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)


Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)


Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабя 2013 г.)


Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноябя 2013 г.)


Первая международная научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцать первая научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)


Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февряля - 3 марта 2013 г.)


Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)


Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)


Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)


Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01 - 07 марта 2012 г.)


Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)


Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)


Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)


Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля - 04 мая 2011 г.)


Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)


Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)


Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)


Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)


Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)


Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)


Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)


Третья научно-практическая конференция
(20-27 декабря 2008 г.)


Вторая научно-практическая конференция
(1-7 ноября 2008 г.)


Первая научно-практическая конференция
(10-15 мая 2008 г.)



НАШИ ПАРТНЕРЫ:

Студия веб-дизайна www.zinet.info



Студия ландшафтного дизайна Флора-МК


Уникальное предложение!



Сайт-визитка - теперь
всего за 200 грн!

подробнее>>>

МИСТЕЦТВО ЖИВОГО СЛОВА ТА МОВНА КУЛЬТУРА В НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ

 

Бай О.С., Левчук А.К., Бутко А.Ю.

Україна, м.Луцьк, ЛІРоЛ Університету «Україна»

 

In our article we consider a word influence on person’s formation and language culture in educational and upbringing process.

Key words: word, language culture, individuality, upbringing.

 

    Від найдавніших часів мова супроводжує людину на всіх етапах її життя. Власне без мови не існувало б людини як розумної істоти, адже всі проблеми свого життя від найпростіших побутових до складних наукових, соціальних і політичних вона вирішує, користуючись мовою.

    Мова - це і засіб спілкування, накопичення та передачі набутих людством знань, і найважливіший інструмент навчання. Без мови не існує навіть сама людська думка, яку кожна людина формулює не тільки для оточуючих, а й сама для себе за допомогою мовних засобів. Культура мови - це вміння сказати необхідне слово в потрібний час, доцільно, із дотриманням правил мовного етикету, щоб не образити людину, і водночас, не втратити власної гідності.

    Мова - явище соціальне. Одна з її основних функцій - комунікативна -тобто спілкування людей. Але як універсальний засіб спілкування мова є явищем майже безкінечним, адже таким може бути і припустимий перелік можливих варіантів спілкування людей, де важливо враховувати умови і форми спілкування (де? і як?), зміст і мету (що? і для чого?), адресата (кому?) тощо.

    При цьому варто врахувати й індивідуальні властивості кожного, хто використовує мову, його вік, освітній рівень, соціальний та життєвий досвід, безліч інших особливостей що роблять людей не схожими один на одного, яскраво індивідуальними. Відповідно до цього варіюється і мова яку використовує особа адже "стиль - це людина".

Мета: всебічно проаналізувати поняттямовна культура” та „мовне середовище і зясувати вплив адаптації особистості до змін мовного середовища, а також визначити роль „живого слова” та „мовної культури” у навчально-виховному процесі.

Виходячи з цього, можемо виділити такі завдання:

1. Розглянути вплив мови на суспільство і суспільства на мову.

2. Дослідити адаптацію особистості до змін мовного середовища.

3. Визначити важливість  „живого слова” та „мовної культури” у навчально-виховному процесі.

Мовна культура є основною ознакою загальної культури людини, разом з тим, її складовою. Чим вищий рівень мовної культури людини, тим вищий її творчий потенціал, професійний рівень. Низький рівень мовної культури навпаки є ознакою обмеженості, виявом невміння замінити власні думки і сприймати чужі. Швидше за все людина, яка виявляє низький рівень мовної культури, не здатна до творчого, нестандартного мислення, вирішення професійних і організаційних проблем, що обов'язково позначається на успіхах у трудовій діяльності. Як суспільство впливає на мову через особистість, так і мова завжди впливає на суспільство через діяльність особистості, сприяє налагодженню соціальних зв’язків.

Вчення про культуру мови не обмежується описом мовної структури, яка склалася. Для того, щоб бути перспективним, слід враховувати зовнішні, нелітературні впливи на традиційну норму, спиратися на об'єктивну картину еволюції літературної мови. Саме у такому контексті слід розуміти тезу В.В.Виноградова про те, що вчення про культуру мови "поширюється і на ті соціально-стилістичні сфери мовного спілкування, які в даний момент ще не включені в канон літературної мови і в систему літературних норм" (Виноградов В.В.). Сфери мовного спілкування, які мають перспективу ввійти у літературний вжиток, належать до периферії літературної мови, де побутують просторіччя, територіальні говори, професійні та соціальні жаргони. Проблеми мовної культури даної мови в окремі періоди її історичного розвитку завжди висвітлювалися з погляду літературної мови щодо нелітературних утворень. Сьогодні в цьому плані активно послуговуються соціологічним поняттям мовної ситуації.

