zinet home
home home
home ИНТЕЛЛЕКТ-ПОРТАЛ
home Стартовал прием материалов в сборник XХХIX-й научной конференции. Требования к публикациям - в разделе "Объявления".

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

РЕСУРСЫ ПОРТАЛА:

Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 28 мая 2016 г.)


Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)


Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)


Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24-27 ноября 2015 г.)


Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13-17 октября 2015 г.)


Тридцать третья научно-практическая конференция
(20-27 мая 2015 г.)


Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2-7 апреля 2015 г.)


Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)


Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)


Двадцать девятая международная научно-практическая конференция
(19-25 ноября 2014 г.)


Двадцать восьмая международная научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)


Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)


Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)


Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)


Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)


Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабя 2013 г.)


Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноябя 2013 г.)


Первая международная научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцать первая научно-практическая конференция
(14-18 мая 2013 г.)


Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)


Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февряля - 3 марта 2013 г.)


Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)


Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)


Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)


Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01 - 07 марта 2012 г.)


Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)


Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)


Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)


Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля - 04 мая 2011 г.)


Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)


Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)


Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)


Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)


Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)


Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)


Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)


Третья научно-практическая конференция
(20-27 декабря 2008 г.)


Вторая научно-практическая конференция
(1-7 ноября 2008 г.)


Первая научно-практическая конференция
(10-15 мая 2008 г.)



НАШИ ПАРТНЕРЫ:

Студия веб-дизайна www.zinet.info



Студия ландшафтного дизайна Флора-МК


Уникальное предложение!



Сайт-визитка - теперь
всего за 200 грн!

подробнее>>>



ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

 

Квасницька Р.С., Савчук М.О.

Україна, м.Хмельницький,

Хмельницький національний університет

 

This article investigates the main sources of financing investment activity. Found out their values in an open economy of Ukraine. Аnalyzed problems and prospects of financial support investing activities during the crisis.

 

Актуальність теми. В умовах ринкової економіки однією з найважливіших проблем, що стоять перед будь-якою компанією, є проблема залучення ресурсів під фінансування нових або підтримку вже наявних у неї інвестиційних проектів. Сучасні тенденції світового господарювання, висока міра зношеності устаткування промислових підприємств і необхідність впровадження нових технологій для підвищення конкурентоспроможності продукції, що випускається вітчизняними підприємствами, на світовому ринку визначають актуальність вибраної теми.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Слід відзначити, що інвестиційна діяльність та шляхи підвищення її ефективності, джерела фінансового забезпечення здійснення є предметом постійних наукових пошуків. Зокрема в публікаціях останніх років, на тих чи інших аспектах окреслених проблем було акцентовано увагу Д.В. Ваньковичем, Д.В. Дубіним, В.В. Жигінасом, О.М. Любченком, М.М. Туріянською, С.С. Шумською. Однак, у зв’язку із динамізмом інвестиційних процесів та фінансовою кризою, що внесла свої корективи у них, обрана тематика не втрачає актуальності.

Метою роботи є дослідження джерел фінансування інвестицій в основний капітал підприємств для прискорення їх технічного переозброєння. Відповідно до поставленої мети в ході подальшого дослідження автором ставиться завдання проаналізувати основні джерела фінансування інвестиційної діяльності, оцінити їх переваги і недоліки для підприємства та розробити пропозиції щодо альтернативних шляхів їх залучення, що в перспективі може значно прискорити процес оновлення застарілих основних виробничих фондів підприємств.

Виклад основного матеріалу.

Відповідно до чинного законодавства, інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект [1].

Інвестиційна діяльність здійснюється на основі:

·         інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на         колективній власності;

·         державного інвестування, здійснюваного органами влади і управління України, місцевих Рад народних депутатів за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів;

·         іноземного інвестування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами та державами;

·         спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України, іноземних держав.