Переконання в тому, що люди бачать світ по-різному – крізь призму своєї рідної мови – лежить в основі теорії „лінгвістичної відносності” Е. Сепіра і Б. Уорфа. Вони прагнули довести, що розходження між культурами обумовлені розходженнями в мовах. І хоча ця теорія й дотепер вважається недоведеною, окремі аспекти її вивчення вплинули на інтерес до аналізу впливу соціокультурних особливостей особистості на проблему трансформації не тільки суспільства вцілому, але й багатьох його структур, у тому числі й мовного середовища, як одного із суб’єктів соціокультурного процесу. Причому більшість дослідників приділяли увагу комунікаційним проблемам соціокультурних змін. У статті „Комунікація” в „Енциклопедії соціальних наук” Е. Сепір відзначає, що „для формування суспільства, його об’єднань і підрозділів, а також для забезпечення взаєморозуміння між його членами необхідні якісь процеси комунікації” [8, с. 210]. Основним видом комунікації, „комунікативної поведінки” Е. Сепір справедливо називає мову, аналізуючи її вплив на життя суспільства. При цьому виділяється аналіз мовної комунікації як соціально визнаної.

Сучасні вчені, звертаючись до зазначеної проблеми, прагнуть досліджувати взаємний детермінізм соціальних, культурних і мовних факторів у суспільстві, аналізуючи ті чи інші кореляції між соціокультурними і мовними структурами на широкому географічному й історичному просторі [1; 2; 4; 7]. Нажаль, українські вчені здебільшого обходять це питання, віддаючи перевагу розглядові впливу та взаємодії соціальних і культурних підстав на трансформацію суспільства [4]. Лише В. Іванишин та Я. Радевич-Вінницький приділили увагу дослідженню спільного впливу соціокультурних і мовних особливостей на зміни українського суспільства. Однак вони не обговорюють мовну особистість і мовне середовище як поняття. До того ж у завдання їх монографії не входить аналіз адаптаційних процесів.

Вплив середовища на людину неоднобічний: вона послідовно діє в системах „середовищелюдина”, „людинасередовище”. Означена взаємодія зумовлює і розвиток усіх психічних процесів і функцій людини, які пов’язані з середовищем. Водночас високий рівень розвитку психічних процесів дозволяє людині цілеспрямовано впливати на середовище і змінювати його.

Однією з провідних психічних функцій людини є мовлення, яке дозволяє їй задовольнити найважливішу специфічно людську потребу –спілкуватися, цю єдину, справжню розкіш, за словами Сент-Екзюпері, розкіш людського спілкування. Якою стане людина, - писав В.Сухомлинський, - залежить від того, яке в неї спілкування з іншими людьми, до чого воно кличе думку й волю, який світ людського відкривається перед нею” [6,с.455].
   Вочевидь, людина існує в мові, виявляє себе в мові, прокладає через спілкування місток для порозуміння з іншими людьми. Незаперечною є теза: „Із слова починається людина”. Відтак, розвиток мовлення людини, виховання мовленнєвої культури і культури спілкування і мовної особистості багато в чому залежить від мовленнєвого середовища. Насамперед, визначимо і охарактеризуємо поняттямовленнєве середовище”.
Під мовленнєвим середовищем ми розуміємо сукупність сімейних, побутових, соціально-педагогічних неорганізованих і цілеспрямованих умов спілкування дитини в системах „дорослий (батьки, родичі, вихователь, вчитель) – дитина, „дитинадорослий”, „дитинадитина”.
   Мовленнєве середовище, що оточує дитину, за своїм впливом може бути стихійно-нестимульованим, стимульованим і актуальним. Стихійно-нестимульованому мовленнєвому середовищу властива пасивна мовленнєва взаємодія. Дитина сприймає мовлення дорослих і всіх мовців цього середовища таким, яким вона його чує, мовлення, яке притаманне саме цій мовленнєвій спільності. Дитина відчуває його вплив опосередковано у процесі щоденного спілкування в сім’ї, соціумідворі, з друзями, у дошкільному закладі, у школі, потім у вищому навчальному закладі і т.д.). Стимульоване мовленнєве середовище – це організований процес навчання мови і розвитку мовлення на різних вікових етапах у навчальних закладах різного типу, який супроводжується педагогічно - стимульованою мовленнєвою взаємодією педагога і учнів. Активне мовленнєве середовищеце максимально ініціативна взаємодія дитини з іншими учасниками спілкування. Ефективний вплив мовленнєвого середовища на дитину та її мовлення буде тільки за наявності розвивальної функції цього оточення (потенційної можливості позитивного впливу різноманітних факторів у їх взаємодії на мовленнєвий розвиток дитини і формування мовної особистості).
  Зазначимо, що розвивальний потенціал може мати як стихійне, так і організоване мовленнєве середовище. Це залежить, насамперед, від якості мовлення, культури мовлення та мовної особистості тих, хто її оточує, з ким вона постійно спілкується, та інших стимулюючих факторів.
Розглянемо стимулюючі фактори мовленнєвого розвитку дитини в стимульованому та активному мовленнєвому середовищах. Відтак, звернемося до педагогічної спадщини В.Сухомлинського.

Знайомство з його педагогічною спадщиною засвідчило, що вдумливий педагог справедливо вважав одним із вирішальних стимулюючих факторів впливу на формуючу особистість дитини, яка формується, слово і, зокрема, слово педагога, вчителя, вихователя, батьків. У тезаурусі назв статей ми читаємо „Слово про слово”, „Слово вчителя”, „Слово до спадкоємця”, „Слово до батьків”, „Слово до учнів”, „Слово і емоційна культура та ін. Чому саме вчений у цілій низці за змістом статей на перше місце у назві поставив термін „слово”? Саме тому, що він не уявляв собі особистості педагога без досконалого володіння рідною мовою, рідним словом як засобом впливу на дітей, засобом виховання.

В.Сухомлинський виступив на захистсловесного виховання”, яке в той час називали шкідливим, неефективним і схоластичним, слову вчителя відводили другорядну роль, по суті, ігнорували імовну особистістьвчителя, і мовленнєве середовище. Та у В.Сухомлинського вже тоді, в часи суворого диктату зверху, було своє особливе розуміннясловесного виховання”. „Насправді виховання стає немічним, безсилим саме тоді, - писав він, - коли забувають, що в нашому розпорядженні є, по суті, єдиний тонкий і надійний, всесильний і гострий інструмент виховання – слово...” [6, с.597]. Отже, позбавити дітей словесного вихованняце означає позбавити їх стимульованого мовленнєвого середовища. Своє ставлення до слова, як засобу виховання, вчений вклав у таке педагогічне кредо: „Слово є в певному розумінні єдиним засобом виховання і розвитку особистості”.

Відтак, провідним фактором стимульованого мовленнєвого середовища впевнено можна назвати мовлення педагога, слово вчителя, до якого В.Сухомлинський висував особливі вимоги.

У статті „Слово і емоційна культура” педагог розмірковує: чому слово в одного вчителя є могутнім засобом виховання, а в другого воно – мука пекельна для вихованців? Відповідь на своє риторичне запитання В.Сухомлинський віднайшов у шкідливій теорії, що довгий час була панівною, а саме: „словами людину не виховаєш”, тому в процесі підготовки вчителя у ВУЗах зовсім ігнорувалась мовна особистість педагога.

    Стимулюючим фактором розвитку активного мовлення дитини, за словами В.Сухомлинського, є залучення дітей до читання книжки, яку вчений образно називаєстежиною”, що веде дитину до вершини розвитку. До того як прочитати перше слово, дитина повинна чути читання матері, батька, педагога, відчути красу художнього слова. „Читання, зазначає В.Сухомлинський, - це віконце, через яке діти бачать і пізнають світ і самих себе. Воно відкривається перед дитиною лише тоді, коли поряд з читанням, одночасно з ним і навіть раніше, ніж вперше розкрита книжка, починається кропітка робота над словом, яка повинна охоплювати всі сфери активної діяльності дітейпрацю, гру, спілкування з природою, музику, творчість” [5, с.194].
    Відтак, не може бути розвивальним мовленнєве середовище без залучення дітей до слухання і читання художніх творів, без наявності в сім’ї, в дошкільній групі, у класі бібліотечки книг для читання.
Одним із стимулюючих факторів створення розвивального мовленнєвого середовища Василь Олександрович називавподорожідітей у світ природи, які він „не уявляв собі як щось відривне від книжки”. Педагог був переконаний, що дитина не бачить краси навколишнього світу, якщо не відчула краси слова, прочитаного у книжці. Шлях до серця і свідомості дитини йде з двох боків: від книжки, від прочитаного чи почутого слова до усного мовлення і від живого слова, що стало вже надбанням дитини, знову до книги.