За об'єктами вкладення капіталу розділяють реальні й фінансові інвестиції підприємства. Реальні (або капіталоутворюючі) інвестиції характеризують вкладення капіталу у відтворення основних засобів, в інноваційні нематеріальні активи (інноваційні інвестиції), у приріст запасів товарно-матеріальних цінностей й інші об'єкти інвестування, пов'язані зі здійсненням операційної діяльності підприємства або поліпшенням умов праці й побуту персоналу. Фінансові інвестиції характеризують вкладення капіталу в різні фінансові інструменти інвестування, головним чином у цінні папери, з метою одержання доходу [2, c. 29].

Для визначення доцільності вкладання грошових коштів у різні інвестиційні проекти існує багато методів. Серед них основними є наступні:

·         метод розрахунку чистого наведеного ефекту ;

·         метод розрахунку індексу рентабельності інвестицій;

·         метод розрахунку норми рентабельності інвестицій;

·         метод визначення строку окупності інвестицій;

·         метод розрахунку коефіцієнтів ефективності.

Але варто зауважити, що застосування навіть найбільш витончених, методів не забезпечить повної передбачуваності кінцевого результату, тому основною метою використання запропонованих методів є не одержання абсолютно точних результатів ефективності реалізації проекту і його ризикованості, а зіставлення запропонованих до розгляду інвестиційних проектів на основі уніфікованого підходу з використанням по можливості об'єктивних показників і показників, які можна перевірити, і упорядкування щодо більш ефективного і щодо менш ризикованого інвестиційного портфеля [3, c. 283].

Основна мета управління фінансовими інвестиціями полягає у забезпеченні оптимального співвідношення між дохідністю, ризиком і ліквідністю цінних паперів у відповідності з обраним типом інвестиційного портфеля.

Під інвестиційним портфелем розуміють сукупність інструментів, відібраних для вкладення коштів у відповідності із стратегічними настановами інвестора. В залежності від мети інвестиційної діяльності можна виділити портфель доходу, портфель росту і портфель, основна мета якого полягає у мінімізації пов'язаних з інвестуванням ризиків.

Портфель росту передбачає орієнтацію інвестора на збільшення його ринкової вартості шляхом включення фінансових інструментів, ринкова ціна яких має тенденцію до постійного (або стабільного) зростання. Зрозуміло, що ризик, пов'язаний з таким портфелем, дуже високий.

Портфель доходу формується за рахунок цінних паперів, які забезпечують інвесторам високі поточні доходи. Такий портфель також є досить ризиковим.

Портфель мінімізації ризиків формується за рахунок тих фінансових інструментів, які, в першу чергу, забезпечують надійний інфляційний захист та високу ліквідність при невисокому рівні доходу.

Основна задача оперативного управління інвестиційним портфелем підприємства полягає у збалансуванні обсягів першочергових поточних платежів підприємства з часткою фінансових активів у грошовій формі. Управління портфелем цінних паперів здійснюється шляхом поетапної реструктуризації фінансових активів, яка передбачає:

·         збереження в портфелі найбільш дохідних і ліквідних паперів;

·         використання отриманих доходів від інвестицій для відшкодування поточних витрат;

·         реінвестування частини чистого прибутку у нові цінні папери і реальні проекти.

Реалізація інвестиційної діяльності підприємств передбачає наявність реальних джерел фінансування, які у більшості випадків поділяються на внутрішні та зовнішні.

На сьогодні у структурі джерел інвестиційної діяльності ключовим є власні кошти підприємств та організацій, частка яких у загальній структурі впродовж останніх років стабільно складає близько 55-60 % (таблиця 1) [4].

 

Таблиця 1 – Інвестиції в основний капітал за джерелами фінансування в економіку України.

Джерела фінансування

Одиниця виміру

Роки

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

Кошти Державного бюджету

млн грн

1863

3750

7945

5077

6846

10458

11576

6686,7

%

5,0

7,0

10,5

5,5

5,5

5,6

5,0

4,4

Кошти місцевих бюджетів

млн грн

1365

2095

3544

3915

5446

7324

9918

4161,2

%

3,7

4,1

4,7

4,2

4,3

3,9

4,2

2,7

Власні кошти підприємств та організацій

млн грн

24470

31306

46685

53424

72337

106520

132138

96019,0

%

65,8

61,4

61,7

57,4

57,8

56,5

56,7

63,3

Кошти іноземних інвесторів

млн грн

2068

2807

2695

4688

4583

6660

7592

6859,3

%

5,6

5,5

3,6

5,0

3,7

3,5

3,3

4,5

Кошти населення

млн грн

1573

1822

2577

3091

12129

18428

21084

10294

%

4,2

3,6

3,4

3,3

9,7

9,7

9,1

6,8

Кредити банків та інші позики

млн грн

1985

4196

5735

13740

19406

31182

40451

21581,3

%

5,3

8,2

7,6

14,8

15,5

16,6

17,3

14,2

Інші джерела

млн грн

5427

7037

9110

12252

9617

16463

21911

3566,9

%

10,4

10,2

8,5

9,8

3,5

4,2

4,4

2,4

Всього

млн грн

37178

51011

75714

93096

125254

188486

233081

151776,8

%

100,0

100,0

100,0

100,0

100,0

100,0

100,0

100,0

 

Власні джерела інвестицій підприємства у порівнянні з залученими та позиковими характеризуються простотою і швидкістю залучення, високою віддачею за критерієм норми прибутковості капіталу, оскільки не вимагають сплати позикового відсотка у будь-яких його формах. Використання власних ресурсів істотно знижує ризик неплатоспроможності й банкрутства підприємства і при цьому управління цілком зберігається в руках його власників. Разом з тим власні джерела обмежені, не дозволяють значно розширити інвестиційну діяльність за сприятливої кон’юнктури ринку. Недостатність зовнішнього контролю за ефективністю використання власних інвестиційних ресурсів за некваліфікованого управління ними може призвести до важких фінансових наслідків для підприємства.

В 2009 році обсяги інвестування в основний капітал за рахунок власних коштів підприємств зросли у порівнянні з попереднім роком номінально у 1,24 рази. При цьому питома вага цього джерела фінансування залишилась майже незмінною – на рівні 56-57%. Але слід відзначити, що в 2009 році у власних коштах переважало фінансування за рахунок амортизації, оскільки фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування в цьому році значно впав, що пов’язано із наслідками світової фінансової кризи (таблиця 2) [4].

 

Таблиця 2 – Фінансовий результат діяльності підприємств в Україні за 2004-2009 рр.

 

2004

2005

2006

2007

2008

2009

Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування, млрд грн

44,58

64,37

76,25

135,89

8,95

-42,41

Темп приросту до попереднього року, %

126,90

44,39

18,46

78,22

-93,41

-573,85

 

Якщо в 2007 році фінансовий результат зріс порівняно з 2006-м роком на 78,22%, то у 2008 році він зменшився порівняно з 2007 роком на 93,41%, а у 2009 в порівнянні з 2008 – аж на 573,85 %. Це досить серйозний спад. Така ситуація негативно відзначитись на фінансуванні інвестицій в основний капітал, враховуючи рівень їх фізичної і моральної застарілості та те, що основним джерелом їх фінансування залишаються саме власні кошти.

Ще до початку світової фінансової кризи, обсяги прибутків, які отримували деякі види економічної діяльності, не дозволяли їм в повній мірі задовольняти власні потреби в інвестиційних ресурсах. Як наслідок, значна частина підприємств збанкрутували, інші ж у цілях «виживання» обрали політику скорочення працівників, виробничих потужностей тощо. Скажімо, фінансові результати діяльності підприємств України у 2009 р. підтверджують існування значної частки підприємств, які одержують збиток, що склала 46% від загальної їх кількості у вказаному році. Відповідно, частка прибуткових підприємств становить лише 54%. При цьому, з-поміж підприємств машинобудування нерентабельними виявилися 49%, а нафтохімічної промисловості – 60%. Таким чином, лише подолання економічної кризи може потенційно відновити важливе значення прибутку підприємницьких структур, як джерела, за рахунок якого здійснюється інвестування [5, c. 63].