    Сукупність стимулюючих факторів розвитку мовлення і навчання мови, постійне перебування дитини від довкілля до випускного класу школи в активно-стимульованому мовленнєвому середовищі є запорукою формування як кінцевого результату навчально-мовленнєвої діяльності мовної особистості громадянина нашої країни [3].

    Відтак, виникає нагальна потреба переорієнтації кінцевої мети опанування української мови із гносеологічного аспекту (тобто вивчення правил, мовознавчих понять і т. ін.) на комунікативно-прагматичний, за яким українська мова буде виступати передусім знаряддям самовираження особистості і засобом спілкування” [1, с.33]. Вивчення української мови в нашій країні повинно підпорядковуватись потребам формування національно-мовної особистості, такої, яка „не тільки знає українську мову, володіє нею, а й здатна творчо самовиражатись нею, пропагувати її, захищати й розвивати, ставитись до неї свідомо, з почуттям відповідальності за її долю [4, с.69]. Тільки за таких умов, мовна особистість педагога, дієвість його вчительського слова стане силою, що, за словами В.Сухомлинського, примусить кожного вихованця глянути на себе, замислитись над власною поведінкою, над своєю мовою, спонукатиме його до самовдосконалення своєї особистості [6, с.197].

   Отже, всебічно проаналізувавши поняття мовної культури та мистецтва живого слова, ми можемо стверджувати, що за допомогою слова, педагог, володіючи високою мовною культурою, може вплинути на виховання особистості. Мовна особистість – це система, яка виникає в суспільстві та розвивається, заснована на здатності виражати і закріплювати соціальні відносини і взаємодії. Адаптація мовної особистості до змін мовного середовища може бути швидше досягнута, коли: а) береться до уваги ментальність нації та національностей, які входять до складу населення країни; б) поєднуються громадські і приватні інтереси.

 

ЛІТЕРАТУРА

  1. Федик О. Мова як духовний адекват світу (дійсності). – Львів: Місіонер, 2000.
  2. Будагов Р.А. Язык и культура I ч. Хрестоматия в 3-х частях. – М., 2001.
  3. Боринштейн Е. Р., Кавалеров А. А. Личность: ее языковые ценностные ориентации.-     Одесса, 2001.
  4. Мацько Л.І. Українська мова: формування національної свідомості // Педагогіка і психологія. – 1996. – №1. – С.12-16.
  5. Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5 т. – Т.1. – К.: Рад. школа, 1976.
  6. Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5 т. – Т.3. – К.: Рад. школа, 1977.
  7. Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5 т. – Т.5. – К.: Рад. школа, 1977
  8. 8. Сепир Э. Коммуникация // Избранные труды по языкознанию и культорологии. – М., 1993.


Первая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(10-15 мая 2008 г.)


(отчет)
Вторая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(1-7 ноября 2008 г.)
(отчет)
Третья научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(20-27 декабря 2008 г.)
(отчет)
Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)
(отчет)
Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)
(отчет)
Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)
(отчет)
Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)
(отчет)
Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)
(отчет)
Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)
(отчет)
Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)
(отчет)
Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля 04 мая 2011 г.)
(отчет)
Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)
(отчет)
Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)
(отчет)
Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)
(отчет)
Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01-07 марта 2012 г.)
(отчет)
Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)
(отчет)
Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)
(отчет)
Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)
(отчет)
Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февраля - 3 марта 2013 г.)
(отчет)
Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)
(отчет)
Двадцать первая научно-практическая конференция
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Первая международная научно-практическая конференция
"Перспективные направления отечественной науки - ХХI век"
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноября 2013 г.)
(отчет)
Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабря 2013 г.)
(отчет)
Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)
(отчет)
Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)
(отчет)
Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)
(отчет)
Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)
(отчет)
Двадцать восьмая научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)
(отчет)
Двадцать девятая научно-практическая конференция"
(19-25 ноября 2014 г.)
(отчет)
Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)
(отчет)
Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)
(отчет)
Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2 - 7 апреля 2015 г.)
(отчет)
Тридцать третья научно-практическая конференция
(20 - 27 мая 2015 г.)
(отчет)
Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13 - 17 октября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24 - 27 ноября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)
(отчет)
Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)
(отчет)
Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 25 мая 2016 г.)
(отчет)

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

Copyright © Zinet.info Идея сайта - Студия веб-дизайна Zinet