Важливим джерелом інвестиційних ресурсів є амортизація. Використання амортизаційних відрахувань для оновлення основного капіталу є більш ефективним, ніж можливості використання прибутку на ці цілі. Річ у тім, що прибуток може використовуватись на інвестиційні цілі лише за бажанням керівництва або власників підприємства, і будь-яких законів, які зобов’язують спрямовувати частину прибутку на відновлення основних фондів, в Україні не існує. Натомість зміст та призначення амортизації полягає в тому, що її не можна використати на інші потреби, окрім капіталовкладення [6, c. 319].

В Україні старіння основних фондів відбувається швидкими темпами, а їх знос не покривається за рахунок амортизаційних відрахувань, заміни та нововведення. Зокрема, амортизаційні відрахування за 2009 р. становили лише 7,9% від суми зносу основних засобів, а введення нових основних засобів склало лише 10,4% від суми зносу. Найбільший знос основних фондів спостерігається у промисловості – 276,56 млрд грн, або 67,3% від загального обсягу основних фондів по промисловості [6, c. 320].

Зовнішні джерела формування інвестиційних ресурсів (позикові і залучені) мають у порівнянні з внутрішніми такі позитивні характеристики, як високий обсяг можливого їх залучення, більш жорсткий зовнішній контроль за ефективністю інвестиційної діяльності та реалізацією внутрішніх резервів її підвищення. Проте існують проблеми щодо їх залучення й оформлення: більш тривалий період залучення, необхідність надання відповідних гарантій (на оплатній основі) щодо застави майна [5, c. 65].

Важливим джерелом фінансування інвестицій в основний капітал є кредити банків. Питома вага інвестицій в основний капітал, освоєних за рахунок кредитів банків та інших позик, збільшилась за 2 останні роки на 1,8% - з 15,5% до 17,3%, що, безперечно, є позитивною тенденцією.

Слід зазначити, що банківські активи на кінець 2009 р., попри вплив економічної кризи, становили 970 млрд грн. (на 2008 р. – 623,6 млрд грн, а, скажімо, на початок 2006 р. складали лише 223 млрд грн) [7]. Зважаючи на окреслене вище, можемо констатувати факт динамічного зростання кредитування банківськими установами в останні роки при стабільно низькій активності їх інвестиційної діяльності. Останній факт, безумовно, є негативним в умовах необхідності нагромадження фінансового потенціалу для сприяння активізації інвестиційних процесів в Україні.

Забезпечити потребу реального сектору економіки необхідними кредитними ресурсами комерційним банкам вдалось за рахунок зростання депозитів населення, які в попередні роки були основним джерелом поповнення банківських пасивів, а також за рахунок збільшення запозичень на зовнішніх ринках.

Здійснення інвестицій з використанням коштів населення в 2008-2009 рр. коливалося в межах 7 % та становило порівняно незначну суму у грошовому вираженні, сягнувши 10 млрд грн у 2009 році (таблиця 1).

Серед усіх інвестиційних ресурсів особлива роль належить бюджетним коштам. В структурі інвестицій в основний капітал за джерелами фінансування частка бюджетних коштів має спадну тенденцію і в 2009 році становила 7,1%, порівняно з 9,2 % у 2008 році (таблиця 1). При цьому слід відмітити, що знижується як частка коштів державного бюджету, так і місцевих.

У сучасних умовах одним із ключових фінансових джерел формування інвестиційних ресурсів є кошти іноземних інвесторів. Інвестиції, здійснені за рахунок їх використання, протягом 2007-2009 рр. стабільно складають близько 3,5-4,5 % загального обсягу капіталовкладень (таблиця 1), що відображає відсутність закордоном істотної зацікавленості в інвестуванні вітчизняної економіки. Слід підкреслити, що загалом у 2009 р. інвестиції в Україну надійшли зі 124 країн світу. Основними країнами-інвесторами національної економіки, на які припадає понад 81 % загального обсягу прямих інвестицій, є зокрема: Кіпр – 7682,9 млн дол., Німеччина – 6393,8 млн дол., Нідерланди – 3180,8 млн дол., Австрія – 2445,6 млн дол. [8, c. 78].

Проведений аналіз свідчить, що Україна не належить до країн, яким іноземні інвестори надають перевагу. Водночас тенденції останніх років дають змогу стверджувати, що має місце позитивний процес підвищення зацікавленості іноземних інвесторів у фінансуванні сфери послуг, особливо фінансових чого не спостерігалося попередніми роками.

Реалізація інвестиційних проектів пов'язана із певним ризиком, тобто невпевненістю у результатах вкладання ін­вестиційних ресурсів.

Найчастіше для зниження ступеня ризику інвестиційних проектів використовують такі методи:

·         страхування – як засіб захисту інвестицій, порядок здійснення страхової діяльності регулюється законодавчими актами;

·         розподіл ризиків, який полягає в тому, що суб'єкти інвестування розподіляють між собою ризик пропорційно вкладенням в інвестиційний проект;

·         створення резерву коштів на покриття неперед­бачених витрат; встановлюється співвідношення між по­тенційними ризиками інвестиційного проекту та розміром видатків на подолання можливих перешкод його реалізації;

·         розсіювання ризику, тобто одночасне ін­вестування декількох проектів, які відрізняються між собою періодом надходження на підприємство грошових потоків.

Створення в Україні сприятливого інвестиційного клімату буде сприяти подоланню кризових явищ в інвестиційній сфері. Насамперед, необхідно здійснити комплекс заходів, спрямованих на вдосконалення нормативно-правової бази виробництва з метою поліпшення інвестиційного клімату і стимулювання відтворювальних процесів; активізацію структурної перебудови виробництва відповідно до вимог ринкового середовища; прискорення демонополізації, приватизації та реструктуризації підприємств; перепрофілювання збиткових підприємств на випуск більш конкурентоспроможної продукції.

Висновки. Отже, на сьогоднішній день, основним джерелом фінансування інвестиційної діяльності підприємств залишаються власні кошти. Попри всі переваги використання цього джерела, його обсяги є досить обмеженими для повноцінного оновлення дуже застарілої за останні роки матеріально-технічної бази. Тому наростає потреба збільшення обсягів зовнішніх джерел для фінансування інвестиційної діяльності. Ними можуть бути:

·         залучення довгострокових кредитів банків з використанням міжнародного досвіду іпотечного кредитування та проектного фінансування;

·         вихід на внутрішній фондовий ринок через випуск облігацій або на міжнародний фондовий ринок з випуском єврооблігацій та депозитарних розписок;

·         швидке оновлення основних засобів виробництва за допомогою лізингових операцій (для малих і середніх підприємств).

Всі ці заходи, за умови вирішення правових і організаційних проблем по кожному з них на державному рівні, можуть суттєво підвищити рівень фінансування інвестиційної діяльності і, таким чином, значно оновити матеріально-технічну базу вітчизняних підприємств та покращити їх конкурентоспроможність на внутрішньому та світовому ринках.

 

Список використаних джерел

 

1.       Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 року N 1561 XII // http://www.rada.gov.ua /

2.      Федоренко В. Гаврилова Т. Економічне становище підприємств та інвестиційні процеси // Економіка України. - № 5. – 2008. – с. 28-33.

3.      Коваленко Л.О., Ремньова Л.М., Фінансовий менеджмент. – К.: Знання, 2005.– 485 с.

4.     Державний комітет статистики України // http: // www.ukrstat.gov.ua /

5.      Жигінас В.В. Джерела інвестиційних ресурсів структурної перебудови//Формування ринкових відносин в Україні. – К., 2009. - №8. – С.60-67

6.     Дубін Т. Альтернативні джерела фінансування інвестиційної діяльності//Вісник Національної академії державного управління. – К., 2009. - №5. – С.209-214

7.     Національний банк України // http://www.bank.gov.ua/

8.     Ванькович Д.В. Аналіз фінансових джерел формування інвестиційних ресурсів в Україні//Фінанси України. – К., 2009. - №7. – С.72-84.



Первая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(10-15 мая 2008 г.)


(отчет)
Вторая научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(1-7 ноября 2008 г.)
(отчет)
Третья научно-практическая конференция
"Инновационный потенциал украинской науки - ХХI век"
(20-27 декабря 2008 г.)
(отчет)
Четвертая научно-практическая конференция
(10-17 апреля 2009 г.)
(отчет)
Пятая научно-практическая конференция
(20-27 мая 2009 г.)
(отчет)
Шестая научно-практическая конференция
(1-15 апреля 2010 г.)
(отчет)
Седьмая научно-практическая конференция
(28 мая - 7 июня 2010 г.)
(отчет)
Восьмая научно-практическая конференция
(05-12 декабря 2010 г.)
(отчет)
Девятая научно-практическая конференция
(27-31 декабря 2010 г.)
(отчет)
Десятая научно-практическая конференция
(15-23 марта 2011 г.)
(отчет)
Одинадцатая научно-практическая конференция
(26 апреля 04 мая 2011 г.)
(отчет)
Двенадцатая научно-практическая конференция
(28 мая - 06 июня 2011 г.)
(отчет)
Тринадцатая научно-практическая конференция
(28 октября - 09 ноября 2011 г.)
(отчет)
Четырнадцатая научно-практическая конференция
(12-20 декабря 2011 г.)
(отчет)
Пятнадцатая научно-практическая конференция
(01-07 марта 2012 г.)
(отчет)
Шестнадцатая научно-практическая конференция
(09-14 апреля 2012 г.)
(отчет)
Семнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 октября 2012 г.)
(отчет)
Восемнадцатая научно-практическая конференция
(22-26 декабря 2012 г.)
(отчет)
Девятнадцатая научно-практическая конференция
(26 февраля - 3 марта 2013 г.)
(отчет)
Двадцатая научно-практическая конференция
(20-28 апреля 2013 г.)
(отчет)
Двадцать первая научно-практическая конференция
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Первая международная научно-практическая конференция
"Перспективные направления отечественной науки - ХХI век"
(13-18 мая 2013 г.)
(отчет)
Двадцать вторая научно-практическая конференция
(4-9 ноября 2013 г.)
(отчет)
Двадцать третья научно-практическая конференция
(10-15 декабря 2013 г.)
(отчет)
Двадцать четвертая научно-практическая конференция
(20-25 января 2014 г.)
(отчет)
Двадцать пятая юбилейная научно-практическая конференция
(3-7 марта 2014 г.)
(отчет)
Двадцать шестая научно-практическая конференция
(7-11 апреля 2014 г.)
(отчет)
Двадцать седьмая научно-практическая конференция
(20-25 мая 2014 г.)
(отчет)
Двадцать восьмая научно-практическая конференция
(08-13 октября 2014 г.)
(отчет)
Двадцать девятая научно-практическая конференция"
(19-25 ноября 2014 г.)
(отчет)
Тридцатая научно-практическая конференция
(19-25 января 2015 г.)
(отчет)
Тридцать первая научно-практическая конференция
(25 февраля - 1 марта 2015 г.)
(отчет)
Тридцать вторая научно-практическая конференция
(2 - 7 апреля 2015 г.)
(отчет)
Тридцать третья научно-практическая конференция
(20 - 27 мая 2015 г.)
(отчет)
Тридцать четвертая научно-практическая конференция
(13 - 17 октября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать пятая научно-практическая конференция
(24 - 27 ноября 2015 г.)
(отчет)
Тридцать шестая научно-практическая конференция
(29 декабря 2015 - 5 января 2016 г.)
(отчет)
Тридцать седьмая научно-практическая конференция
(19 - 22 апреля 2016 г.)
(отчет)
Тридцать восьмая научно-практическая конференция
(23 - 25 мая 2016 г.)
(отчет)

На главную | Объявления | Отчеты предыдущих конференций | История Украины | Контакты

Copyright © Zinet.info Идея сайта - Студия веб-дизайна Zinet